За спільну Європу
Вівторок, 4 травня 2004, 16:25
Ми звертаємося до європейських читачів в особливий момент: 1 травня Польща офіційно увійде до складу Європейського Союзу, а в жовтні-листопаді на Україні повинні відбутися президентські вибори.
Багато поколінь поляків мріяли про остаточну ліквідацію розколу Європи, символом якого стала залізна завіса, що відділила нас від світу благополуччя і безпеки. Багато поколінь українців були позбавлені батьківщини, культури і мови.
Але всіх в'язнів совісті шістдесятих, сімдесятих і вісімдесятих років, засуджених за прагнення до свободи і демократії, об'єднувала одна спільна віра в те, що коли-небудь їх країни знайдуть своє місце в об'єднаній Європі.
Уже дуже скоро поляки стануть свідками втілення своєї мрії в життя. Від результатів президентських виборів в Україні залежить курс розвитку цієї країни і її суспільства.
Один з нас є лідером парламентської групи законодавчого органу України; другий - редактором найтиражнішої газети Польщі. Ми обидва з величезною любов'ю ставимося до свободи, толерантності і прав людини. І обидва ми виступаємо проти будь-яких виявів дискримінації і шовінізму.
Розширений Європейський Союз повинен знайти свою політичну ідентичність, визначити свою оборонну політику, а також представити своє бачення сьогодні нового світопорядку, який зараз зароджується. У травні Європейський Союз визначить свої відносини з новими членами. У червні на засіданні країн-членів НАТО могло б бути ухвалене рішення про прийом України в цей союз.
У цей історично важливий момент ми звертаємося до європейських лідерів з тим, щоб вони відкрилися назустріч Україні – цій великій європейській нації, чиї потреби і прагнення можуть бути проігноровани при створенні нової Європи.
Ми вважаємо, що Європейський Союз не повинен обмежуватися концепцією "нового сусідства". Необхідна недвозначна заява про право України на вступ до ЄС і НАТО.
Для України така європейська і атлантична перспектива надто важлива сьогодні, коли виникла реальна надія на перемогу демократичних сил. Уряд намагається зберегти за собою монополію влади і тому найжорстокішими методами розправляється з опозицією, обмежує свободу слова і незалежність засобів масової інформації, встановлює надмірний контроль над економікою.
Немає нічого дивного в тому, що подібні методи отримали серйозне засудження з боку Парламентської Асамблеї Ради Європи і Європейської Комісії. Подібні методи порушують основи основ, які дотримуються всіма демократичними державами, і які Україна також зобов'язалася дотримуватися.
Перед Україною постає серйозна задача. Президентські вибори стануть дуже важливим випробуванням, тому що вони дадуть можливість отримати відповідь на багато основоположних питань.
І головне з них полягає в тому, чи зможе суспільство зберегти за собою право вільно обирати своїх представників, іншими словами, чи переможе демократія, або ж буде встановлена контрольована демократія і влада попаде в руки лише кількох олігархічних кланів.
Крім того, буде вирішене питання, чи переможе ринкова економіка, заснована на законах прозорості, або ж олігархічний капіталізм, який підкоряється волевиявленню кількох фінансових і політичних кланів.
Точно так буде вирішене питання, чи продовжить Україна послідовне ухвалення реформ, які відкриють їй шлях до НАТО і ЄС, або ж ми отримаємо "подібність" демократії чи навіть автократію без прикрас.
Крім того, результати президентських виборів скажуть нам, чи буде розвиватися на Україні громадянське суспільство з усіма його інститутами, або ж, навпаки, це буде суспільство покірних підданих. І, нарешті, ми дізнаємося, чи будуть дотримуватися громадянські права і незалежність судів або ж закон буде служити лише правителям.
Ми вважаємо, що Україна зможе створити міцну демократію.
П'ятий рік поспіль в українській економіці спостерігаються значні темпи зростання. Подібна тенденція виникла в 2000 році, коли в Україні почалася боротьба проти влади олігархів. Услід за тріумфом, отриманим опозиційними партіями в 2002 році, влада офіційно заявили про свою готовність привести Україну до вступу в НАТО і ЄС.
Подібна заява дає можливість зрозуміти, які величезні перетворення можуть провести демократичні сили, коли отримають в свої руки владу.
Сьогодні більше ніж колись раніше, необхідна заява Європи про європейські і атлантичні перспективи України.
Вказана заява, насамперед, слугуватиме сигналом українському суспільству – безумовно, європейському і такому, що володіє величезними традиціями в боротьбі за демократію і права людини – сигналом того, що ніхто не збирається закривати перед ним двері.
Протилежна позиція буде означати тріумф ідей, несумісних з тими, які в п'ятдесятих-шістдесятих роках слугували основою європейської інтеграції, а в 1989-1991 роках підштовхнули народи Центральної і Східної Європи, а також республіки Радянського Союзу до отримання свободи.
По-друге, подібна заява стане надто важливим сигналом для демократичних сил і мільйонів українських громадян, як їх підтримують, що Європа цінить прагнення приєднатися до загальноєвропейських цінностей.
Польща та інші країни Центральної і Східної Європи є явними прикладом того, як чітке визначення перспектив вступу до ЄС відчутно впливає на перемогу реформ і спрощує можливість отримання підтримки з боку суспільства.
По-третє, в полеміці про майбутнє Європи повинен отримати перемогу дух солідарності з тими країнами і націями, які не фігурують ні в теперішніх, ні в майбутніх планах розширення Союзу. У іншому випадку, на нашому континенті виникне новий розподіл на багаті та бідні країни, на демократичні держави і ті, в яких правлять авторитарні режими.
Ми чітко заявляємо, що не хочемо, щоб на польсько-українському кордоні виникла нова залізна завіса.
Польща вірить в природність східної спрямованості політики ЄС, внаслідок чого до України треба відноситися як до партнера і майбутнього члена ЄС і НАТО, а не як до жебрака, який лише заважає і дратує.
Польсько-українська співпраця не направлена ні проти кого. Ми хочемо жити в дружбі з сусідніми народами і разом з ними створювати майбутнє Європи і всього світу.
Україна знайшла незалежність в 1991 році. За ці роки вона продемонструвала, що грає важливу роль в Центральній і Східній Європі, підтримує процеси, які служать встановленню безпеки і стабільності, як в регіоні, так і на всьому континенті.
Суверенітет України і її виступ до ЄС і НАТО стануть найкращими гарантами того, що на території колишнього Радянського Союзу не виникнуть імперіалістичні тенденції.
На початку дев'яностих років Україна позбулася ядерної зброї, а сьогодні активно бере участь в миротворчих місіях ООН і НАТО і завершує розв'язання своїх територіальних проблем з Російською Федерацією - останніх, які залишилися не усуненими.
Україна зуміла знайти мирне розв'язання проблем, які виникли свого часу, стосовно Кримського півострова і Придністров'я.
За своїм історичним минулим, економічними інтересами і етнічною структурою Україна може вважатися державою як Центральної, так і Східної Європи. Її местознаходження на березі Чорного моря зв'язує Україну з країнами південно-східної Європи, Кавказом, Балканами, а також і з Туреччиною.
Разом з Грузією, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою Україна брала участь в створенні регіонального об'єднання ГУУАМ, прагнучого стати центром просування демократії і ринкової економіки на цій території.
Ми надаємо великого значення добросусідським відносинам з Росією. Наші країни зацікавлені в захисті демократії в Росії. Стабільна і передбачувана Росія стала б важливим елементом нового світопорядку, вельми вигідним партнером Європейського Союзу. Польсько-українська співпраця в рамках ЄС дасть нові можливості розвитку цих відносин і буде сприяти їх зміцненню.
Ми усвідомлюємо, які проблеми виникнуть після визначення європейської перспективи України. Ми знаємо, що інтеграція в ЄС десяти нових членів вимагає величезних витрат і співпраці в розв'язанні проблем. Проте, подібні труднощі не повинні заважати досягненню нових цілей, серед яких важливе місце займає майбутнє України і зміцнення її свободи.
Автор: Адам Міхник - польський письменник, журналіст, головний редактор газети "Gazeta Wyborcza", був одним з лідерів "Солідарності". Віктор Ющенка - колишній прем'єр-міністр України, лідер опозиційно налаштованого до президента Кучми політичного блоку "Наша Україна"
Стаття опублікована в іспанській "El Pais" 30 квітня, напередодні розширення ЄС. Переклад: ИноСМИ
Багато поколінь поляків мріяли про остаточну ліквідацію розколу Європи, символом якого стала залізна завіса, що відділила нас від світу благополуччя і безпеки. Багато поколінь українців були позбавлені батьківщини, культури і мови.
Але всіх в'язнів совісті шістдесятих, сімдесятих і вісімдесятих років, засуджених за прагнення до свободи і демократії, об'єднувала одна спільна віра в те, що коли-небудь їх країни знайдуть своє місце в об'єднаній Європі.
Уже дуже скоро поляки стануть свідками втілення своєї мрії в життя. Від результатів президентських виборів в Україні залежить курс розвитку цієї країни і її суспільства.
Один з нас є лідером парламентської групи законодавчого органу України; другий - редактором найтиражнішої газети Польщі. Ми обидва з величезною любов'ю ставимося до свободи, толерантності і прав людини. І обидва ми виступаємо проти будь-яких виявів дискримінації і шовінізму.
Розширений Європейський Союз повинен знайти свою політичну ідентичність, визначити свою оборонну політику, а також представити своє бачення сьогодні нового світопорядку, який зараз зароджується. У травні Європейський Союз визначить свої відносини з новими членами. У червні на засіданні країн-членів НАТО могло б бути ухвалене рішення про прийом України в цей союз.
У цей історично важливий момент ми звертаємося до європейських лідерів з тим, щоб вони відкрилися назустріч Україні – цій великій європейській нації, чиї потреби і прагнення можуть бути проігноровани при створенні нової Європи.
Ми вважаємо, що Європейський Союз не повинен обмежуватися концепцією "нового сусідства". Необхідна недвозначна заява про право України на вступ до ЄС і НАТО.
Для України така європейська і атлантична перспектива надто важлива сьогодні, коли виникла реальна надія на перемогу демократичних сил. Уряд намагається зберегти за собою монополію влади і тому найжорстокішими методами розправляється з опозицією, обмежує свободу слова і незалежність засобів масової інформації, встановлює надмірний контроль над економікою.
Немає нічого дивного в тому, що подібні методи отримали серйозне засудження з боку Парламентської Асамблеї Ради Європи і Європейської Комісії. Подібні методи порушують основи основ, які дотримуються всіма демократичними державами, і які Україна також зобов'язалася дотримуватися.
Перед Україною постає серйозна задача. Президентські вибори стануть дуже важливим випробуванням, тому що вони дадуть можливість отримати відповідь на багато основоположних питань.
І головне з них полягає в тому, чи зможе суспільство зберегти за собою право вільно обирати своїх представників, іншими словами, чи переможе демократія, або ж буде встановлена контрольована демократія і влада попаде в руки лише кількох олігархічних кланів.
Крім того, буде вирішене питання, чи переможе ринкова економіка, заснована на законах прозорості, або ж олігархічний капіталізм, який підкоряється волевиявленню кількох фінансових і політичних кланів.
Точно так буде вирішене питання, чи продовжить Україна послідовне ухвалення реформ, які відкриють їй шлях до НАТО і ЄС, або ж ми отримаємо "подібність" демократії чи навіть автократію без прикрас.
Крім того, результати президентських виборів скажуть нам, чи буде розвиватися на Україні громадянське суспільство з усіма його інститутами, або ж, навпаки, це буде суспільство покірних підданих. І, нарешті, ми дізнаємося, чи будуть дотримуватися громадянські права і незалежність судів або ж закон буде служити лише правителям.
Ми вважаємо, що Україна зможе створити міцну демократію.
П'ятий рік поспіль в українській економіці спостерігаються значні темпи зростання. Подібна тенденція виникла в 2000 році, коли в Україні почалася боротьба проти влади олігархів. Услід за тріумфом, отриманим опозиційними партіями в 2002 році, влада офіційно заявили про свою готовність привести Україну до вступу в НАТО і ЄС.
Подібна заява дає можливість зрозуміти, які величезні перетворення можуть провести демократичні сили, коли отримають в свої руки владу.
Сьогодні більше ніж колись раніше, необхідна заява Європи про європейські і атлантичні перспективи України.
Вказана заява, насамперед, слугуватиме сигналом українському суспільству – безумовно, європейському і такому, що володіє величезними традиціями в боротьбі за демократію і права людини – сигналом того, що ніхто не збирається закривати перед ним двері.
Протилежна позиція буде означати тріумф ідей, несумісних з тими, які в п'ятдесятих-шістдесятих роках слугували основою європейської інтеграції, а в 1989-1991 роках підштовхнули народи Центральної і Східної Європи, а також республіки Радянського Союзу до отримання свободи.
По-друге, подібна заява стане надто важливим сигналом для демократичних сил і мільйонів українських громадян, як їх підтримують, що Європа цінить прагнення приєднатися до загальноєвропейських цінностей.
Польща та інші країни Центральної і Східної Європи є явними прикладом того, як чітке визначення перспектив вступу до ЄС відчутно впливає на перемогу реформ і спрощує можливість отримання підтримки з боку суспільства.
По-третє, в полеміці про майбутнє Європи повинен отримати перемогу дух солідарності з тими країнами і націями, які не фігурують ні в теперішніх, ні в майбутніх планах розширення Союзу. У іншому випадку, на нашому континенті виникне новий розподіл на багаті та бідні країни, на демократичні держави і ті, в яких правлять авторитарні режими.
Ми чітко заявляємо, що не хочемо, щоб на польсько-українському кордоні виникла нова залізна завіса.
Польща вірить в природність східної спрямованості політики ЄС, внаслідок чого до України треба відноситися як до партнера і майбутнього члена ЄС і НАТО, а не як до жебрака, який лише заважає і дратує.
Польсько-українська співпраця не направлена ні проти кого. Ми хочемо жити в дружбі з сусідніми народами і разом з ними створювати майбутнє Європи і всього світу.
Україна знайшла незалежність в 1991 році. За ці роки вона продемонструвала, що грає важливу роль в Центральній і Східній Європі, підтримує процеси, які служать встановленню безпеки і стабільності, як в регіоні, так і на всьому континенті.
Суверенітет України і її виступ до ЄС і НАТО стануть найкращими гарантами того, що на території колишнього Радянського Союзу не виникнуть імперіалістичні тенденції.
На початку дев'яностих років Україна позбулася ядерної зброї, а сьогодні активно бере участь в миротворчих місіях ООН і НАТО і завершує розв'язання своїх територіальних проблем з Російською Федерацією - останніх, які залишилися не усуненими.
Україна зуміла знайти мирне розв'язання проблем, які виникли свого часу, стосовно Кримського півострова і Придністров'я.
За своїм історичним минулим, економічними інтересами і етнічною структурою Україна може вважатися державою як Центральної, так і Східної Європи. Її местознаходження на березі Чорного моря зв'язує Україну з країнами південно-східної Європи, Кавказом, Балканами, а також і з Туреччиною.
Разом з Грузією, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою Україна брала участь в створенні регіонального об'єднання ГУУАМ, прагнучого стати центром просування демократії і ринкової економіки на цій території.
Ми надаємо великого значення добросусідським відносинам з Росією. Наші країни зацікавлені в захисті демократії в Росії. Стабільна і передбачувана Росія стала б важливим елементом нового світопорядку, вельми вигідним партнером Європейського Союзу. Польсько-українська співпраця в рамках ЄС дасть нові можливості розвитку цих відносин і буде сприяти їх зміцненню.
Ми усвідомлюємо, які проблеми виникнуть після визначення європейської перспективи України. Ми знаємо, що інтеграція в ЄС десяти нових членів вимагає величезних витрат і співпраці в розв'язанні проблем. Проте, подібні труднощі не повинні заважати досягненню нових цілей, серед яких важливе місце займає майбутнє України і зміцнення її свободи.
Автор: Адам Міхник - польський письменник, журналіст, головний редактор газети "Gazeta Wyborcza", був одним з лідерів "Солідарності". Віктор Ющенка - колишній прем'єр-міністр України, лідер опозиційно налаштованого до президента Кучми політичного блоку "Наша Україна"
Стаття опублікована в іспанській "El Pais" 30 квітня, напередодні розширення ЄС. Переклад: ИноСМИ
