Скала про Лобановського та Шевченка
Середа, 13 лютого 2002, 13:03
Нині донецький "Шахтар" перебуває на тренувальному зборі в Іспанії, готуючись до другого кола чемпіонату України. І найбільше уваги прикуто до нового наставника гірників Невіо Скали. В своєму черговому інтерв'ю італієць більш детально розповів про методи підготовки в "Шахтарі". А також згадав про Лобановського та Андрія Шевченка.
Моє рішення тренувати "Шахтар" вийшло зваженим. Переконав самого себе в необхідності такого кроку. Звичайно, я опинився в ситуації, дещо відмінний від тих, які складалися під час роботи в Італії чи Німеччині. Але вже перші контакти з новою командою дали підставу вважати, що все буде нормально. Мій досвід, мої знання, помножені на бажання цих хлопців чогось досягти в футболі, налаштовують на оптимістичний лад. У футболі неможливо загадувати наперед, а головне для будь-якого тренера - мати можливість плідно працювати. Така можливість в "Шахтарі" у мене є.
- І все-таки визнайте: роль першопроходця хоч би трохи тішить ваше тренерське самолюбство?
- Знаєте, завдяки професії я немало подорожував по світу і прийшов до переконання, що в принципі футбол скрізь однаковий. Так, існують відмінності в ментальності, однак це зовсім не означає, що між нами - провалля, яке неодмінно потрібно засипати землею. Це неправильно. Наводити мости - інша справа. Я не повинен займатися нівелюванням уявлень про футбол, які існують по обидві сторони "провалля", не маю намір все підганяти під відомі мені стандарти. По-моєму, буде набагато корисніше знайти шанобливе, розумне поєднання чужих звичаїв і звичок з власними поглядами на футбол. Та і на життя загалом.
- Як би ви самі не ставилися до своєї нової ролі, в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, поява Невіо Скали в "Шахтарі" стала сенсацією. Цікаво, як відреагували на ваше рішення колеги-тренери в Італії?
- Для них це також було повною несподіванкою. Але загалом до зміни в моїй долі колеги віднеслися зі схваленням і великим інтересом. Нічого дивного в цьому немає. Країна, в якій народжуються такі футболісти, як Андрій Шевченко, не може не викликати інтересу до себе.
- Шевченко зробив рекламу українського футбола в Італії?
- Безумовно. Можна сказати, що з його приїздом в "Мілан" для талановитих гравців зі Сходу відкрилися двері в Європу. Доводиться жалкувати, правда, що український футбол, як і російський, поки що недобре знають на Заході. Про нього майже не пишуть. Тішу себе надією, що після нашого приїзду на Україну ситуація буде змінюватися в кращу сторону. Хочеться, щоб через декілька років в цьому відношенні була "нічия": Схід і Захід отримували б приблизно однакові обсяги футбольної інформації один про одного.
- З ким ви радилися, вирішуючи, їхати чи не їхати в Донецьк?
- Як правило, рішення, яке стосується моєї тренерської кар'єри, приймаю самостійно. Єдиним серйозним порадником тут можна вважати тільки сім'ю. Дружина мене відразу підтримала. Вона давно звикла до моїх переміщень по світу. А діти (у мене два сини - 30 і 28 років) сказали буквально наступне: "Тато, ти повинен вчинити так, як тобі підказують серце і розум".
- Сини з футболом не пов'язані?
- Ні. Колись вони, як і більшість хлопчаків, віддали належне цій грі на любительському рівні. Однак футбольної династії, як, скажемо, у Мальдіні, у нас не вийшло.
- Ваші попередні уявлення про "Шахтар" співпали з реальним станом справ?
- Бачив "Шахтар" тільки в серйозних матчах: з "Лаціо" в Лізі чемпіонів, з "Борусією". Цього недостатньо навіть для попередніх висновків. Реальні уявлення про команду зараз тільки складаються. Поки можу сказати одне: я маю справу з молодою командою, що має в своєму розпорядженні великі можливості для зростання і вдосконалення. Мені імпонує амбіційність президента клубу Ріната Ахметова, що важливо для європейського майбутнього "Шахтаря". У Європі добре знають київське "Динамо". Наша задача полягає в тому, щоб з такою ж повагою там заговорили і про "Шахтар".
- На першій прес-конференції в Донецьку 18 січня ви згадали про власну футбольну філософію, однак що малося на увазі, тоді так і не пояснили.
- Філософія, яку намагаюся прищепити своїм підопічним, проста: як можна більше роботи в ім'я футбола. Але тяжкої повинності не потрібно, просто треба працювати з азартом, бажанням, задоволенням. Футбол - це тільки гра, хоч і дуже серйозна, навколо якої обертається безліч інтересів. Приходячи на тренування, усміхаюся сам і вимагаю цього ж від гравців. З усмішкою найважча праця дається легше, а почуття втоми не таке обтяжливе. Звичайно, неможливо за декілька тижнів впровадити цю філософію в свідомість гравців, які досі, можливо, відносилися до своєї справи більш буденно. Але я готовий набратися терпіння і почекати.
- Методика підготовки, яку ви запропонували футболістам "Шахтаря", відрізняється від прийомів, що застосовувалися, скажемо, в роботі з "Пармою" або "Боруссією"?
- За великим рахунком - так. Щось, що давно усталилося, звичне для "Шахтаря" повинно зберегтися. Немає рації все змінювати кардинально. Так і суть проблеми, не стільки в методиках підготовки, скільки в конкретних умовах, на які ця підготовка зорієнтована. Ми повинні враховувати кліматичні умови, структуру українського футбольного календаря, міжігрові цикли, фізичний стан гравців і багато іншого.
- Який ваш основоположний принцип формування команди: гравці підбираються під певну тактику або, навпаки, тактика - під гравців?
- Пріоритет, звичайно, віддається тактиці. Якщо я будую гру команди за якоюсь схемою, футболісти зобов'язані з цим змиритися, незалежно від їх особистих уявлень про тактику. Вони повинні беззаперечно слідувати моїм побудовам на полі, якщо хочуть грати, а не сидіти на лаві.
- Які ще вимоги висуваються до футболістів, які мають намір виступати у вашій команді?
- Ми цього вже частково торкалися: максимальна самовіддача і хороший настрій. Якщо футболіст відчуває себе не в своїй тарілці, я б бажав, щоб він чесно сказав мені про це зазделегідь, а не примушував себе на полі.
- В яких пропорціях, на вашу думку, повинні співвідноситися в гравців професіоналізм і, скажімо, особиста відданість тренеру?
- Я демократичний, відкритий тренер, але вважаю за краще бути жорстким, коли не бачу повної самовіддачі. Право пред'являти до гравців найвищі вимоги, вважаю, сплачено тим, що я сам їм даю як тренер. Футбол - це завжди самопожертва. У ньому важливе все: від спеціальної підготовки до приватного життя гравця. А особиста відданість, як ви говорите, тренеру, його ідеям, по-моєму, і є один з найважливіших виявів професіоналізму.
- Ви відчули різницю між психологією західних футболістів, з якими працювали раніше, і гравців "Шахтаря"?
- Якщо ми говоримо про футбольний менталітет, то серйозна заковичка, на мій погляд, тільки в одному - в тактиці. У Італії, наприклад, цьому найважливішому розділу розпочинають навчати молодих людей з 15-16 років. Судячи з того, з чим ми зіткнулися в Донецьку, тут подібне не прийнято. Тому навіть деякі досвідчені гравці "Шахтаря", до яких немає серйозних претензій в частині технічної оснащеності і фізичних кондицій, виявилися не в ладах з тактикою. Але важливо, що вони прагнуть зараз заповнити цю прогалину і досить швидко все схоплюють.
- Погодившись працювати на Україні, ви у разі невдачі сильно ризикуєте своєю репутацією?
- Тренерська професія ризикована за визначенням. Я відповідаю за команду, якщо щось не так, з мене першого спитають. Міра ж ризику, по-моєму, скрізь однакова: що на Україні, що в Німеччині, що в Італії. Головне - віддавати роботі все, що маєш, а творити чудеса здатний тільки Іїсус Христос.
- Вас не бентежать жорсткі тимчасові рамки, в яких ви виявилися: президент "Шахтаря", який марить золотими медалями, говорить, що Скала повинен увійти в роль вже до середини березня, коли стартує друге коло чемпіонату, в якому "Шахтар" зараз лідирує на пару з "Динамо".
- Повинен визнати, що це єдине серйозне питання, яке гальмувало моє рішення очолити "Шахтар". Команда знаходиться на екваторі турніру, пройдена вже половина шляху, а для мене все починається з нульової позначки. Погано, що частина, яка залишилася дуже коротка - всього 13 матчів. Це означає, що будь-яка випадковість може виявитися фатальною. На більш тривалій турнірній дистанції завжди є можливість виправити допущений промах. У нас, виходить, немає права на помилку.
- Ваше майбутнє суперництво з Валерієм Лобановським викликає колосальний інтерес. На Україні його вже нарекли "битвою гігантів".
- Про Лобановського можу говорити тільки з захопленням. Багато в чому завдяки цьому великому тренеру український футбол має гідну історію. Ми знаємо, що він зробив в київському "Динамо", ми багато чому у нього вчилися. Смію нескромно сподіватися, що і про Скалу коли-небудь скажуть на Україні теплі слова.
- Однак "Шахтареві" доведеться суперничати не тільки з "Динамо": тренер будь-якого українського клубу напевно буде з шкіри геть лізти, щоб обіграти "самого" Скалу.
- Знаю, що нам буде тяжко в кожному матчі, і тому також роблю поправку на обставину, про яку ви говорите. Але знаю і інше: якщо "Шахтар" хоче грати в Європі, він повинен бути готовий до будь-яких випробувань в національній першості. Незалежно від того, як звати головного тренера.
- Вам відомо, що Леонід Буряк хоче бачити вас серед членів тренерської ради збірної України?
- Буду вважати за честь бути корисним Буряку і його збірній. Однак для початку повинен познайомитися з українським футболом ближче. Якщо мої спостереження, мої ідеї здадуться місцевим фахівцям цікавими - із задоволенням поділюся. Та й для мене самого такий обмін буде корисний.
- Відразу після підписання контракту ви заявили, що спочатку повинні вивчити можливості кожного футболіста "Шахтаря", а уже потім говорити, в яких лініях команда потребує реконструкції, посилення. Час для вердиктів ще не прийшов?
- Ви дуже поспішаєте. До 28 лютого, коли завершиться цей збір в Іспанії, у нас досить часу для об'єктивної оцінки кожного. До того ж сюди на перегляд повинні ще приїхати нові гравці.
- Їх буде багато?
- Не думаю. Загалом "Шахтар" укомплектований хорошими, кваліфікованими футболістами. Нас можуть зацікавити лише ті, які їх перевершують.
- Ще ви продекларували бажання прищепити донецькій команді "свою гру". Що це означає?
- В загальних рисах це означає, що і з "Ювентусом", і з аутсайдером третього швейцарського дивізіона "Шахтар" повинен уміти грати з однаковою віддачею і однаковою повагою до суперника.
- Розкажіть про ваших італійських помічників в "Шахтарі". Чому ви вирішили їх запросити?
- По-перше, тренерський штаб зобов'язаний розмовляти на одній мові. По-друге, цих людей я добре знаю, а вони, в свою чергу, чітко уявляють коло своїх обов'язків. Наприклад, з Роберто Ренці, який в "Шахтарі" тепер відповідає за підготовку воротарів, ми, можна сказати, паралельно робили тренерські кар'єри: одночасно вчилися на різних курсах і відтоді подружилися, стали однодумцями. Тренер по фізпідготовці Серджо Джоване має відповідний університетський диплом. Нарешті, Стефано Куогі, запрошений на посаду асистента головного тренера, колись грав у мене в "Пармі", а потім закінчив школу тренерів і отримав ліцензію першої категорії. Всі разом, однією командою, ми зібралися вперше в "Шахтарі".
- Раз уже ви згадали про "Парму", з якою в 90-ті роки добилися найвищих тренерських успіхів, скажіть, чому ви нещодавно відмовилися від пропозиції знов очолити цей клуб? У одну річку не можна увійти двічі?
- І це також мало значення. З "Пармою" я виграв майже все, що можна було виграти. Так що серйозної спортивної мотивації вже не могло бути. А окрім того, великі цілі, які тепер знов ставлять господарі "Парми", абсолютно неадекватні умовам для їх реалізації. Не люблю вирішувати нереальні задачі. І останнє - мені хотілося попрацювати за межами Італії. Міг опинитися в Шотландії, Польщі, Греції - вибір був. "Шахтар" підкупив конкретикою, рішучістю президента клубу. Тому ми вдарили по руках.
- Як ваші успіхи у вивченні російської мови?
- Потихеньку справа рухається. Освоювати розмовну мову допомагає Ігор Мулін - чудовий перекладач, якого знайшов для мене клуб. Окрім "добридень "або "приємного апетиту", вже подаю гравцям і футбольні команди - "в два торкання", "в три торкання"... І, знаєте, вони виконуються (сміється). Хочу вивчити російську добре, щоб футболісти розуміли все, що говорю.
- Іспанський збір буде останнім для "Шахтаря" в цьому міжсезонні?
- Так. Тільки, по суті, це не один, а два збори. З 8 по 18 лютого працюємо тут, в районі Кадіса, потім ще десять днів проведемо в Марбельє. На весь період заплановано п'ять контрольних матчів. У тому числі - з іспанською "Малагою", а останні два - 23 і 26 лютого - з російськими клубами - московським "Локомотивом" і "Анжі".
- Результати контрольних матчів для вас мають значення?
- В останню чергу. Зараз важлива якісна тренувальна робота. Часом вона нагадує вибоїсту дорогу, яка повинна привести до результату.
- Чим буде займатися команда після повернення до Донецька?
- Гравці отримають триденну відпустку, а з 4 березня почнеться заключної етап підготовки на своїй тренувальній базі. У нас залишиться майже два тижні, щоб пристосуватися до умов (погоди, якості футбольних полів в цей час року), в яких 17 березня поновиться чемпіонат.
- Як ви відпочиваєте від футбола?
- Приходжу увечері в свій номер, приймаю душ, включаю телевізор і дивлюся... футбол.
- Чемпіонат світу в Кореї і Японії будете дивитися вживу чи по телевізору?
- На жаль, навряд чи вдасться туди вирватися. Посудіть самі: поточний чемпіонат України завершиться тільки 9 червня, а через місяць з невеликим почнеться новий. Так що в дні вирішальних матчів ЧС-2002 буду обтяжений турботами про підготовку "Шахтаря" до чергових випробувань.
- Мабуть, не варто навіть запитувати, за кого ви будете вболівати в червні біля телевізора...
- Думаю, Італія здатна дійти до фіналу. Команду Трапаттоні відношу до числа фаворитів турніру - поряд зі збірними Франції, Аргентини, Німеччини.
- Що можете сказати про шанси збірної Росії?
- Не дуже добре її знаю. Тому відношу російську збірну в розряд найменш передбачуваних, а значить, здатних піднести сюрприз.
- А як вам такий сюрприз: фінал Італія - Росія?
- (Сміється.) Ну тоді я уже точно відпрошуся у президента "Шахтаря" і злітаю в Йокогаму.
"Спорт-Экспресс"
Моє рішення тренувати "Шахтар" вийшло зваженим. Переконав самого себе в необхідності такого кроку. Звичайно, я опинився в ситуації, дещо відмінний від тих, які складалися під час роботи в Італії чи Німеччині. Але вже перші контакти з новою командою дали підставу вважати, що все буде нормально. Мій досвід, мої знання, помножені на бажання цих хлопців чогось досягти в футболі, налаштовують на оптимістичний лад. У футболі неможливо загадувати наперед, а головне для будь-якого тренера - мати можливість плідно працювати. Така можливість в "Шахтарі" у мене є.
- І все-таки визнайте: роль першопроходця хоч би трохи тішить ваше тренерське самолюбство?
- Знаєте, завдяки професії я немало подорожував по світу і прийшов до переконання, що в принципі футбол скрізь однаковий. Так, існують відмінності в ментальності, однак це зовсім не означає, що між нами - провалля, яке неодмінно потрібно засипати землею. Це неправильно. Наводити мости - інша справа. Я не повинен займатися нівелюванням уявлень про футбол, які існують по обидві сторони "провалля", не маю намір все підганяти під відомі мені стандарти. По-моєму, буде набагато корисніше знайти шанобливе, розумне поєднання чужих звичаїв і звичок з власними поглядами на футбол. Та і на життя загалом.
- Як би ви самі не ставилися до своєї нової ролі, в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, поява Невіо Скали в "Шахтарі" стала сенсацією. Цікаво, як відреагували на ваше рішення колеги-тренери в Італії?
- Для них це також було повною несподіванкою. Але загалом до зміни в моїй долі колеги віднеслися зі схваленням і великим інтересом. Нічого дивного в цьому немає. Країна, в якій народжуються такі футболісти, як Андрій Шевченко, не може не викликати інтересу до себе.
- Шевченко зробив рекламу українського футбола в Італії?
- Безумовно. Можна сказати, що з його приїздом в "Мілан" для талановитих гравців зі Сходу відкрилися двері в Європу. Доводиться жалкувати, правда, що український футбол, як і російський, поки що недобре знають на Заході. Про нього майже не пишуть. Тішу себе надією, що після нашого приїзду на Україну ситуація буде змінюватися в кращу сторону. Хочеться, щоб через декілька років в цьому відношенні була "нічия": Схід і Захід отримували б приблизно однакові обсяги футбольної інформації один про одного.
- З ким ви радилися, вирішуючи, їхати чи не їхати в Донецьк?
- Як правило, рішення, яке стосується моєї тренерської кар'єри, приймаю самостійно. Єдиним серйозним порадником тут можна вважати тільки сім'ю. Дружина мене відразу підтримала. Вона давно звикла до моїх переміщень по світу. А діти (у мене два сини - 30 і 28 років) сказали буквально наступне: "Тато, ти повинен вчинити так, як тобі підказують серце і розум".
- Сини з футболом не пов'язані?
- Ні. Колись вони, як і більшість хлопчаків, віддали належне цій грі на любительському рівні. Однак футбольної династії, як, скажемо, у Мальдіні, у нас не вийшло.
- Ваші попередні уявлення про "Шахтар" співпали з реальним станом справ?
- Бачив "Шахтар" тільки в серйозних матчах: з "Лаціо" в Лізі чемпіонів, з "Борусією". Цього недостатньо навіть для попередніх висновків. Реальні уявлення про команду зараз тільки складаються. Поки можу сказати одне: я маю справу з молодою командою, що має в своєму розпорядженні великі можливості для зростання і вдосконалення. Мені імпонує амбіційність президента клубу Ріната Ахметова, що важливо для європейського майбутнього "Шахтаря". У Європі добре знають київське "Динамо". Наша задача полягає в тому, щоб з такою ж повагою там заговорили і про "Шахтар".
- На першій прес-конференції в Донецьку 18 січня ви згадали про власну футбольну філософію, однак що малося на увазі, тоді так і не пояснили.
- Філософія, яку намагаюся прищепити своїм підопічним, проста: як можна більше роботи в ім'я футбола. Але тяжкої повинності не потрібно, просто треба працювати з азартом, бажанням, задоволенням. Футбол - це тільки гра, хоч і дуже серйозна, навколо якої обертається безліч інтересів. Приходячи на тренування, усміхаюся сам і вимагаю цього ж від гравців. З усмішкою найважча праця дається легше, а почуття втоми не таке обтяжливе. Звичайно, неможливо за декілька тижнів впровадити цю філософію в свідомість гравців, які досі, можливо, відносилися до своєї справи більш буденно. Але я готовий набратися терпіння і почекати.
- Методика підготовки, яку ви запропонували футболістам "Шахтаря", відрізняється від прийомів, що застосовувалися, скажемо, в роботі з "Пармою" або "Боруссією"?
- За великим рахунком - так. Щось, що давно усталилося, звичне для "Шахтаря" повинно зберегтися. Немає рації все змінювати кардинально. Так і суть проблеми, не стільки в методиках підготовки, скільки в конкретних умовах, на які ця підготовка зорієнтована. Ми повинні враховувати кліматичні умови, структуру українського футбольного календаря, міжігрові цикли, фізичний стан гравців і багато іншого.
- Який ваш основоположний принцип формування команди: гравці підбираються під певну тактику або, навпаки, тактика - під гравців?
- Пріоритет, звичайно, віддається тактиці. Якщо я будую гру команди за якоюсь схемою, футболісти зобов'язані з цим змиритися, незалежно від їх особистих уявлень про тактику. Вони повинні беззаперечно слідувати моїм побудовам на полі, якщо хочуть грати, а не сидіти на лаві.
- Які ще вимоги висуваються до футболістів, які мають намір виступати у вашій команді?
- Ми цього вже частково торкалися: максимальна самовіддача і хороший настрій. Якщо футболіст відчуває себе не в своїй тарілці, я б бажав, щоб він чесно сказав мені про це зазделегідь, а не примушував себе на полі.
- В яких пропорціях, на вашу думку, повинні співвідноситися в гравців професіоналізм і, скажімо, особиста відданість тренеру?
- Я демократичний, відкритий тренер, але вважаю за краще бути жорстким, коли не бачу повної самовіддачі. Право пред'являти до гравців найвищі вимоги, вважаю, сплачено тим, що я сам їм даю як тренер. Футбол - це завжди самопожертва. У ньому важливе все: від спеціальної підготовки до приватного життя гравця. А особиста відданість, як ви говорите, тренеру, його ідеям, по-моєму, і є один з найважливіших виявів професіоналізму.
- Ви відчули різницю між психологією західних футболістів, з якими працювали раніше, і гравців "Шахтаря"?
- Якщо ми говоримо про футбольний менталітет, то серйозна заковичка, на мій погляд, тільки в одному - в тактиці. У Італії, наприклад, цьому найважливішому розділу розпочинають навчати молодих людей з 15-16 років. Судячи з того, з чим ми зіткнулися в Донецьку, тут подібне не прийнято. Тому навіть деякі досвідчені гравці "Шахтаря", до яких немає серйозних претензій в частині технічної оснащеності і фізичних кондицій, виявилися не в ладах з тактикою. Але важливо, що вони прагнуть зараз заповнити цю прогалину і досить швидко все схоплюють.
- Погодившись працювати на Україні, ви у разі невдачі сильно ризикуєте своєю репутацією?
- Тренерська професія ризикована за визначенням. Я відповідаю за команду, якщо щось не так, з мене першого спитають. Міра ж ризику, по-моєму, скрізь однакова: що на Україні, що в Німеччині, що в Італії. Головне - віддавати роботі все, що маєш, а творити чудеса здатний тільки Іїсус Христос.
- Вас не бентежать жорсткі тимчасові рамки, в яких ви виявилися: президент "Шахтаря", який марить золотими медалями, говорить, що Скала повинен увійти в роль вже до середини березня, коли стартує друге коло чемпіонату, в якому "Шахтар" зараз лідирує на пару з "Динамо".
- Повинен визнати, що це єдине серйозне питання, яке гальмувало моє рішення очолити "Шахтар". Команда знаходиться на екваторі турніру, пройдена вже половина шляху, а для мене все починається з нульової позначки. Погано, що частина, яка залишилася дуже коротка - всього 13 матчів. Це означає, що будь-яка випадковість може виявитися фатальною. На більш тривалій турнірній дистанції завжди є можливість виправити допущений промах. У нас, виходить, немає права на помилку.
- Ваше майбутнє суперництво з Валерієм Лобановським викликає колосальний інтерес. На Україні його вже нарекли "битвою гігантів".
- Про Лобановського можу говорити тільки з захопленням. Багато в чому завдяки цьому великому тренеру український футбол має гідну історію. Ми знаємо, що він зробив в київському "Динамо", ми багато чому у нього вчилися. Смію нескромно сподіватися, що і про Скалу коли-небудь скажуть на Україні теплі слова.
- Однак "Шахтареві" доведеться суперничати не тільки з "Динамо": тренер будь-якого українського клубу напевно буде з шкіри геть лізти, щоб обіграти "самого" Скалу.
- Знаю, що нам буде тяжко в кожному матчі, і тому також роблю поправку на обставину, про яку ви говорите. Але знаю і інше: якщо "Шахтар" хоче грати в Європі, він повинен бути готовий до будь-яких випробувань в національній першості. Незалежно від того, як звати головного тренера.
- Вам відомо, що Леонід Буряк хоче бачити вас серед членів тренерської ради збірної України?
- Буду вважати за честь бути корисним Буряку і його збірній. Однак для початку повинен познайомитися з українським футболом ближче. Якщо мої спостереження, мої ідеї здадуться місцевим фахівцям цікавими - із задоволенням поділюся. Та й для мене самого такий обмін буде корисний.
- Відразу після підписання контракту ви заявили, що спочатку повинні вивчити можливості кожного футболіста "Шахтаря", а уже потім говорити, в яких лініях команда потребує реконструкції, посилення. Час для вердиктів ще не прийшов?
- Ви дуже поспішаєте. До 28 лютого, коли завершиться цей збір в Іспанії, у нас досить часу для об'єктивної оцінки кожного. До того ж сюди на перегляд повинні ще приїхати нові гравці.
- Їх буде багато?
- Не думаю. Загалом "Шахтар" укомплектований хорошими, кваліфікованими футболістами. Нас можуть зацікавити лише ті, які їх перевершують.
- Ще ви продекларували бажання прищепити донецькій команді "свою гру". Що це означає?
- В загальних рисах це означає, що і з "Ювентусом", і з аутсайдером третього швейцарського дивізіона "Шахтар" повинен уміти грати з однаковою віддачею і однаковою повагою до суперника.
- Розкажіть про ваших італійських помічників в "Шахтарі". Чому ви вирішили їх запросити?
- По-перше, тренерський штаб зобов'язаний розмовляти на одній мові. По-друге, цих людей я добре знаю, а вони, в свою чергу, чітко уявляють коло своїх обов'язків. Наприклад, з Роберто Ренці, який в "Шахтарі" тепер відповідає за підготовку воротарів, ми, можна сказати, паралельно робили тренерські кар'єри: одночасно вчилися на різних курсах і відтоді подружилися, стали однодумцями. Тренер по фізпідготовці Серджо Джоване має відповідний університетський диплом. Нарешті, Стефано Куогі, запрошений на посаду асистента головного тренера, колись грав у мене в "Пармі", а потім закінчив школу тренерів і отримав ліцензію першої категорії. Всі разом, однією командою, ми зібралися вперше в "Шахтарі".
- Раз уже ви згадали про "Парму", з якою в 90-ті роки добилися найвищих тренерських успіхів, скажіть, чому ви нещодавно відмовилися від пропозиції знов очолити цей клуб? У одну річку не можна увійти двічі?
- І це також мало значення. З "Пармою" я виграв майже все, що можна було виграти. Так що серйозної спортивної мотивації вже не могло бути. А окрім того, великі цілі, які тепер знов ставлять господарі "Парми", абсолютно неадекватні умовам для їх реалізації. Не люблю вирішувати нереальні задачі. І останнє - мені хотілося попрацювати за межами Італії. Міг опинитися в Шотландії, Польщі, Греції - вибір був. "Шахтар" підкупив конкретикою, рішучістю президента клубу. Тому ми вдарили по руках.
- Як ваші успіхи у вивченні російської мови?
- Потихеньку справа рухається. Освоювати розмовну мову допомагає Ігор Мулін - чудовий перекладач, якого знайшов для мене клуб. Окрім "добридень "або "приємного апетиту", вже подаю гравцям і футбольні команди - "в два торкання", "в три торкання"... І, знаєте, вони виконуються (сміється). Хочу вивчити російську добре, щоб футболісти розуміли все, що говорю.
- Іспанський збір буде останнім для "Шахтаря" в цьому міжсезонні?
- Так. Тільки, по суті, це не один, а два збори. З 8 по 18 лютого працюємо тут, в районі Кадіса, потім ще десять днів проведемо в Марбельє. На весь період заплановано п'ять контрольних матчів. У тому числі - з іспанською "Малагою", а останні два - 23 і 26 лютого - з російськими клубами - московським "Локомотивом" і "Анжі".
- Результати контрольних матчів для вас мають значення?
- В останню чергу. Зараз важлива якісна тренувальна робота. Часом вона нагадує вибоїсту дорогу, яка повинна привести до результату.
- Чим буде займатися команда після повернення до Донецька?
- Гравці отримають триденну відпустку, а з 4 березня почнеться заключної етап підготовки на своїй тренувальній базі. У нас залишиться майже два тижні, щоб пристосуватися до умов (погоди, якості футбольних полів в цей час року), в яких 17 березня поновиться чемпіонат.
- Як ви відпочиваєте від футбола?
- Приходжу увечері в свій номер, приймаю душ, включаю телевізор і дивлюся... футбол.
- Чемпіонат світу в Кореї і Японії будете дивитися вживу чи по телевізору?
- На жаль, навряд чи вдасться туди вирватися. Посудіть самі: поточний чемпіонат України завершиться тільки 9 червня, а через місяць з невеликим почнеться новий. Так що в дні вирішальних матчів ЧС-2002 буду обтяжений турботами про підготовку "Шахтаря" до чергових випробувань.
- Мабуть, не варто навіть запитувати, за кого ви будете вболівати в червні біля телевізора...
- Думаю, Італія здатна дійти до фіналу. Команду Трапаттоні відношу до числа фаворитів турніру - поряд зі збірними Франції, Аргентини, Німеччини.
- Що можете сказати про шанси збірної Росії?
- Не дуже добре її знаю. Тому відношу російську збірну в розряд найменш передбачуваних, а значить, здатних піднести сюрприз.
- А як вам такий сюрприз: фінал Італія - Росія?
- (Сміється.) Ну тоді я уже точно відпрошуся у президента "Шахтаря" і злітаю в Йокогаму.
"Спорт-Экспресс"
