Не копировать, а учитывать контекст: как власти должны бороться с коронавирусом

Владі не вистачає раціональності, стратегічності та врахування особливостей локального контексту у своїх рішеннях з боротьби з коронавірусом. 

Які заходи необхідні, щоб мінімізувати негативні наслідки епідемії?

Пандемія коронавірусу дійсно серйозний виклик світового масштабу. Ситуація ускладнюється тим, що не можна назвати єдиний рецепт боротьби з поширенням хвороби. Кожна з країн, що зіштовхнулася з епідемією, робить це по-різному. 

Одне правило, яке можна вивести з впевненістю: сліпо висмикувати елементи боротьби, які спрацювали в інших країнах, не можна. 

Стратегія подолання епідемії має максимально враховувати локальний контекст. Успішний досвід інших країн може слугувати прикладом, але його обов'язково потрібно інтегрувати у власну систему, що враховує місцеві умови, культуру, ресурси. 

Умовно кажучи, було неправильним розраховувати, що італійцям на ранньому етапі епідемії буде достатньо просто сказати дотримуватися правил соціальної ізоляції та гігієни. Місцева культура дуже екстравертивна і комунікативна, особливо якщо порівнювати стиль життя італійців старшого віку з тими ж китайцями. Тому приписи влади, які просто копіювали методи просякнутих наскрізь ієрархією та дисципліною азійських країн, не спрацювали. 

Подібну проблему ми спостерігаємо і в Україні. Якщо не змінити підхід просто зараз, то заходи, спрямовані на боротьбу з вірусом, можуть дати низку поганих наслідків. Серед них і людські життя. 

Допомагаючи, не зашкодь. 

Які заходи боротьби з коронавірусом дозволять Україні мінімізувати негативні наслідки? 

• Карантин має бути гнучким і враховувати особливості міст. 

Перше і найочевидніше, що стосується цього пункту, – це рішення про закриття метро без надання відповідної альтернативи. Як результат непродуманого рішення – транспортний колапс, який наразі триває у Києві та Харкові. 

Інфраструктура цих міст, фактично, орієнтована на метро. Коли ми закриваємо метро, а маршрутки та автобуси їздять переповненими, то в таких умовах створюється найсприятливіше середовище для поширення хвороби. Такими діями влада не захищає, а навпаки наражає на небезпеку людей. 

Прем'єр-міністр пояснює рішення закрити метрополітен не раціональним розрахунком, а логічною хибою: в Іспанії та Британії не закрили метро через "м'якотілість" і це призвело до зростання темпів епідемії. Це означає, що ми маємо бути "сильними" і зробити навпаки. 

На жаль, це судження неправильне. В Іспанії однією з головних причин зростання темпів епідемії наразі називають ту ж, що й в Італії – культурні особливості поведінки, особливо серед старших людей. 

Натомість, Британія має відмінну стратегію боротьби з коронавірусом: тамтешній уряд виходить з припущення, що більшість британців все одно перехворіють і таким чином вироблять колективний імунітет. Головне – це не допустити перевантаження системи лікарень та ізолювати людей літнього віку, основну групу ризику, на тривалий час. Метро взагалі не розглядається як фактор.

Виходячи з особливостей транспортної інфраструктури наших великих міст, потрібно обмежити, але не забороняти повністю рух метрополітену. 

Найкраще, на мою думку, рішення – режим перепусток, суворих перевірок на вході та посилення санітарних заходів у самому метрополітені. Таким чином люди, що мають підтримувати життєдіяльність міста – чиновники, лікарі, працівники банків та інших установ, що не можуть перейти в режим дистанційної роботи, – зможуть користуватися цим видом транспорту і не перевантажувати наземний. 

Окрім того, варто максимально скоротити пасажиропотік і прибрати "годину пік" як явище, змінюючи графік роботи підприємств. Просто сказати "сидіть вдома" не спрацює. Ми не країна фрілансерів. Метро має запрацювати.

У чому дійсно варто наслідувати Китай, то це у різних режимах карантину для різних територій. Наприклад, найжорстікішим він був саме в Ухані, осередку інфекції. Проте в інших частинах карантин був не настільки суворим, що допомогло стримувати падіння економіки та підтримувало життя країни. 

Безперечно, карантин як запобіжний захід ще до поширення епідемії – необхідна річ. Проте чи потрібно вводити однаковий режим по всій країні? 

• Робити більше тестувань.

Українці звикли звертатися до лікарів лише у крайніх випадках, особливо молоді люди. Тому багато з них можуть стати несвідомими носіями хвороби. 

Досвід Південної Кореї показує, що масове тестування має сенс і дає відповідні результати. Україна, натомість, лише очікує поставки тестів до 22 березня, хоча карантин було введено майже тиждень тому. 

Необхідно стимулювати перевірятися частіше і забезпечити це належним чином.

• Більше комунікації. 

У цьому плані корисним видається досвід Сінгапуру. У людей немає жодного шансу не дізнатися про те, що робити у разі симптомів хвороби, куди звертатися і так далі. Інформація подається всіма доступними способами. 

Уряд нічого не приховує, чесно і відкрито пояснює масштаби ситуації, стратегії рішення та обґрунтовано пояснює необхідність таких дій, наслідки невиконання. В результаті, немає паніки, немає необдуманих рішень влади, країна координовано протидіє епідемії, відповідно до обраної стратегії. 

Ми фактично нічого не знаємо про тих, хто захворів вірусом або ж отримуємо цю інформацію зі ЗМІ. Якщо у відкритих джерелах, можна знайти, де перебуває заражений, де перебував, з ким контактував, можна набагато простіше боротися з потенційною загрозою поширення. Такий досвід, зокрема, застосовували в Сінгапурі. 

Українці навіть більше потребують обґрунтованої комунікації, адже виховані в європейській культурній парадигмі. Кожне рішення, що обмежує свободу громадян, має бути пояснено, інакше починає викликати підозри. 

Якщо у влади немає необхідності щось приховувати, то навіщо стимулювати домисли та зайві підозри? В іншому випадку, отримати безумовне виконання своїх рішень, владі не вдасться.

Читайте також: 

У регіонах надзвичайна ситуація. Що це і як вплине на життя

Вийти з дому і не сісти на 8 років. Рекомендації, заборони та пільги на карантині

Від 15 до 68 мільйонів загиблих від коронавірусу. Як виглядають прогнози вчених

Що треба знати про новий коронавірус: поширення, симптоми, небезпека, лікування

Що робити, якщо Ви запідозрили у себе коронавірус. Алгоритм дій

Чому неоковирний карантин вб'є більше людей, ніж вірус

• Економічна стратегія подолання наслідків коронавірусу. 

Карантин призводить до вимушеної зупинки роботи цілих галузей і має складні соціальні наслідки, розібратися з якими можна лише комплексно. 

Держава повинна застосувати усі наявні ресурси для цього. Тому що економічні заходи необхідні не лише для підтримки ВВП, а й допомагають боротися з поширенням хвороби. Фактично, усі країни, що стикнулися з епідемією, вдаються до протекціоністських кроків. 

Україні також необхідно ввести низку протекціоністських заходів в економіці та підтримати національного виробника, особливо в ключових галузях. 

В умовах, коли руйнуються традиційні виробничі цикли, потрібне стимулювати створення повних виробничих циклів у межах країни, надавати пріоритетність закупівлі товарів та послуг державного виробництва. При цьому для забезпечення економічної безпеки держави, запровадити мораторій на підвищення податків на товари критичного імпорту. 

Бізнесам, особливо тим, що постраждають від наслідків коронавірусу та карантину, потрібна підтримка. Інакше нам не уникнути зайвих банкрутств та зростання безробіття. Рішенням може стати тимчасове зменшення на час карантину на 50% розміру єдиного податку для платників першої та третьої груп. Мораторій на перевірки та надання відстрочок по кредитних виплатах. Податкові канікули для окремих категорій.

Важливо звернути увагу і на соціальну складову. 

Окрім відстрочки комунальних платежів і кредитних виплат на час карантину треба стимулювати людей залишатися вдома. В цьому має допомогти програма державних лікарняних для тих, хто не має їх через самозайнятість. Не можна лишати сам-на-сам з проблемою тих людей, які залишаться без роботи через коронавірус та економічну кризу, або їх змусять іти в неоплачувані відпустки. 

• Особливу увагу звертати на забезпечення війська засобами індивідуального захисту, швидкими тестами та розробку алгоритму дій в разі виявлення хвороби. 

Близько ста років тому саме епідемія тифу завдала фактично непоправної шкоди армії української держави. Нині, поки воїни захищають нас від російської агресії на сході, ми зобов'язані захистити їх від коронавірусу.

Наразі є інформація, що засобів індивідуального захисту на передовій не вистачає. Є потреба і в найпростіших антисептиках, і в апаратах штучної вентиляції легень. 

Це питання необхідно владнати у найближчі терміни, адже в таких умовах хвороба буде поширюватися швидше. Оголювати наші рубежі в такий час – абсолютно вбивча річ. 

Отже, стратегія боротьби з коронавірусом буде ефективною лише тоді, коли не просто враховується досвід інших держав, але й локальний контекст. 

Протиставлення "м'якотілості" та "ефективності" немає. Потрібно просто приймати раціональні рішення, які базуються на аналізі наших сильних та слабких сторін як держави та суспільства. 

Наразі Україні бракує гнучкості в умовах введення карантину, врахуванні особливостей транспортної системи, тестувань, ефективної комунікації, економічної стратегії та належної уваги до забезпечення війська в умовах можливого поширення коронавірусу. 

Лише враховуючи ці фактори, ми зможемо подолати  епідемію ефективно й мінімізувати негативні наслідки. 

Олексій Гончаренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.