Як українські депутати їздили на переговори з терористами
Вівторок, 29 жовтня 2002, 15:29
Довкола подорожі до Москви трьох народних депутатів Андрія Шкіля, Тараса Чорновола та Рефата Чубарова з метою посприяти звільненню українських заручників велося достатньо кулуарних розмов: хто поставився до цього з насмішкою, хто з розумінням.
По приїзді двоє з нардепів на прес-конференціях у Львові (чомусь вони їх проводили окремо, та ще й в той самий час) поділилися своїми враженнями та досягненнями. Проте головна їхня суть полягала в розчарованій фразі: "На жаль, ми не встигли".
Причиною такої упевненості, напевно дещо неадекватної, у можливості вплинути на ситуацію у Москві, насамперед стала спроба російських сил, як вважають українські депутати, затримати приїзд українських політиків до столиці Росії. Як розповідає Тарас Чорновіл, хоч і погодні умови були сприятливі, незрозуміло з яких причин було відмінено літак, на який він та його двоє колег придбали квитки. На наступний рейс, попри те, що спочатку було вільних шість місць, депутати знову не змогли сісти, оскільки чомусь квитки були продані, хоч і було попереднє подання з депутатської зали про необхідні квитки. Лише на третій літак Шкіль, Чорновіл та Чубаров змогли сісти.
За словами Чорновола, саме в той час, коли вони висиджували в аеропорту Києва, у Москві відбувалось блокування роботи двох штабів з допомоги заручникам. А саме за допомогою одного з них – штабу міжнародних зв’язків – депутати мали намір вести переговори з чеченцями. Коли наші "визволителі" прибули на місце о 23.30, робота штабів вже була заблокована, оскільки вже звечора було всім зрозуміло і ніхто особливо цього не приховував, що готується штурм. Про це свідчили присутність на місці подій бригад працівників підземних комунікацій (очевидно для проведення підкопу в театр), а також машин хімічного захисту.
Як заявляє Андрій Шкіль, одразу по приїзді, вони зрозуміли, що їх тут ніхто не хоче бачити в якості перемовників. Коли депутати намагались потрапити в оперативний штаб, їх не захотіли пропускати без генерального консула українського посольства. Дочекавшись його за півтори години, в штабі в достатньо грубій формі проінформували, що ніхто з ними не збирається вести жодних переговорів, інформація від них нікому не потрібна і ніякої інформації їм ніхто не дасть. В результаті, за словами Шкіля, їх, включно з консулом, просто послали в прямому значенні цього слова.
Зрозуміло, що депутати страшенно обурилися з цього приводу, оскільки вони їхали не просто так - це була офіційна поїздка, хоч і за власні кошти, на яку дав дозвіл і парламент, і держсекретар міністерства закордонних справ України. Окрім того, українські "визволителі" розповідають, що кожен з них має серйозні зв’язки у мусульманському світі, що допомогло б схилити терористів до переговорів.
Результатом переговорів з чеченцями, за словами Чорновола, мало стати звільнення всіх українських заручників. Проте на цьому їхня операція не мала закінчитись. Депутати планували, хоч двоє з них і є ідеологічними противниками Росії, оголосити себе заручниками доброї волі замість російських заручниць. Потім вони хотіли закликати наслідувати їхній приклад російських діячів політики й культури. За словами Чорновола, такого розвитку подій адміністрація Путіна найбільше боялась.
Опинившись поза "фронтом", тобто зайвими, депутатам нічого не залишалось, як просто спостерігати за штурмом, про який фактично вже всім було відомо. Щоб краще усе побачити, вони залишили місце подій і пішли на пошуки телевізора. Висновки, які зробили з побаченого депутати, як і слід було очікувати, виявились абсолютно не на користь російської сторони.
Як вважають депутати, фактично жодного заручника не було вбито чеченцями, а в загибелі величезної кількості росіян винні виключно російські "визволителі". За словами Чорновола, дівчина, що була вбита терористами в перший же день, не була заручницею, а просто десь напилася й полізла чогось всередину театрального центру. А на власні очі українські депутати бачили, як спецназ вночі перед штурмом без особливого протистояння пропустив чоловіка до театру, який нервував біля посту охорони. Зрозуміло, що чеченці прореагували відповідно, одразу розстрілявши непроханого гостя. Це, за словами депутатів, і стало нібито приводом до початку штурму – тобто, напрошується висновок, що росіяни самі зініціювали привід для контратаки.
За даними українських депутатів, всі загиблі заручники померли чи то від дії газу, чи то від гранат, використаних спецназом під час штурму. Андрій Шкіль нагадав заяву Бараєва, лідера терористичної групи, який сказав: "Ми своє завдання виконали, все решта за нас зробить російський спецназ".
Шкіль також відзначив невідповідність настрою спецназівців під час штурму - вони, нібито, діяли доволі спокійно й розслаблено, без справжнього відчуття атаки. Непрофесійні дії спецназу Шкіль вбачає і в тому, що легко можна було оминути їхні пости, щоб потрапити поближче до театрального центру.
Проте негативно відгукнувся лідер УНА-УНСО і про підготовку самих чеченців. За його словами, вони б мали знати, що обов’язково буде застосований газ, а відтак заздалегідь підготувати відповідну протидію. Крім того, не було в театральному центрі, попри велику кількість вибухових пристроїв, центру керування ними. Також під штурму не був використаний жоден пояс шахіда, якими були обв’язані деякі чеченці.
Можливо, це можна пояснити тим, що чеченці не збиралися вбивати заручників. На думку Андрія Шкіля, терористи лише намагалися привернути до чеченської проблеми велику увагу. Тобто чеченці, щоб припинити свою операцію, очікували на певні дії з російської сторони, але, на думку українських депутатів, ніхто з російського керівництва не збирався проводити жодних переговорів. "Адже Росія тільки спить і марить про відродження великої імперії", – коментує Шкіль.
Хоч і українські депутати фактично не знадобилися на місці подій, їхній приїзд наробив достатньо галасу. Як розповідає Андрій Шкіль, заступник голови оперативного штабу зробив заяву, що народні депутати проривалися до штабу, щоб дестабілізувати його роботу. Шкіль же спростовує цю інформацію тим, що ближче, ніж на п’ять метрів, вони до оперативного штабу не підходили.
Обурені депутати й відгуками про їх відрядження до Москви журналіста В’ячеслава Піховшека і голови РНБОУ Євгена Марчука, що депутати нібито втручаються не туди, куди їм потрібно і тим самим, псують стосунки з російськими колегами. Заявою Марчука вони трохи здивовані, бо були запрошені на засідання держкомісії, яке він проводив. Щодо Піховшека, то Шкіль заявив, що будь-коли готовий розпочати суд проти Піховшека, над чим уже працює його адвокат.
На думку Чорновола, насправді негативний вплив на ситуацію мали жорсткі заяви Кучми, Марчука і голови МЗС Зленка, які назвали чеченців бандитами й терористами. За інформацією нардепа, після таких слів чеченці навіть були готові перевести українців назад до партеру театру. До того заручники українського походження знаходились у більш безпечному, як на час штурму, місці – балконі. Цьому, за словами Чорновола, посприяли переговори ще з Києва, але хто був їхнім суб’єктом, депутат назвати відмовився.
Депутати також повідомили деяку інформацію про українців. Насправді громадян України там було лише 21, а решта – це росіяни українського походження. Як розповідає Чорновіл, чеченці фільтрували українців або за паспортом, або за допомогою свідка, або ж за вмінням розмовляти українською. Нашу мову, за словами нардепа, вони могли відрізнити.
По приїзді двоє з нардепів на прес-конференціях у Львові (чомусь вони їх проводили окремо, та ще й в той самий час) поділилися своїми враженнями та досягненнями. Проте головна їхня суть полягала в розчарованій фразі: "На жаль, ми не встигли".
Причиною такої упевненості, напевно дещо неадекватної, у можливості вплинути на ситуацію у Москві, насамперед стала спроба російських сил, як вважають українські депутати, затримати приїзд українських політиків до столиці Росії. Як розповідає Тарас Чорновіл, хоч і погодні умови були сприятливі, незрозуміло з яких причин було відмінено літак, на який він та його двоє колег придбали квитки. На наступний рейс, попри те, що спочатку було вільних шість місць, депутати знову не змогли сісти, оскільки чомусь квитки були продані, хоч і було попереднє подання з депутатської зали про необхідні квитки. Лише на третій літак Шкіль, Чорновіл та Чубаров змогли сісти.
За словами Чорновола, саме в той час, коли вони висиджували в аеропорту Києва, у Москві відбувалось блокування роботи двох штабів з допомоги заручникам. А саме за допомогою одного з них – штабу міжнародних зв’язків – депутати мали намір вести переговори з чеченцями. Коли наші "визволителі" прибули на місце о 23.30, робота штабів вже була заблокована, оскільки вже звечора було всім зрозуміло і ніхто особливо цього не приховував, що готується штурм. Про це свідчили присутність на місці подій бригад працівників підземних комунікацій (очевидно для проведення підкопу в театр), а також машин хімічного захисту.
Як заявляє Андрій Шкіль, одразу по приїзді, вони зрозуміли, що їх тут ніхто не хоче бачити в якості перемовників. Коли депутати намагались потрапити в оперативний штаб, їх не захотіли пропускати без генерального консула українського посольства. Дочекавшись його за півтори години, в штабі в достатньо грубій формі проінформували, що ніхто з ними не збирається вести жодних переговорів, інформація від них нікому не потрібна і ніякої інформації їм ніхто не дасть. В результаті, за словами Шкіля, їх, включно з консулом, просто послали в прямому значенні цього слова.
Зрозуміло, що депутати страшенно обурилися з цього приводу, оскільки вони їхали не просто так - це була офіційна поїздка, хоч і за власні кошти, на яку дав дозвіл і парламент, і держсекретар міністерства закордонних справ України. Окрім того, українські "визволителі" розповідають, що кожен з них має серйозні зв’язки у мусульманському світі, що допомогло б схилити терористів до переговорів.
Результатом переговорів з чеченцями, за словами Чорновола, мало стати звільнення всіх українських заручників. Проте на цьому їхня операція не мала закінчитись. Депутати планували, хоч двоє з них і є ідеологічними противниками Росії, оголосити себе заручниками доброї волі замість російських заручниць. Потім вони хотіли закликати наслідувати їхній приклад російських діячів політики й культури. За словами Чорновола, такого розвитку подій адміністрація Путіна найбільше боялась.
Опинившись поза "фронтом", тобто зайвими, депутатам нічого не залишалось, як просто спостерігати за штурмом, про який фактично вже всім було відомо. Щоб краще усе побачити, вони залишили місце подій і пішли на пошуки телевізора. Висновки, які зробили з побаченого депутати, як і слід було очікувати, виявились абсолютно не на користь російської сторони.
Як вважають депутати, фактично жодного заручника не було вбито чеченцями, а в загибелі величезної кількості росіян винні виключно російські "визволителі". За словами Чорновола, дівчина, що була вбита терористами в перший же день, не була заручницею, а просто десь напилася й полізла чогось всередину театрального центру. А на власні очі українські депутати бачили, як спецназ вночі перед штурмом без особливого протистояння пропустив чоловіка до театру, який нервував біля посту охорони. Зрозуміло, що чеченці прореагували відповідно, одразу розстрілявши непроханого гостя. Це, за словами депутатів, і стало нібито приводом до початку штурму – тобто, напрошується висновок, що росіяни самі зініціювали привід для контратаки.
За даними українських депутатів, всі загиблі заручники померли чи то від дії газу, чи то від гранат, використаних спецназом під час штурму. Андрій Шкіль нагадав заяву Бараєва, лідера терористичної групи, який сказав: "Ми своє завдання виконали, все решта за нас зробить російський спецназ".
Шкіль також відзначив невідповідність настрою спецназівців під час штурму - вони, нібито, діяли доволі спокійно й розслаблено, без справжнього відчуття атаки. Непрофесійні дії спецназу Шкіль вбачає і в тому, що легко можна було оминути їхні пости, щоб потрапити поближче до театрального центру.
Проте негативно відгукнувся лідер УНА-УНСО і про підготовку самих чеченців. За його словами, вони б мали знати, що обов’язково буде застосований газ, а відтак заздалегідь підготувати відповідну протидію. Крім того, не було в театральному центрі, попри велику кількість вибухових пристроїв, центру керування ними. Також під штурму не був використаний жоден пояс шахіда, якими були обв’язані деякі чеченці.
Можливо, це можна пояснити тим, що чеченці не збиралися вбивати заручників. На думку Андрія Шкіля, терористи лише намагалися привернути до чеченської проблеми велику увагу. Тобто чеченці, щоб припинити свою операцію, очікували на певні дії з російської сторони, але, на думку українських депутатів, ніхто з російського керівництва не збирався проводити жодних переговорів. "Адже Росія тільки спить і марить про відродження великої імперії", – коментує Шкіль.
Хоч і українські депутати фактично не знадобилися на місці подій, їхній приїзд наробив достатньо галасу. Як розповідає Андрій Шкіль, заступник голови оперативного штабу зробив заяву, що народні депутати проривалися до штабу, щоб дестабілізувати його роботу. Шкіль же спростовує цю інформацію тим, що ближче, ніж на п’ять метрів, вони до оперативного штабу не підходили.
Обурені депутати й відгуками про їх відрядження до Москви журналіста В’ячеслава Піховшека і голови РНБОУ Євгена Марчука, що депутати нібито втручаються не туди, куди їм потрібно і тим самим, псують стосунки з російськими колегами. Заявою Марчука вони трохи здивовані, бо були запрошені на засідання держкомісії, яке він проводив. Щодо Піховшека, то Шкіль заявив, що будь-коли готовий розпочати суд проти Піховшека, над чим уже працює його адвокат.
На думку Чорновола, насправді негативний вплив на ситуацію мали жорсткі заяви Кучми, Марчука і голови МЗС Зленка, які назвали чеченців бандитами й терористами. За інформацією нардепа, після таких слів чеченці навіть були готові перевести українців назад до партеру театру. До того заручники українського походження знаходились у більш безпечному, як на час штурму, місці – балконі. Цьому, за словами Чорновола, посприяли переговори ще з Києва, але хто був їхнім суб’єктом, депутат назвати відмовився.
Депутати також повідомили деяку інформацію про українців. Насправді громадян України там було лише 21, а решта – це росіяни українського походження. Як розповідає Чорновіл, чеченці фільтрували українців або за паспортом, або за допомогою свідка, або ж за вмінням розмовляти українською. Нашу мову, за словами нардепа, вони могли відрізнити.
