Знову про підняті рейтинги та інші примхи політичного тоталізатора
Середа, 3 березня 2004, 19:04
В місті N поволі починають цікавитися спостереженнями за підготовкою до президентських перегонів – найзахоплюючому із цьогорічних свят для душі простого мешканця загадкової та непередбачуваної країни "У".
І якщо ще зовсім недавно городян мало турбували всілякі й будь-чиї рейтинги, то тепер це стає вельми модним. Людей гранично цікавить, так би мовити, гінекологія політичної моралі, найбільш яскраві відтінки вітчизняної сірості. Тому укладаються парі, робляться ставки, на кону часом – цілі багатства. В місті вважають, що рейтинги – це як жар: чим він у вас вищий, тим більше бажаючих його збити.
Те, що рейтинг чинного гаранта дещо піднявся останнім часом, є простим свідченням споконвічного слов’янського милосердя й співчуття. На "коня" президент переймається усім, невтомно бере на себе відповідальність за все – за розміри ПДВ, за уряд в цілому, за Путіна, за СБУ тощо. Це викликає співпереживання, а відтак тимчасово підвищує й рейтинг.
Не названий іще, але майже стовідсотково відомий кандидат від влади, активно підіймаючи рейтинг, так само невтомно, майже щоденно подорожує країною, дає поради, критикує, сердиться на опозицію, публічно розмірковуючи про майбутнє країни "У" та своє в ньому.
Але йому доводиться розраховувати на ту невеличку частку законослухняного населення, яка завжди та при будь-яких обставинах підтримує владу. Та й іще на Донбас, який не "здасть" свого. Сильних союзників серед впливових губернаторів у нього не так багато, а "на всі 100" своїх керівників регіонів у нього просто немає.
Для підтримки його кандидатури, таким чином, треба, щоб адмінресурс хтось впевнено "ввімкнув". Але цього поки що не відбувається. Чекають, аналізуючи рейтинги.
Відвертою любов’ю до лідера соціалістів несподівано запалали майже всі вітчизняні телеканали, запрошуючи його на всі передачі поспіль. Крім тих, що розраховані на малюків. Це також вплине на його рейтинги. Як водиться в країні "У", нові оберти цієї "розкрути" почалися із скандалу. Цього разі навколо відомої вже цілому світу газети "Сільські вісті".
Але соціаліст – президент нерозривно пов’язаний в надіях із лідером комуністів, який вже не один рік майстерно виходить у другий тур і так само майстерно програє його. Це схоже на ситуацію, коли в одного городянина запитали – чого він завжди тримає виделку в лівій руці. На що той, ані хвилини не думаючи, відповів – щоб не заважала їсти.
Сьогодні, мабуть, немає "від Дністра до Донбасу" жодної сили, яка б не розуміла, що комуніст №1 не личить країні як президент. Та й звична йому роль у другому турі можлива лише за умови, що провладні сили погодяться гратися у давню національну забаву "Голосуй або програєш". Лише тоді цей кандидат вийде в другий тур і програє там донецькому рейтингозбирачу.
Але схоже, що із владою буде домовлятися важко. Не витримав напруги інший комуніст – перший віце-спікер. На нещодавньому підведенні підсумків діяльності "недоторканого" уряду він необачливо закликав не звертати увагу на показники економічного росту, а пометикувати, як цей ріст відчуває на собі кожний громадянин.
"При зростанні ВВП у 8,5% ріст реальних доходів населення склав 5,8%, на 48 млн. населення в минулому році у нас вироблено 41 млн. пар шкарпеток, 1,8 млн. костюмів, борг по зарплатам складає 1,849 млрд. гривень, по стипендіям – 1,5 млн!" – обурювався він, тут же швиденько підрахувавши, що погашення боргів такими темпами призведе до того, що люди чекатимуть грошей іще років з 20.
Підняття рейтингу свого партійного лідера в такий спосіб може стати дуже непередбачуваним. Найнебезпечніше при цьому те, що голос розуму електорату лунає із порожнього шлунку...
І лише на правому фланзі все більш-менш зрозуміло з рейтингами. Шанси лідера "Нашої країни "У" на перемогу залишаються настільки високими, що її удавана досяжність заколисує цятковане оточення й команду претендента.
Тому з міста N все настирніше чуються толерантні застереження – уникнути в майбутніх теле- і просто дебатах "фірмових" "ляпів", притаманних багатьом його публічним виступам, а також і тих, що не так вже й рідко розповсюджуються навіть його власною прес-службою.
Взагалі ж кажучи, в рейтинги в країні "У" все-таки мало хто вірить. Бо чим вище ви підносите людину, тим нижче стаєте в її очах...
Тому, крім звичайної цікавості, ніяких душевних мук вони не викликають.
Автор: Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
І якщо ще зовсім недавно городян мало турбували всілякі й будь-чиї рейтинги, то тепер це стає вельми модним. Людей гранично цікавить, так би мовити, гінекологія політичної моралі, найбільш яскраві відтінки вітчизняної сірості. Тому укладаються парі, робляться ставки, на кону часом – цілі багатства. В місті вважають, що рейтинги – це як жар: чим він у вас вищий, тим більше бажаючих його збити.
Те, що рейтинг чинного гаранта дещо піднявся останнім часом, є простим свідченням споконвічного слов’янського милосердя й співчуття. На "коня" президент переймається усім, невтомно бере на себе відповідальність за все – за розміри ПДВ, за уряд в цілому, за Путіна, за СБУ тощо. Це викликає співпереживання, а відтак тимчасово підвищує й рейтинг.
Не названий іще, але майже стовідсотково відомий кандидат від влади, активно підіймаючи рейтинг, так само невтомно, майже щоденно подорожує країною, дає поради, критикує, сердиться на опозицію, публічно розмірковуючи про майбутнє країни "У" та своє в ньому.
Але йому доводиться розраховувати на ту невеличку частку законослухняного населення, яка завжди та при будь-яких обставинах підтримує владу. Та й іще на Донбас, який не "здасть" свого. Сильних союзників серед впливових губернаторів у нього не так багато, а "на всі 100" своїх керівників регіонів у нього просто немає.
Для підтримки його кандидатури, таким чином, треба, щоб адмінресурс хтось впевнено "ввімкнув". Але цього поки що не відбувається. Чекають, аналізуючи рейтинги.
Відвертою любов’ю до лідера соціалістів несподівано запалали майже всі вітчизняні телеканали, запрошуючи його на всі передачі поспіль. Крім тих, що розраховані на малюків. Це також вплине на його рейтинги. Як водиться в країні "У", нові оберти цієї "розкрути" почалися із скандалу. Цього разі навколо відомої вже цілому світу газети "Сільські вісті".
Але соціаліст – президент нерозривно пов’язаний в надіях із лідером комуністів, який вже не один рік майстерно виходить у другий тур і так само майстерно програє його. Це схоже на ситуацію, коли в одного городянина запитали – чого він завжди тримає виделку в лівій руці. На що той, ані хвилини не думаючи, відповів – щоб не заважала їсти.
Сьогодні, мабуть, немає "від Дністра до Донбасу" жодної сили, яка б не розуміла, що комуніст №1 не личить країні як президент. Та й звична йому роль у другому турі можлива лише за умови, що провладні сили погодяться гратися у давню національну забаву "Голосуй або програєш". Лише тоді цей кандидат вийде в другий тур і програє там донецькому рейтингозбирачу.
Але схоже, що із владою буде домовлятися важко. Не витримав напруги інший комуніст – перший віце-спікер. На нещодавньому підведенні підсумків діяльності "недоторканого" уряду він необачливо закликав не звертати увагу на показники економічного росту, а пометикувати, як цей ріст відчуває на собі кожний громадянин.
"При зростанні ВВП у 8,5% ріст реальних доходів населення склав 5,8%, на 48 млн. населення в минулому році у нас вироблено 41 млн. пар шкарпеток, 1,8 млн. костюмів, борг по зарплатам складає 1,849 млрд. гривень, по стипендіям – 1,5 млн!" – обурювався він, тут же швиденько підрахувавши, що погашення боргів такими темпами призведе до того, що люди чекатимуть грошей іще років з 20.
Підняття рейтингу свого партійного лідера в такий спосіб може стати дуже непередбачуваним. Найнебезпечніше при цьому те, що голос розуму електорату лунає із порожнього шлунку...
І лише на правому фланзі все більш-менш зрозуміло з рейтингами. Шанси лідера "Нашої країни "У" на перемогу залишаються настільки високими, що її удавана досяжність заколисує цятковане оточення й команду претендента.
Тому з міста N все настирніше чуються толерантні застереження – уникнути в майбутніх теле- і просто дебатах "фірмових" "ляпів", притаманних багатьом його публічним виступам, а також і тих, що не так вже й рідко розповсюджуються навіть його власною прес-службою.
Взагалі ж кажучи, в рейтинги в країні "У" все-таки мало хто вірить. Бо чим вище ви підносите людину, тим нижче стаєте в її очах...
Тому, крім звичайної цікавості, ніяких душевних мук вони не викликають.
Автор: Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
