Джон Коэн: Еще при жизни увидим атаку новых вирусов, и это произойдет быстрее, чем мы думаем
62-річний Джон Коен є автором чотирьох книг про науку, а його проєкт "The End of AIDS?" виграв телепремію Emmy у номінації "Новини та документальні фільми".
Коен — штатний автор журналу Science. Його матеріали також виходили в The New Yorker, Atlantic Monthly, The New York Times Magazine, Wired.
Кілька десятиліть він пише про віруси, епідемії і те, як на них реагує світ. В своїй роботі найголовнішим вважає вміння критично мислити і аналізувати інформацію. Коен вважає, що саме наукові журналісти допомагають світові не потонути в морі фейків.
Висвітлюючи тему ВІЛ/СНІД, Коен побував у 50 країнах світу, серед яких і Україна. Писав про мультирезистентний туберкульоз в Україні, про дітей, які жили в підвалі одеської багатоповерхівки і там кололися наркотиками. Один з його українських лонгрідів потрапив на обкладинку Science.
Але особливо він пишається своїм текстом, який сприяв звільненню з-за ґрат українського лікаря — того звинуватили в розповсюдженні наркотиків. "Це один з небагатьох разів, коли я побачив реальну користь від свого журналістського матеріалу", — розповідає Коен.
Україну він називає "душевною, з політиками не менш божевільними, ніж американські". Мимохідь згадує, що йому дуже сподобалося подорожувати з Києва до Одеси потягом та спілкуватися з людьми, аж поки у нього не поцупили 600 доларів.
Протягом останнього року головна тема його публікацій — боротьба з ковідом.
Джон Коен розповів "Українській правді" про ковідний світ, який буде відчинятися, зачинятися і знову відчинятися залежно від поведінки вірусу, ефективність вакцин проти COVID-19, їхні коротко- та довгострокові побічні ефекти, політизовану російську вакцину "Sputnik-V", а також про те, чому не варто боятися мутацій коронавірусу.
"Пристосовуватися — ось чому навчила нас пандемія COVID-19"
— Чи зможе людство у найближчому майбутньому скинути маски і повернутися до звичного життя?
— У кожного своє визначення "найближчого майбутнього". Завтра чи наступного місяця цього не станеться. За півроку — можливо. Тоді ми сприйматимемо ковід інакше: "Окей, це хвороба, але мені є чим запобігти поганому сценарію".
Ми багато років живемо з грипом, у нас є вакцина, що запобігає тяжким формам захворювання, дозволяє уникнути госпіталізації. Ми робимо все можливе, аби пом'якшити наслідки, але не вводимо локдаун, зазвичай не зачиняємо школи і не боїмося збиратися разом, бо знаємо, що можемо жити з грипом. При цьому грип у США щороку вбиває десятки тисяч людей.
Я думаю, що все це відбуватиметься і з SARS-CoV-2. Нам з ним жити, і я думаю, варто забути про те, що ми повернемося до світу, яким він був у 2019 році. Забудьте про старий світ. Той світ мертвий.
У нас є новий світ, в ньому існує ковід і ми повинні з’ясувати, як з ним жити. Лікування стає простішим та доступнішим. Мутації коронавірусу, які обходять нашу імунну відповідь, постійно кидатимуть виклик вакцинам. Але навіть мутації, які ми спостерігали сьогодні, не виключають здатності вакцини зменшувати ризик госпіталізації та смерті.
Пристосовуватися, пристосовуватися, і ще раз пристосовуватися — ось чому навчила нас пандемія коронавірусу. Світ — як гігантський акордеон, він буде розтягуватися і стискатися, і знову розтягуватися, залежно від поведінки вірусу.
Читайте також: Катерина Булавінова: Ковід не про легку перемогу. Він про дорого, надовго і багато-багато метушні
Подивіться на Китай. Вони зупинили епідемію без вакцини. І змогли повернутися до нормального — або нового нормального — стану.
Але давайте визнаємо: ми не хочемо такого рівня контролю. Не хочемо, аби кожен, хто підхопив вірус, кидав усе і переселявся до спортзалу на два тижні, аби уряд відслідковував усі наші пересування за смартфонами, а довкола мерехтіли червоні, жовті чи зелені маячки, які повідомляють, чи достатньо ви здорові, щоб контактувати з іншими.
Тому ми шукаємо компроміс. Обираємо легку версію: носимо маски, віримо в локдаун, закриваємо бари, кафе та ресторани. І відчайдушно потребуємо біомедичної допомоги — покращеного тестування, лікування і вакцинування.
— Кількість вакцин, які пройшли всі етапи тестування, зростає. Поясніть, в чому головні відмінності вакцин різних виробників?
— Аби відповісти на це питання, давайте трохи відмотаємо назад.
Що робить вакцина? Вона хоче підкинути вам версію небезпечного вірусу, яка насправді не несе загрози. Вона намагається інсценізувати у вашому тілі несправжню війну, змушує організм вважати, що він інфікувався. Хоча йому нічого не загрожує.
Усі вакцини, що сьогодні існують, використовують сам вірус або його частину.
Читайте також: Вакцина від COVID-19. Скільки коштує, коли з'явиться в Україні і чому СБУ вже розслідує контрабанду
Вакцини китайського виробництва, які просунулися вперед, створені за старим методом: вірус деактивують хімічними елементами. Додайте трохи імуномодуляторів, допоміжних засобів, стимуляторів — це і все. Маленький імуностимулятор вбиває увесь вірус.
Більшість інших виробників сфокусувалися лише на білку, який знаходиться на поверхні вірусу, його називають "шипом". Вірус використовує цей шип, щоб приєднатися до клітин в людському організмі. Виробіть імунну відповідь проти цього шипа — і зможете зашкодити вірусу приєднуватися до клітин.
Один із способів створити такий шип — це створити білок у великій сталевій бочці, ніби для пивоваріння. До нього теж додають імуностимулятор. Цей метод використовують Novavax та Clover. Вони просто кажуть імунній системі: гей, прокинься, ось якийсь шип, відповідай!
Інші вакцини ховають ДНК шипа у "троянського коня". Вони використовують вірусний вектор, такий як аденовірус, щоб пронести ген, і тоді шип з'являється у вашому тілі.
Ще одна результативна стратегія — взяти інформаційну РНК (іРНК), яка являє собою просто ген, і ввести її, без усіляких "троянських коней".
Кожна вакцина вчить організм розпізнавати вірус та реагувати на нього. Найпростіша та найзрозуміліша усім реакція — це відповідь антитіл. Антитіло приєднується до шипа і намагається не дати йому потрапити до клітин організму.
Але це не єдине, на що здатна імунна система. Коли антитіла не спрацьовують і вірус проривається всередину, його зустрічають Т-клітини. Вони можуть ідентифікувати інфіковані клітини і вбивати їх — як снайпер, який бачить шпигуна і стріляє в нього, але не зачіпає людей, що поруч.
Також вакцина навчає тіло створювати стратегічні комбінації, поєднувати роботу Т-клітин та антитіл. Тож, якщо ви інфікуєтесь реальним вірусом, ви готові воювати.
— Всі розробники вказують ефективність своїх вакцин. Чи означає, що вакцина з ефективністю 95% краща за інші? Або є нюанси?
— Рівні ефективності, про які усі говорять, стосуються легких форм захворювання. Тобто, вакцина з показником 95% краще запобігає легким формам захворювання, ніж та, у якої 75%.
Але якби COVID-19 викликав лише легкі захворювання, ми ніколи б не ввели локдаун. Ми "закрили світ", тому що бачили кадри в Ухані, де люди помирали просто на вулицях, а наші власні відділення інтенсивної терапії не могли впоратись з потоком важкохворих.
Коли йдеться про запобігання важким формам захворювання, між цими вакцинами немає жодної різниці. Кожна на 95-100% здатна запобігти смерті пацієнта.
Ще один важливий момент: одна й та сама вакцина може мати різні показники ефективності в різних локаціях. Вакцини Moderna та Pfizer, які мають 95% ефективність, тестувалися в США, коли ще не було мутацій вірусу в Африці. Якби ви взяли ці саме вакцини і протестували їх зараз в ПАР, припускаю, вони не мали б такої високої ефективності проти легкої форми захворювання.
"Вакцини зроблять світ безпечнішим, але не повернуть вірус назад у природу"
— Який з типів вакцин має найважчі побічні ефекти?
— Коли йдеться про рак, людина свідомо приймає ліки з сильним побічним ефектом: випадінням волосся, нудотою, діареєю. У неї немає вибору, вона хоче врятувати життя.
Вакцина теж рятує. Але ж ми здорові і робимо її на випередження хворобі, тому маємо дуже низьку толерантність до побічних ефектів.
іРНК вакцини — Moderna, Pfizer, BioNTech — найсильніші, і мають сильні побічні ефекти. Для того, щоб іРНК дісталася до місця призначення, вона вирушає загорнутою в шар жиру — точніше, ліпідних наночастинок, як курка зі скоринкою.
На цей жир теж виникає імунна відповідь. Ось чому від цього типу вакцин бувають сильніші побічні ефекти. Після другого уколу люди можуть провести у ліжку 8 годин — почуваються хворими, піднімається температура, з'являється озноб. А потім усе налагоджується. Їхня імунна система заряджається і стає дуже сильною. Ti, хто вакцинувався від герпесу або жовтої гарячки відчували подібне.
Алергіки після дози іРНК вакцини можуть постраждати від анафілаксії (швидкої алергічної реакції — УП). Я не знаю, чому стається анафілактична реакція. Ніхто не знає. Але такій людині зроблять укол адреналіну, він є у кожній клініці, і вона дуже швидко прийде до тями. Ніхто з тих, хто мав анафілактичну реакцію на щеплення, не помер від цього.
— Чи відомо про довготривалі побічні ефекти від вакцин?
— Це той випадок, коли кожен хоче бути певним у тому, в чому бути певним не вдасться.
Дослідження побічних ефектів іРНК вакцин проводилися з липня на 30-40 тисяч людей. Серйозні довготривалі побічні ефекти не зафіксовані.
Інші типи вакцин почали поширювати у грудні. Тобто, майже два місяці тому. Чи можуть якісь довготривалі побічні ефекти проявитися згодом? Так, можуть. Чи проявляться? Думаю, що ні. Більшість побічних ефектів проявляються впродовж перших двох місяців після вакцинації.
У науці є два ключових поняття: перше — це можливість, друге — ймовірність. Перше може статися, другe скоріш за все станеться.
Наприклад, я живу у Сан-Дієго. Так, тут може випасти сніг. Але я сумніваюся, що це станеться — востаннє таке траплялося 50 років тому. Тож це не є ймовірністю. І навпаки, в Києві сніг. І є ймовірність, що він падатиме найближчим часом. Я знаю про це навіть в Сан-Дієго. Бо розумію різницю між можливим і ймовірним.
Тож коли люди думають про ризики, вони мають враховувати, що є можливим, а що — ймовірним. Якщо ви заразитеся ковідом, маючи при цьому проблеми з серцем, надмірну вагу або вам 65+, ймовірно, це викличе серйозні проблеми. Тож ймовірність того, що вірус нашкодить вам — набагато вища, ніж ймовірність шкоди від вакцини.
Ви ризикуєте, якщо нічого не робите. Як на мене, відповідь очевидна: вакцинуватися — менший ризик, ніж сидіти і чекати.
— Більше ніж зараження людей цікавить хіба що повторне зараження вірусом. Професор Ніколіч-Жуґіч з Університету Арізони припускає, що причина повторного зараження — не діагностовані раніше рідкісні генетичні відхилення в імунній системі 0.5% населення...
— Чи можете ви інфікуватися ковідом вдруге? Так, можете. Дослідження Nоvavax в Південній Африці показали, що вірус-мутант, який навчився обходити імунну систему, інфікував всіх, хто мав підтверджений випадок захворювання раніше. Однак він не спричинив серйозних ускладнень зі здоров’ям, госпіталізацій та смертей.
З тим, що сталося в ПАР, пов’язані вакцини від J&J та Novavax. Мутації дійсно знизили рівень ефективності вакцин і обійшли імунну відповідь. Серед вакцинованих людей справді стало більше тих, хто підхопив легку форму.
Слід бути готовими до того, що нові мутації та повторні зараження стануть поширеним явищем. Але навіть коли таке трапляється, у людини достатньо сильний імунітет, і це захищає від тяжкої форми хвороби.
Якщо поруч немає нової мутації, ймовірність підхопити вірус вдруге набагато нижча.
— Зволікати із щепленням в очікуванні вакцини проти найновіших мутацій — на вашу думку, у цьому є сенс?
— Нам усім доведеться зрозуміти нарешті призначення вакцин. Вони зроблять світ кращим і безпечнішим, але не повернуть вірус назад у природу.
Так, у нас будуть хворі з легкими симптомами серед тих, хто отримав щеплення. Так, у вас буде кашель, ви не ходитимете на роботу три дні, замість того лежатимете в ліжку, почуватиметеся зле і терпітимете лихоманку. Вибачте, це прикро, але це не кінець світу.
Ми давно живемо з усілякими вірусами та бактеріями. Існує 16 вірусів, що викликають респіраторні хвороби, у тому числі, чотири коронавіруси людини, які викликають застуду. Ми навчилися мати з ними справу. Але магічної всемогутньої вакцини не винайшли і навряд чи скоро винайдуть.
— Один із страхів існує через неправильно організовану логістику. Наприклад, деякі з вакцин мають доставлятися за дуже низької температури. Чи можуть вони зіпсуватися на шляху до пацієнтів?
— Ви коли-небудь подорожували літаком? Багато людей бояться літати і дуже переживають, коли піднімаються на борт. Вони не розуміють, що справжня небезпека чекає на них в іншому місці. Літаки справді розбиваються. Але авіакатастрофи трапляються рідше, ніж ДТП.
Тож, чи псуються вакцини через те, що їх не використовують, і чи потрапляють зіпсовані вакцини до людей? Я впевнений, що це трапляється, але дуже рідко.
У Конго існує вакцина проти Еболи, яка вимагає мінусової температури зберігання, і їм вдалося зупинити епідемію Еболи за допомогою цієї вакцини. Давайте не будемо перебільшувати проблему доставки вакцин. Людство давно винайшло портативні морозильні камери.
Та ж Moderna може залишатися в холодильнику протягом 30 днів. Складність полягає в тому, що тільки-но ви відкриєте флакон, вакцину з нього — п'ять-шість доз Pfizer чи 10-11 доз Moderna — доведеться використати протягом шести годин.
Це логістична задача — правильно організувати відвідування людей у вашій клініці та скласти план для людей, які не з’являються на прийоми.
Американські клініки, що вакцинують людей, навчилися давати цьому раду. Наприклад, у Сан-Дієго роблять по 5000 щеплень на день. І вони не мають жодних проблем, використовують усе до останньої дози.
— Ще один острах українців: якщо вакцину виробили в Штатах чи Сполученому Королівстві — певне, вона буде якісною. Якщо ж в країнах так званого другого або третього світу, вакцині не можна довіряти.
— Я працював у більш ніж у 50 країнах, у тому числі, в Україні, і мав справу з дослідниками з усього світу. Скрізь є як класні, так і ніякі.
У Бразилії та ПАР дослідженням ефективності вакцини займаються висококласні професіонали, з якими я знайомий понад 20 років, і які нічим не поступаються колегам зі Штатів чи Великобританії. Те ж стосується турецьких дослідників.
Китай не може тестувати ефективність вакцини. У них сьогодні недостатньо випадків власних захворювань. Тому їм доводиться робити це в Індонезії, ОАЕ, кількох інших арабських країнах та Південній Америці.
Ми маємо ретельно вивчати інформацію і як вона подається, незалежно від того, де відбулося тестування. Наприклад, згідно звіту AstraZeneca, їхні перші тестування на ефективність проводилися в Бразилії та Великобританії. Вони отримали два різні показники ефективності і спробували вивести "середню температуру".
Таке перемішування вводить в оману. Це те, чим я заробляю на життя: вмикаю критичне мислення і аналізую інформацію. Саме про це я казав російським розробникам вакцини: "У мене немає упереджень щодо вас. Я буду критикувати вас за те, як ви поширюєте наукову інформацію, і я буду робити так відносно будь-кого".
Сама назва "Sputnik-V" настільки політизована, наскільки взагалі можна було політизувати вакцину. Російський Фонд прямих інвестицій, що підтримує розробку — політично афілійований.
Вакцина отримала дозвіл на терміновий запуск ще до того, як дослідження навіть почалися. А потім Росія оприлюднила дані, які базувалися на 24 випадках. Кого не запитайте, вам скажуть: це замала вибірка для будь-яких висновків.
Я вважаю, що Росія шкодить сама собі, не граючи за міжнародними правилами. Вона не ділиться науковою інформацією, створює собі відповідну репутацію, а тоді кричить: "Усі такі злі по відношенню до Росії, такі упереджені!"
Зараз дані з їхніх прес-релізів дозволяють зробити висновок, що, скоріше за все, вакцина безпечна. Однак я б хотів бачити більше даних у відкритому доступі та публікації в авторитетних наукових журналах. Останні дані, що були опубліковані в виданні Lancet, як на мене, переконливі.
— Дистрибуція — ще одне питання, яке хвилює українців. Складається враження, що вакцина вже є у всіх, крім нас.
— Вчіться на наших помилках. Сполучені Штати дають собі раду в цьому дуже погано.
Одна з головних американських проблем — у нас немає державної системи, яка б давала раду лікарням і клінікам. У нас клаптикова система. Ми не справилися із завданням доставити вакцину людям.
Достатньо зайти на сайт Центру контролю та профілактики захворювань, щоб побачити: 44 мільйонів доз доставлено, але тільки 22 млн адміністровано. Що це означає? Куди ви доставили понад 20 млн доз, чому вони не потрапили до людей? Це безглуздя!
Припускаю, що є проблеми зі звітністю. Міста і штати повинні звітувати федеральному уряду про статус отриманих вакцин, але вони цього не роблять. Усе дуже незрозуміло.
Мені 62, я живу в Каліфорнії. Я поки що не можу розраховувати на вакцину. Але мені нема куди піти, не існує сайту, на який я б зайшов у особистий кабінет і прочитав: "Ось дата, коли ви зможете отримати щеплення". І постачання вакцин відбувається з перебоями.
Подивіться на Ізраїль — вони вже вакцинували третину свого населення. Так, це маленька країна, лише 9 млн людей. Але вони мають 4 організації охорони здоров’я, до яких кожен громадянин належить, кожен має електронну медкартку. Тому їм під силу без хаосу доставити вакцини великій кількості людей.
— Чи варто розраховувати на справедливий розподіл вакцин в світі? Чи можливі у майбутньому конфлікти щодо цього між багатими і бідними країнами?
— Це величезна проблема. Два лікарі, чудові люди і мої близькі друзі, померли в Зімбабве минулого тижня. При цьому в США практично кожен лікар, якого я знаю, був вакцинований.
Несправедливість реальна, вона відбувається прямо зараз.
Читайте також: Лотта Сільвандер: Не вірте, коли уряд каже: "Ліжок у нас достатньо". Без кисню люди в тих ліжках вмиратимуть
Я займаюся проблемою ВІЛ/СНІДУ з 1980-х років. Я пам’ятаю, як у 1996-му з’явилися "коктейлі", що рятували людські життя. А потім я подорожував світом,і протягом 10 років спостерігав, як у різних країнах люди все ще помирали від СНІДу.
Гріш ціна медичному прогресу, якщо ті, кому він потрібен, не мають до нього доступу. Людство має зробити все, аби не допустити повтору таких трагедій.
Механізм COVAX — приголомшлива ідея, і за прогнозами, з його допомогою можна вирішити цю проблему розподілу швидше, ніж без нього. Один із тих, хто очолює COVAX, — Сет Берклі, гендиректор GAVI, колишній дослідник ВІЛ/СНІДУ, який на власні очі бачив те, що бачив я.
"Створення вакцини — це історія про об'єднання людей"
— У квітні 2020-го ви сказали, що пневмонія — не новина для епідеміологів. Однак коли стався спалах коронавірусу в Китаї, спеціалісти одразу стали бити на сполох. Чим нинішня пандемія відрізняється від тих, що були в минулому?
— Цей вірус відрізнявся тим, наскільки зненацька він нас застав.
Наприклад, щороку домінують нові типи грипу. Але наші тіла можуть справлятися з ними до певного моменту, тому що ми бачили чимало подібного. У нас є вакцини, які працюють проти цієї родини вірусів.
Мати таку вакцину — як володіти касетним магнітофоном. З’явився новий грип — користуємося тим самим магнітофоном, просто міняємо касету.
Із коронавірусом виявилося складніше. Вченим довелося винаходити CD-плеєр. Тепер ми його маємо. Якщо далі будуть вискакувати нові варіації коронавірусу, ми просто мінятимемо диск. Тож зараз ми в набагато кращій ситуації, ніж були до цього.
Непокоїло й те, що це новий коронавірус, якого до цього не було в людині. Завдяки SARS та MERS, яких теж не було в людині, ми знали, що такі віруси здатні дуже швидко спровокувати проблеми зі здоров’ям.
На додачу, вражала швидкість його поширення. Деякі інфекції, як-от спалах Еболи, жахливі і вбивають людей, але вони не передаються так швидко, як COVID-19. А ВІЛ взагалі не передається повітрям.
Крім того, у кожного патогена є своя "цільова аудиторія". Потрібно було в найкоротші проміжки часу зрозуміти, хто найвразливіший перед новим вірусом.
Сумно, що цей коронавірус вбиває людей 80-90+. Моїй матері 91 рік, я дуже за неї переживаю. Але, наприклад, більшість дітей справляються з ним. Чи можете ви уявити наші реанімації, заповнені 5-річними, які б помирали мільйонами? Для мене це жах.
— Коли коронавірус з’явився, вчені були дуже обережні в своїх припущеннях щодо довгострокових наслідків ковіду. Зараз з’явилися дослідження про вплив ковіду на психологічне здоров’я. Що нам відомо?
— Одразу зізнаюся, що не маю розумної відповіді. Якщо ми аналізуємо дані про людей, які перенесли ковід, у нас є два шляхи зробити це.
Перший — аналізувати тих, хто пережив тяжку форму ковіду і вижив. Цим людям знадобилося багато місяців відновлення. Вони були на концентраторах або ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація), що є останньою відчайдушною спробою дати людям кисню, їхнє відновлення буде складним і займе чимало часу.
Другий варіант — слухати всіх, хто говорить про "довгий ковід". Зазвичай на нього скаржаться ті, хто пережив легку або безсимптомну форму захворювання. У них з’являється втома, слабкість чи головний біль — і вони пов’язують їх з ковідом, яким перехворіли кілька місяців тому. У мене дуже багато питань у цій ситуації.
"О, у мене слабкість! Це довгий ковід". Що таке слабкість? Можливо, я сьогодні теж заслаб — але тому, що я всю ніч бухав, а не тому що маю довгий ковід?
Я не ношу шори і не намагаюся сказати, що "довгого ковіду" не існує. Однак вчені та лікарі досі не мають відповіді, чи дійсно теперішні головні болі та інші симптоми пов’язані з пережитим у минулому захворюванням. Потрібно більше часу і більше досліджень.
— Тепер, коли є перші протестовані вакцини, наскільки вірогідно, що технологію зможуть відтворювати місцеві лабораторії та фармвиробники? Як у такому випадку бути з сертифікацією? І чи безпечно це?
— Це буде залежати від технології та існуючих заводів з виробництва вакцин і, що важливо, від підготовки людей на цих заводах.
Всесвітня організація охорони здоров'я має систему, в якій вона оцінює і проводить попередній відбір ліків, а також складає список ліків, які, на їхню думку, можуть вживатися екстрено. Її представники відвідують заводи з виробництва вакцин і діють як квазірегулюючий орган, хоча насправді він не є таким.
Я не маю уявлення, наскільки впливовим є регулюючий орган в Україні. Однак у США такий орган дійсно впливає на ситуацію: коли Управління з контролю за продуктами і ліками приймає рішення, воно є надзвичайно прозорим і завзято відстоює ідею прозорості. Принаймні, у більшості випадків.
Виробники усіх вакцин, які отримали дозвіл на екстрене використання в США, — Moderna, Pfizer, BioNTech — проводили багатогодинні відкриті наради. Розробники презентували свої дані та відповідали на питання незалежних експертів. Це все відбувалося в Zoom, дивитися міг кожен охочий.
На жаль, у багатьох країнах регулюючі органи приймають рішення за зачиненими дверима. Непрозорість впливає на рівень довіри громадян і на їхню здатність побачити, чи заслуговує продукт схвалення регуляторного органу.
— У доковідну епоху тренери з персонального росту спонукали нас "покидати зону комфорту". Здавалося, саме в цьому полягав секретний ключ до успіху. У 2020-му увесь світ опинився поза зоною комфорту, але це не надто допомогло саморозвитку і самореалізації. Чи приведе ця історія до будь-яких світоглядних переналаштувань?
— Іноді люди роблять висновки з трагедій, іноді ні. Наприклад, погляньте на світ після Другої Світової. Мені здається, неозброєним оком видно, що люди приклали чимало зусиль, аби таке більше не повторилося. Ще один приклад — Сполучені Штати і застосування ядерної зброї.
Сьогодні я бачу, як світ переживає амнезію і забуває про жахливі події минулого. Наприклад, там, де трапляються цунамі, землетруси, чи повені, люди зводять будинки. Hа тих самих місцях, хоча зрозуміло, що катаклізми відбудуться знову.
Але я щиро надіюся, що ковід — сигнал тривоги, який почуто. Патогенів, які пробираються в наше тіло, слід зупиняти якомога раніше.
Я точно знаю, що за життя ще не раз побачу атаку нових вірусів — і це станеться швидше, ніж ми думаємо. Маємо зробити висновки і винести урок, інакше знову будемо страждати.
Ми вже й так заплатили немало — особливо діти, які не пішли до школи, яких уже навчили боятися інших. Думаю, їм буде складно пристосуватися, коли світ знову відкриють і він повернеться до того, що трохи нагадуватиме доковідну версію.
— Глобальні труднощі та катастрофи зазвичай об’єднують людей. Чи не складається у вас враження, що ковід всіх роз’єднав?
— Я не згоден з думкою, що пандемія розділяє людей. У деяких місцях припинилися конфлікти, бо люди не можуть покинути домівки, щоб продовжити воювати.
Ковід об'єднав науковий світ більше, ніж будь-коли. Створення вакцини — це історія про об'єднання людей.
Якби ви спитали мене про роз’єднаність у жовтні минулого року, коли моя країна переживала політичний катаклізм, я б, напевне, погодився.
Ми були відділені від світу і розділені всередині країни, що призвело до однієї з найтрагічніших подій у моєму житті: 6 січня люди, які не повірили результатам президентських виборів, штурмували наш Капітолій, ядро демократії. Це було жахливе підтвердження того, наскільки ми роз’єднані.
Однак зараз я налаштований оптимістично — може, навіть занадто оптимістично. США відновлюються після 4-річного президентства Трампа. Ми знову стаємо громадянами світу, повертаємося до ВООЗ та Паризької кліматичної угоди, підтримуємо COVAX.
Я впевнений, що ми будемо робити більше, ніж робили, щоб допомогти світові. Можливо, ми прийдемо до того, що поділимося сотнями мільйонів доз вакцини з іншими країнами наприкінці року — просто тому, що у нас може бути надлишок.
Розмовляли Анна Синящик, Наталя Гуменюк для УП
