Минув уже майже місяць відтоді, як "Українська правда" оприлюднила частину матеріалів зі справи "Мідас", які стосувалися як житлового комплексу "Династія", так і оборудок Міндіча у сфері оборони. Але якщо по "Династії" ми навіть побачили підозру самому Андрію Єрмаку, то в частині оборонки жодного руху від НАБУ поки не спостерігається.
Натомість останнім часом стало модно запускати дискусії про те, чи варто взагалі розслідувати корупцію в оборонці, бо ж "не на часі".
Але за цей місяць відбулося чимало подій, які пролили світло саме на оборонні схеми Міндіча. Тож час поговорити про це докладніше і нагадати, чому розслідування про оборонку корисні навіть під час війни.
Яйця по 17
Перший великий корупційний скандал щодо закупівель в оборонці стався в січні 2023 року і стосувався закупівлі яєць по 17. Що відбулося в цьому кейсі? Міністерство оборони, отримавши на час воєнного стану можливість укладати прямі контракти поза системою Prozorro, вирішило, що можна не лише закуповувати швидше й дешевше, але й дозволяти заробляти своїм знайомим.
Так у результаті цих схем контракти отримала компанія "Актив Компані", і раптом деякі продукти виявилися значно дорожчими, ніж вони на той момент коштували в супермаркетах. Про що і написав Юрій Ніколов.
Історія була дуже резонансною в суспільстві та призвела до тектонічних зрушень. Закупівлі нелетальної продукції повернули в систему Prozorro – попри всілякі спроби це зупинити й розповіді, що всі підприємства стануть жертвами атак ворога.
Не розбомбили. Але це дозволило державі зекономити більше ніж 6,8 мільярда гривень за шість місяців 2023 року. Якщо говорити дуже грубо, як "про середню температуру по палаті", це означає, що фактично держава отримала змогу укласти додатково орієнтовно 8 контрактів на зброю, кожен, скажімо, на 100 тисяч мін.
Куртки та повернення контролю якості
Наступний великий скандал стосувався закупівлі так званих "літніх" курток у компанії, пов'язаної з родичем нардепа Касая, і вже призвів до звільнення тодішнього міністра оборони Олексія Резнікова.
Ці куртки були насправді не літні, але вони не відповідали жодним затвердженим технічним вимогам до цього виду одягу Міністерством оборони. І головний наслідок цього скандалу – не зміна міністра, а те, що МОУ під тиском громадськості, зокрема новоствореної Громадської антикорупційної ради Міноборони, скасувало спрощений і повернуло стандартний порядок перевірки якості.
Самі куртки через прокол у постачанні ДП "Державний оператор тилу" потім таки видали в війська, але це вже інша сумна історія про те, чи варто допускати до тендерів компанії без власної виробничої бази.
Голодні ігри спецімпортерів зброї і запуск АОЗ
На жаль, скандали із закупівлею зброї не мали такого вау-ефекту, як із яйцями, але за 2023-ій рік журналісти написали десяток розслідувань про те, що Міністерство оборони чомусь часто контрактує певні компанії за цінами значно вищими, ніж пропонують конкуренти.
А українські імпортери зброї так змагались між собою за контракт, що ходили по заводах і піднімали ціни вгору, запевняючи, що контракт отримають саме вони.
Публікації та непублічні скарги партнерів змусили тодішнього міністра оборони Резнікова запустити процес створення двох закупівельних агенцій, чого громадянське суспільство домагалося багато років. Новостворена Агенція оборонних закупівель значно покращила порядки закупівлі зброї та прийняття пропозицій від компаній, а в останній місяць МОУ навіть провів закритий тендер на 155 мм постріл, зекономивши 16%.
Як бачимо, усі ці випадки – чи то яйця Глиняної, чи то куртки від родича депутата Касая, чи компанія "Львівський арсенал", яка не привезла міни, але якій заплатили ціну вищу, ніж компаніям, що постачали ту саму продукцію в той момент – це не просто поодинокі випадки. За кожною з цих історій стоять значно системніші речі, і вони впливають не на один контракт, а на весь процес. А після публічних скандалів державний механізм запрацював значно краще.
Хоча 20 журналістів прекрасно пам'ятають офрек в Мінстратегпромі, коли за те, що вони наважились оприлюднити інформацію про браковані міни від Павлоградського хімзаводу, їх звинуватили в роботі на одного спецімпортера. Насправді до моменту, коли журналісти озвучили проблему, в Міністерство оборони не надійшло жодної рекламації на ці міни. А потім військові відчули підтримку і їх надіслали. В підсумку – СБУ за пів року арештувала керівника заводу, а нещодавно навіть озвучила, що браковані міни робили умисно.
То чи варто було журналістам здіймати скандал?
Схеми Міндіча в оборонці
Тепер поговоримо докладніше про те, що стосується оборонки у справі Міндіча.
Отож, у листопаді 2025 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) запідозрили Тимура Міндіча в тому, що він тиснув не тільки на міністра енергетики Германа Галущенка, але й на міністра оборони Рустема Умєрова, намагаючись просунути свої інтереси.
Слухання справи Міндіча відбувалося в закритому режимі, тому матеріали, які стосуються оборонки, так і не були оприлюднені – крім єдиного фрагмента, який стосувався власне того, що Міндіч тиснув на Умєрова, вимагаючи прийняти бронежилети компанії "Мілікон".
Так склалося, що завдяки скаргам українських виробників ще на початку 2025 року ця справа потрапила на радари Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони.
ГАР МОУ була створена якраз унаслідок скандалу з "яйцями по 17", щоб громадянське суспільство – обрані українцями люди – мало можливість контролювати закупівлі Міноборони.
Це було абсолютне ноу-хау, щось неприйнятне й незрозуміле для більшості світу: такого не існує в жодній європейській країні. А проте така активність громадянського суспільства мала свій результат.
Так ось. У лютому до ГАР при Міноборони звернулися українські виробники, які вказали на те, що з тендерами на закупівлю бронежилетів відбувається щось дивне. Оголошені наприкінці 2024 року тендери раптом отримали розширені кваліфікаційні критерії – і дозволили таким чином участь компаніям, які б в іншому разі під ці вимоги не підпадали. Принаймні вони б не змогли взяти участь у двох тендерах, які відбувалися напередодні.
Той тендер виграла компанія "Фортеця захисту", створена в 2020 році. Її статутний фонд – 500 гривень. Основний КВЕД – неспеціалізована оптова торгівля; другий КВЕД – надання послуг з перевезення речей.
У торгах "Фортеця захисту" брала участь як дистриб'ютор ізраїльської компанії "Масада армор сой", договір із якою вона підписала 9 жовтня 2024 року.
Але, як виявилось, компанія-переможець не мала ліцензії на виробництво і продаж зброї, тому її перемогу відхилили. Однак разом відхилили і сам тендер – на 1,6 мільярда гривень, хоча в ньому брали участь інші компанії, які мали відповідні ліцензії. Тоді на запит журналістів "Державний оператор тилу" (ДОТ) відповів, що тендер скасували через нерівні умови й обставини, які не можна було змінити.
Що відбувається далі? Більшу частину бронежилетів переторговують. На цей тендер виходить лише український виробник "Темп-300".
А ось на наступний виходить компанія "Мілікон ЮА", за кілька днів до тендера куплена тими ж людьми, які володіють "Фортецею захисту".
Щоб ця компанія взяла участь у тендері, у ньому знову з'являються приписки в документації, які розширюють кваліфікаційні критерії – що зручно для цієї компанії. Компанія виграє торги, але конкуренти знову звертають увагу на те, що вона подала не свій акт відповідності на бронежилет, що є дуже важливим елементом участі в тендерах Міноборони.
Компанія також є представником ізраїльської компанії "Масада армор сой", з якою уклала договір перед тендером, але подала акт відповідності, який отримала компанія "Фортеця захисту".
Українські виробники бачать це і пишуть скаргу до Держаудитслужби. ДАСУ починає моніторинг і до кінця березня виносить припис: оскільки компанія "Фортеця захисту" не є учасником господарських відносин у цьому тендері, контракт треба розірвати. ДОТ не погоджується з цим і подає до суду.
А далі з бронежилетами відбувається дуже цікаве. З ГАР МОУ через різних людей починають контактувати представники правоохоронних органів і запитувати, чи не знають представники організації раптом, чиї це бронежилети. Пізніше починає надходити інформація, що, хоч ці бронежилети і приїхали в Україну, але не відповідають стандартам. Також з різних джерел натякають, що випробування й акти відповідності було проведено, скажімо так, з тим, щоб компанія отримала позитивний відгук.
Поставка бронежилетів була розбита на 4 черги, з кінцевим терміном постачання 28 серпня 2025 року. В середині липня вже було відомо, що жоден бронежилет від українсько-ізраїльських постачальників поки не прийнятий.
Водночас у липні відбувається нарада в Міністерстві оборони, на яку приходять представники СБУ і запитують у Центрального управління контролю якості МОУ: а що з бронежилетами? На що представники міністерства відповідають, що приймати їх не будуть, бо мало того, що там невідповідна плита, вони ще й пошиті "так косо, що їх просто соромно показувати військовим". Це засідання відбувається буквально за два дні до зміни складу Кабміну, коли вже відомо, що Рустема Умєрова звільнять з посади міністра оборони і він перейде працювати в РНБО.
Бронежилети так і не були прийняті Міноборони. У серпні їх відправляють на повторну балістичну експертизу, яку вони не проходять.
І ось у листопаді, коли САП оголосила підозру Міндічу, стало зрозуміло, хто стояв за цією історією. Тимур Міндіч – бізнесмен з близького кола президента, який вважав за норму кликати до себе міністра оборони і говорити з ним, що треба законтрактувати.
"Скажи ему, что я не хочу больше слышать от Тимура про бронежилеты, а я с ним встречаюсь два раза в неделю". "Ну это одна твоя команда и всё". "Реши этот вопрос, прошу тебя, или это пи*дец какой-то будет". "Просто там 7 [нрзб] – 300 миллионов вложено, половина моих денег", – каже Міндіч Умєрову.
Гроші не витратили, але чи не було злочину
У квітні УП оприлюднює витік з матеріалів справи, фактично шматок розмови Міндіча з Умєровим, яка відбулася наприкінці червня, який стосується: а) бронежилетів; б) фінансування компанії Fire Point.
З оприлюдненого уривка стає зрозуміло, що Міндіч має велике зацікавлення в тому, щоб бронежилети були прийняті. Плюс він відверто домовляється з міністром оборони про те, щоб профінансувати компанію Fire Point – щоб вона отримала якомога більше фінансування. Також вони обговорюють продаж компанії покупцеві з ОАЕ і те, що половину отриманих грошей можна буде потім вивести в кеш. При цьому Міндіч якось дивовижно обізнаний у тому, що і коли може зробити компанія і в яких обсягах.
НАБУ досі цей фрагмент не підтвердило. За пів року скандалу Умєров майже нічого не коментував по цій ситуації. Крім того, що казав, що дав свідчення НАБУ.
Між тим інших фігурантів цієї історії було опитано на засіданнях тимчасових слідчих комісій. Спершу на ТСК Ярослава Железняка та Анастасії Радіної були представники ДОТ, які дали пояснення своїх дій щодо цього контракту.
Вони заперечували, що знали про те, що це бронежилети Міндіча. Сказали, що подібні кваліфікаційні критерії застосовувались 14 разів протягом року, а в тому, що вони прийняли документ не учасника, а посередника, нема злочину, бо це все одно один і той самий виробник, тож немає сенсу просити аналогічний документ у цієї компанії.
Паралельно з цим вийшов матеріал видання "Babel", який представляє позицію постачальника: що вони хотіли як краще, а їхні хороші бронежилети не прийняла зла прийомка, бо вони не пройшли по габаритах. У когось може скластися враження, що це щось незначне – але в ті габарити входить, зокрема, і площа плити бронежилета, і те, скільки в ній гуми.
А вдруге ці бронежилети не пройшли балістичну експертизу взагалі.
Цікаво, що на засіданні ТСК 5-го травня Ярослав Железняк зачитав свій витік зі справи "Мідас", і там фігуранти взагалі в розмові визнають, що привезли бракований продукт. І радіють, що не виграли тендер на 1,6 мільярда.
Значно цікавіше сталося через кілька днів, коли на засідання ТСК Олексія Гончаренка прийшов керівник АОЗ Арсен Жумаділов. З того, що він розповів, стає зрозуміло, що ще в березні 2025 року він був обізнаний, що за цими компаніями-постачальниками бронежилетів стоїть Тимур Міндіч. Але дуже цікаво, у який спосіб Арсен Жумаділов про це дізнався.
Зі слів нинішнього керівника АОЗ, одного вечора, коли Жумаділов уже був удома, йому передзвонив міністр Рустем Умєров, попросив зібратися і поїхати з ним на зустріч. Жумаділов вийшов з дому десь о 6-ій вечора і поїхав кудись у машині міністра. Ймовірно, в квартиру на Грушевського – точно згадати маршрут він не зміг. У квартирі був Тимур Міндіч та ще одна особа, яка говорила на івриті. Саме на цій зустрічі, яка, зі слів Жумаділова, мала радше "загальний характер", він дізнався, що Міндіча дуже цікавить, щоб агенція прийняла бронежилети.
І ось тут дуже цікавий нюанс. Арсен Жумаділов на той момент уже був керівником Агенції оборонних закупівель, яка купує зброю. Бронежилети ж купував "Державний оператор тилу", який Арсен Жумаділов очолював до кінця лютого. Тобто в березні Жумаділов у принципі вже не мав би опікуватися бронежилетами – повноваження голови реструктуризаційної комісії він отримав уже наприкінці квітня (і фактично знову керував двома агенціями).
Будемо чесні, подібна поїздка керівника АОЗ, якого міністр, не попередивши запрошує до бізнесмена, який фактично нав'язує йому закупівлю, виглядає дуже дивно.
А ще Жумаділов підтвердив свою розмову, яка оприлюднена в матеріалі Михайла Ткача. Тобто фактично підтвердив автентичність запису.
Крім Арсена Жумаділова, на комісії Олексія Гончаренка свідчення дав і колишній заступник міністра оборони (часів керівництва Умєрова і Шмигаля) Микола Шевцов. Що важливо й цікаво: у своїх свідченнях на комісії Гончаренка він підтверджує, що Умєров справді дзвонив йому з квартири Міндіча, і те, що було оприлюднено в ЗМІ, таким і було. Микола Шевцов, щоправда, не був у курсі, що в той момент перебуває на гучному зв'язку і його відповіді так само чути іншій людині – Міндічу.
Що говорить на записі Шевцов: "Дивіться, Арсен покликав, всіх зібрали, показали ці. Це були не ізраїльтяни, це були посередники. Вони побачили, що дійсно привезли "лажу". Сказали, що будуть переробляти, і пропали з кінцями. Тобто вони привезли не нове, посередник сказав, що буде розбиратися з постачальниками".
Шевцов підтвердив, що міністр кілька разів давав йому доручення щодо бронежилетів і натякав на те, що їх треба прийняти, мотивуючи це тим, що це буде щось у рамках співпраці з Ізраїлем, від якої Україна хоче отримати зброю.
"Каже: у нас там якісь проблеми з прийманням бронежилетів, це ізраїльські бронежилети. Зараз ми з ними плідно працюємо, щоб організувати закупівлю озброєння, а вони нам дають зворотний зв'язок: "Ви не можете з бронежилетами розібратися, які закупівлі?". Розберись, каже, із цим питанням", – переповів слова міністра Шевцов.
Велике питання – наскільки доброчесно в цей момент діє міністр оборони, коли тисне на свого підлеглого і просить прийняти бронежилети, які забраковані прийомкою.
Чому розслідування потрібні
Що зробив Шевцов – і чому це також свідчення на користь того, що антикорупційні розслідування потрібні? Тому що з моменту "яєць по 17" дуже багато людей з міністерства оборони сходили на допити в ДБР і НАБУ. Частина фігурантів, включно з Тетяною Глиняною та колишнім очільником департаменту закупівель МОУ Богданом Хмельницьким, отримали підозри.
Це призвело до того, що в якийсь момент середня ланка міністерства вирішила для себе, що вони не хочуть іти у в'язницю за те, що їм нав'язують високопосадовці. Наприклад, колишня очільниця АОЗ Марина Безрукова в інтерв'ю казала, що високопосадовці СОУ намагалися їй в усній формі давати вказівки, у кого і як закуповувати зброю. І Безрукова відповідала: якщо вони так хочуть, то нехай пишуть письмове доручення. Щоб відповідати разом.
В інших випадках це також призвело до спротиву в міністерстві. Шевцов не став виконувати вказівку міністра. Натомість він зібрав велику робочу групу, на яку винесли результати другого відстрілу бронежилетів компанії "Мілікон". І бронежилети знову не були прийняті.
Зникнення слідів
Після цього сталося ще кілька цікавих речей. Буквально через місяць після цієї історії керівника ЦУКЯ – Центрального управління контролю якості – Ігоря Лещенка було арештовано у справі про приймання неякісних балістичних окулярів. Саме ЦУКЯ було розформовано, його повноваження передали іншому управлінню – Державного гарантування якості, яке мало б займатися лише перевіркою зброї.
Ще цікавіше сталося з Центральним управлінням розвитку матеріального забезпечення (ЦУРМЗ). Саме воно видавало акт відповідності компанії "Мілікон". І ось раптом, у жовтні 2025 року, це управління вирішують ліквідувати і передати його функції Командуванню сил логістики.
Уже згодом, коли вибухає "Міндічґейт", у міністерстві ходять чутки про те, що ЦУРМЗ ліквідували не просто так, а щоб заховати хвости у справі бронежилетів. Більше того, зі спілкування зі слідчими НАБУ авторці відомо, що екземпляр бронежилета від компанії "Мілікон", який мав залишитися в міністерстві, десь зник.
Оскільки закупівлі бронежилетів не відбулося, а контракт не виконано через те, що бронежилети так і не були прийняті, то наразі вирішують, чи є злочин, і за якою статтею кваліфікувати розмови між Міндічем і Умєровим та представниками Міністерства оборони.
Але є певні речі, які точно вже справили дуже нехороший ефект на роботу міністерства.
Коли "Державний оператор тилу" кваліфікував компанію "Мілікон", він допускав компанію, яка не має належного статутного фонду, що дозволив би їй сплатити штрафи. Тоді як ще в 2023 році під час аудиту нелетальних закупівель Рахункова палата вказала на великий ризик укладання контрактів з подібними компаніями.
Тобто фактично сам Державний оператор тилу заклав дуже небезпечний прецедент: є компанія з низьким статутним фондом – і вона контрактується, нічого не поставляє, а потім ще й не зможе виплатити штрафи. А значить, міністерство не отримає грошей за втрачений час і ризикування життями військових.
Так само спроба заховати хвости призвела до дуже поганих наслідків для самого міністерства. ЦУРМЗ перекинули під Командування сил логістики без прописування належних повноважень. Новий наказ про розподіл повноважень має запрацювати лише з червня. Весь цей час робота над новими технічними специфікаціями амуніції була в підвішеному стані. Лише тиждень тому нові технічні специфікації (40 штук) представили до обговорення – хоча деякі з них головнокомандувач вимагав ще в 2024 році, як, наприклад, "костюм літній балістичний".
Тому навіть у цій частині видно, що це не просто справа Міндіча, а значно ширший кейс.
Fire Point
Тепер про зброю. На відміну від нелетальних закупівель, які можна дослідити через Prozorro – перевірити документи по зброї немає можливості. Тут уже тільки правоохоронці зможуть дізнатися, чи були адекватними ціни на продукцію компанії Fire Point і чи тільки якість виробу цієї компанії змусила державних чиновників виділяти їй кошти, чи була ще інша мотивація.
Однак найбільше питання до Fire Point стосується того, що Міндіч та люди, які володіють компанією, історично наближені до президента. А відповідно – питання про те, наскільки прискіпливими були представники Генштабу і Міноборони на початках до виробів цієї компанії.
Річ у тім, що наприкінці 2025 року НАЗК видало велике дослідження, яке стосується корупційних ризиків при закупівлі дронів. 70 сторінок описують десятки дір у системі закупівель, які фактично дозволяли в ручному режимі закуповувати ті чи інші дрони і створювати умови фаворитизму для конкретних виробів. Це і закупівля за назвою, і внесення в перший перелік потреби, і кодифікація дронів за ТТХ (тактико-технічні характеристики), які надає сама компанія, а не через випробування.
Тому, знову-таки, питання до правоохоронців: чи зможуть вони перевірити, наскільки доброчесною й законною була діяльність чиновників МОУ до компанії Fire Point? І чи справді це її унікальні напрацювання, а не напрацювання, які, можливо, належали Міністерству оборони чи іншим державним компаніям, але були передані за чиїмсь наказом в приватні руки?
ГАР МОУ надіслало не один запит до АОЗ по кейсу Міндіча. Але отримала відповіді, що інформація засекречена. Це формулювання застосоване не лише у відповіді по тому, скільки загалом заробила компанія Fire point. Так само виявився засекреченим аудит щодо закупівлі бронежилетів. Як кажуть джерела, цей документ не сильно компліментарний до дій закупівельної агенції.
Але далі це справа НАБУ. Або депутатів, які зможуть витребувати і оголосити цей аудит. Бо він не про зброю. Він про дії чиновників.
Тетяна Ніколаєнко, для УП