Пашка-Америка
П'ятниця, 23 лютого 2001, 18:41
Колишній прем'єр Лазаренко відвідує засідання суду у в'язничній робі, але виглядає при цьому вельми бадьоро
Засідання Окружного суду Північного округу Каліфорнії за карною справою 00/284 проходять у хмарочосі Phillip Burton Federal Building. Головний фігурант справи - екс-глава Кабінету міністрів України Павло Лазаренко. Останньому пред'явлений цілий букет обвинувачень, в тому числі відмиття грошей і порушення іміграційного законодавства.
Як очевидець, кажу: Павло Іванович виглядає вельми непогано. Принаймні, не справляє враження людини, надто пригніченої своїм нинішнім положенням. Два роки, проведені за гратами, не зломили Господаря (так, пам'ятається, називала його сервільна преса). У ході процесу він робить помітки у блокноті, діловито переговорюється з численними захисниками і час від часу усміхається своєю знаменитою чеширською усмішкою.
Побачити Сан-Франциско і…
Власне відвідати пана Лазаренка неважко. Літаком до Сан-Франциско, потім машиною, тролейбусом або автобусом до центра міста. На Голден Гейт Авеню, 450 вас зустріне багатоповерхова громадина будівлі, в якій знаходяться численні організації охорони здоров'я: окружний суд Північної Каліфорнії, ФБР, офіси федерального прокурора і державного захисника США, адвокатські контори. Увійти до будівлі дуже просто - документи, наприклад, не перевіряють і обраний вами напрямок нікого не цікавить.
Єдине але - предмети, що ріжуть і колють, рівно як і фотоапарат з диктофоном, доведеться залишити внизу.
Багато разів бачена в американському кіно сцена: преса терзає підсудного і його адвокатів запитаннями і фотоспалахами. Тут таке виключено. Співробітник служби безпеки люб'язно розповів, що підсудних завозять до будівлі через підземний під'їзд, так що сфотографувати нікого не вдасться.
Проте, ніякого ажіотажу немає в принципі. Після того, як я попав до залу суду, стало зрозуміло, що запобіжні засоби зайві. Дивна справа, але крім кореспондента Відомостей там не було жодного представника ЗМІ. Про українські медіа можна і не говорити - дорога, звичайно, неблизька. Але ось чому нашим американським колегам як англомовним, так і
російськомовним ( російських газет тут безліч) немає справи до Лазаренка і його мільйонів - ось питання… Чи треба говорити, що наступного дня в двох головних громадсько-політичних газетах міста ( San Francisco Chronicle, San Francisco Examiner) не було ані строчки про засідання, що відбулося, та про гучну заяву переслідуваного за політичними мотивами. Створюється враження, що в Каліфорнії кожного дня судять прем'єр-міністрів великих європейських країн, що так гордяться своїми особливими відносинами з останньою великою державою.
Йошкін кіт!
Питання, чому хвалена правова система вирішила дати збій на мені, риторичне. Ще знаходячись у Лос-Анджелесі, напередодні дня суду, ми зв'язалися з офісом головного захисника (US Attorney ). Помічниця по зв'язках з пресою Деббі Хасник підтвердила, що суд відбудеться. Але яким було моє здивування, коли на стенді, де по днях і годинах були розписані справи, які веде суддя Мартін Дж. Дженкинс, підсудного з прізвищем Лазаренко не виявилося!
Перевірили по комп'ютеру - точно, судового засідання немає.
Згадавши незлим, тихим словом нерозторопних чиновників міністерства справедливості, спустився на 11-й поверх будівлі, де знаходиться штаб-квартира захисника Сполучених Штатів (посада, аналогічна наш омбудсмену). М'якотіла матрона пообіцяла з'ясувати можливість доступу до слідчої справи Павла Лазаренка і примусила цілу годину проторчати у приймальній. А процес якраз починався!
Вже після побачення з Лазаренком ми спробували з'ясувати, з чиїй же вини клерки шановних федеральних інституцій трохи було не зірвали виконання редакційного завдання для журналіста from Ukraine. У відповідь тільки усні вибачення. Жодна людина не захотіла назватися і тим більше визнати свою провину.
Спроба ознайомитися безпосередньо із справою 00/284, також закінчилася невдачею. Хоч, щоб погортати і скопіювати матеріали, зібрані слідчими ФБР і прокуратури, досить знати номер кейса, мати документ, що посвідчує особу, і пару доларів на картку для ксерокса. Але, як виявилося, у зв'язку з винятковістю справи суддя Дженкинс залишив всі папери в себе. Він буде з ними працювати сьогодні і завтра, сказала його асистент Барбара Слонкин. Це дуже-дуже важлива справа. Можна подумати, що ми цього не розуміємо…
Красеневі все до лиця
Павло Іванович зберігає зовнішню імпозантність і в американській в'язниці. Навіть яскраво-червоний комбінезон ув'язненого не псує його ставну фігуру. Тільки ось сивини додалося та звичних окулярів в золотій оправі вже немає.
У величезному залі Окружного суду Північного округу Каліфорнії в день суду над Лазаренком зібралися лише два десятки людей. Суддя-афроамериканець Мартін Дженкинс, схожий на старого баскетболіста, дві його підручні (біла і мексіканка), двоє представників обвинувачення, четвірка адвокатів екс-прем'єра і перекладачки. Інші глядачі, включаючи мою маму, що звалила на себе роботу водія (1100 миль за два дні - не жарт!), і вболівальники. Одна екзальтована російськомовна пані відразу поцікавилася: А ви на чиєму боці? Слово "журналіст" її дещо заспокоїло і вона навіть пообіцяла влаштувати зустріч з помічником Лазаренка на ім'я Юрій.
На самому початку засідання Лазаренко зробив політичну заяву. Значення його полягало в тому, що він - політичний біженець і потребує захисту американської держави. Весь інший час Павло Іванович скрупульозно фіксував на папері заяви представників слідства і хід дебатів. На перерву його відвели у супроводі беззбройного представника суду.
Через перекладачку мені вдалося передати колишньому співвітчизнику свіжий номер "Київських Відомостей". Лазаренко, мигцем поглянув на першу смугу, яку (ось збіг!) прикрашала його фотографія, передав газету своєму адвокату. Час від часу він поглядав в наш бік. Вже наприкінці засідання я помітив, що за спиною беззвучно сиділа дівчина (дочка?).
В'язень іміграційної в'язниці Federal Correctional Institution не виглядає сильно пригніченим. Він сміється, коли сміються всі над вдалими жартами Дженкинса. Наприкінці засідання він, навіть, сказав судді англійською "thank you". Після чого його швидко відвели.
Помічник Лазаренка виявився похмурим типом, який навідріз відмовився говорити. Рішення ніякого немає - немає чого і коментувати - гмикнув він і розчинився в незліченних коридорах білдінга. Кінця-краю процесу віку поки що не видно. Чергове засідання суду відбудеться середині березня.
***
Був, якщо пам'ятайте, в популярному колись фільмі "Трактир на Пятніцкой" персонаж на ім'я Пашка-Америка. Так-так, дрібний злодюжка, хоч згодом виправився і став допомагати владі. Нажаль, надій на перековку Павла Івановича майже немає. І шансів у історичної батьківщини побачити заблудлого сина також мало. Ех ти, Америка-разлучниця...
 Хмарочос, в якому судять екс-прем'єра |
Як очевидець, кажу: Павло Іванович виглядає вельми непогано. Принаймні, не справляє враження людини, надто пригніченої своїм нинішнім положенням. Два роки, проведені за гратами, не зломили Господаря (так, пам'ятається, називала його сервільна преса). У ході процесу він робить помітки у блокноті, діловито переговорюється з численними захисниками і час від часу усміхається своєю знаменитою чеширською усмішкою.
 До Навато Павло Іванович не доїхав... |
Власне відвідати пана Лазаренка неважко. Літаком до Сан-Франциско, потім машиною, тролейбусом або автобусом до центра міста. На Голден Гейт Авеню, 450 вас зустріне багатоповерхова громадина будівлі, в якій знаходяться численні організації охорони здоров'я: окружний суд Північної Каліфорнії, ФБР, офіси федерального прокурора і державного захисника США, адвокатські контори. Увійти до будівлі дуже просто - документи, наприклад, не перевіряють і обраний вами напрямок нікого не цікавить.
Єдине але - предмети, що ріжуть і колють, рівно як і фотоапарат з диктофоном, доведеться залишити внизу.
Багато разів бачена в американському кіно сцена: преса терзає підсудного і його адвокатів запитаннями і фотоспалахами. Тут таке виключено. Співробітник служби безпеки люб'язно розповів, що підсудних завозять до будівлі через підземний під'їзд, так що сфотографувати нікого не вдасться.
Проте, ніякого ажіотажу немає в принципі. Після того, як я попав до залу суду, стало зрозуміло, що запобіжні засоби зайві. Дивна справа, але крім кореспондента Відомостей там не було жодного представника ЗМІ. Про українські медіа можна і не говорити - дорога, звичайно, неблизька. Але ось чому нашим американським колегам як англомовним, так і
російськомовним ( російських газет тут безліч) немає справи до Лазаренка і його мільйонів - ось питання… Чи треба говорити, що наступного дня в двох головних громадсько-політичних газетах міста ( San Francisco Chronicle, San Francisco Examiner) не було ані строчки про засідання, що відбулося, та про гучну заяву переслідуваного за політичними мотивами. Створюється враження, що в Каліфорнії кожного дня судять прем'єр-міністрів великих європейських країн, що так гордяться своїми особливими відносинами з останньою великою державою.
Йошкін кіт!
Питання, чому хвалена правова система вирішила дати збій на мені, риторичне. Ще знаходячись у Лос-Анджелесі, напередодні дня суду, ми зв'язалися з офісом головного захисника (US Attorney ). Помічниця по зв'язках з пресою Деббі Хасник підтвердила, що суд відбудеться. Але яким було моє здивування, коли на стенді, де по днях і годинах були розписані справи, які веде суддя Мартін Дж. Дженкинс, підсудного з прізвищем Лазаренко не виявилося!
Перевірили по комп'ютеру - точно, судового засідання немає.
Згадавши незлим, тихим словом нерозторопних чиновників міністерства справедливості, спустився на 11-й поверх будівлі, де знаходиться штаб-квартира захисника Сполучених Штатів (посада, аналогічна наш омбудсмену). М'якотіла матрона пообіцяла з'ясувати можливість доступу до слідчої справи Павла Лазаренка і примусила цілу годину проторчати у приймальній. А процес якраз починався!
Вже після побачення з Лазаренком ми спробували з'ясувати, з чиїй же вини клерки шановних федеральних інституцій трохи було не зірвали виконання редакційного завдання для журналіста from Ukraine. У відповідь тільки усні вибачення. Жодна людина не захотіла назватися і тим більше визнати свою провину.
Спроба ознайомитися безпосередньо із справою 00/284, також закінчилася невдачею. Хоч, щоб погортати і скопіювати матеріали, зібрані слідчими ФБР і прокуратури, досить знати номер кейса, мати документ, що посвідчує особу, і пару доларів на картку для ксерокса. Але, як виявилося, у зв'язку з винятковістю справи суддя Дженкинс залишив всі папери в себе. Він буде з ними працювати сьогодні і завтра, сказала його асистент Барбара Слонкин. Це дуже-дуже важлива справа. Можна подумати, що ми цього не розуміємо…
Красеневі все до лиця
Павло Іванович зберігає зовнішню імпозантність і в американській в'язниці. Навіть яскраво-червоний комбінезон ув'язненого не псує його ставну фігуру. Тільки ось сивини додалося та звичних окулярів в золотій оправі вже немає.
 За цими воротами знаходиться будинок, в якому живуть рідні Лазаренка |
На самому початку засідання Лазаренко зробив політичну заяву. Значення його полягало в тому, що він - політичний біженець і потребує захисту американської держави. Весь інший час Павло Іванович скрупульозно фіксував на папері заяви представників слідства і хід дебатів. На перерву його відвели у супроводі беззбройного представника суду.
Через перекладачку мені вдалося передати колишньому співвітчизнику свіжий номер "Київських Відомостей". Лазаренко, мигцем поглянув на першу смугу, яку (ось збіг!) прикрашала його фотографія, передав газету своєму адвокату. Час від часу він поглядав в наш бік. Вже наприкінці засідання я помітив, що за спиною беззвучно сиділа дівчина (дочка?).
В'язень іміграційної в'язниці Federal Correctional Institution не виглядає сильно пригніченим. Він сміється, коли сміються всі над вдалими жартами Дженкинса. Наприкінці засідання він, навіть, сказав судді англійською "thank you". Після чого його швидко відвели.
Помічник Лазаренка виявився похмурим типом, який навідріз відмовився говорити. Рішення ніякого немає - немає чого і коментувати - гмикнув він і розчинився в незліченних коридорах білдінга. Кінця-краю процесу віку поки що не видно. Чергове засідання суду відбудеться середині березня.
***
Був, якщо пам'ятайте, в популярному колись фільмі "Трактир на Пятніцкой" персонаж на ім'я Пашка-Америка. Так-так, дрібний злодюжка, хоч згодом виправився і став допомагати владі. Нажаль, надій на перековку Павла Івановича майже немає. І шансів у історичної батьківщини побачити заблудлого сина також мало. Ех ти, Америка-разлучниця...
