Росії вигідніше завоювати Україну економічно, ніж військовою силою
Понеділок, 27 жовтня 2003, 16:41
Висловлюючи готовність до публікації різних точок зору в "Українській правді", ми представляємо читачам і такий погляд на кризу навколо Тузли. Даний матеріал є реакцією на статтю "Навколо Тузли: Військовий союз з Америкою убереже Україну", опубліковану "УП" 21 жовтня. Ці думки не обов'язково мають збігатися зі світоглядною позицією колективу "УП".
_____________________________________________
"Блаженны миротворцы,
ибо они будут наречены сынами Божиими".
/Євангеліє від Матфея 5:9/
Ситуація з російською дамбою біля Тузли стала повною несподіванкою для України. Кожна з політичних сил країни спробувала використати ситуацію в своїх інтересах. Для одних - це можливість знов заявити про братські почуття до Росії і закликати до об'єднання двох держав. Для інших - в черговий раз показати пальцем на ворога, від якого треба захищатися. Багато хто сприйняв це як ще один доказ підступності північного сусіда і потреби України взяти курс на Захід, а конкретніше - в НАТО. Деякі політологи вважають, що перед тим, як НАТО погодиться нас прийняти в свої ряди, нам потрібен військовий союз з Сполученими Штатами Америки. Який стане гарантією територіальної безпеки України.
А чи потрібен Америці союз з Україною? Що вона буде мати з цього? Тільки одне - головний біль!
Один з авторів численних матеріалів, опублікованих на "Українській правді" і присвячених проблемі Тузли, писав": "Україна є ключовою геополітичною ланкою регіону, яка забезпечує доступ до Балкан, Кавказу тощо. Розмір, потенціал і геополітичне значення України вилилися у незліченну кількість заяв і декларацій американських політиків щодо важливості України для США".
Якби це твердження було правильним, то Вашингтон давно б перейшов від порожніх заяв і декларацій до справи. Україна - вільна, незалежна держава вже більш ніж десять років, і досі не було укладено ніяких військових договорів. Як ми бачимо, слова розходяться зі справами.
Ось ще цитата: "Існують значні можливості для взаємовигідної співпраці США і України в області транспортування енергоносіїв з Каспійського регіону в Європу, оскільки нафтові компанії США контролюють значний сегмент видобутку нафти з цього регіону, а Україна має розвинену мережу транспортування енергоносіїв, зокрема, через побудований 2002 року нафтопровід "Одеса-Броди".
Якби економічні можливості для співпраці США і України були значними, то американські компанії давно б інвестували гроші в економіку України. І ще до закінчення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди американські компанії уклали б договори на постачання нафти, яка видобувається ними, з Каспію в Європу. Адже саме так трапилося з Каспійським трубопровідним консорціумом! Знову ж, нічого цього ми не спостерігаємо. Більше року труба стоїть порожньою!
А ось що є правдою насправді:
Америці зокрема і НАТО взагалі надто невигідно лаятися з Росією, тим більше через острівець в Азовському морі, який абсолютно нецікавий для США. Саме тому НАТОвські боси, та і самі американці, закликають дві країни самостійно розібратися в проблемі.
Доречно навести деякі дані щодо ядерних сил Росії, опубліковані в роботі "Російсько-американські відносини в області скорочення ядерних озброєнь: сучасний стан і перспективи" (під. ред. А.С. Дьякова, видання Центра по вивченню проблем роззброєння, енергетики і екологій при МФТІ, Долгопрудний, 52 с., 27 червня 2001):
"Применительно к Российской Федерации ее Стратегические Ядерные Силы в настоящее время представлены классической триадой в составе наземных МБР (стационарного шахтного, подвижного грунтового и железнодорожного вариантов базирования), морских и авиационных стратегических ядерных сил. С сентября 1990 года Стратегические ядерные силы России сокращаются, но все же представляют немалую угрозу для США и всего мира. Динамика сокращения ракет наземного базирования определяется в основном истечением гарантийных сроков эксплуатации ракет. Большинство существующих комплексов выработают свои гарантийные сроки эксплуатации до 2010 г. Только за исключением нескольких РПКСН, гарантийные сроки которых истекут к 2015 г. По данным на январь 2002 года носителей ядерных зарядов у России останется 1136, самих же ядерных зарядов 5518. Так же важно отметить, что Россия имеет немалый потенциал в производстве ядерного вооружения. Существующая научно-производственная кооперация НИИ, КБ и заводов-изготовителей ракет способна разрабатывать, испытывать и производить самые современные Межконтинентальные Баллистические Ракеты в сжатые сроки и в необходимых количествах. Ведущей научной организацией в этой области является Московский институт теплотехники. Воткинский машиностроительный завод способен производить до 40-50 ракет типа "Тополь-М" (SS-27) в год. Однако, в силу финансовых ограничений, уровень производства в настоящее время не превышает 10 ракет в год".
Слід помітити – це за даними на 2001 рік. Відтоді економічна ситуація в Росії змінилася, та і політика і вага на політичній арені Росії зросли.
"Ко времени развертывания новейшей ПРО США только Россия будет иметь потенциальную возможность донести до территории США в ответном ударе несколько десятков ракет, оснащенных разделяющимися головными частями и сложными средствами преодоления ПРО. Представители США доказывают, что российские стратегические ядерные силы будут способны в любых условиях обеспечить доставку к защищенным средствами ПРО американским объектам не менее 1000 боеголовок в ответно-встречном ударе. Американцы утверждают, что система ПРО США будет приспособлена только для перехвата ракет, стартующих из ограниченного количества государств и районов, и не сможет противодействовать ударам российских МБР".
(Із інтерв'ю з начальником 4-го Центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони РФ генерал-майором Володимиром Дворкіним).
"По оценке российского Генерального штаба, стратегические ядерные силы России способны преодолевать любую систему противоракетной обороны. Об этом, как передает корреспондент РИА "Новости", заявил в пятницу первый заместитель начальника Генштаба Вооруженных сил России генерал-полковник Валерий Манилов в беседе с журналистами на торжественном вечере в Кремлевском Дворце съездов, посвященном Дню памяти воинов-интернационалистов и 12-й годовщине вывода советских войск из Афганистана (РИА "Новости")".
Цих даних досить, щоб зрозуміти, що Сполучені Штати до 2015 року (як мінімум), не поспішать заступитися за Україну! США не потрібен конфлікт з Росією, який може перерости, не багато не мало, у Третю Світову Війну. Останню для Америки, Росії, України і всієї земної кулі.
Напевно, не для цього США протягом півсторіччя всіма силами сприяли руйнуванню непередбачуваного і тоталітарного СРСР і встановленню демократії в колишніх радянських республіках, щоб в одну мить перекреслити всі ці зусилля через крихітний острівець в Керченській протоці.
Звичайно, США могли б і не вступати у війну з Росією, а просто розмістити свої військові бази на території України. Зупинило б це Росію? І тут якраз актуальний досвід Грузії. Там розташовано відразу кілька військових баз США. І це аж ніяк не заважає МІГам без пізнавальних знаків періодично бомбити місця скупчення чеченських бойовиків на грузинських територіях. Ми всі знаємо, чиї це МІГи. Це знає і Грузія, і США. І Америка нічого не може зробити. Вірніше, може, але не хоче.
Єдине, що могло гарантувати Україні територіальну безпеку – це ядерна зброя, від якої ми самі ж і відмовилися. Варто пригадати, що гарантії територіальної цілісності Україні в зв'язку з ліквідацією ядерної зброї були надані США, Росією, Китаєм, Великобританією і Францією. Отже, ми самі надали Росії право піклуватися про нашу безпеку. Так що нема сенсу нарікати.
А може, це і правильно, що наша держава відмовилася від ядерної зброї? Пам'ятайте, як наша ракета ненавмисно потрапила в російський пасажирський літак? А що, коли б в будинок нашого парламенту або, ще гірше, в Маріїнський палац?
Що ж до імперіалістичних намірів Старшого Брата, то Росії буде вигідніше завоювати Україну економічними методами, ніж грубою військовою силою.
Росією зараз керує не національна ідея переваги над іншими народами, а капіталізм в чистому його вигляді, якому потрібні ринки збуту, виробничі потужності і дешева робоча сила.
Україна й інші пострадянські країни – це неосвоєні простори. Російський капіталізм більш розвинений, ніж український, тому він і буде мати особливий інтерес до України і до інших колишніх радянських республік. І в цьому немає нічого ненормального. Нашим капіталістам треба брати приклад з російських.
Але давайте повернемося до греблі.
Чи має Росія претензії на Тузлу? Чи повинна була Москва відповісти на запити України з приводу будівництва дамби?
Ні, не повинна. Оскільки вона будує дамбу на власній території.
Як слід реагувати на заяви деяких російських політиків про те, що "не можна допустити контролю України над Керченською протокою"?
Так само як Індія відреагувала на заяви Володимира Жириновського про те, що російські солдати будуть мити чоботи в Індійському океані. Тобто до неофіційних заяв треба відноситися як до приватної думки політиків, а не так як до офіційної позиції Кремля.
На сьогодні є три варіанти розвитку подій, пов'язаних з будівництвом Російською стороною дамби біля Тузли.
Перший: Продовжувати кричати на весь світ про те, що росіяни знову винні у всіх наших бідах і в агресії проти нас. Тим самим підтвердивши, що ми хворі на параною.
Другий: Розв'язати війну з Росією. Фінал якої можна передбачити зараз. І українському народу ця війна не потрібна. Вона не варта навіть одного життя нашого солдата. До речі, росіянам ця війна так само не потрібна. Їм досить Чечні.
Третій: Поставитися з розумінням і милосердям до мешканців Таманського півострова, які потерпають від регулярних повеней і загибелі людей. Незалежно від нашого особистого ставлення до Росії. Адже не даремно золоте правило всіх часів і народів свідчить: "возлюби ближнього свого, як самого себе"...
Як би там не було, але, не допустивши війни, наш парламент і взагалі політичний бомонд можуть показати себе з позитивного боку перед світовою спільнотою і власним народом. У перший раз за багато років...
Читайте також:
"Навколо Тузли: Військовий союз з Америкою убереже Україну"
_____________________________________________
"Блаженны миротворцы,
ибо они будут наречены сынами Божиими".
/Євангеліє від Матфея 5:9/
Ситуація з російською дамбою біля Тузли стала повною несподіванкою для України. Кожна з політичних сил країни спробувала використати ситуацію в своїх інтересах. Для одних - це можливість знов заявити про братські почуття до Росії і закликати до об'єднання двох держав. Для інших - в черговий раз показати пальцем на ворога, від якого треба захищатися. Багато хто сприйняв це як ще один доказ підступності північного сусіда і потреби України взяти курс на Захід, а конкретніше - в НАТО. Деякі політологи вважають, що перед тим, як НАТО погодиться нас прийняти в свої ряди, нам потрібен військовий союз з Сполученими Штатами Америки. Який стане гарантією територіальної безпеки України.
А чи потрібен Америці союз з Україною? Що вона буде мати з цього? Тільки одне - головний біль!
Один з авторів численних матеріалів, опублікованих на "Українській правді" і присвячених проблемі Тузли, писав": "Україна є ключовою геополітичною ланкою регіону, яка забезпечує доступ до Балкан, Кавказу тощо. Розмір, потенціал і геополітичне значення України вилилися у незліченну кількість заяв і декларацій американських політиків щодо важливості України для США".
Якби це твердження було правильним, то Вашингтон давно б перейшов від порожніх заяв і декларацій до справи. Україна - вільна, незалежна держава вже більш ніж десять років, і досі не було укладено ніяких військових договорів. Як ми бачимо, слова розходяться зі справами.
Ось ще цитата: "Існують значні можливості для взаємовигідної співпраці США і України в області транспортування енергоносіїв з Каспійського регіону в Європу, оскільки нафтові компанії США контролюють значний сегмент видобутку нафти з цього регіону, а Україна має розвинену мережу транспортування енергоносіїв, зокрема, через побудований 2002 року нафтопровід "Одеса-Броди".
Якби економічні можливості для співпраці США і України були значними, то американські компанії давно б інвестували гроші в економіку України. І ще до закінчення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди американські компанії уклали б договори на постачання нафти, яка видобувається ними, з Каспію в Європу. Адже саме так трапилося з Каспійським трубопровідним консорціумом! Знову ж, нічого цього ми не спостерігаємо. Більше року труба стоїть порожньою!
А ось що є правдою насправді:
Америці зокрема і НАТО взагалі надто невигідно лаятися з Росією, тим більше через острівець в Азовському морі, який абсолютно нецікавий для США. Саме тому НАТОвські боси, та і самі американці, закликають дві країни самостійно розібратися в проблемі.
Доречно навести деякі дані щодо ядерних сил Росії, опубліковані в роботі "Російсько-американські відносини в області скорочення ядерних озброєнь: сучасний стан і перспективи" (під. ред. А.С. Дьякова, видання Центра по вивченню проблем роззброєння, енергетики і екологій при МФТІ, Долгопрудний, 52 с., 27 червня 2001):
"Применительно к Российской Федерации ее Стратегические Ядерные Силы в настоящее время представлены классической триадой в составе наземных МБР (стационарного шахтного, подвижного грунтового и железнодорожного вариантов базирования), морских и авиационных стратегических ядерных сил. С сентября 1990 года Стратегические ядерные силы России сокращаются, но все же представляют немалую угрозу для США и всего мира. Динамика сокращения ракет наземного базирования определяется в основном истечением гарантийных сроков эксплуатации ракет. Большинство существующих комплексов выработают свои гарантийные сроки эксплуатации до 2010 г. Только за исключением нескольких РПКСН, гарантийные сроки которых истекут к 2015 г. По данным на январь 2002 года носителей ядерных зарядов у России останется 1136, самих же ядерных зарядов 5518. Так же важно отметить, что Россия имеет немалый потенциал в производстве ядерного вооружения. Существующая научно-производственная кооперация НИИ, КБ и заводов-изготовителей ракет способна разрабатывать, испытывать и производить самые современные Межконтинентальные Баллистические Ракеты в сжатые сроки и в необходимых количествах. Ведущей научной организацией в этой области является Московский институт теплотехники. Воткинский машиностроительный завод способен производить до 40-50 ракет типа "Тополь-М" (SS-27) в год. Однако, в силу финансовых ограничений, уровень производства в настоящее время не превышает 10 ракет в год".
Слід помітити – це за даними на 2001 рік. Відтоді економічна ситуація в Росії змінилася, та і політика і вага на політичній арені Росії зросли.
"Ко времени развертывания новейшей ПРО США только Россия будет иметь потенциальную возможность донести до территории США в ответном ударе несколько десятков ракет, оснащенных разделяющимися головными частями и сложными средствами преодоления ПРО. Представители США доказывают, что российские стратегические ядерные силы будут способны в любых условиях обеспечить доставку к защищенным средствами ПРО американским объектам не менее 1000 боеголовок в ответно-встречном ударе. Американцы утверждают, что система ПРО США будет приспособлена только для перехвата ракет, стартующих из ограниченного количества государств и районов, и не сможет противодействовать ударам российских МБР".
(Із інтерв'ю з начальником 4-го Центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони РФ генерал-майором Володимиром Дворкіним).
"По оценке российского Генерального штаба, стратегические ядерные силы России способны преодолевать любую систему противоракетной обороны. Об этом, как передает корреспондент РИА "Новости", заявил в пятницу первый заместитель начальника Генштаба Вооруженных сил России генерал-полковник Валерий Манилов в беседе с журналистами на торжественном вечере в Кремлевском Дворце съездов, посвященном Дню памяти воинов-интернационалистов и 12-й годовщине вывода советских войск из Афганистана (РИА "Новости")".
Цих даних досить, щоб зрозуміти, що Сполучені Штати до 2015 року (як мінімум), не поспішать заступитися за Україну! США не потрібен конфлікт з Росією, який може перерости, не багато не мало, у Третю Світову Війну. Останню для Америки, Росії, України і всієї земної кулі.
Напевно, не для цього США протягом півсторіччя всіма силами сприяли руйнуванню непередбачуваного і тоталітарного СРСР і встановленню демократії в колишніх радянських республіках, щоб в одну мить перекреслити всі ці зусилля через крихітний острівець в Керченській протоці.
Звичайно, США могли б і не вступати у війну з Росією, а просто розмістити свої військові бази на території України. Зупинило б це Росію? І тут якраз актуальний досвід Грузії. Там розташовано відразу кілька військових баз США. І це аж ніяк не заважає МІГам без пізнавальних знаків періодично бомбити місця скупчення чеченських бойовиків на грузинських територіях. Ми всі знаємо, чиї це МІГи. Це знає і Грузія, і США. І Америка нічого не може зробити. Вірніше, може, але не хоче.
Єдине, що могло гарантувати Україні територіальну безпеку – це ядерна зброя, від якої ми самі ж і відмовилися. Варто пригадати, що гарантії територіальної цілісності Україні в зв'язку з ліквідацією ядерної зброї були надані США, Росією, Китаєм, Великобританією і Францією. Отже, ми самі надали Росії право піклуватися про нашу безпеку. Так що нема сенсу нарікати.
А може, це і правильно, що наша держава відмовилася від ядерної зброї? Пам'ятайте, як наша ракета ненавмисно потрапила в російський пасажирський літак? А що, коли б в будинок нашого парламенту або, ще гірше, в Маріїнський палац?
Що ж до імперіалістичних намірів Старшого Брата, то Росії буде вигідніше завоювати Україну економічними методами, ніж грубою військовою силою.
Росією зараз керує не національна ідея переваги над іншими народами, а капіталізм в чистому його вигляді, якому потрібні ринки збуту, виробничі потужності і дешева робоча сила.
Україна й інші пострадянські країни – це неосвоєні простори. Російський капіталізм більш розвинений, ніж український, тому він і буде мати особливий інтерес до України і до інших колишніх радянських республік. І в цьому немає нічого ненормального. Нашим капіталістам треба брати приклад з російських.
Але давайте повернемося до греблі.
Чи має Росія претензії на Тузлу? Чи повинна була Москва відповісти на запити України з приводу будівництва дамби?
Ні, не повинна. Оскільки вона будує дамбу на власній території.
Як слід реагувати на заяви деяких російських політиків про те, що "не можна допустити контролю України над Керченською протокою"?
Так само як Індія відреагувала на заяви Володимира Жириновського про те, що російські солдати будуть мити чоботи в Індійському океані. Тобто до неофіційних заяв треба відноситися як до приватної думки політиків, а не так як до офіційної позиції Кремля.
На сьогодні є три варіанти розвитку подій, пов'язаних з будівництвом Російською стороною дамби біля Тузли.
Перший: Продовжувати кричати на весь світ про те, що росіяни знову винні у всіх наших бідах і в агресії проти нас. Тим самим підтвердивши, що ми хворі на параною.
Другий: Розв'язати війну з Росією. Фінал якої можна передбачити зараз. І українському народу ця війна не потрібна. Вона не варта навіть одного життя нашого солдата. До речі, росіянам ця війна так само не потрібна. Їм досить Чечні.
Третій: Поставитися з розумінням і милосердям до мешканців Таманського півострова, які потерпають від регулярних повеней і загибелі людей. Незалежно від нашого особистого ставлення до Росії. Адже не даремно золоте правило всіх часів і народів свідчить: "возлюби ближнього свого, як самого себе"...
Як би там не було, але, не допустивши війни, наш парламент і взагалі політичний бомонд можуть показати себе з позитивного боку перед світовою спільнотою і власним народом. У перший раз за багато років...
Читайте також:
"Навколо Тузли: Військовий союз з Америкою убереже Україну"
