Рятуйся, хто може – в Криму новий прем'єр

Ланцюжок відставок кримського прем'єра тільки на перший погляд виглядає смішно. До минулої середи Куніцин вже 2 рази позбавлявся свого крісла: 24 травня минулого року і 10 червня - нинішнього. У обох випадках услід за цим президент відмовлявся дати на це згоду, і кримський прем'єр продовжував працювати. Остання - 3-я відставка Куніцина - відбулася минулої середи, 18 липня за вельми загадкових обставин. Щоб освіжити їх у пам'яті, звернемося до стенограми засідання парламенту:

Грач: Рішення прийняте. Отримана згода президента України Л.Д.Кучми на звільнення С.В.Куніцина від посади голови Радміну на основі того рішення, яке буле прийняте... ви послухайте, що я вам говорю... яке було прийнято Верховною Радою 24 травня 2000 року. Ставлю проект рішення з урахуванням додатку... так, звичайно, жодних питань... проект рішення, який є у вас на руках, з доповненням, щодо розв'язання питання про призначення на посаду голови Радміну - призначити в.о. голови Радміну Безазієва Л.Р. Будь ласка, Сергій Володимирович попросив слова - немає проблем.
Куніцин: Шановні депутати, шановна президія, я спокійно ставлюся до того, що тут відбувається. Єдине, що, Леонід Іванович, хотів би уточнити: чи отримано письмову згоду президента на мою відставку? Я учора був у Києві на нараді в прем'єр-міністра України щодо бюджету, потім на нараді в президента України "..." і учора в шість годин вечора був у президента на прийомі. Президент України підтвердив мені той факт, що він нікому ніякої згоди на відставку не давав і його позиція залишається незмінною з точки зору стабілізації ситуації в АРК. Тому вже після засідання сьогоднішньої президії, на якій було прийняте рішення з порушенням регламенту, тому що питання не пройшло відповідну процедуру по цьому голосуванню, і я за двадцять на десяту розмовляв з главою адміністрації президента Литвином. І сказав: чи є підтвердження того, що президент дав добро на мою відставку? Глава адміністрації мені дослівно сказав: "Якщо у вас є тіньова адміністрація президента, то, будь ласка, можете на неї посилатися. Ніякого добра президент не давав на відставку прем'єр-міністра, так що займайтеся справою, працюйте і продовжуйте діяти в тому ж дусі". Тому я вважав своїм обов'язком вам про це сказати, а ваше право - ухвалювати рішення, яке ви вважаєте за потрібне.
Грач: Дякую. Ще раз повторюю, що на сьогодні згоду президент України дав, а процедура - в письмовому або усному порядку - не обумовлено (шум в залі). Це - ваша справа, можете не вірити…Ставити на голосування питання про звільнення С.В.Куніцина з посади голови Радміну Криму і до розв'язання питання про призначення на посаду в.о. голови Радміну Безазієва Л.Р. (скоромовкою) Рішення набирає чинності з моменту прийняття рішення. Машину - в режим голосування! (Шум в залі).
Результати: 59- "за", 10- "проти", 11 - не голосувало.
Грач: Будь ласка, вцілому! "За" - 55 чоловік, рішення прийняте.
Потім, пригадується, була реакція Кучми, доставлена з Херсонської області: він, мовляв, останній раз розмовляв з Леонідом Грачом півтора місяці тому, і все більше про народ, а про відставку Сергія Куніцина - ні-ні, а потім про себе самого в третій особі: "Президент не ухвалював жодних рішень з цього приводу, не давав жодних доручень". Окремі оптимісти відразу зітхнули з полегшенням і з дрожем розчулення в голосі пророкували: гарант не дозволить, щоб до Криму повернулися Франчуки, захистить нас від нового бандитського перерозподілу, загалом, в черговий раз врятує малу вітчизну, що скучила за спокоєм і стабільністю.
Грачу тоді ж був поставлений діагноз - "їде дах". Тому що говорити, начебто згоду президента отримано в той час, коли її немає, з нашим гарантом, який ще не прославився толерантністю - справа пропаща. Ці простаки просто не хотіли послухати Кучму до кінця, а варто було б. Цитую за "Інтерфаксом": "Разом з тим, за словами президента, проблема в Криму існує, і справа не в тому, чи давав він якісь доручення. Л.Кучма зазначив, що парламент голосує за відставку С.Куніцина вже не вперше. "Не помічати цього не має права ані уряд, ані президент", - підкреслив Л.Кучма".

Ті, що живуть в країні та ще й прагнуть спокою і віри, ще хоч насилу, але пам'ятають про Закон, втішали себе і тим, що всі куніцинські відставки проходили з такими явними порушеннями законності, що гаранту Конституції просто буде соромно буде їх схвалювати… 19 квітня Центральний районний суд Сімферополя визнав першу відставку прем'єра незаконною, оскільки її процедура в порушення чинного Регламенту і Конституції Криму, здійснювалася без заслуховування уряду із звітом про свою роботу. Грач, звичайно, з цим не погодився і звернувся із скаргою до Колегії Верховного Суду Криму. Та, в свою чергу, 18 липня її відхилила і залишила в дії рішення попередньої інстанції. А 20 липня Центральний райсуд припинив дію рішення про останню відставку глави уряду.

Звичайно, в Криму знають, що наш гарант має вельми пікантні особисті взаємовідносини із законом, і, проте, до останнього моменту, незважаючи на наполегливість Грача позбутися будь-яким способом Куніцина, багато хто був переконаний, що Кучма не наважиться зробити йому такий подарунок за рахунок своєї репутації. По-перше, повторюю, було порушено закон, і суд це визнав. По-друге, тому що за всіма відставками ясно проглядається фігура колишнього свата президента - Анатолія Франчука. А особа ця пройшлася таким катком півостровом, що залишила глибоку колію по всьому шляху свого просування.

Наприклад, якщо комусь спаде на думку написати короткий курс новітньої історії Криму, то вона, швидше за все, буде виглядати так: "Блок Росія, Мєшков, Чорноморський флот, Франчук, бензин, війна мафії, Франчук, бандитські розборки, хресний батько, вбивства міністрів і віце-прем'єра, відставка Франчука, комуністи, Грач, повернення Франчука". По-третє, місцева фракція "Трудова Україна", яка приєдналася до Грача в 2-х останніх раундах його боротьби з урядом, настільки колоритна за своїм складом, що навіть найнерозбірливіші політики постаралися б не афішувати своїх зв'язків з ними.

Аби стало зрозуміло, про що йде мова, звернемося до офіційних заяв кримської міліції, коли її очолював нині закарпатський генерал-губернатор Москаль (саме в цей час відбувається активна боротьба з криміналітетом, яка закінчилася тим, що Москаля перевели до Дніпропетровська). У заяві Центру громадських зв'язків ГУ МВС України в Криму, датованій 20 січня 2000 року, повідомлялося: "Головне управління МВС України в Криму продовжує активну роботу по очищенню кримського парламенту від кримінальних елементів. Незважаючи на заходи, що вживаються по недопущенню до Верховної Ради АРК і органів місцевого самоврядування осіб з числа членів організованих злочинних угрупувань, окремим їх представникам вдалося різними шляхами попасти до кримського парламенту. Так трапилося, що в стінах ВР АРК засідають від представників сексуальних меншин до раніше судимих і членів організованих злочинних угрупувань. ГУ МВС України в Криму попереджало депутатів Котляревського, Шаманіна, Тутерова, Аронова, Дичука, Шацких, що з їх минулим їм місце не в сесійному залі, а на лаві підсудних".

З вищезазначених осіб один (комуніст Вячеслав Шаманін) нині в бігах, один (Рувім Аронов) вважається прихильником Куніцина, всі інші - члени фракції "Трудова Україна", тепер пов'язаної з Грачом спільною боротьбою і загальною перемогою. Очолює її Володимир Тутеров, про якого міліція повідомляла у зв'язку із порушенням проти нього карної справи за ст. 80(3) - нецільове використання бюджетних коштів. В миру ж відомо, що Тутеров, разом з своїм братом Анатолієм (також депутатом-"трудовиком"), будучи власниками і засновниками декількох фірм: "Союз-ВЛТ", "Тутсор-ЛТД", кооперативу "Аграрний", МКП "Нафта-Сервіс", "ТАЛ", рекламного агентства "АТМ" активно і по-діловому співробітничали з лідерами угрупувань "Слони" і "Башмаки". Злі язики стверджують, що підприємства Тутерових і були створені для відмивання "бандитських" грошей. Тепер це, звичайно, цілком респектабельні депутати, які винятково у вільний від парламентської роботи час дуже цікавляться землею в Бахчисарайському районі і будівництвом торгових точок в прибережній зоні села Піщане.

Ще один "трудовик", Микола Котляревський, має буквально всекримську славу, передусім, через свої екзотичні прізвиська - братва називає його по різному: або "Коля-котлета", або "Коля-вбивця". Про це, до речі, також розповіла кримська міліція, яка благополучно відковбасила "Котлету" за грати, але нещодавно суд його звільнив, якимось, гідним Книги рекордів Гіннесса, чином, виправдавши його відразу за 11 карними справами. А скільки цікавого про євпаторійського братка розповідала міліція! І що очолював він з 1992 по 1998 (рік обрання депутатом) організоване злочинне угруповання (ОЗУ), яке "займалося здирством, пограбуваннями, розбоями і іншими насильницькими злочинами". І що Коля особисто брав участь в кривавих розборках між бандами і був організатором вбивств на замовлення. І що він контролює, шляхом банального збору "данини", цілу низку комерційних структур в Евпаторії: ПП "Модуль-96 ", ЗАТ "Моріон-Інтерсервіс", бари "Кав'ярня", "Кримські вина", "Корал", ресторан "Зоряний", магазини "Адіном", "12-2" і інші. Сьогодні, щасливо звільнений судом, Коля-Котлета ще і респектабельний політик, який цілком може претендувати на високе звання соратника Грача - відомого борця з "кримінальною революцією".

Два інших нинішніх "трудовики" Олексій Шацких (він ось вже 4-ий рік служить членом Президії ВР) і Віталій Дичук, якщо вірити міліції, в минулому житті також були лідерами ОЗУ. Один - в селищі Радянське, другий - в місті Щелкино. Нині абсолютно легальний, Дичук раніше був тричі судимим, а четвертим судом , з приводу його трудової діяльності, пов'язаної із здирством, був справедливо виправданий, і невдовзі народ закликав його чисто-конкретно захистити його, народу, інтереси у владі. Загалом, як уявиш собі, як проходять в кримському парламенті засідання фракції "Трудова Україна", якою неформально керує, до речі, ще один знаменитий нардеп з всеукраїнським "трудовим" статусом, Лев Мірімський, хочеться про всяк випадок накрити голову ковдрою і обгородитися мішками з піском.

Склад фракції, що допомагає Грачу розлучитися з Куніциним, такий екзотичний, що навіть найобережніші політики перестали соромитися, характеризуючи її. Наприклад, представник президента в Криму Анатолій Корнійчук, якщо вірити Володимиру Тутерову, що поскаржився журналістам , пообіцяв кримським "трудовикам": "Хлопці, ви не надійтеся, силовики з нами - підете всі по етапу разом з Горбатовим і Мірімським, я вам це забезпечу!". Сам прем'єр також називаючи цих двох фігурантів, заявляв після своєї другої відставки: "Я переконаний, я в цьому не сумніваюся, що це - елементи кримінальної революції. Мене прибирають з дороги не за професійними якостями, а суто а) за політичними, б) за майновими. Тому що я категорично проти виступав по приватизації комплексу хімічних підприємств, паливно-енергетичного комплексу, ряду об'єктів санаторно-курортного значення".
Щодо санаторіїв, то Сергій Куніцин як у воду дивився. За день до його третьої відставки, 17 липня, в Криму пройшла абсолютно не помічена Києвом військово-економічна операція по вилученню і передачі в потрібні руки знаменитого санаторію "Форос". У вівторок вранці сюди увірвалася ударна бригада Грача в складі віце-спікера Юрія Корнілова, голови комісії ВР із законності і правопорядку Афанасія Іванова і лідера фракції комуністів В'ячеслава Захарова. За допомогою загону Ялтинської міліції "трійка" провела обшук, відімкнула сейф і в фізичному значенні слова виштовхнула директора санаторію, Василя Калітюка, на вулицю. Наступного дня перелякані відпочиваючі мали унікальну можливість особисто пережити сумну історію Форосу наново, тільки вже без Горбачова. Зі слів одного з них, "асоціація військового перевороту" з'явилася, коли будівлю оточили бійці внутрішніх військ (як потім виявилося, гірничо-стрілецького підрозділу "Кобра", що спеціалізується по боротьбі з терористами), які захопили адмінкорпус для новопризначеного директора. Спробуйте з трьох разів вгадати, хто їм виявився. Правильно, один з "трудовиків" - Анатолій Тутеров.
Дії "переворотчиків" приголомшили не тільки відпочиваючих і працівників санаторію. Їх однопартієць, голова профкому "Форосу" і одночасно секретар Ялтинського міськкому КПУ Михайло Беліков, не міг приховати свого обурення від журналістів і, ризикуючи своєю партійною кар'єрою, охарактеризував все як "звичайний накат і розбій" і повідомив, що комуністи-загарбники "вели вони себе розгнуздано і образливо і обзивали всіх тарганами".
Зараз колектив здравниці вирує, Тутерова охороняють у відвойованому кабінеті під захистом бійців "Кобри". І хоч на момент захоплення санаторію офіційного договору про його охорону із спецзагоном не було, вона обходиться зараз державі в 500 грн. щодобово.

На щастя, ніхто не здогадався скористатися "зміїною силою", щоб звільнити кабінет Куніцина для призначеного парламентом в.о. прем'єра Лентуна Безазієва. Проте, він сам вартий цілого загону спецназу. Цей державний службовець володіє дійсно унікальним даром - убивчою силою свого словникового запасу.

Про те, як Лентун Романович майстерно матюкається, в Криму розказують непристойні легенди. Щоб не шокувати читача, не будемо приводити зразки його мови, перед якими потухає навіть дар нашого гаранта. Для того щоб зрозуміти, кому передали, хоч і ненадовго, долю Криму, наведемо найпристойніші його висловлювання. На одному із засідань уряду Безазієв, дбаючи про підтримку вітчизняного товаровиробника, звернувся на адресу вітчизняного споживача з щирим обуренням: "Що це таке? Жеруть тут, серуть тут, а ковбасу купують імпортну".

А ось приклад з літературних джерел. Минулого року борець за чистоту українських екскрементів опублікував у видавництві "Тавріда" свою книгу "Життя навчило мене". Цей труд - збірник роздумів і афоризмів автора, мудрість якого доводять, наприклад, такі зразки: "Коли пісяєш в один струмінь, струмінь стає товщим, всі інші форми пісяння ведуть до обсцикання один одного" або "Фізична формула онанізму: О (онанізм) = R (робота) + М (матеріальні витрати). Результат = 0".

Шкода, що Безазієв так і не став справжнім кримським прем'єром. Хоч поцарювати у відведені йому дні дуже він все-таки встиг. Наприклад, в суботу, наматюкавшись з приводу того, що апарат його не слухається, фахівець з онанізму вирішив відігратися на урядових автомобілях. Оскільки "Мерседеса" Куніцина в гаражі не виявилося, роздосадуваний Безазієв зняв номери з машини супроводу прем'єра і переставив їх на свою. Перший же пост ДАІ, звичайно, зупинив самозванця, подумавши, що то - недисциплінована охорона Куніцина. Один Аллах знає, що їм довелося почути. Це саме той випадок, коли і даішника буває шкода.

Загалом, фон, на якому Крим прощається з Куніциним, можна було б вважати смішним, якби не було так…жахливо. І справа не в тому, що прем'єр, який просидів в своєму кріслі рекордний термін - 3 роки і 2 місяці - непоправна втрата. За ці роки він показав себе привабливим співрозмовником, демократичним політиком, досить успішним главою уряду, але не більше. Куніцину завжди, і не без основ, ставили в провину невміння сформувати ефективну і надійну команду, відсутність хватки в політичній боротьбі, що межує з бездарністю, невміння самостійно приймати рішення , постійно оглядаючись на Київ і, звичайно, неконкурентоздатність у стосунках з Грачом. Але справа в іншому - хто приходить на зміну Куніцину.

У листі з Адміністрації Президента, підписаному Єхануровим, що дає згоду на відставку Куніцина, відразу узгоджується і його змінник, Валерій Горбатов. До 1994 року, коли він став першим представником Президента України в Криму, ім'я цієї людини було відоме хіба що одному з районів півострова. Правда, зліт кар'єри, який забезпечив йому Леонід Кравчук, не зробив Горбатова впливовим політиком. Головним чином він відсиджувався в своїй резиденції поруч з будівлею міліції і тільки час від часу реагував на чергові мєшковські антиукраїнські "заскоки". Непомітне служіння обов'язку, проте, пішло йому на користь, можливо, тоді Горбатов і подружився з Анатолієм Франчуком, близьким родичем президента Кучми, через свого сина Ігоря, в той час чоловіка дочки гаранта. Найімовірніше, саме ця дружба зробила Горбатова главою Фонду майна Криму після того, як в під'їзді власного будинку був розстріляний тогочасний голова ФМ, Олексій Головізін.

Чим прославився Фонд у часи його керівництва, невідомо, відтоді і донині це, практично, найзакритіша структура півострова. Відомо, правда, що по одному з епізодів його діяльності майбутній прем'єр Криму проходив фігурантом по карній справі з приводу незаконних операцій з держмайном. У 95-ому році держпідприємство "Бахчисарайський виноробний завод" було передане в безстрокову оренду приватній фірмі "Фонтан", а в 98-ому (при Горбатову) Фонд майна незаконно реорганізував його в комерційну структуру - ЗАТ "Бахчисарайський винзавод" і безвідплатно передав приватникам держмайна на суму 13 млн. грн. (Природно, депутатський мандат не дозволив правоохоронникам "розібратися" з високопоставленим цінителем вина, а тепер це вже абсолютно неможливо.) Ця історія стала відома завдяки Куніцину, що став дуже балакучим під кінець свого прем'єрства.

І до цього до рук журналістів попадали різні документи про те, як допомогла майнова посада тестя підвищити добробут зятю Горбатова Андрію Соловйову. Наприклад, готель "Казка" в Евпаторії, що є об'єктом, який не підлягає приватизації, перетворився в ТОВ "Казка" шляхом продажу викупом, потім була "знижена в ціні" до потрібної суми і невдовзі стала власністю на паях Фонду майна і фірми "Гарант-СВ ЛТД", де директором був Соловйов. Приблизно за тією ж схемою вдалий зять став власником і ресторану в Симеїзі "Гірський струмок", і кафе "Незабудка" в Коктебелі, де при своєму директорові-чоловікові засновником важається і дочка Горбатова, Ольга. Деякі операції проводились в той час, коли Горбатов вже став нардепом, але оскільки з цього часу ФМ очолюють одні тільки в.о., цілком резонно було б передбачити, що він досі фактично керує цією структурою. Крім того, саме безпроблемне перебування його на цьому посту у часи Анатолія Франчука говорить про те, що Горбатов точно не заважав "сім'ї" робити кримське майно своїм кровним, інакше він просто не залишився б на цьому місці.

Що таке Франчуки, і як вони уміють "звільнятися" від конкурентів, недоброзичливців, невигідних друзів і просто несимпатичних їм людей, нікому в Криму розказувати не треба. У всіх на слуху історія з кримінальним авторитетом "Воронком" (Сергій Воронков), якого дружба з Анатолієм Романовичем довела таки до лави підсудних. Знаючі люди розказують, що арештували Воронка в мисливському будиночку, де у нього призначена була секретна зустріч з "Дідусем". І це - один з найневинніших прикладів, принаймні тут без крові обійшлося.

Судячи з усього, за час свого київського депутатства Горбатов, придбавши друзів в "Трудовій Україні", перестав бути людиною Франчука в первозданному вигляді. Проте, Анатолій Романович і досі вважає його "своїм", хоч тепер особистою дружбою з майбутнім кримським прем'єром дуже пишається ще один авторитетний нардеп, Лев Мірімський. Крутий характер Льови відомий далеко за межами Криму, але нагадаємо ми про нього, посилаючись виключно на міліцейські публікації. У міліцейські часи Геннадія Москаля між генералом і нардепом вибухнула справжня газетна війна. Читачі офіційних видань і газети Мірімського "Кримський час" з нетерпінням чекали в кожному номері продовження "кримінального чтива", в якому противники обмінювалися чутливими ударами по репутації. Депутат і підприємець, наприклад, розказував, що у головного кримського міліціонера на руці годинник від "Картье" із золотим браслетом вартістю $7 тис. Міліціонер в свою чергу згадував історію сімей "Башмаков" і "Воронков" - і їх протистояння з "Сейлемом", і історію поранення Лева Юлійовича, коли він знаходився в одному автомобілі з убитим тоді "Костянтином Кравченко (кличка "Краб") фінансовим спонсором угрупування Ткачова" (газета "Кримські вісті", №39 від 29.02.00).

Можливо, Горбатова з Мірімським об'єднує тільки те, що вони земляки, а фракційні зв'язки майбутнього прем'єра з Пінчуком-Деркачом набагато міцніші. Принаймні, сьогодні солідний офіс фірми його зятя в Сімферополі по вул. Чехова, 51 прикрашають помітні літери "Трудова Україна". Видимо, саме тут розміститься передвиборчий штаб цієї партії в Криму, хоч його штаб-квартира точно буде знаходитися в приміщенні кримського уряду, коли в нього господарем увійде Валерій Миронович. Місцеві дотепники жартують, що тепер Анатолій Романович може піднести "своїй людині" в подарунок, в зв'язку з новим призначенням, крісло прем'єра, яке Франчук завжди забирав з собою після чергової відставки. Але з цього крісла тепер свій вплив на Крим будуть поширювати Пінчук-Деркач. Звичайно, з Франчуком їм доведеться ділитися, адже він не просто відставний родич гаранта, а другий дідусь президентського внука. Ділитися треба буде, принаймні, спочатку, і з Мірімським, і з місцевими "трудовиками". (Операція із захопленням "Фороса" на користь братів Тетерових - не тільки подарунок Грача політично-комерційним партнерам, але і перший дзвіночок початку нового переділу майна на півострові). А коли всі ці хлопці відчують смак нового пирога, товаришувати між собою вони будуть недовго.

Спостерігачі прогнозують, що на деякий час після призначення Горбатова на пост кримського прем'єра настане затишшя. По-перше, Грач навряд чи почне відразу формувати новий уряд, а найімовірніше надасть це почесне право новому главі виконавчої влади. Не за горами не тільки осінь-зима, але і вибори. У такій ситуації, знявши з посади старого прем'єра, який погасив заборгованість по зарплаті і пенсіях, успішно провів курортний сезон, головний наповнювач бюджету, брати на себе відповідальність за навіть об'єктивні невдачі нового - перспектива для божевільних. А значить мине час, поки Горбатов буде визначатися із складом своєї команди. Проте коли визначиться , тоді тримайся. Адже якщо Коля-котлета захоче стати міністром, наприклад, економіки, чи очолити Республіканський комітет у справах сім'ї і молоді, а йому не дадуть? Яким чином братки з Евпаторії мусять відповісти на таке кидалово? Або, наприклад, обділять на якійсь дрібноті, типу монополії на продаж ПММ, Анатолія Франчука а у нього саме така звичка: заради чужих грошей своїх не тратити, хіба що на годинниковий механізм чи дистанційний пристрій у під'їзді. Так що тимчасове затишшя в Криму буде означати тільки одне: нинішні соратники поки що придивляються один до одного. Потім почнеться час прицілювання і пристрілки, а потім … загалом, громадяни, рятуйтеся, хто може, від очманілої і, звичайно, абсолютно метафоричної кулі.

Через всю цю перспективу виникає багато питань. Питання перше: президент, який спочатку відібрав у Криму "Чорноморнафтогаз", а тепер реанімує старі кримінально-політичні порядки на півострові, на що розраховував? Кучма що, зовсім, виражаючись його мовою "абарзєл", і вирішив, що ніхто не помітить, як він має намір, за допомогою Грача, поділити кримську спадщину між двома чоловіками однієї дочки, вірніше між дочкою (Пінчук) і внуком (Франчук)? І при цьому він розраховує на те, що люди геть забули, як вони кілька років тому засинали під звичні вибухи і автоматні черги за вікном?

Питання друге: яким чином Леонід Грач, відомий борець з кримінальною революцією, має намір відмивати перед виборами свою, що тепер вже сформувалася, репутацію дружбана братків? (Проте, Бог з ним, з Грачом за що боровся, на те і напоровся). Питання третє, хто тепер прийде в новий кримський парламент? Ті, хто залишиться в живих, чи винятково хороші "свої" люди? Питання четверте і головне: як жити далі в Криму, зокрема, і в цій країні, взагалі?

Відповідь на нього тепер в Криму вже знають всі. Міняти треба або країну, або президента. З цієї нагоди найпопулярніший анекдот цих днів в колах політиків і журналістів. Вороні Бог послав шматочок сиру. Сидить вона, затиснувши його в дзьобі, на дереві, а тут Лисиця з підступним питанням: "Вороно, ти як, за Україну без Кучми? Так чи ні?". Мовчить Ворона. Лисиця їй: "Ти, Вороно, визначайся, поки не пізно - так чи ні?". Перелякалася Ворона і каркнула: "Ні". Сир випав з дзьоба. Лисиця – розумниця втекла. Думала-думала пташка, чому вона така дурна, і надумала: "Господи, якби я каркнула "Так", хіба щось би змінилося ?"