Навздогін за фальшивим "зайцем"
Середа, 15 серпня 2001, 16:32
Участь Народного руху в "блоці Ющенка" може привести до знищення найстарішої демократичної партії
Соціологи не дадуть збрехати: донедавна простий українець знав про існування лише двох партій – комуністів і рухівців. Ідеологічні антиподи, ці політичні об'єднання в масовій свідомості давно перетворилися в розкручені торгові марки або, як модно говорити, "бренди". На виборах у мажоритарному окрузі на Донбасі не має жодного значення прізвище кандидата в депутати. Важливо інше – чи висунула його Компартія. На Івано-Франківщині ситуація аналогічна, тільки замість абревіатури КПУ в бюлетені повинні бути три заповітні букви - НРУ. Будьте певні – людина, висунута від цих партій, навіть не докладаючи жодних зусиль для обрання, виявиться серед лідерів. Ось що означає бренд.
Втратити торгову марку смерті подібно. Уявіть на хвилину, що було б, якби "Макдональдс" перейменувався в "Хрещатицьку перепічку", а "Кока-Кола" - в газовану воду "Кий-Кола". Їх господарі були б змушені почати все спочатку – вкласти гроші в рекламу, поміняти вивіски, фірмовий одяг, поліграфічну продукцію і т.д. Коротше кажучи, така компанія прогорить, а її дурістю вмить скористаються конкуренти.
А хлопчик є?
Політика, як і бізнес, таких "експериментів" не прощає. Ситуація, що склалася навколо формування блоку "Наша Україна", ініційованого екс-прем'єром Віктором Ющенком, цілком укладається в рамки змальованої вище ситуації. Створюється щось нове – доречно сказати – віртуальне. Сказав на прощання: "я повернуся", весь цей час витримував паузу, гідну великих і малих драматичних театрів. Політичні кола чекають слів і дій. Але їх немає – дійсно, не вважати ж турпохід на Говерлу подією загальнонаціонального значення. Нам нічого не залишається, як слідкувати за пасами його талановитих рук, але, як говориться, "факір був п'яний і фокус не вийшов".
За цей час ми не дізналися про дітище Ющенка ні-чо-го істотного. Невідома платформа майбутнього об'єднання, склад учасників (не можна ж всерйоз сприймати скоромовку про "декілька десятків партій"), не видно спроб створити медійного і організаційного ресурсів. Колишній прем'єр не створив свого сайту в Інтернеті, не дав жодного розгорненого інтерв'ю провідним газетам, не був прийнятий жодним впливовим політиком Заходу, крім жалісливого польського президента.
Відомі тільки імена "спікерів" майбутнього об'єднання. Час від часу про "Нашу Україну" говорять лідери УНР, НРУ і ПРП. І якщо в середовищі костенківців і "бджолярів" немає якихось відчутних внутрішньопартійних дискусій, то класичний Рух (Удовенка) останнім часом трусить від чергових "розборок" у "верхах".
Порушником спокою виявився лідер Дніпропетровської організації партії, а за сумісництвом – голова секретаріату НРУ, Сергій Конєв. Популярний політик часів перебудови, делегат з'їзду народних депутатів СРСР, що входив разом з Єльциним, Сахаровим, Гдляном, Афанасьевим, Черниченком до Міжрегіональної депутатської групи, схоже, стомився чекати від Ющенка "манни небесної". На його думку, Рух нічого не виграє, влившись в якийсь блок, і тому традиційний рухівський виборець, отримавши на руки бюлетень для голосування, повинен побачити відоме і зрозуміле ім'я "Народний рух України". І уже, звичайно, не можна допустити, щоб на вибори Рух пішов трьома "шматками". Як на мене, то логіка у Конєва залізна: українці знають, що таке Рух, але українці не знають, що таке "Наша Україна". Віддавати бренд з десятирічним стажем в обмін на сумнівні перспективи?
Ніхто не заперечує, об'єднання всіх прогресивних сил – справа потрібна. Але тоді виникає прагматичне питання – а на яких умовах НРУ відмовляється від історичного знаного імені? Поки йшлося про триголовий союз НРУ-ПРП-КУН, проблеми розподілу місць в списку не виникало – мовляв, "свої люди, порахуємося". Але після проголошення "Нашої України" стало ясно, що "на трьох" не вийде. Треба ділити, як мінімум, на п'ятьох – на УНР і... Ющенка. Адже з Віктором Андрійовичем і його людьми за згоду бути "лідером "Нашої України" доведеться розплачуватися, читай - ділитися місцями в списку. І, звичайно, не в третьому десятку. А хто їх знає, цих "людей Ющенка"? Хто їх бачив? Можна зрозуміти рухівських функціонерів середньої ланки, особливо голів крайових організацій, які, з одного боку, анітрохи не сумніваючись в патріотичності самого Ющенка, з іншого, м'яко кажучи, не в захваті від ідеї посунутися і пропустити в прохідну частину виборчого списку енну кількість помічників і друзів лідера блоку.
Брат за списком
Щоб побудувати будинок, треба зробити безліч різних справ. Отримати землю під забудову, купити будматеріали, домовитися з будівельниками (бажано не "шабашниками", яким тільки лише б копійку зрубати, а до вашого будинку їм нібито і справи немає)… Вибори наближаються з величезною швидкістю. Чи бачимо ми які-небудь кроки учасників можливої "широкої коаліції", що об'єктивно наближають світлу мить проголошення єдиного передвиборчого списку? Ні.
За різними оцінками, блок партій під проводом Ющенка може отримати 10-25 процентів голосів. Гадаю, що велика цифра суттєво завищена. У країні, мабуть, можна знайти людей, які вважають можливою побудову "української України". Але їх не так багато, та і мобілізувати їх – найважче. Жодній націонал-демократичній чи націоналістичній партії це не вдалося. Нагадаю, що ще неподільний НРУ на чолі з блискучим Чорноволом набрав в березні 1998 року всього 8 процентів голосів, а більш правий "Національний фронт" – три проценти.
Тому є сенс боротися за реальні 15 відсотків. За нинішнього порогу в 4%, це може дати приблизно 40 депутатів плюс деяке, вельми незначне, число людей, що перемогли в одномандатних округах. Потрібний "сороковник" треба буде розділити на 4 частини (квоти НРУ, УНР, ПРП і міфічні "люди Ющенка"). І це - не враховуючи "декількох десятків партій", про які говорить Ющенко. Навмисне не згадуючи про квоту для ще одного партнера – КУНу. Так, Слава Стецько може ще разок покласти на лопатки якого завгодно суперника – діє магнетизм імені і титулу. Але ось її соратники, напевно, будуть відсиджуватися в списках. Виходить, що кожний суб'єкт "Нашої України" проведе в парламент по десять душ. Кого ж ми побачимо в цих рядах?" …І останні стануть першими"? Навряд чи.
Спробуємо змоделювати першу десятку Народного руху. Удовенко буде? Аякже! Танюк? Так. Мустафа Джемільов, Кендзьор, Ключковський. Ось вже і половина майбутньої депутації, адже треба запхнути на прохідні місця добродіїв-спонсорів. Та і вічні брати-розкольники з "НРУ за єдність" - Богдан Бойко і Георгій Філіпчук – почали збиратися у фракцію НРУ аж ніяк не для того, щоб зміцнити її чисельно і інтелектуально (ха-ха-ха!). Вони сподіваються, що стара рухівська конячка пробачить їм їх гріхи і знову ввезе в Раду. В УНР бійка за місця буде також вражаючою. Костенко, Червоній, Мовчан, Юхновський, Слободян, Гудима, Кожін, Заєць – всі вони для матері-батьківщини цінні. А тут ще член ПРП Чорновіл висловився за те, щоб залучити в блок представників регіональних еліт, охопивши при цьому не тільки Західну Україну, але і схід країни, плюс "окремі некримінальні центристські партії". Як же місця ділити будете, Тарасе В'ячеславовичу?
Стає ясно, що створення "Нашої України" лише законсервує в парламенті нинішню рухівську номенклатуру. Зникне мотивація у активістів обласних осередків, що вже десять років професійно займаються політикою. Багато з них давно виросли з коротких штанців, і не хочуть більш дивитися на Верховну Раду очима Лапікури. Такі люди як Сергій Конєв і раніше не могли пробитися через стрункі депутатські ряди, а тепер тим більше. Можна зробити прогноз-діагноз – хворий, на ім'я Рух, до наступних виборів не протягне.
…Плюс піаризація всієї "Нашої України"
Але всі ці вигуки і роздуми мають значення лише тоді, коли розмови про створення "блоку Ющенка" не є пропагандистським трюком. Свого роду, "чорною" технологією. На зразок "канівської четвірки" зразка літа-осені 1999 р., що досить уміло створювала інформаційні приводи і лише цим запам'яталася.
Доводиться визнати, що нас просто розпіарюють. Не знаю вже, чиїми послугами, яких політконсультантів, користується Віктор Андрійович, але гнав би він їх у три шиї. Що б вони не робили, виходить каламутна картинка, а не глянцевий календарик. А народу треба дати щось красиво-зрозуміле.
А тим часом рейтинг Ющенка тане під немилосердним сонцем. Його зробили прапором, орієнтиром, а він все заплутує сліди, оголошує себе "сином" Леоніда Кучми, і в той же час обирає собі подорожніх з антипрезидентських кіл. Для деяких українців він став чимсь на зразок знамена. Хоч підстав для цього поки що ніяких.
…Готуючись до полювання, перед хортами пускають ганчір'яного зайця. За хорошу швидкість пси отримують шматок справжнього м'яса. Українська політика іноді нагадує такі "собачі олімпіади". Головне - не перемога, головне – в чиїх руках мотузок, на якому теліпається "фальшивий заєць".
Соціологи не дадуть збрехати: донедавна простий українець знав про існування лише двох партій – комуністів і рухівців. Ідеологічні антиподи, ці політичні об'єднання в масовій свідомості давно перетворилися в розкручені торгові марки або, як модно говорити, "бренди". На виборах у мажоритарному окрузі на Донбасі не має жодного значення прізвище кандидата в депутати. Важливо інше – чи висунула його Компартія. На Івано-Франківщині ситуація аналогічна, тільки замість абревіатури КПУ в бюлетені повинні бути три заповітні букви - НРУ. Будьте певні – людина, висунута від цих партій, навіть не докладаючи жодних зусиль для обрання, виявиться серед лідерів. Ось що означає бренд.
Втратити торгову марку смерті подібно. Уявіть на хвилину, що було б, якби "Макдональдс" перейменувався в "Хрещатицьку перепічку", а "Кока-Кола" - в газовану воду "Кий-Кола". Їх господарі були б змушені почати все спочатку – вкласти гроші в рекламу, поміняти вивіски, фірмовий одяг, поліграфічну продукцію і т.д. Коротше кажучи, така компанія прогорить, а її дурістю вмить скористаються конкуренти.
А хлопчик є?
Політика, як і бізнес, таких "експериментів" не прощає. Ситуація, що склалася навколо формування блоку "Наша Україна", ініційованого екс-прем'єром Віктором Ющенком, цілком укладається в рамки змальованої вище ситуації. Створюється щось нове – доречно сказати – віртуальне. Сказав на прощання: "я повернуся", весь цей час витримував паузу, гідну великих і малих драматичних театрів. Політичні кола чекають слів і дій. Але їх немає – дійсно, не вважати ж турпохід на Говерлу подією загальнонаціонального значення. Нам нічого не залишається, як слідкувати за пасами його талановитих рук, але, як говориться, "факір був п'яний і фокус не вийшов".
За цей час ми не дізналися про дітище Ющенка ні-чо-го істотного. Невідома платформа майбутнього об'єднання, склад учасників (не можна ж всерйоз сприймати скоромовку про "декілька десятків партій"), не видно спроб створити медійного і організаційного ресурсів. Колишній прем'єр не створив свого сайту в Інтернеті, не дав жодного розгорненого інтерв'ю провідним газетам, не був прийнятий жодним впливовим політиком Заходу, крім жалісливого польського президента.
Відомі тільки імена "спікерів" майбутнього об'єднання. Час від часу про "Нашу Україну" говорять лідери УНР, НРУ і ПРП. І якщо в середовищі костенківців і "бджолярів" немає якихось відчутних внутрішньопартійних дискусій, то класичний Рух (Удовенка) останнім часом трусить від чергових "розборок" у "верхах".
Порушником спокою виявився лідер Дніпропетровської організації партії, а за сумісництвом – голова секретаріату НРУ, Сергій Конєв. Популярний політик часів перебудови, делегат з'їзду народних депутатів СРСР, що входив разом з Єльциним, Сахаровим, Гдляном, Афанасьевим, Черниченком до Міжрегіональної депутатської групи, схоже, стомився чекати від Ющенка "манни небесної". На його думку, Рух нічого не виграє, влившись в якийсь блок, і тому традиційний рухівський виборець, отримавши на руки бюлетень для голосування, повинен побачити відоме і зрозуміле ім'я "Народний рух України". І уже, звичайно, не можна допустити, щоб на вибори Рух пішов трьома "шматками". Як на мене, то логіка у Конєва залізна: українці знають, що таке Рух, але українці не знають, що таке "Наша Україна". Віддавати бренд з десятирічним стажем в обмін на сумнівні перспективи?
Ніхто не заперечує, об'єднання всіх прогресивних сил – справа потрібна. Але тоді виникає прагматичне питання – а на яких умовах НРУ відмовляється від історичного знаного імені? Поки йшлося про триголовий союз НРУ-ПРП-КУН, проблеми розподілу місць в списку не виникало – мовляв, "свої люди, порахуємося". Але після проголошення "Нашої України" стало ясно, що "на трьох" не вийде. Треба ділити, як мінімум, на п'ятьох – на УНР і... Ющенка. Адже з Віктором Андрійовичем і його людьми за згоду бути "лідером "Нашої України" доведеться розплачуватися, читай - ділитися місцями в списку. І, звичайно, не в третьому десятку. А хто їх знає, цих "людей Ющенка"? Хто їх бачив? Можна зрозуміти рухівських функціонерів середньої ланки, особливо голів крайових організацій, які, з одного боку, анітрохи не сумніваючись в патріотичності самого Ющенка, з іншого, м'яко кажучи, не в захваті від ідеї посунутися і пропустити в прохідну частину виборчого списку енну кількість помічників і друзів лідера блоку.
Брат за списком
Щоб побудувати будинок, треба зробити безліч різних справ. Отримати землю під забудову, купити будматеріали, домовитися з будівельниками (бажано не "шабашниками", яким тільки лише б копійку зрубати, а до вашого будинку їм нібито і справи немає)… Вибори наближаються з величезною швидкістю. Чи бачимо ми які-небудь кроки учасників можливої "широкої коаліції", що об'єктивно наближають світлу мить проголошення єдиного передвиборчого списку? Ні.
За різними оцінками, блок партій під проводом Ющенка може отримати 10-25 процентів голосів. Гадаю, що велика цифра суттєво завищена. У країні, мабуть, можна знайти людей, які вважають можливою побудову "української України". Але їх не так багато, та і мобілізувати їх – найважче. Жодній націонал-демократичній чи націоналістичній партії це не вдалося. Нагадаю, що ще неподільний НРУ на чолі з блискучим Чорноволом набрав в березні 1998 року всього 8 процентів голосів, а більш правий "Національний фронт" – три проценти.
Тому є сенс боротися за реальні 15 відсотків. За нинішнього порогу в 4%, це може дати приблизно 40 депутатів плюс деяке, вельми незначне, число людей, що перемогли в одномандатних округах. Потрібний "сороковник" треба буде розділити на 4 частини (квоти НРУ, УНР, ПРП і міфічні "люди Ющенка"). І це - не враховуючи "декількох десятків партій", про які говорить Ющенко. Навмисне не згадуючи про квоту для ще одного партнера – КУНу. Так, Слава Стецько може ще разок покласти на лопатки якого завгодно суперника – діє магнетизм імені і титулу. Але ось її соратники, напевно, будуть відсиджуватися в списках. Виходить, що кожний суб'єкт "Нашої України" проведе в парламент по десять душ. Кого ж ми побачимо в цих рядах?" …І останні стануть першими"? Навряд чи.
Спробуємо змоделювати першу десятку Народного руху. Удовенко буде? Аякже! Танюк? Так. Мустафа Джемільов, Кендзьор, Ключковський. Ось вже і половина майбутньої депутації, адже треба запхнути на прохідні місця добродіїв-спонсорів. Та і вічні брати-розкольники з "НРУ за єдність" - Богдан Бойко і Георгій Філіпчук – почали збиратися у фракцію НРУ аж ніяк не для того, щоб зміцнити її чисельно і інтелектуально (ха-ха-ха!). Вони сподіваються, що стара рухівська конячка пробачить їм їх гріхи і знову ввезе в Раду. В УНР бійка за місця буде також вражаючою. Костенко, Червоній, Мовчан, Юхновський, Слободян, Гудима, Кожін, Заєць – всі вони для матері-батьківщини цінні. А тут ще член ПРП Чорновіл висловився за те, щоб залучити в блок представників регіональних еліт, охопивши при цьому не тільки Західну Україну, але і схід країни, плюс "окремі некримінальні центристські партії". Як же місця ділити будете, Тарасе В'ячеславовичу?
Стає ясно, що створення "Нашої України" лише законсервує в парламенті нинішню рухівську номенклатуру. Зникне мотивація у активістів обласних осередків, що вже десять років професійно займаються політикою. Багато з них давно виросли з коротких штанців, і не хочуть більш дивитися на Верховну Раду очима Лапікури. Такі люди як Сергій Конєв і раніше не могли пробитися через стрункі депутатські ряди, а тепер тим більше. Можна зробити прогноз-діагноз – хворий, на ім'я Рух, до наступних виборів не протягне.
…Плюс піаризація всієї "Нашої України"
Але всі ці вигуки і роздуми мають значення лише тоді, коли розмови про створення "блоку Ющенка" не є пропагандистським трюком. Свого роду, "чорною" технологією. На зразок "канівської четвірки" зразка літа-осені 1999 р., що досить уміло створювала інформаційні приводи і лише цим запам'яталася.
Доводиться визнати, що нас просто розпіарюють. Не знаю вже, чиїми послугами, яких політконсультантів, користується Віктор Андрійович, але гнав би він їх у три шиї. Що б вони не робили, виходить каламутна картинка, а не глянцевий календарик. А народу треба дати щось красиво-зрозуміле.
А тим часом рейтинг Ющенка тане під немилосердним сонцем. Його зробили прапором, орієнтиром, а він все заплутує сліди, оголошує себе "сином" Леоніда Кучми, і в той же час обирає собі подорожніх з антипрезидентських кіл. Для деяких українців він став чимсь на зразок знамена. Хоч підстав для цього поки що ніяких.
…Готуючись до полювання, перед хортами пускають ганчір'яного зайця. За хорошу швидкість пси отримують шматок справжнього м'яса. Українська політика іноді нагадує такі "собачі олімпіади". Головне - не перемога, головне – в чиїх руках мотузок, на якому теліпається "фальшивий заєць".
