"Це – не журналісти, це – асенізатори, які поливають Україну лайном"

П'ятниця, 28 лютого 2003, 16:55
До Страсбурга з'їздили члени інформаційного штабу влади – слідами операції, проведеної на останній сесії ПАРЄ групою журналістів, експертів і депутатом Томенком. У кінці січня вони, як відомо, домоглися внесення поправки до резолюції ПАРЄ, де признавалися факти тиску АП на українську пресу.

Тепер до Ради Європи навідалися самі "душогуби". Разом із Васильєвим у столиці Європи побував політтехнолог Михайло Погребинський, який, за достовірними даними, неодноразово прикладав руку до написання темників. Третім у компанії виявився Сергій Кічігін, редактор газети "2000" – видання, коментувати яке складно. Його треба просто читати. Всі троє формально або негласно пов'язані з СДПУ(О): Васильєв – прес-секретар Медведчука, Погребинський – його радник, а Кічігін – рупор.

"Васильєв і друзі" 17-18 лютого брали участь у засіданні групи доповідачів Ради Європи з питань демократичної стабільності. Для того, щоб поділитися враженнями і відзняти "відеоряд" під темник, вони й зібрали прес-конференцію.

Обуренню провладної делегації не було меж. Погребинський упевнений, що делегація журналістів на чолі з Томенком виконала свою задачу "показати Україну як найгіршу країну, як східноєвропейський Ірак".

Васильєв же знає, що європейська спільнота повністю дезінформована про те, що відбувається в Україні.

Значить, зі слів Васильєва, в Раді Європи отримують тільки однобічну інформацію "від людей, зацікавлених у створенні негативного іміджу України". Це "групи недобросовісних журналістів, які намагаються вирішити свої власні політичні проблеми або замовлення політичних сил".

Ці мерзотники "ввели в оману спочатку Моніторинговий комітет, а потім якимось дивним чином через особисті зустрічі з членами комітету переконали їх, що треба проголосувати не за зміст офіційного документа-постанови Верховної Ради за підсумками парламентських слухань, де жодного слова немає взагалі про АП, а за якусь дивну поправку".

Як здалося Васильєву, його тирада досягла мети – європейським чиновникам було ніяково, вони червоніли.

Васильєв додав, що коли спитав у присутніх: "Ви що, насправді так боїтеся темників?", то виявилося, що "переважна більшість людей, які сиділи в залі, і не чули про них".

Васильєв не зустрівся в Страсбурзі з людиною, яку він обрав собі в публічні візаві – Ханне Северінсен. Йому прикро, що вона ігнорувала його щотижневі листи: "Якби вони впродовж двох місяців вивчали документи, які я особисто надсилав Северінсен, то вони мали б ще одну альтернативну точку зору і ще один канал інформації та не виглядали б так дивно в очах своїх колег, особливо після того, як ми почали наводити абсолютно конкретні приклади й факти".

Ще Васильєв наїхав на організаторів внесення поправки: позицію ПАРЄ формували "не ті, хто представляє різноманітні точки зору", а й "невелика група людей, яка узурпувала собі право від Профспілки незалежних журналістів формувати в європейських структурах точку зору про стан справ в українських мас-медіа".

При цьому профспілка не зареєстрована відповідно до чинного законодавства, що "не дає їй права повною мірою використовувати чинне українське законодавство для захисту інтересів і прав журналістів".

Ось тут у Васильєва на прес-конференції стався зрив. Людина, яка очолює підрозділ із формування інформполітики канцелярії президента, наїхала на тих, кому він покликаний служити як чиновник.

Як повідомив Васильєв, "після засідання я своїм колегам сказав, що ця профспілка незалежних журналістів у моїх очах із сьогоднішнього дня постає профспілкою незалежних асенізаторів", які "викачують з усього світу "лайно" і перекачують його в Україну". (Насправді Васильєв сказав слово "лайло", і тим самим він або вигадав якийсь неологізм, або переплутав букву, або не знає, як правильно називається речовина, яку в народі називають "какашкі".)

Список героїв, винних в нестриманості Васильєва, звучить так: Мирослава Гонгадзе, яка очолює американську фундацію Гонгадзе, Алла Лазарєва, керівник Інституту масової інформації, Микола Томенко, депутат із фракції "Наша Україна", і Андрій Шевченко, керівник київської організації Незалежної медіа-профспілки.

Якщо ж залишити емоційні моменти, то видно, що експедиція "трійки" до Страсбургу не виправдала витрачених на неї бюджетних (або партійних) коштів. Звичайно, престижно взяти участь у засіданні групи доповідачів Ради Європи з питань демократичної стабільності. Однак справді важкі хвилини для України ще попереду.

Політичні проблеми Україні завжди створює Парламентська асамблея Ради Європи. Васильєв же з друзями опинився в напівпорожньому Палаці Європи, коли всі делегати ПАРЄ сидять у рідних країнах, а у Страсбурзі не покладають рук тільки апаратні працівники, які забезпечують процес для європейських парламентаріїв.

У червні ПАРЄ буде слухати звіт моніторингового комітету щодо ситуації в Україні. Виступати буде Северінсен, із якою трійця кучмістів так і не зустрілася.

Також, ймовірно, влітку, буде заслуханий звіт спецпредставника ПАРЄ Крюгера, який розбирався, чому за два з половиною року не знайшли вбивць Георгія Гонгадзе. З ним у "трійки" зустрічі також не було.



powered by lun.ua