Мельниченко налякав Посольство України у США
Понеділок, 11 лютого 2002, 09:22
У п'ятницю, восьмого лютого, безхмарне життя українських дипломатів у Вашингтоні було затьмарено раптовою появою перед дверима посольства Миколи Мельниченка, у супроводі свідків і відеокамери. За словами колишнього майора держохорони, він мав на меті передати послу Костянтину Грищенку звернення на ім'я президента України. У зверненні Мельниченко просить українського президента офіційно звернутися до американської сторони з проханням не вимагати від нього аудіозаписи, зроблені у кабінеті Кучми. Як відомо, 16 січня 2002 року суд штату Каліфорнія підтвердив законність вимог Міністерства юстиції США до Мельниченка передати записи американській стороні.
"Я не можу подавати апеляцію до американського суду без офіційного звернення України до офіційних органів США, - роз'яснює свою позицію Мельниченко. - Я не хочу віддавати плівки, але змушений буду це зробити. Якщо у мене через суд заберуть записи, то Кучма буде говорити, що я зрадник. Насправді ж, Кучма боїться мого повернення в Україну".
Мельниченко спростовує заяву МЗС України про те, що він "демонстративно відмовився від будь-яких контактів з українськими дипломатами на території посольства".
"Я був готовий говорити з будь-якою офіційною особою", - стверджує Мельниченко. - "Але вони сказали мені, що Грищенка немає, інших людей теж немає, і відмовилися взяти звернення. Я залишив його під дверима посольства. Все знято на відеоплівку. Я передаю касету в Україну через Миколу Рудьковського. Він буде у Борисполі у понеділок чи вівторок. На плівках видно, як все було насправді, як я передавав звернення, і як його відмовлялися брати".
Можна по-різному ставитися до небажання Мельниченка передавати плівки американському суду. Колишній майор, можливо, сумлінна людина і щиро любить свою Батьківщину, намагаючись зберегти її всім відомі таємниці, але сказавши "а", треба сказати і "б". Якщо Мельниченко дійшов висновку, що Кучма причетний до злочинів, то наступне, що йому треба зробити - це довести справу до кінця, тобто до суду. І це вже не так важливо: українського чи американського, головне - справедливого. За відомих причин розгляд цієї справи в Україні неможливий, а, отже, єдиним логічним кроком для Мельниченка є передача аудіозаписів американському суду. Незрозуміло тільки, чому в такому випадку треба знову звертатися до Кучми?
Офіційна заява Миколи Мельниченка з приводу подій біля посольства України у США 8 лютого 2002 року
"Сьогодні до мене звернулися журналісти з проханням висловити мою думку щодо заяви Міністерства закордонних справ України стосовно мого звернення до керівництва України, яке я намагався передати через Посольство України у США. Я вважаю, що метою Заяви МЗС є визвати недовіру до результатів технічної експертизи плівок, яку було зроблено у США і яка підтвердила правдивість записів, зроблених мною у кабінеті президента України Кучми.
Я вважаю своїм обов'язком прояснити ситуацію. Я маю намір оскаржити рішення американського суду про передачу всіх записів американській стороні. Виграти цю справу я можу тільки тоді, якщо керівництво України надішле офіційне клопотання і допоможе мені у збереженні державних таємниць.
Переймаючись своєю безпекою, я вимушений був задокументувати на відеоплівку мої переговори з представниками українського посольства у США. Для того, щоб люди України дізналися правду, я передав ці матеріали Миколі Рудьковському для оприлюднення. Я сподіваюсь, що цю відеоплівку не конфіскують на кордоні".
Читайте також:
Паскуаль віддувався за Мельниченка
"Я не можу подавати апеляцію до американського суду без офіційного звернення України до офіційних органів США, - роз'яснює свою позицію Мельниченко. - Я не хочу віддавати плівки, але змушений буду це зробити. Якщо у мене через суд заберуть записи, то Кучма буде говорити, що я зрадник. Насправді ж, Кучма боїться мого повернення в Україну".
Мельниченко спростовує заяву МЗС України про те, що він "демонстративно відмовився від будь-яких контактів з українськими дипломатами на території посольства".
"Я був готовий говорити з будь-якою офіційною особою", - стверджує Мельниченко. - "Але вони сказали мені, що Грищенка немає, інших людей теж немає, і відмовилися взяти звернення. Я залишив його під дверима посольства. Все знято на відеоплівку. Я передаю касету в Україну через Миколу Рудьковського. Він буде у Борисполі у понеділок чи вівторок. На плівках видно, як все було насправді, як я передавав звернення, і як його відмовлялися брати".
Можна по-різному ставитися до небажання Мельниченка передавати плівки американському суду. Колишній майор, можливо, сумлінна людина і щиро любить свою Батьківщину, намагаючись зберегти її всім відомі таємниці, але сказавши "а", треба сказати і "б". Якщо Мельниченко дійшов висновку, що Кучма причетний до злочинів, то наступне, що йому треба зробити - це довести справу до кінця, тобто до суду. І це вже не так важливо: українського чи американського, головне - справедливого. За відомих причин розгляд цієї справи в Україні неможливий, а, отже, єдиним логічним кроком для Мельниченка є передача аудіозаписів американському суду. Незрозуміло тільки, чому в такому випадку треба знову звертатися до Кучми?
Офіційна заява Миколи Мельниченка з приводу подій біля посольства України у США 8 лютого 2002 року
"Сьогодні до мене звернулися журналісти з проханням висловити мою думку щодо заяви Міністерства закордонних справ України стосовно мого звернення до керівництва України, яке я намагався передати через Посольство України у США. Я вважаю, що метою Заяви МЗС є визвати недовіру до результатів технічної експертизи плівок, яку було зроблено у США і яка підтвердила правдивість записів, зроблених мною у кабінеті президента України Кучми.
Я вважаю своїм обов'язком прояснити ситуацію. Я маю намір оскаржити рішення американського суду про передачу всіх записів американській стороні. Виграти цю справу я можу тільки тоді, якщо керівництво України надішле офіційне клопотання і допоможе мені у збереженні державних таємниць.
Переймаючись своєю безпекою, я вимушений був задокументувати на відеоплівку мої переговори з представниками українського посольства у США. Для того, щоб люди України дізналися правду, я передав ці матеріали Миколі Рудьковському для оприлюднення. Я сподіваюсь, що цю відеоплівку не конфіскують на кордоні".
Читайте також:
Паскуаль віддувався за Мельниченка
