Скільки коштує бренд "За Єду"?
П'ятниця, 22 березня 2002, 18:37
Цікаві речі вимальовуються, коли спостерігаєш за нинішніми виборами. Кумедно дивитися, як російські політтехнологи "освоюють" гроші українських політиків. Відразу помітно, як треба, а як не треба проводити кампанію, цікаво переглядати і прораховувати ефект від наочної агітації.
Дуже добрий приклад – "За Єдину Україну!". За кількістю вкладених в кампанію грошей цей блок, можливо, й не найперший, але за деякими іншими показниками, мабуть, найцікавіший.
Ходять настирливі чутки, що "Єда" витратила значні кошти саме на власний бренд, змінивши ТУНДРу на Єду. І все було б нічого, адже одним махом блоку вдалося позбутися "замороженого, чужоземного" іміджу, стати ближче і зрозуміліше до народу, та водночас отримати готовий слоган.
Нам грошей "Єди" не шкода, на відміну від ідеї, але про це пізніше.
Уважний глядач, що спостерігає за щоденними агітками блоків і партій на першому національному, напевно, звернув увагу на незвичний ролик – за півтори (якщо не помиляюся) хвилини на екрані – вся історія України. Від гетьманів, до голоду за радянських часів і до сучасності, де чомусь Дубина маячить частіше за Кучму.
Цікаво на перший погляд. Але все це світ вже бачив.
Є такий дуже відомий політтехнолог – Жак Сегела. Так ось, в його книзі "Національні особливості полювання за голосами", виданій у 1999 році, Сегела досить детально розказує про виборчу кампанію Міттерана 1988 року. Все, що зараз узяла на озброєння "Єда", ви знайдете в цій маленькій брошурці, яка навіть не претендує на назву "підручник".
Взяті на озброєння "єдою" кроки 14 років тому Сегела вигадав для Міттерана. "Ми перебрали понад сотню гасел, так і не задовольнившись жодним з них, поки я, повертаючись до основи, не запропонував: "Єдина Франція".
А сам Міттеран пояснював це гасло так: "Я бачу, що країна ризикує загрузнути в суперечках і розбіжностях, які так часто підточували її зсередини. Так от, я хочу, щоб Франція була єдина. А вона не буде єдиною, якщо потрапить до рук нетерпимих людей, до рук партій, охочих отримати все, до рук кланів або банд… Потрібен соціальний мир, потрібен громадянський мир".
Навіть якщо не всі ці слова промовляються Литвином і Кучмою вголос, то все це вони явно мають на думці. Хоча тому ж Литвину так і не вдалося жодного разу виразно пояснити основний зміст їхнього слогану.
А що стосується ролика, який в Міттерана носив назву "1789-1988", то в Сегели він описується таким чином: "В наші дні, щоб укоренити послання, необхідно почергово прискорювати і уповільнювати його. Прискорювати погляд і уповільнювати читання. Кліпом з восьмисот планів за дев'яносто секунд "Єдина Франція" підписувала два століття історії".
Говорять, що зараз півторахвилинний кліп "Єди" готується в усіченому вигляді – на хвилину, щоб широко показувати його по всіх каналах.
Ще одна особливість – "Єда" при всій своїй багатоликості ставить на особу, мабуть, враховуючи першу заповідь Сегела - "голосують за людину, а не за партію". Блок на словах пишається своїм "яскравим і харизматичним лідером", вони навіть зробили його "дівчиною з обкладинки" – його малознайоме середньому виборцю обличчя прикрашає багато плакатів "Єди". Проте і тут їм не пощастило.
Сегела стверджує, що лідер повинен бути "людиною-легендою, а не посередністю", "переможцем, а не невдахою", а люди голосують "за цінності справжні, а не уявні". Коротше, все це нічого спільного з Литвином не має.
Пану ж Сегелі до українських послідовників не звикати – Євген Марчук на минулих президентських виборах широко покористувався його відомим визначенням "Спокійна сила" і навіть його графічним знаком – могутнім самотнім дубом.
Правда, сам відомий француз визнає в книзі, що "спокійна сила" стала свого роду "платтям масового пошиття". За допомогою цього "талісману чудодійної сили", як визначив його сам Сегела, перемогли Андреас Папандреу, Філіп Гонсалес, Патрісіо Ейлвін. Його використали в Польщі проти Леха Валенси, в Угорщині, Австрії, інтерпретуючи слоган на місцевий зразок.
В цілому, здавалося б, нічого поганого в цьому немає – подумаєш, використали чиюсь ідею? Але, на жаль, для "Єди" це стало вже стійкою традицією – чужі ідеї, чужі статті, чужі голоси…
Дуже добрий приклад – "За Єдину Україну!". За кількістю вкладених в кампанію грошей цей блок, можливо, й не найперший, але за деякими іншими показниками, мабуть, найцікавіший.
Ходять настирливі чутки, що "Єда" витратила значні кошти саме на власний бренд, змінивши ТУНДРу на Єду. І все було б нічого, адже одним махом блоку вдалося позбутися "замороженого, чужоземного" іміджу, стати ближче і зрозуміліше до народу, та водночас отримати готовий слоган.
Нам грошей "Єди" не шкода, на відміну від ідеї, але про це пізніше.
Уважний глядач, що спостерігає за щоденними агітками блоків і партій на першому національному, напевно, звернув увагу на незвичний ролик – за півтори (якщо не помиляюся) хвилини на екрані – вся історія України. Від гетьманів, до голоду за радянських часів і до сучасності, де чомусь Дубина маячить частіше за Кучму.
Цікаво на перший погляд. Але все це світ вже бачив.
Є такий дуже відомий політтехнолог – Жак Сегела. Так ось, в його книзі "Національні особливості полювання за голосами", виданій у 1999 році, Сегела досить детально розказує про виборчу кампанію Міттерана 1988 року. Все, що зараз узяла на озброєння "Єда", ви знайдете в цій маленькій брошурці, яка навіть не претендує на назву "підручник".
Взяті на озброєння "єдою" кроки 14 років тому Сегела вигадав для Міттерана. "Ми перебрали понад сотню гасел, так і не задовольнившись жодним з них, поки я, повертаючись до основи, не запропонував: "Єдина Франція".
А сам Міттеран пояснював це гасло так: "Я бачу, що країна ризикує загрузнути в суперечках і розбіжностях, які так часто підточували її зсередини. Так от, я хочу, щоб Франція була єдина. А вона не буде єдиною, якщо потрапить до рук нетерпимих людей, до рук партій, охочих отримати все, до рук кланів або банд… Потрібен соціальний мир, потрібен громадянський мир".
Навіть якщо не всі ці слова промовляються Литвином і Кучмою вголос, то все це вони явно мають на думці. Хоча тому ж Литвину так і не вдалося жодного разу виразно пояснити основний зміст їхнього слогану.
А що стосується ролика, який в Міттерана носив назву "1789-1988", то в Сегели він описується таким чином: "В наші дні, щоб укоренити послання, необхідно почергово прискорювати і уповільнювати його. Прискорювати погляд і уповільнювати читання. Кліпом з восьмисот планів за дев'яносто секунд "Єдина Франція" підписувала два століття історії".
Говорять, що зараз півторахвилинний кліп "Єди" готується в усіченому вигляді – на хвилину, щоб широко показувати його по всіх каналах.
Ще одна особливість – "Єда" при всій своїй багатоликості ставить на особу, мабуть, враховуючи першу заповідь Сегела - "голосують за людину, а не за партію". Блок на словах пишається своїм "яскравим і харизматичним лідером", вони навіть зробили його "дівчиною з обкладинки" – його малознайоме середньому виборцю обличчя прикрашає багато плакатів "Єди". Проте і тут їм не пощастило.
Сегела стверджує, що лідер повинен бути "людиною-легендою, а не посередністю", "переможцем, а не невдахою", а люди голосують "за цінності справжні, а не уявні". Коротше, все це нічого спільного з Литвином не має.
Пану ж Сегелі до українських послідовників не звикати – Євген Марчук на минулих президентських виборах широко покористувався його відомим визначенням "Спокійна сила" і навіть його графічним знаком – могутнім самотнім дубом.
Правда, сам відомий француз визнає в книзі, що "спокійна сила" стала свого роду "платтям масового пошиття". За допомогою цього "талісману чудодійної сили", як визначив його сам Сегела, перемогли Андреас Папандреу, Філіп Гонсалес, Патрісіо Ейлвін. Його використали в Польщі проти Леха Валенси, в Угорщині, Австрії, інтерпретуючи слоган на місцевий зразок.
В цілому, здавалося б, нічого поганого в цьому немає – подумаєш, використали чиюсь ідею? Але, на жаль, для "Єди" це стало вже стійкою традицією – чужі ідеї, чужі статті, чужі голоси…
