Кіра Рудик: Порошенко для нас є більшим політичним ворогом за Зеленського. Тому що президент не намагається нас так сильно "обійняти"

Четвер, 6 серпня 2020, 05:30

Після відходу з активної політики Святослава Вакарчука, колишня айтішниця Кіра Рудик стала наймедійнішою людиною у фракції "Голос".

Ще в березні Вакарчук передав Рудик головування його партією. 

Зараз же перед лідеркою "Голосу" стоїть непросте завдання – майже з нуля побудувати партію з міцними регіональними структурами. 

Причому будувати партію їй доводиться без особливої електоральної підтримки. За рік рейтинг "Голосу" впав майже вдвічі та коливається в межах 2-3%

Цьому сприяло одразу кілька факторів: незрозуміле позиціонування фракції в парламенті, бажання конкурентів "міцніше обійняти Вакарчука", і врешті – нерішучість того ж таки Вакарчука, який досить раптово і без зрозумілої комунікації з виборцями пішов з парламенту.

"Українська правда" прийшла до Кіри Рудик записувати коментар для підготовки іншого тексту про місцеві вибори. Однак, наша бесіда переросла у повноцінне інтерв’ю. 

Впродовж години ми поговорили про стан справ у партії після складання мандату лідера "Океану Ельзи", про їхній передвиборчий штаб до місцевих виборів, про можливого кандидата в мери Києва Сергія Притулу та про хитрих ворогів партії "Голос".

 
Колишня айтішниця Кіра Рудик стала наймедійнішою людиною у фракції "Голос"
Всі фото: FB Кіри Рудик

"З нами працюють різні політтехнологи. Вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення"

– Розкажи, будь ласка, як партія "Голос" готується до місцевих виборів?

– Підготовка зараз – це "інвентаризація людей", які працювали з нами в невиборчий час, та розуміння, де ми готові йти, а де ми краще не підемо, аніж приведемо до влади людей, в яких на 100% не впевнені. Саме тому десь ми не відкриваємо осередки, або не будемо нікого висувати.

– Наприклад, де ви не будете висувати людей?

– Наприклад, Суми. Скоріше всього, Полтава. Там у нас нас немає людей, які б працювали з нами довгий час. Краще менше, але краще. 

І тому, якщо в мене є якісь застереження, червоні прапори, або щось інше – це стосується і членів ТВК (територіальні виборчі комісії – УП), і людей, які можуть від нас висуватися, краще цього не робити, аніж ризикнути.

Тому зараз у нас відбувається інвентаризація, плюс розбудова штабів і їх координація. Це суперцікава задача з точки зору менеджменту – як зробити матричну структуру, яка буде працювати між собою, де люди репортять (звітують – УП), де "польовики" працюють як одна команда, комунікаційники, діджитал і так далі. 

Ще робити це в супероптимізованому бюджеті – задача із зірочкою. 

Читайте також: Глава виборчого штабу "Слуги народу" Олександр Корнієнко: У нас немає політтехнологів. Ми собі самі технологи

– Ти кілька разів сказала про бюджет. Який ваш бюджет? Скільки ви збираєтеся витратити?

– Його дуже мало. Те, що лишилося з минулих парламентських. Ще точно не знаю, скільки витратимо. Буду намагатися, щоб було менше, менше й менше. Тобто ми будемо вкладати гроші в зовнішню рекламну кампанію...

– Борди і реклама на телебаченні?

– Думаю, борди по Києву, реклама в інтернеті і, можливо, щось на телебаченні. Це так, по принципу тотальності. А на місцях там вже кожен буде брати цей макет для себе і там уже хто на що спроможний. 

Тобто ми гроші в регіони не можемо давати, бо в нас їх немає. Але я їжджу всюди, де є люди, які кажуть: "Давайте виходити". 

У нас цікава була історія з Одесою, ми там вагалися, чи йти на вибори. Потім, коли прийшла перша соціологія, виявилося, що там великі шанси мають ОПЗЖ, Шарій і вони можуть сформувати більшість. 

Тому місцеві підприємці в Одесі прийшли до нас з фразою: "А чого це ви, "Голос", не йдете?". Далі вони кажуть: "Давайте, у нас є люди, ми вас підсапортимо, щоб було за кого голосувати". 

Це не окрема історія, таких зараз все більше і більше, де люди кажуть: "Нам нема за кого голосувати". Я кажу – почекайте, чия це проблема? Вони кажуть: "А давайте ми вас підтримаємо, давайте ми щось зробимо".

 
Кіра Рудик: Мені важливо, щоб вибори пройшли прозоро, щоб мені було не соромно, щоб я могла відчитатися за кожну копійку, і щоб у всіх було розуміння, що робити і до кого звертатися
фото: прес-служба "Голосу" 

– А можеш назвати цих людей, чи це секрет?

– Не скажу.

– Хто у вас голова виборчого штабу?

– Світлана Бондаренко.

– Це хто?

– Вона працювала в київському штабі цей рік. Вона – операційник, який не спеціалізується на виборах, але спеціалізується на процесах. Це дуже важливо. 

Мені важливо, щоб вибори пройшли прозоро, щоб мені було не соромно, щоб я могла відчитатися за кожну копійку, і щоб у всіх було розуміння, що робити і до кого звертатися.

– Світлана раніше з вами працювала?

– Ні.

Вона взагалі має досвід виборчих кампаній? 

– По Києву, займалася "Самопоміччю".

 
Кіра Рудик: Рік моєї роботи в політиці дав мені зрозуміти, що рішення все одно треба приймати централізовано

– Ми раніше збирали текст про інші партії, то деякі політсили залучили народних депутатів до виборчої кампанії. Умовно кажучи, кожен народний депутат закріплений за конкретною областю і там або агітує, або працює в місцевому штабі. У вас таке є?

– Так-так. Дивися, у нас також відповідає кожен депутат за регіон, тому що має бути з кого спитати, і плюс це така децентралізація. В кожній області своя історія, якщо ми в центрі почнемо влазити у кожну тут, ми загнемося. 

Тому Рущишин відповідає за Львів, Цабаль відповідає за Тернопіль, Рахманін відповідає за Закарпаття, Железняк відповідає за Київську область, я відповідаю за Київ, Устінова – це Вінниця, Бобровська – Рівне, Юрчишин – Франик, Стефанишина – Черкаси. 

– Хто у вас політтехнологи?

– У нас є багато людей, які нам хочуть радити і радять. Але рік моєї роботи в політиці дав мені зрозуміти, що рішення все одно треба приймати централізовано. 

Тобто у нас є декілька пропозицій, які ми розглядаємо, у нас є політрада і я, які приймають рішення, яким чином далі рухатися.

Читайте також: Політтехнолог Ігор Гринів: Де ти побачив в очах Путіна мир, президенте України?

– Давай подивимося на інші політсили. У Юлії Тимошенко політтехнолог – Абдулін. У Порошенка – Гринів. І вони, як політтехнологи, продумували стратегії і відповідали за їх реалізацію. У вас є якийсь конкретний політтехнолог, який є головним по стратегії?

– Ні. 

– Тобто у вас є якась група технологів?

– Так, вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення. Давайте подивимось правді в очі: в політиці взагалі не знають, як правильно. Ну знають приблизно, як можна...

– Зачекайте, є соціологія.

– Є соціологія і що?

– Є фокус-групи, є заміри потреб аудиторії і так далі. 

– Так, якби так можливо було робити, то Ляшко, напевно, пройшов би в парламент, ну на парламентських, наприклад.

– Він зараз і пройде. 

– Ну минулі парламентські. "Аграрна партія" би пройшла. Там стільки бабла було влито!

– Так не проблема в баблі!

– Проблема в тому, що ніхто не знає, як правильно, а потім всі бігають і шукають винуватого – я так не хочу. 

Я так в бізнесі не робила. У мене було багато радників, але рішення я завжди приймала сама. 

 
Кіра Рудик: В політиці взагалі не знають, як правильно реалізовувати стратегію

– Тобто ваша технологічна група працює у вас як радники?

– Так.

– Зачекай, це вибори, тут потрібна зрозуміла генеральна лінія – нею хтось займається у вас?

– Так, голова Head of strategic communication, її звати Ксенія Єфремова, вона не з політики. 

– Не з політики?

– Взагалі не з політики. Ксенія бере все, що нам нарадили, ми приймаємо рішення, що, а потім вона це пакує, комунікація і так далі.

– Ти можеш назвати політтехнологів, які з вами працюють?

– Ні. У нас з усіма підписані документи про нерозголошення. 

"У нас є троє претендентів на мери Києва"

– Хочу закінчити блок про місцеві вибори. У політичних колах вже тиждень говорять, що Притула таки йде на вибори у Києві. 

– У нас 11 серпня буде з’їзд, на ньому ви побачите всіх кандидатів.

– Також говорять, що ваше публічне селфі з Притулою – це як його підтвердження всій команді, що Сергій сказав "Так". Це я зараз вам передаю те, що кажуть у кулуарах.

– О, чутки-чутки (сміється). Дивися, тут така ситуація. Притула працює в політраді. Я думаю, що треба було робити селфі, напевно, кожного разу, коли ми збираємося в політраді, щоб ще "будоражить уми". 

– 11 серпня він буде на з’їзді? 

– Звичайно, він член політради.

– Він же не буде ведучим, правильно?

– Ні, я буду ведуча, я ж голова партії. 

– Скільки у вас взагалі претендентів на мери Києва?

– Троє. 

– А давай їх назвеш!

– Ні. Не назву, бо це ж внутрішня історія, вона ж іще кипить. 

 
Кіра Рудик: Насправді є влада, яка несе відповідальність за все, що відбувається, і є опозиція. Ми не влада, ми є опозицією і про це варто чітко говорити

– Як ви вибираєте з цих трьох? 

– Ми говоримо багато про те, що буде краще. Є соціологія, є фактор впізнаваності. Є ще імідж партії і є ще гроші, які треба витратити на кампанію. Від цього буде залежати.

– Якщо у мери йде дуже медійна людина, то грошей потрібно менше. Хіба ні?

– Дивись, ну ми ж прекрасно розуміємо, що так, на медійну людину потрібно менше фінансів. Але ж має бути якийсь концепт того, хто іде, яким чином буде все працювати і так далі. 

Зараз, коли людина, яка йде в мери, може бути першою в списку в Київраду, виникають іще багато запитань. А що робити потім медійній людині в Київраді?

Читайте також: Друга ліга. Що роблять партії Тимошенко, Ляшка, Смешка, Вакарчука і Шарія

– Тут ми приходимо до того самого, що сталося з Вакарчуком.

– Я б не хотіла тут порівнянь робити, тому що все-таки для мене це дуже різні історії. Але найбільше питання місцевих виборів, я розумію, що самі вибори – це не самоціль. 

Для мене виклик як для менеджера зробити так, щоб це все було максимально ефективним, щоб були мінімально витрачені кошти за один голос. Щоб у нас потім залишилися гарні відносини... Але питання – потім що? 

Добре, у нас вибралося стільки людей, стільки-то в облради, в міськради. І далі що? Щоб що? 

Що вони будуть там робити, як вони будуть працювати, які будуть з ними ризики? Як вони будуть вибудовувати свою стратегію на місцях, які у них будуть результати? Вони туди прийдуть, щоб що, що робити?

 
Кіра Рудик: Інвестиції у впізнаваність нового бренду – це те, що собі не можемо дозволити зараз 

– Тобто ви в кожній команді ставите якийсь конкретний KPI, чи як?

– Ні, я питаю в кожної команди – ви для чого йдете? І основні питання – де ми вибираємо не йти, де люди не розуміють, для чого вони балотуються? Вони кажуть: ну, я йду в політику. Щоб що? Якщо нема відповіді "щоб що", то навіщо йти?!

– В кожному регіоні окрема історія, я абсолютно розумію. А по яких містах у вас вже є кандидати у мери?

– Київ, Львів, ми думаємо зараз про Франик, інші міста.

– Яке буде основне гасло виборчої кампанії партії "Голос"?

– "Твій голос здатен". "Твій голос здатен – те чи те". Тобто месидж з підтвердженням – про попередні речі, які ми зробили, і з тим, що ми будемо робити далі.

"Ми не вибрали правильний час прокомунікувати, що йдемо в опозицію"

– Давай поговоримо про фракцію у парламенті. Чому ви пішли в опозицію аж тепер, після року перебування в Раді?

– Це був останній тиждень в Раді, я підбивала підсумки року – що ми могли зробити і чи зробили все, що планували, і чому там щось вдалося чи не вдалося. 

Ми ж всі тут відмінники, "фракція відмінників". Тих, хто планує, потім робить статистику. І ми довго спілкувалися про те, що ми могли зробити по-іншому цей рік, що його потрібно було витратити більш ефективно. 

Саме в цей момент з’явилося розуміння, що нам потрібно чітко заявити про те, хто ми є.

З самого початку, коли Славік був лідером, ми починали з концепту "надпозиції". Це дуже важко комунікувати, це як продавати новий продукт на ринку. 

Насправді є влада, яка несе відповідальність за все, що відбувається, і є опозиція. Ми не влада, ми є опозицією і про це варто чітко говорити. Тому що якими б ми конструктивним, крутими, правильними не були, ми не можемо впливати на призначення Венедіктової. 

Ми все одно за нього не голосуємо, ми можемо на собі рвати тєльняшку, але казати, що ми в "надпозиції", коли призначають Венедіктову, коли призначають уряд...

 
Рудик: Ми є опозиція до існуючої влади, ми опозиція до Авакова, ми опозиція до корупціонерів, в принципі, до всього і всієї "дічі", яка відбувається

– А чому так довго ви визначалися з опозицією?

– Ми просто не вибрали правильний час прокомунікувати це. 

– У вас в команді були суперечки з цього приводу?

– З самого початку у нас було питання — як ми можемо бути максимально ефективними? Ми думали, що якщо ми будемо кожного разу вирішувати, що буде найкраще для країни, то у нас вийде зробити максимальну кількість змін. 

Зараз ми розуміємо, що варто казати правду про те, хто ми є. Ми є опозиція до існуючої влади, ми опозиція до Авакова, ми опозиція до корупціонерів, в принципі, до всього і всієї "дічі", яка відбувається.

– Ви не плануєте після місцевих виборів змінити назву партії? Тому що "Голос" асоціюється з конкретною людиною, яка склала мандат. Відповідно назва "Голос" несе додаткові репутаційні втрати. 

– Ми зараз зробили невеличкий ребрендинг, ну я б навіть не сказала ребрендинг...

– Я бачив в Instagram, тому що я на вас підписаний. Але ребрендинг не зовсім зрозумів. 

– У Facebook побачиш. Там більш такий рожевий градієнт, більш "модний-молодьожний".

 

– Більш модний, так. Але що він додає, не зовсім зрозумів?

– Він виключно показує, що зміни відбулися, і мені приємніша кольорова гама. Щодо твого запитання — ми думали про те, щоб змінити назву на якусь іншу, а потім вирішили, що не будем цього робити. 

Інвестиції у впізнаваність нового бренду – це те, що ми собі не можемо дозволити зараз. 

"Я знала, що вихід Слави з парламенту буде ударом"

– Як вихід з парламенту Вакарчука відобразився на рейтингах партії?

– Погано. Це правда. 

– Просто до того у вас простежувалася тенденція падіння.

– Ні! Дивись, значить, у нас було падіння до січня-лютого. Це було пов’язано з тим, що ми не позиціонуємося і погано комунікуємо. 

Потім березень – мене вибирають головою партії. Потім починаємо говорити: "Шмигаль, Аваков", ми ростемо, ростемо, ростемо. Потім Славік – і пішло вниз. 

Зараз у мене план – тільки рости. Славік пішов коли, в кінці червня? Ну от зараз потихеньку відбудовуємо бренд. 

Ти ж розумієш, зараз ми починаємо на місцевих бути активними, розмовляти з людьми. Розказувати: дивіться, ми такі круті, ми молодці, от що ми там за рік. Нам кажуть: "да, да". І ми по-тихеньку ростемо. Ну побачимо, це вже дуже суб’єктивно.

 
Кіра Рудик: Ми не вибрали правильний час прокомунікувати, що йдемо в опозицію

– Через що Вакарчук пішов насправді? 

– Думаю, що він побачив, що ми вже, знаєш, ідемо далі.

– Деякі ЗМІ повідомляли, що Слава вас не підтримував у акціях проти Авакова. 

– Такі речі коректно в нього питати, але Слава завжди казав: "А ви впевнені, що те, що ви робите там, це найкраще для країни"? У нього завжди є застереження, тому що він дивиться набагато кроків вперед. 

– Він не розчарував вас своїм вчинком? 

– Я знала, що так буде... Як голова партії я знала, що це буде удар. Але я також знала, що ми вишкребемося – точно вишкребемося. Я знаю, що це звучить наче слоган, але Слава з самого початку казав правду, що він привів нас не як "людей Вакарчука"...

– Зачекай, коли Святослава Івановича запитували: "А зараз не буде така історія, як раніше сталася"? Він казав: "Я тут всерйоз і надовго".

– Мені він казав, що він веде нас і щоб ми думали, як маємо будувати партію. Він мені це казав в березні, коли пропонував мене на голову партії, і я знала, що не можна буде завжди за його спиною ховатися, що треба бути самостійними. 

Я знаю прекрасно, що можна було робити якось краще, напевно, форматувати, щоб ми не втратили стільки рейтингу і так далі. Але ми теж не такі прості.

 
Кіра Рудик: Звичайно, є якісь моменти, в яких опозиційні сили повинні працювати разом

– Останнє питання про Вакарчука. Чому він не досидів до місцевих виборів, а потім не пішов? Тому що технологічно, ти сама розумієш...

– Я знаю...

...у вас би не було падіння такого різкого.

– Згідна. 

– То чому він не почекав?

–  Ну, це було би так – люди пішли в місцеві ради, в обласні ради, і вони б розраховували, що Славік буде якось їх підтримувати. А тут би він сказав: "Ну, все". 

– А ви підтримували таку ідею, щоб Славік ішов до місцевих виборів із парламенту?

– Я розуміла, які ризики. Але також я розуміла, що зараз брати людей, які б казали: "Ну, ми йдемо, тому що ми віримо в Славіка, а не тому що ми віримо в партію "Голос", це була б неправильна ідея. 

"Є речі, в яких ми можемо працювати разом з "ЄС". Але постає питання Авакова і ми відразу оп і розходимося, питання корупції – оп і розходимося

– Не можу не запитати про "ЄС". Чому ви...

– Не об’єднаємося? (сміється)

– Чому ви атакуєте Зеленського, але не помічаєте "Європейську Солідарність", коли у вас з ними найбільші перетоки симпатиків?

– Ми помічаємо. Чого? Я не знаю, чому в тебе таке враження. Ми помічаємо і тих, і тих. 

– Але "ЄС" поїдає вас на Заході. 

– Можу з тобою довго спорити. Подивися в списки, кого "ЄС" веде на Заході: це якісь бандити і кар’єристи. І саме у нашого електорату є очі, щоб побачити і вуха, щоб почути. 

– Петро Олексійович пропонував вам бути разом у Верховній Раді – як така опозиційна коаліція?

– Нам всі пропонували так чи інакше: давайте ми якось разом. 

– Порошенко пропонував?

– Ми розмовляли про те, що, звичайно, є якісь моменти, в яких опозиційні сили повинні працювати разом.

– Наприклад?

– Є речі, в яких ми можемо працювати разом – питання Росії, питання війни, питання наїздів на українську мову. Абсолютно точно у нас тут позиція дуже схожа. 

Питання корупції – тут ми зразу оп і розходимося, питання Авакова – ми зразу оп і розходимося.

– А нащо ви заходите з ними, наприклад, у питання мови?

– А ми не заходим публічно.

– Ви були на мітингу.

– Я приходила без прапорів, так, як ми домовилися. Це ж питання про те, як домовлятися з людьми, які не тримають слово.

– І потім, коли ви з'являєтеся на цьому мітингу, вас сприймають, що ви прийшли з "ЄС".

– Стоп, стоп, стоп. Тут вже ти відповідаєш сам на своє питання про те, чому не об'єднуватися. Якщо ми, наприклад, про щось домовляємося, що всі виходять за мову без прапорів партійних, ти приходиш – там є чиїсь партійні прапори. 

Це красиво? Ні. Я б виходила з прапором України і писала у Facebook, хто за що виходить. 

 
Кіра Рудик на мітингу щодо мовного питання

– А нащо ви заходили тоді, якщо ви бачили?

– Ну, я йшла на роботу в Верховну Раду.

– І могла пройти повз. 

– Ні, я вийшла, сказала, хто за що виходить. У нас прийшли люди з київського осередку, які казали: "Хочу підтримати мову". Прийшли прапори конкретної партії, ми такі пожали плечами і подумали: "Ну, добре, рєбята, з вами домовлятися, как всєгда". 

– Ще одна тема, коли ваші депутати приходять на суди Порошенка.

– Два депутати прийшли. Наші депутати можуть приходити туди, куди вони вважають правильним. 

– Але технічно хіба це правильно?

– Може і неправильно. 

 
Кіра Рудик: Зеленський не намагається нас так сильно "обійняти", як "Європейська Солідарність"

– Ви взагалі обговорювали цю ситуацію з цими депутатами? Це ж зрозуміло, що їхню присутність потім використають проти вас. 

– Дивись, використати можуть де завгодно, кого завгодно. У нас є ще речі, які для мене персонально важливі – це щоб у нас кожна людина в рамках нашої ідеології могла робити так, як вона вважає правильним. 

Смисл будувати партію, в якій я буду казати кожному: "Ти не йди на Порошенка". Наступного разу я скажу: "Ти не йди на Стерненка". Чому? Потому що я так вирішила? 

Нє, в нас є партійна лінія, у нас є ризики, про які ми проговорюємо, і у нас є якесь внутрішнє переконання, що правильно, а що ні.

– І збоку виглядає, що у вашій партії є симпатики до Порошенка.

– Так у нас є багато симпатій до різних людей. У демократії є плюси і є мінус. 

– Хто для вас більший політичний ворог: Зеленський чи Порошенко?

– Порошенко.

– Чому?

– Тому що Зеленський не намагається нас так сильно "обійняти", як "Європейська Солідарність". Ну, тобто показати – так це ж просто наша частина.

 
Рудик: У нашій країні треба боротися за справедливість, треба боротися за правду

– Останнє питання: під час парламентських виборів ви пояснювали, що ви нові і що у вас професіональна команда. Як ви зараз будете комунікувати на місцевих виборах?

– Скажу тобі по методичці, яку я недавно затвердила. У нас є чотири цінності, по яких ми вибираємо людей і про які ми комунікуємо. 

Перше – ми патріотичні, тобто кожний член партії "Голос" і всі, хто нас підтримують, однаково відповідають на питання: "Чий Крим"?

Друге – функції. Ми точно знаємо, що люди, які йдуть до влади для того, щоб красти, або щоб купляти там собі нову машину або ще щось – не з нами. 

Це друге питання і воно в нас є суперважливим, критичним, і я всіх попереджаю, що буде з тими, хто буде замішаний –  буде біда. І цим ми відрізняємося від всіх попередніх політичних сил, які були при владі, всіх, хто став олігархом, всіх інших. 

Третій пункт про професійність. Ми не беремо просто хороших людей, а ми беремо людей, які ідуть і знають, для чого вони йдуть в місцеву й обласну раду. 

Четверте – рішучість. Ми зрозуміли, що недостатньо бути просто пристойними людьми, треба деколи "залазити на бобік". 

Тому що якщо ти мовчиш – це не працює. У нашій країні треба боротися за справедливість, треба боротися за правду. 

Коли ти бачиш якусь фігню, і тобі може бути суперстрашно, але ти маєш виходити і казати: "Я сюди прийшов, щоб боротися саме з несправедливістю".

Роман Кравець, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Роман Кравець, журналіст УП
Навіщо вступати в мембершіп? Сплативши всього лише 55 гривень, ви стаєте частинкою "Української правди". Ми разом з вами зможемо писати нові тексти, записувати гарячі інтерв'ю, готувати скандальні розслідування. А найголовніше: ми зможемо спілкуватися напряму без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.


powered by lun.ua
Головне на Українській правді