26382 перегляди
П'ятниця, 24 березня 2017, 09:30

З 2014 року в Криму зникають люди: їх викрадають або вони просто пропадають.

З осені-2014 жодного зі зниклих не знайшли в живих. Де-факто так звана окупаційна "влада" не розслідувала жоден випадок викрадень.

Ці випадки – мабуть, найжахливіше, що відбувається в Криму за останні три роки. Адже найстрашніше, що може трапитися, – це коли зникає найближча людина, коли невідомо, де вона й що з нею відбувається. Ще страшніше, що і через два-три роки досі нічого невідомо про викрадених і зниклих.

І з часом ці випадки зникають з порядку денного. А інші кримчани продовжують зникати...

"КримSOS" і "Українська правда" вирішили розповісти історії тих, хто зник на півострові непокори, кого родичі чекають, незважаючи ні на що, хто пішов від родини не з власної волі.

Проект "Ті, що зникли" – це розповідь про вісімнадцятьох людей з анексованого Криму, які зникли за 3 роки окупації.

18 історій життя, що несподівано обірвались під грифом "невідомо". Ніхто не знає, де вони і що з ними. Більшість справ не розслідується, незважаючи на наявність численних доказів і свідчень.

НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗНИКНЕННЯ, ЖЕРТВИ НЕ ЗНАЙДЕНІ

2014

Іван Бондарець, Валерій Ващук – викрадені 7 березня 2014 року, Сімферополь
Василь Черниш – викрадений 15 березня 2014 року, Севастополь
Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов – викрадені 26 і 30 травня 2014 року відповідно, Сімферополь
Ескендер Ібраїмов – зник 19 червня 2014, Москва
Лемар Алядінов – 2 серпня 2014, Ялта
Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов – 27 вересня 2014, с. Сари-Су Білогірського району
Ескендер Апселямов – 3 жовтня 2014, Сімферополь

2015

Федір Костенко – 2 березня 2015, імовірно, адміністративний кордон
Мухтар Арісланов – 27 серпня 2015, Сімферополь
Руслан Ганієв, Арлен Терехов – 15 грудня 2015, Керч

2016

Марсель Аляутдінов – 11 лютого 2016, смт. Молодіжне Сімферопольського р-ну
Арсен Алієв – 11 квітня 2016, Саки
Ервін Ібрагімов – 24 травня 2016, Бахчисарай
Мурат Карімов – 29 грудня 2016, КПП "Чонгар"

2014

 
 

ІВАН БОНДАРЕЦЬ, ВАЛЕРІЙ ВАЩУК

викрадені 7 березня 2014 року, Сімферополь

 
Валерій Ващук та Іван Бондарець

Іван Бондарець і Валерій Ващук – жителі міста Рівне, брали участь у протестах на Майдані Незалежності у складі 40-ї Сотні самооборони, були знайомі між собою. Валерій Ващук перебував на Майдані з листопада 2013 року, Іван Бондарець приєднався до протестів у середині лютого-2014.

У березні 2014 року євромайданівці Іван і Валерій поїхали до Сімферополя підтримати місцевих активістів. Планували зупинитися у свого товариша, обидва були вдягнені в камуфляжну форму і везли з собою бронежилети.

До Криму вони прибули 7 березня вранці і зателефонували друзям: розповіли, що на вокзалі їх затримали для перевірки документів співробітники міліції, проте незабаром їх відпустили. Також під час телефонної розмови вони повідомили, що після прибуття розгорнули на пероні український прапор.

Після цього активісти вийшли на зв'язок лише один раз: Іван Бондарець подзвонив сказати, що їх відпустили, і вони чекають місцевого координатора (особистість координатора невідома), а також те, що в місті дуже багато проросійських активістів у камуфляжі.

Це було приблизно о 9-й ранку. За кілька годин родичі спробували з ним зв'язатися, але телефон вже був вимкнений.

Валерію Ващуку дзвонила сестра, але телефон був вимкнений, потім з'явився в мережі приблизно об 11-12 ранку – проте на виклики ніхто не відповідав.

З боку Росії розслідування зникнення активістів не ведеться, кримінальні справи за фактом їх викрадення відсутні.

Офіційно підконтрольна РФ "прокуратура Республіки Крим" пояснює відсутність розслідування тим, що в слідчі органи не надходило повідомлень про зникнення Бондарця та Ващука.

З української сторони Управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області порушило кримінальні справи за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу ("умисне вбивство").

ВАСИЛЬ ЧЕРНИШ
викрадений 15 березня 2014 року, Севастополь

 
Василь Черниш

Василь Черниш народився в 1978 році. Раніше працював в СБУ, неодружений. У 2013 році був звільнений зі служби в Севастопольському управлінні по боротьбі з економічними злочинами – за відмову незаконно закрити кримінальну справу. Після звільнення безуспішно намагався відновитись на роботі через суд.

Взимку 2013-2014 років був активним учасником київського Автомайдану. Після початку російської військової інтервенції Черниш повернувся додому в Севастополь, надавав допомогу українським військовим. Напередодні зникнення допомагав визволяти викрадених так званою "кримською самообороною" активісток Автомайдану Олександру Рязанцеву і Катерину Бутко.

15 березня 2014 року сусідка Черниша бачила, як його забрали з власної квартири співробітники правоохоронних органів. Відтоді про нього нічого не відомо.

Пошуком Василя Черниша займалися активісти Автомайдану, Олег Сенцов (до затримання), сім'я, знайомі через страхову компанію. Активістка Автомайдану Наталія Лук'янченко повідомила, що після викрадення Черниш не був оформлений як затриманий правоохоронними органами.

За інформацією інших джерел Лук'янченко, Черниша немає в живих – проте Наталя не впевнена в тому, що ця інформація є правдивою.

Розслідування зникнення Василя Черниша російськими правоохоронними органами в Криму не ведеться, кримінальну справу не було порушено. Представники російських уповноважених органів стверджують, що причина їх бездіяльності в тому, що їм не надходило повідомлень про зникнення активіста.

В Україні порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 КК ("умисне вбивство").

ТИМУР ШАЙМАРДАНОВ, СЕЙРАН ЗІНЕДІНОВ
викрадені 26 травня 2014 року і 30 травня 2014 року, Сімферополь

 
Тимур Шаймарданов та Сейран Зінедінов

Тимур Шаймарданов народився в 1980 році, працював фінансистом, одружений, має дітей. Сейран Зінедінов, 1981 року народження, займався автоперевезеннями, одружений. Обидва проживали в Сімферополі. Вони познайомилися навесні 2014 року під час участі в акціях проти анексії Криму.

У травні 2014 року Шаймарданов і Зінедінов створили організацію "Український дім", яка об'єднала активістів, що підтримують територіальну цілісність України.

Шаймарданов зник 26 травня в Сімферополі: вийшов з дому і не повернувся.

Його пошуками займався Сейран Зінедінов. 30 травня він зустрівся з дружиною Шаймарданова та висловив припущення про те, що її чоловік був викрадений "самообороною Криму". Після зустрічі Зінедінов попрямував додому – але не дійшов близько 500 м.

За словами його родичів, на відео з камери спостереження видно, як біля активіста зупинилася машина, червоний "Део Ланос", у яку його примусово запхали.

У приватній розмові з родичами Тимура Шаймарданова слідчий російського Слідчого комітету висловив припущення, що викрадення активістів організовано ФСБ, а люди з "самооборони" виступили лише виконавцями.

Також 31 травня 2014 року, за 5 днів після зникнення Тимура, його матері Ларисі Шаймардановій надійшов дзвінок від постійного представника президента України в АРК Наталії Попович, яка повідомила, що Тимура "повинні обміняти наступного дня".

Родичі підготували машину – але до них ніхто не звернувся. Попович відмовилася давати пояснення пресі.

Російська сторона порушила кримінальні справи за фактом зникнення активістів, проте спочатку не розглядала "політичний" характер справи та можливу причетність до нього так званої "кримської самооборони". Через деякий час розслідування було припинено "у зв'язку з невстановленням обвинувачених".

На материковій Україні також порушено кримінальні справи, слідство веде прокуратура Херсонської області. Зі слів матері Тимура Шаймарданова, українське розслідування не дало результатів.

ЕСКЕНДЕР ІБРАЇМОВ
викрадений 19-20 червня 2014 року, Москва

 
Ескендер Ібраїмов

Ескендер Ібраїмов народився в 1988 році. Перебуває в шаріатському шлюбі, дітей не має. З початком окупації, у березні 2014 року вони з дружиною переїхали на Вінниччину.

19 червня 2014 року він поїхав у Москву, щоб допомогти знайомому, Рустаму Манну, який є громадянином РФ, перевезти в Україну апаратуру для сервісної майстерні. Вони планували вести спільний бізнес.

Востаннє дружина бачила його перед російським кордоном. Після цього він не підключав міжнародний роумінг – однак дружина вважає, що Ібраїмов благополучно доїхав. З її слів, Рустам Манн повідомив, що після приїзду Ескендер дзвонив йому й просив зустріти на вокзалі. Манн стверджував, що коли він приїхав на вокзал, Ескендера там не було, але він помітив підозрілих людей і повернувся додому.

Пізніше дружина Ібраїмова намагалася зв'язатися з Рустамом Манном, але той також зник. На даний час друзям і рідним Рустама Манна нічого не відомо про його місцезнаходження.

В Україні родичі Ескендера Ібраїмова подали в поліцію заяву про його зникнення. Проте розслідування не просувалося, оскільки міграційна служба РФ не надавала підтвердження факту перетину Ескендером російського кордону.

На початку 2017 року це підтвердження вдалось отримати. Згодом справу було передано слідчому для ознайомлення. Чи порушено кримінальну справу в РФ, невідомо.

У березні 2016 року адвокат сім'ї Ібраїмова подав запит до Слідчого комітету Росії про допит Рустама Манна в якості свідка у справі про зникнення людини. Слідчий комітет перенаправив справу до Сімферополя, після чого мати Ібраїмова викликали для надання свідчень.

Відтоді інформації про розслідування немає.

Сім'я зниклого отримала неофіційну інформацію про те, що він знаходиться в СІЗО Лефортово у Москві. Однак у Федеральній службі виконання покарань це заперечують.

ЛЕМАР АЛЯДІНОВ
зник після 2 серпня 2014 року, Ялта

 
Лемар Алядінов

Лемар Алядінов – громадянин Узбекистану. За національністю кримський татарин, народився в 1977 році. Навесні 2013 року Лемар поїхав на заробітки в Ростов-на-Дону, працював там до осені, потім вирішив відвідати родичів, які проживають на півострові. Тому в листопаді-2013 попрямував до Криму автобусом "Ростов-на-Дону – Сімферополь".

Під час зупинки в Мелітополі вийшов купити сигарети, автобус його не дочекався і поїхав. Лемар залишився в Мелітополі без речей. Сестра Алядінова повідомила, що в той же день його обікрали – забрали гроші і паспорт. Проте до Криму він все ж дістався.

З Узбекистану йому поштою відправили свідоцтво про народження і військовий квиток. Близько 2 місяців він прожив у родичів у селі Степове, після чого поїхав до Ялти. Там працював на будівництві, постійно тримав зв'язок з родиною в Узбекистані.

Востаннє дзвонив сім'ї 2 серпня 2014 року, сказав, що у нього все добре, і він планує до Нового року повернуться додому. Після цієї дати зв'язок з Лемаром втрачено, ніякої інформації про те, де він і що з ним – також немає.

Батьки Алядінова зв'язувалися з людьми, які працювали з ним в Ялті, однак ті повідомили, що Лемар у них вже не працює, і вони також нічого не знають про його долю.

В Узбекистані та Криму розслідування зникнення Алядінова не ведеться. У "МВС Криму" відмовляються порушувати кримінальну справу, пояснюючи це тим, що Лемар не зареєстрований на території Криму і не є громадянином Росії або України.

В Україні в серпні 2016 року Національна поліція АРК розпочала досудове розслідування. Але родичам Лемара невідомо, на якому воно етапі.

ІСЛЯМ ДЖЕППАРОВ, ДЖЕВДЕТ ІСЛЯМОВ
викрадені 27 вересня 2014 року, с. Сари-Су Білогірського району

 
Іслям Джеппаров та Джевдет Іслямов

Іслям Джеппаров, 1995 року народження, і його двоюрідний брат Джевдет Іслямов, 1991 року народження, до викрадення проживали в місті Білогірськ. Батько Ісляма та дядько Джевдета – відомий у Криму юрист і правозахисник Абдурешит Джеппаров.

27 вересня 2014 року в селі Сари-Су біля Білогірська Ісляма Джеппарова і Джевдета Іслямова викрали. За даними очевидців, у цей день у вечірній час невідомі в чорній уніформі вискочили з блакитного мікроавтобуса Volkswagen Transporter, скрутили молодих людей, затягли їх в машину, після чого поїхали в напрямку Феодосії.

Батько викраденого, Абдурешит Джеппаров, одразу ж заявив про це в правоохоронні органи РФ. Так зване "керівництво Криму" особисто пообіцяло контролювати хід розслідування.

У підсумку ніяких слідів знайдено не було. Сам Джеппаров повідомляє про тиск з боку правоохоронних органів на свідків і родичів викрадених, і називає подію організованою операцією.

Головне слідче управління Слідчого комітету РФ по Республіці Крим порушило кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого пунктами "а", "ж" ч.2 ст.126 Кримінального кодексу Росії ("викрадення людини, вчинене групою осіб за попередньою змовою відносно двох або більше осіб"), однак і досі інформації про зниклих немає.

Розслідування було призупинено на підставі неможливості встановити обвинувачених.

З української сторони кримінальну справу за частиною 2 статті 146 ККУ ("Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене щодо двох або більше осіб або за попередньою змовою групою осіб") веде Прокуратура АРК.

ЕСКЕНДЕР АПСЕЛЯМОВ
зник 3 жовтня 2014 року, Сімферополь

 
Ескендер Апселямов,

Ескендер Апселямов, 1991 року народження, працював пекарем в Сімферополі, проживав в орендованій квартирі. Ескендер ніколи не брав участі в жодних політичних рухах, захоплювався футболом, був неодружений.

Апселямов зник у Сімферополі 3 жовтня 2014 року на шляху з дому на роботу. Він проживав на вулиці Трубаченка, 41, а працював на Комунальній – це 15 хвилин пішки від будинку. Ескендер вийшов з дому о 17:30, проте до роботи не дістався.

Близькі Апселямова опитували свідків по його маршруту. Брат Апселямова перевірив усі лікарні та відділення міліції Сімферополя, був в морзі. Жодного натяку на інформацію про Ескендера знайти не вдалося. Того ж вечора його телефон включився на 15-20 хвилин, проте дзвінки на нього хтось скидав.

За словами близьких Апселямова, після зникнення до нього додому приходили оперативники та опитували хлопців, з якими проживав Ескендер. Було порушено кримінальну справу – але у зв'язку з тим, що не було встановлено обвинувачених, її закрили.

На території материкової України також порушено кримінальну справу.

2015

 
 

ФЕДІР КОСТЕНКО
викрадений 2 березня 2015 року, ймовірно на адміністративному кордоні

Федір Костенко – батько політичного в'язня й активіста Євромайдану Олександра Костенка. Народився в 1960 році, одружений, має дітей.

1 березня 2015 року Федір Костенко виїхав до Києва на прес-конференцію, щоб повідомити про тортури, що застосовуються в російському СІЗО щодо його сина Олександра. Після повідомлення про другий обшук, він поспішив до Криму. На зворотному шляху, ймовірно 2 березня, Федір Костенко зник.

У Криму Федір Костенко був оголошений в розшук. В Україні було порушено кримінальну справу за статтею115 КК ("Умисне вбивство").

Спочатку повідомлялося, що Федір Костенко встиг в'їхати на територію Криму, але пізніше ці дані не підтвердилися. Кримські слідчі органи відмовили в порушенні кримінальної справи. Даних про перетин Федором кордону досі немає.

У грудні 2015 року адвокату Дмитру Сотникову надійшло повідомлення з номера Федора Костенко: "Я ж попереджав, що треба було зробити так, як я сказав". Сотников передбачає, що повідомлення було відправлено з території Криму.

На думку адвоката, мета даного sms – дезорієнтувати, залякати або посварити адвоката з членами його сім'ї. Також адвокат повідомив, що до викрадення Федора Костенко може бути причетний майор Тішенін. Тішенін був співробітником Служби безпеки України в АРК, але після анексії півострова зрадив присязі й перейшов на службу в ФСБ.

Олександр Костенко звинуватив Тішеніна в тортурах.

МУХТАР АРІСЛАНОВ
викрадений 27 серпня 2015 року, Сімферополь

 
Мухтар Арісланов

Мухтар Арісланов народився в 1970 році. Житель мікрорайону Фонтани міста Сімферополя, практикуючий мусульманин, одружений. Працював учителем фізкультури в одній зі шкіл, також був тренером по дзюдо.

27 серпня 2015 року в першій половині дня Мухтар Арісланов вийшов з дому на ринок "Заліський" в Сімферополі і не повернувся.

Свідки бачили, як Арісланова заштовхували в сріблястий мікроавтобус "Мерседес-Віто" двоє людей у формі співробітників правоохоронних органів. За словами дружини викраденого, автобус спустився "з боку багатоповерхівок із провулка й потім поїхав в напрямку міста".

Близькі подали заяву про його викрадення в російську поліцію. Головне слідче управління Слідчого комітету РФ по Республіці Крим порушило кримінальну справу за ч.1 ст.205 КК РФ ("вбивство"). У процесі слідчих дій на дружину Арісланова чинився психологічний тиск з метою змусити її забрати заяву про викрадення.

Через деякий час провадження у справі було припинено. В Україні кримінальна справа порушена за статтею 146 ("викрадення").

РУСЛАН ГАНІЄВ, АРЛЕН ТЕРЕХОВ
викрадені 15 грудня 2015 року, Керч

 
Руслан Ганієв та Арлен Терехов

Руслан Ганієв народився у 1973 році, Арлен Терехов – в 1976-му. Обидва з Керчі. Арлен – колишній співробітник спецпідрозділів МВС України, спортсмен, працював в охоронній структурі. Має сина, який живе окремо з матір'ю. Руслан Ганієв працював докером у порту, одружений, має двоє дітей. Обидва зниклі – практикуючі мусульмани, були знайомі (парафіяни однієї мечеті).

15 грудня 2015 року о 7 годині ранку Руслан Ганієв вийшов з дому і попрямував до матері, в село Глазівка під Керчю. О 10-й ранку мати зателефонувала дружині Руслана з повідомленням, що той досі не приїхав.

Дружина відзначає, що коли її чоловік вийшов з дому, вона чула звук зачинення дверей мікроавтобуса. Таксист, котрий регулярно стояв на зупинці, на яку прямував Ганієв, також його там не бачив. Крім того, дружина Ганієва зазначила, що за їхнім будинком велося стеження з білого мікроавтобуса.

Про зникнення у той же самий день Арлена Терехова стало відомо в ході пошуків Ганієва.

Відомо, що вони зникли майже одночасно вранці 15 грудня.

Російські слідчі органи продовжують попереднє слідство за кримінальними справами за зникненням Руслана Ганієва та Арлена Терехова. Українськими правоохоронними органами порушено кримінальні справи за статтею 115 КК ("умисне вбивство").

Російське слідство наполягає на тому, що обидва зниклі нібито "поїхали на війну в Сирію". Близькі це заперечують, оскільки ряд фактів свідчить про те, що вони взагалі не планували нікуди їхати. Наприклад, їх внутрішні та закордонні українські паспорти залишилися вдома.

2016

 

МАРСЕЛЬ АЛЯУТДІНОВ
зник 11 лютого 2016 року, смт. Молодіжне Сімферопольського району

 
Марсель Аляутдінов

Приватний підприємець Марсель Аляутдінов народився в 1985 році. Проживав в Сімферополі, одружений.

11 лютого 2016 року Аляутдінов зник: востаннє його бачили ввечері в районі вулиці Кубанської селища міського типу Молодіжне Сімферопольського району.

Разом з Аляутдіновим зникла машина, на якій він пересувався останній тиждень до зникнення ("Жигулі" 11 моделі помаранчевого кольору). Друзі Марселя повідомили, що в останній тиждень перед зникненням він почав палити, до цього не палив. За словами дружини зниклого, незадовго до зникнення він нібито продав машину, але їй про це не сказав.

Дружина Аляутдінова звернулася в правоохоронні органи Криму. Слідчими органами була проведена перевірка, за результатами якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

На території материкової України кримінальну справу також не порушено.

АРСЕН АЛІЄВ
викрадений 11 квітня 2016 року, Саки

 
Арсен Алієв

Підприємець Арсен Алієв народився в 1960 році. До викрадення проживав в Сімферополі. Займався квітковим бізнесом, в сезон часто по роботі їздив на материкову Україну. Одружений, має двоє дітей.

11 квітня 2016 року Алієв виїхав із Бахчисарая до Сак на похорон. О 12-й годині він подзвонив друзям і попросив зустріти його на автостанції.

За словами близьких, на відеозапису з камер спостереження на автостанції видно, що Алієв вийшов з автобуса, перейшов через всю територію автостанції на протилежний бік і спробував обійти автомобіль, припаркований на узбіччі. З автомобіля вийшли двоє чоловіків і посадили його в машину. Опору Алієв не чинив, – однак виглядало, що ці люди йому незнайомі.

Місцеві таксисти стверджували, що раніше бачили, як з цієї машини виходили люди в уніформі.

О 16-й годині того ж дня телефон Алієва увімкнувся, але додзвонитись до нього не вдалося, тому що телефон швидко вимкнувся і з тих пір більше не з'являвся в мережі.

Напередодні викрадення, під час останніх поїздок з Криму на материкову Україну і назад, при перетині адміністративного кордону його допитували співробітники ФСБ.

Слідчі органи РФ порушили кримінальну справу. Попереднє слідство триває. У слідства немає інформації про те, що Арсен Алієв в'їжджав/виїжджав з Криму, починаючи з 2016 року, хоча він робив це неодноразово. Залишити Крим Алієв не міг, адже його документи залишилися вдома.

Інформації про порушення кримінальної справи на території материкової України немає.

ЕРВІН ІБРАГІМОВ
викрадений 24 травня 2016 року, Бахчисарай

 
Ервін Ібрагімов

Ервін Ібрагімов народився у 1985 році, член Виконавчого комітету Всесвітнього конгресу кримських татар, екс-депутат Бахчисарайської міськради, член регіонального Меджлісу.

Пізно ввечері 24 травня 2016 року на об'їзній дорозі Бахчисарая його машину зупинили люди в формі Державної інспекції безпеки дорожнього руху Росії. Вони були на білому мікроавтобусі "Форд-Транзит".

Камера зовнішнього спостереження, встановлена в одному з найближчих магазинів, зафіксувала момент викрадення. На запису видно, як Ібрагімов намагався втекти, але його спіймали й силоміць запхали в мікроавтобус. Після цього машина через лісосмугу поїхала в бік Бахчисарайського водосховища.

Незадовго до викрадення Ібрагімов зазначав, що за ним ведеться стеження. Кілька разів він помічав автомобіль "Шкода" білого кольору з номером 350 (Воронезька область РФ).

Мотивом викрадення могла стати активність Ібрагімова як члена Меджлісу: після арешту Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова він фактично почав виконувати функції голови Бахчисарайського Меджлісу.

Ервін Ібрагімов був правою рукою Умерова та розглядався їм як наступник і майбутній голова меджлісу Бахчисарайського району.

За фактом викрадення Ібрагімова Прокуратура АРК в Україні порушила кримінальну справу за статтею 115 КК ("Умисне вбивство").

Слідчий комітет РФ також порушив справу за пунктом "а" другої частини статті 126 КК ("Викрадення людини"). Однак за півроку ніякого прогресу в розслідуванні немає: слідчі заходи практично не проводяться, а справа передається з одного слідчого управління в інше.

Тим часом випадок розглядається Робочою групою ООН з насильницьких або недобровільних зникнень.

МУРАТ КАРІМОВ
викрадений 29 грудня 2016 року, КПП "Чонгар"

Мурат Карімов народився в Узбекистані в 1957 році в містечку Коканд Ферганської області Узбецької РСР.

Влада Узбекистану звинувачує його в причетності до ваххабізму – релігійний рух, заборонений в Узбекистані. У 2002 році його засудили до 12,6 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. У 2004-му він звільнився за амністією.

Однак незабаром знову почалися переслідування. У січні 2010 року Карімов виїхав з Узбекистану в Україну, до Криму, через побоювання за свою безпеку і життя. Своє місцезнаходження від узбецької влади приховував.

У Криму Карімов намагався отримати статус біженця. Після анексії півострова "Центр у справах біженців" повідомив Мурату Карімову, що його документи втрачено в зв'язку з форс-мажорними обставинами.

З осені 2016 року почались переслідування його родичів в Узбекистані, правоохоронні органи чинили на них тиск, намагаючись примусити до дачі свідчень проти Мурата. Коли виникла загроза їх арешту, 10 членів сім'ї зниклого змушені були емігрувати.

29 грудня 2016 року Карімов зателефонував у Київ другові і повідомив, що перетинає кордон і виїжджає на материкову частину України, пообіцяв передзвонити. Але з моменту вищезгаданої розмови будь-яка інформація про його особу і місцезнаходження невідома.

Останнього разу Мурат Карімов був помічений на контрольно-пропускному пункті "Чонгар" на адміністративній лінії з АР Крим з боку окупованої території.

За непідтвердженою інформацією, він не перетнув адміністративну лінію й не був помічений на пункті пропуску з боку материкової частини України.

Умови зникнення свідчать про те, що Карімов міг бути викрадений на адміністративному кордоні й депортований в Узбекистан за запитом про екстрадицію, або ж наразі знаходиться в ув'язненні на території Російської Федерації.

Крим SOS, УП

Владислав Скобельський (малюнки)

powered by lun.ua