Європейці так і не розкрили таємницю українських виборів
Середа, 29 травня 2002, 16:46
28 травня Міжнародна Місія спостереження за виборами ОБСЄ оприлюднила свій кінцевий звіт, присвячений українським виборам 31 березня. Основний висновок: "незважаючи на недоліки, нинішні вибори наблизили Україну до міжнародних зобов'язань та стандартів проведення демократичних виборів".
У порівнянні з попередними висновками, надрукованими 1 квітня 2002 року, кінцевий документ є більш деталізованим, зокрема, в ньому докладно висвітлені "болючі місця" останньої виборчої кампанії.
Для початку, європейські спостерігачі зазначили, що народ України загалом мало довіряє процесу власного волевиявлення, але, незважаючи на це, продемонстрував високу явку.
Закон про вибори й усі, усі, усі…
Визнаючи незаперечні достоїнства нового виборчого законодавства, Місія виділила декілька істотних упущень. По-перше, прозорість виборів була знижена через те, що закон не передбачав присутності на них місцевих спостерігачів, які не є представниками політичних сил-учасників кампанії. Так, як відомо, представники Комітету виборців України були вимушені акредитуватися як журналісти.
По-друге, міжнародним спостерігачам не видавали копії протоколів. По-третє, закон не передбачає такої норми, як публікація результатів всіх протоколів протягом певного проміжку часу. Крім того, на думку представників Місії, у виборчому законодавстві мали б бути чіткіше прописані заходи забезпечення незалежності виборчих комісій, а також - що таке принципові невідповідності особистих даних кандидатів, через які вони можуть отримати відмову в реєстрації.
Як і раніше, слабким місцем виборчого процесу була "непідзвітність" порушників закону про вибори. Тому ще одна рекомендація Місії - узгодження виборчого законодавства з адміністративним і цивільно-процесуальним кодексом.
Виборець
Поспотерігавши за хаосом на виборчих дільницях 31 березня, європейці рекомендують не проводити парламентські вибори в один час з місцевими виборами. Щоб уникнути навмисних та ненавмисних помилок, мають бути встановлені граничні терміни, коли кандидат може відмовитися від участі у виборах, аби залишалося досить часу для друкування бюлетенів. Крім того, на одну виборчу дільницю має припадати не більше, ніж 2000 виборців.
Міжнародна місія також зазначила упущення при складанні списків тих, хто голосує. Як відомо, останні або містили помилкову, або застарілу інформацію. На думку спостерігачів, в Україні потрібно ухвалити закон про національний реєстр виборців, який би дозволив створити централізовану регулярно оновлювану базу даних. Щоб уникнути масових зловживань, які мали місце у зв'язку з використанням "відкрілювальних талонів", в подальшому їх видача має суворо обмежуватися.
ЗМІ: як зробити їх об'єктивними
ЗМІ – одна з найслабших ланок українських виборів. Міжнародні спостерігачі не раз висловлювали свою стурбованість переслідуваннями і заангажованістю мас-медіа України ще під час виборів 1998-1999 рр. Крім того, залишилися так і не розслідуваними смерті журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. Тому в нинішньому році українські ЗМІ не могли не потрапити до фокусу уваги Місії. Її висновок - більшість з них так і не була здатна забезпечити цілісне і чесне висвітлення кампанії, а, отже, вони не дозволили виборцям здійснити свій вибір, грунтуючись на достовірній інформації.
Основна рекомендація європейців: в Україні треба створити незалежну медіа-комісію, яка б спостерігала за поведінкою усіх ЗМІ. Ця комісія мала б розглядати скарги та застосовувати відповідні санкції щодо порушників.
Фінансування кампанії
Місія також звернула увагу на неоднозначну ситуацію з фінансуванням виборчої кампанії. Спостерігачі мали можливість ознайомитися з результатами моніторингу витрат на рекламу, проведеного Коаліцією Свобода вибору, згідно з яким принаймні три учасники виборчого процесу перевищили свої виборчі фонди. Незважаючи на численні запити Місії, Центрвиборчком так і не забезпечив європейських спостерігачів офіційними цифрами витрат на кампанію, що їх здійснювали суб'єкти виборчого процесу.
Для чіткішого аудиту фінансування виборів, говориться в звіті, в законі про вибори необхідно точно вказати, які дії політичних партій кваліфікуються як ведення виборчої кампанії, а ЦВК або інша державна структура мають відповідати за перевірку витрат політичних сил.
Суперечки: Верховний суд - остання інстанція
Що стосується розв'язання поствиборчих суперечок, то тут Міжнародні спостерігачі зазначають необхідність введення менш жорсткого терміну подачі скарг щодо виборчого процесу, якого на сьогоднішній день просто недостатньо для збирання необхідних документів.
Крім того, Місія відзначила юридичну плутанину в питанні вирішення поствиборчих суперечок, яка пов'язана з тим, що в деяких випадках ЦВК реагувала на рішення Верховного Суду України, а в деяких ні. Для запобігання подібного селективного підходу, міжнародні спостерігачі пропонують закріпити за Верховним судом право переглядати рішення Центрвиборчкому, причому рішення ВС мають бути остаточними та підлягати виконанню.
На відміну від попереднього звіту, підготовленого 1 квітня і повного обурення щодо умов, в яких виборці були вимушені "виявляти свою волю", остаточний документ торкається цього питання лише як однієї з проблем нинішньої кампанії. Тому серед рекомендацій Місії: більше дільниць для голосування, більше кабінок та інших технічних удосконалень і т.д.
Українська аномалія
Як вже писала "Українська правда", ОБСЄ та Парламентська асамблея Ради Європи висилали в Україну додаткову - поствиборчу - місію, одне із завдань якої полягало в тому, щоб окрім усього іншого, розібратися з тим, яким чином політична сила, що користується підтримкою ледве 12% населення, змогла зібрати під свої знамена найбільшу фракцію (а з вівторка цього тижня питання стояло б ще жорсткіше - як вона змогла заграбастати ще й крісла спікера та першого віце-спікера). Місія пробула у Києві три дні, але, здається, зрозумілого пояснення цьому парадоксу так і не знайшла.
Так, в спеціальному розділі звіту, присвяченому власне результатам виборів, спостерігачі зафіксували дуже дивне явище: політичні блоки, що виперидили усіх за пропорційній системою, продемонстрували менш, ніж скромні результати на рівні мажоритарних округів.
Теоретично, виборчі системи, де переможцем визнається той кандидат, що набирає найбільше голосів, як правило, грають на руку партіям, які отримали значний результат у загальнонаціональних виборах. Більш того, часто ці політичні сили отримують кращий відсоток саме в одномандатних округах, а не у багатомандатному окрузі.
Європейські спостерігачі дивуються: чомусь в Україні все вийшло якраз навпаки. На багатьох виборчих дільницях виявилося, що громадяни голосували за опозиційні партії - за пропорційній системою, і за кандидатів від пропрезидентських партій і блоків - на мажоритарних округах. Або, як мінімум, за самовисуванців, які все одно врешті-решт приєдналися до президентського блоку - але вже у стінах парламенту.
Аномалію цю (термін взятий зі звіту Місії), можна простежити на наступних цифрах:
Комуністична партія України перемогла на 100 виборчих округах, однак, її кандидати пройшли тільки в 7. "Наша Україна" виграла вибори в 94 округах, а її мажоритарники - тільки в 42. "За Єдину Україну" була першою в 18 округах, однак, переможцями були визнані 66 кандидатів, яких вона підтримувала (крім того, тут ще не враховані ті "самовисуванці", які приєдналися до "Єди" пізніше). Блок Юлії Тимошенко вчисту виграв вибори тільки в одному виборчому окрузі, але не може похвалитися жодним власним кандидатом-мажоритарником (якщо не враховувати Андрія Шкіля). Соціалісти виграли вибори в 12 округах, але провели тільки трьох своїх кандидатів. І, нарешті, есдеки – у них жодного виграного округу, проте цілих п'ять мажоритарників, що перемогли.
Таким чином, "За ЄдУ" заробила 48 депутатських мандатів у тих округах, де перемогли абсолютно інші сили.
Крім того, міжнародні спостерігачі, аналізуючи результати в одномандатних округах, відзначили й незвичайно велику кількість бюлетенів, визнаних недійсними, а також випадків, коли виборці голосували "проти всіх". У середньому їх 5,6% і 7,4% відповідно. Причому, в деяких округах, кількість людей, що проголосували "проти всіх", сягала 17-22%. Майже в чверті округів протестних бюлетенів було понад 10%. За спостереженнями Місії, ця тенденція виявилася особливо характерною для Донецька, Києва, Криму та Харкова.
Перебір із зіпсованими бюлетенями відстежується і в Закарпатській області. Там у восьми виборчих округах рівень визнаних недійсними бюлетенів перевищував 10%.
Міжнародні спостерігачі часто кажуть, що не в їх праві обговорювати власне результати голосування - вони мають стежити за процесом волевиявлення народу. Але чи вдалося їм осягнути природу виборів по-українськи?
У порівнянні з попередними висновками, надрукованими 1 квітня 2002 року, кінцевий документ є більш деталізованим, зокрема, в ньому докладно висвітлені "болючі місця" останньої виборчої кампанії.
Для початку, європейські спостерігачі зазначили, що народ України загалом мало довіряє процесу власного волевиявлення, але, незважаючи на це, продемонстрував високу явку.
Закон про вибори й усі, усі, усі…
Визнаючи незаперечні достоїнства нового виборчого законодавства, Місія виділила декілька істотних упущень. По-перше, прозорість виборів була знижена через те, що закон не передбачав присутності на них місцевих спостерігачів, які не є представниками політичних сил-учасників кампанії. Так, як відомо, представники Комітету виборців України були вимушені акредитуватися як журналісти.
По-друге, міжнародним спостерігачам не видавали копії протоколів. По-третє, закон не передбачає такої норми, як публікація результатів всіх протоколів протягом певного проміжку часу. Крім того, на думку представників Місії, у виборчому законодавстві мали б бути чіткіше прописані заходи забезпечення незалежності виборчих комісій, а також - що таке принципові невідповідності особистих даних кандидатів, через які вони можуть отримати відмову в реєстрації.
Як і раніше, слабким місцем виборчого процесу була "непідзвітність" порушників закону про вибори. Тому ще одна рекомендація Місії - узгодження виборчого законодавства з адміністративним і цивільно-процесуальним кодексом.
Виборець
Поспотерігавши за хаосом на виборчих дільницях 31 березня, європейці рекомендують не проводити парламентські вибори в один час з місцевими виборами. Щоб уникнути навмисних та ненавмисних помилок, мають бути встановлені граничні терміни, коли кандидат може відмовитися від участі у виборах, аби залишалося досить часу для друкування бюлетенів. Крім того, на одну виборчу дільницю має припадати не більше, ніж 2000 виборців.
Міжнародна місія також зазначила упущення при складанні списків тих, хто голосує. Як відомо, останні або містили помилкову, або застарілу інформацію. На думку спостерігачів, в Україні потрібно ухвалити закон про національний реєстр виборців, який би дозволив створити централізовану регулярно оновлювану базу даних. Щоб уникнути масових зловживань, які мали місце у зв'язку з використанням "відкрілювальних талонів", в подальшому їх видача має суворо обмежуватися.
ЗМІ: як зробити їх об'єктивними
ЗМІ – одна з найслабших ланок українських виборів. Міжнародні спостерігачі не раз висловлювали свою стурбованість переслідуваннями і заангажованістю мас-медіа України ще під час виборів 1998-1999 рр. Крім того, залишилися так і не розслідуваними смерті журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. Тому в нинішньому році українські ЗМІ не могли не потрапити до фокусу уваги Місії. Її висновок - більшість з них так і не була здатна забезпечити цілісне і чесне висвітлення кампанії, а, отже, вони не дозволили виборцям здійснити свій вибір, грунтуючись на достовірній інформації.
Основна рекомендація європейців: в Україні треба створити незалежну медіа-комісію, яка б спостерігала за поведінкою усіх ЗМІ. Ця комісія мала б розглядати скарги та застосовувати відповідні санкції щодо порушників.
Фінансування кампанії
Місія також звернула увагу на неоднозначну ситуацію з фінансуванням виборчої кампанії. Спостерігачі мали можливість ознайомитися з результатами моніторингу витрат на рекламу, проведеного Коаліцією Свобода вибору, згідно з яким принаймні три учасники виборчого процесу перевищили свої виборчі фонди. Незважаючи на численні запити Місії, Центрвиборчком так і не забезпечив європейських спостерігачів офіційними цифрами витрат на кампанію, що їх здійснювали суб'єкти виборчого процесу.
Для чіткішого аудиту фінансування виборів, говориться в звіті, в законі про вибори необхідно точно вказати, які дії політичних партій кваліфікуються як ведення виборчої кампанії, а ЦВК або інша державна структура мають відповідати за перевірку витрат політичних сил.
Суперечки: Верховний суд - остання інстанція
Що стосується розв'язання поствиборчих суперечок, то тут Міжнародні спостерігачі зазначають необхідність введення менш жорсткого терміну подачі скарг щодо виборчого процесу, якого на сьогоднішній день просто недостатньо для збирання необхідних документів.
Крім того, Місія відзначила юридичну плутанину в питанні вирішення поствиборчих суперечок, яка пов'язана з тим, що в деяких випадках ЦВК реагувала на рішення Верховного Суду України, а в деяких ні. Для запобігання подібного селективного підходу, міжнародні спостерігачі пропонують закріпити за Верховним судом право переглядати рішення Центрвиборчкому, причому рішення ВС мають бути остаточними та підлягати виконанню.
На відміну від попереднього звіту, підготовленого 1 квітня і повного обурення щодо умов, в яких виборці були вимушені "виявляти свою волю", остаточний документ торкається цього питання лише як однієї з проблем нинішньої кампанії. Тому серед рекомендацій Місії: більше дільниць для голосування, більше кабінок та інших технічних удосконалень і т.д.
Українська аномалія
Як вже писала "Українська правда", ОБСЄ та Парламентська асамблея Ради Європи висилали в Україну додаткову - поствиборчу - місію, одне із завдань якої полягало в тому, щоб окрім усього іншого, розібратися з тим, яким чином політична сила, що користується підтримкою ледве 12% населення, змогла зібрати під свої знамена найбільшу фракцію (а з вівторка цього тижня питання стояло б ще жорсткіше - як вона змогла заграбастати ще й крісла спікера та першого віце-спікера). Місія пробула у Києві три дні, але, здається, зрозумілого пояснення цьому парадоксу так і не знайшла.
Так, в спеціальному розділі звіту, присвяченому власне результатам виборів, спостерігачі зафіксували дуже дивне явище: політичні блоки, що виперидили усіх за пропорційній системою, продемонстрували менш, ніж скромні результати на рівні мажоритарних округів.
Теоретично, виборчі системи, де переможцем визнається той кандидат, що набирає найбільше голосів, як правило, грають на руку партіям, які отримали значний результат у загальнонаціональних виборах. Більш того, часто ці політичні сили отримують кращий відсоток саме в одномандатних округах, а не у багатомандатному окрузі.
Європейські спостерігачі дивуються: чомусь в Україні все вийшло якраз навпаки. На багатьох виборчих дільницях виявилося, що громадяни голосували за опозиційні партії - за пропорційній системою, і за кандидатів від пропрезидентських партій і блоків - на мажоритарних округах. Або, як мінімум, за самовисуванців, які все одно врешті-решт приєдналися до президентського блоку - але вже у стінах парламенту.
Аномалію цю (термін взятий зі звіту Місії), можна простежити на наступних цифрах:
Комуністична партія України перемогла на 100 виборчих округах, однак, її кандидати пройшли тільки в 7. "Наша Україна" виграла вибори в 94 округах, а її мажоритарники - тільки в 42. "За Єдину Україну" була першою в 18 округах, однак, переможцями були визнані 66 кандидатів, яких вона підтримувала (крім того, тут ще не враховані ті "самовисуванці", які приєдналися до "Єди" пізніше). Блок Юлії Тимошенко вчисту виграв вибори тільки в одному виборчому окрузі, але не може похвалитися жодним власним кандидатом-мажоритарником (якщо не враховувати Андрія Шкіля). Соціалісти виграли вибори в 12 округах, але провели тільки трьох своїх кандидатів. І, нарешті, есдеки – у них жодного виграного округу, проте цілих п'ять мажоритарників, що перемогли.
Таким чином, "За ЄдУ" заробила 48 депутатських мандатів у тих округах, де перемогли абсолютно інші сили.
Крім того, міжнародні спостерігачі, аналізуючи результати в одномандатних округах, відзначили й незвичайно велику кількість бюлетенів, визнаних недійсними, а також випадків, коли виборці голосували "проти всіх". У середньому їх 5,6% і 7,4% відповідно. Причому, в деяких округах, кількість людей, що проголосували "проти всіх", сягала 17-22%. Майже в чверті округів протестних бюлетенів було понад 10%. За спостереженнями Місії, ця тенденція виявилася особливо характерною для Донецька, Києва, Криму та Харкова.
Перебір із зіпсованими бюлетенями відстежується і в Закарпатській області. Там у восьми виборчих округах рівень визнаних недійсними бюлетенів перевищував 10%.
Міжнародні спостерігачі часто кажуть, що не в їх праві обговорювати власне результати голосування - вони мають стежити за процесом волевиявлення народу. Але чи вдалося їм осягнути природу виборів по-українськи?
