Загадкове вбивство в Україні
П'ятниця, 29 грудня 2000, 13:29
Загадкове вбивство в Україні (англійською)
Ви навряд читали де-небудь про це, і не відомо чому. Криваві деталі, круті повороти і можливість дивного фіналу, - все це все менше нагадує звичайні політичні інтриги, і все більше схоже на загадкове вбивство. Все почалося однією вересневою ніччю, коли Георгій Гонгадзе, відомий український журналіст, не повернувся з роботи додому. Через декілька тижнів неподалеку від Києва було знайдено покалічене тіло без голови. Ніхто так і не з'ясував, чи був це Гонгадзе, коли втрутилася міліція. Тіло пропало з моргу і …зникло.
Якщо подивитися трохи ближче, історія стає менш загадковою, і все більш огидною. 31- літній Гонгадзе був не просто журналістом - він очолював інтернет видання "Українська правда". Хотілося б описати УП як український "Slate" (що зробило б Гонгадзе українським Майклом Кинслі), але, боюся, це не досить точно передає місце цього видання в українській політиці.
У той час, як всі очі були спрямовані на Путинськую Росію і Сербію Мілошевича, український президент Леонід Кучма повільно розправлявся з опозиційною пресою. Він закрив кілька ворожих йому газет, залякував журналістів. CPJ, який стежить за такими речами, заявляє, що в Україні зараз "відсутні реально незалежні основні новостні ЗМІ", і поставив Кучму в десятку світових ворогів преси.
Звідси і важливість Інтернету і Гонгадзе, який один з не багатьох журналістів в країні все ж дозволяв публікувати критичні по відношенню до президента статті. На радіо "Вільна Європа" обговорювалася стаття з газети Гонгадзе за 11 вересня, за 5 днів до його зникнення. Стаття львівського журналіста описувала методи, якими українська влада збирала підписи в підтримку змін до Конституції, які надавали перевагу українському президенту. Серед іншого, помічає автор, в списку є імена, які явно підроблені: "Х…й Х….ч" ( "Prick Prickovich").
Зрозуміло і значення смерті Гонгадзе. Фактично, історія про те, що сталося після зникнення Гонгадзе, розкаже вам все, що необхідно знати про боротьбу в Україні - як в більшості пострадянський держав - між виникаючим громадянським суспільством і диктатурою, що розповзається. З одного боку зникнення Гонгадзе привело до негайного протесту. 15 членів парламенту створили комісію з розслідування обставин зникнення. Інші журналісти підняли шум. Українські веб-сайти, яких досить пристойна кількість (частково, я підозрюю, завдяки українсько-канадській діаспорі), постійно коментували події.
З іншого боку, коли обезголовлене тіло було вивезене з моргу, міліція виявила явну бездушність. Спочатку вони сказали, що виключають політичні мотиви в смерті, а саме розслідування просувалося дуже, дуже повільно.
На початку цього місяця лідер української Соціалістичної партії і головний опонент президента Кучми Олександр Мороз оголосив, що офіцер СБУ, майор Мельниченко передав йому аудіозапис. На касеті були записані розмови, в яких хтось, приблизно Кучма, замовляє вбивство Гонгадзе: "Вивезти його. Нехай чеченці його украдуть". Більшість газет відмовилися друкувати розшифровку касети - але ніхто не міг перешкодити їх появі в Інтернеті.
Через декілька днів члени українського парламенту виїхали за кордон на зустріч з Мельниченком. Не дивлячись на парламентський імунітет, митниця в аеропорту конфіскувала відеокасету їх розмов. Вони трохи пошкодили касету, але не змогли перешкодити демонстрації касети у парламенті.
Минулого тижня натовпи демонстрантів, організованих в рух "Україна без Кучми" на три дні заполонили головний майдан Києва. Вони протестували, розмахували плакатами, поставили намети. Районний суд постановив, що вони повинні знести намети, але це не призвело до відступу демонстрантів. "Наш протест не має обмеження у часі", говорить один з організаторів газеті Kiev Post, "Ніякі суди в світі нас не зупинять ".
У цій історії є досить старомодні моменти. Велика кількість блукаючих аудіо і відео касет, яке курсує Києвом, наводить на думку про старі методи КДБ і російської служби безпеки, яка зберігає свої колоніальні інтереси в Україні. Інтернет, демонстранти і незалежні парламентарії, здається, є вісниками чогось нового…
Ми досі не знаємо точно, хто вбив Гонгадзе і як. І коли ми це взнаємо, я підозрюю, ми взнаємо про Україну багато такого, про що раніше не здогадувалися.
Ви навряд читали де-небудь про це, і не відомо чому. Криваві деталі, круті повороти і можливість дивного фіналу, - все це все менше нагадує звичайні політичні інтриги, і все більше схоже на загадкове вбивство. Все почалося однією вересневою ніччю, коли Георгій Гонгадзе, відомий український журналіст, не повернувся з роботи додому. Через декілька тижнів неподалеку від Києва було знайдено покалічене тіло без голови. Ніхто так і не з'ясував, чи був це Гонгадзе, коли втрутилася міліція. Тіло пропало з моргу і …зникло.
Якщо подивитися трохи ближче, історія стає менш загадковою, і все більш огидною. 31- літній Гонгадзе був не просто журналістом - він очолював інтернет видання "Українська правда". Хотілося б описати УП як український "Slate" (що зробило б Гонгадзе українським Майклом Кинслі), але, боюся, це не досить точно передає місце цього видання в українській політиці.
У той час, як всі очі були спрямовані на Путинськую Росію і Сербію Мілошевича, український президент Леонід Кучма повільно розправлявся з опозиційною пресою. Він закрив кілька ворожих йому газет, залякував журналістів. CPJ, який стежить за такими речами, заявляє, що в Україні зараз "відсутні реально незалежні основні новостні ЗМІ", і поставив Кучму в десятку світових ворогів преси.
Звідси і важливість Інтернету і Гонгадзе, який один з не багатьох журналістів в країні все ж дозволяв публікувати критичні по відношенню до президента статті. На радіо "Вільна Європа" обговорювалася стаття з газети Гонгадзе за 11 вересня, за 5 днів до його зникнення. Стаття львівського журналіста описувала методи, якими українська влада збирала підписи в підтримку змін до Конституції, які надавали перевагу українському президенту. Серед іншого, помічає автор, в списку є імена, які явно підроблені: "Х…й Х….ч" ( "Prick Prickovich").
Зрозуміло і значення смерті Гонгадзе. Фактично, історія про те, що сталося після зникнення Гонгадзе, розкаже вам все, що необхідно знати про боротьбу в Україні - як в більшості пострадянський держав - між виникаючим громадянським суспільством і диктатурою, що розповзається. З одного боку зникнення Гонгадзе привело до негайного протесту. 15 членів парламенту створили комісію з розслідування обставин зникнення. Інші журналісти підняли шум. Українські веб-сайти, яких досить пристойна кількість (частково, я підозрюю, завдяки українсько-канадській діаспорі), постійно коментували події.
З іншого боку, коли обезголовлене тіло було вивезене з моргу, міліція виявила явну бездушність. Спочатку вони сказали, що виключають політичні мотиви в смерті, а саме розслідування просувалося дуже, дуже повільно.
На початку цього місяця лідер української Соціалістичної партії і головний опонент президента Кучми Олександр Мороз оголосив, що офіцер СБУ, майор Мельниченко передав йому аудіозапис. На касеті були записані розмови, в яких хтось, приблизно Кучма, замовляє вбивство Гонгадзе: "Вивезти його. Нехай чеченці його украдуть". Більшість газет відмовилися друкувати розшифровку касети - але ніхто не міг перешкодити їх появі в Інтернеті.
Через декілька днів члени українського парламенту виїхали за кордон на зустріч з Мельниченком. Не дивлячись на парламентський імунітет, митниця в аеропорту конфіскувала відеокасету їх розмов. Вони трохи пошкодили касету, але не змогли перешкодити демонстрації касети у парламенті.
Минулого тижня натовпи демонстрантів, організованих в рух "Україна без Кучми" на три дні заполонили головний майдан Києва. Вони протестували, розмахували плакатами, поставили намети. Районний суд постановив, що вони повинні знести намети, але це не призвело до відступу демонстрантів. "Наш протест не має обмеження у часі", говорить один з організаторів газеті Kiev Post, "Ніякі суди в світі нас не зупинять ".
У цій історії є досить старомодні моменти. Велика кількість блукаючих аудіо і відео касет, яке курсує Києвом, наводить на думку про старі методи КДБ і російської служби безпеки, яка зберігає свої колоніальні інтереси в Україні. Інтернет, демонстранти і незалежні парламентарії, здається, є вісниками чогось нового…
Ми досі не знаємо точно, хто вбив Гонгадзе і як. І коли ми це взнаємо, я підозрюю, ми взнаємо про Україну багато такого, про що раніше не здогадувалися.
