"Історія дуже погана". Як змінилася мобілізація – від армії добровольців до партії "ухилянтів"

Одного лютневого ранку 2026-го військові територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) разом із поліцейськими патрулювали вулиці в центральному місті України.

Вони зупинили перехожого, щоб перевірити його документи. Але чоловік почав тікати. Коли поліціянти та співробітники ТЦК намагалися наздогнати втікача, той відстрілювався.

"Спершу чоловік вистрілив у мій бік, а потім у поліцейського. Дивом ніхто не постраждав. Поліція швидко його затримала. Звісно, він виявився порушником військового обліку. Досудове розслідування вже завершено. Зараз справу розглядає суд", – на умовах анонімності розповідає УП постраждалий військовий.

Він півтора року служить у ТЦК. Потрапив туди одразу після мобілізації – через обмеження за станом здоров'я. За період роботи в територіальному центрі комплектування військовий помітив тривожну тенденцію: випадки агресії з боку громадян до груп оповіщення перетворюються на "щоденне явище".

Упродовж лютого 2022 – квітня 2026 років зафіксували 619 нападів на представників ТЦК. Троє військових загинули. Ще кілька років ніхто й подумати не міг про такий рівень протистояння між цивільними й військовослужбовцями територіальних центрів комплектування.

"Українська правда" вирішила з'ясувати, чому змінювалося ставлення цивільних до мобілізації й територіальних центрів комплектування від початку повномасштабної війни до сьогодні.

Ми поспілкувалися з керівницею аналітичного напряму благодійного фонду "Повернись живим" Ярославою Братусь, виконавчим директором Київського міжнародного соціологічного інституту (КМІС) Антоном Грушецьким, чинними й колишніми представниками вищого командування армії, військовими ТЦК. І визначили чотири основні етапи того, як відбувалися ці зміни.

Читайте також: "Їдеш по селу, а воно – як мертвий техаський городок, тільки перекотиполя не хватає". Як зсередини виглядає служба в ТЦК

Перший етап: армія добровольців

Період: початок 2022-го – середина 2023-го.

Позиція влади: "Проблем із мобілізацією немає" (ексміністр оборони Олексій Резніков, 25 липня 2022 року).

"Достатня кількість людей, які потрібні ЗСУ, набирається. Я можу сказати, що біля військкоматів стоять черги" (колишній секретар РНБО Олексій Данілов, 30 січня 2023-го).

Що відбувалося: Володимир Зеленський підписав указ щодо проведення загальної мобілізації в Україні 24 лютого 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення РФ взагалі не було проблем із комплектуванням армії.

"Це був шок! ТЦК працювали в три зміни. Люди навіть хабарі пропонували, щоб їх взяли у військо. Але тоді комісари були прискіпливі: не всіх брали. Наприклад, людям із хронічними хворобами одразу відмовляли", – пригадує в розмові з УП один із представників команди колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

В перші місяці повномасштабної війни вдалося збільшити чисельність Збройних сил приблизно до 700 тисяч бійців. Для розуміння: на початку лютого 2022-го в ЗСУ служили орієнтовно 260 тисяч військових.

Військові ТЦК перевиконували мобілізаційні плани, тому відправляли багатьох добровольців додому зі словами "ми вам передзвонимо за потреби" або "не з'являйтеся до досягнення призовного віку". Особливо наполегливі зрештою добивалися оформлення у військо.

Дехто захищав державу в статусі "піратів". "Був хаос. Частина добровольців пробули на фронті під час гострої фази бойових дій, особливо в районі Київщини, потім хтось із них офіційно долучився до армії, а дехто повернувся додому. Другі, як правило, мобілізувалися вже після отримання повістки", – каже УП керівниця аналітичного напряму благодійного фонду "Повернись живим" Ярослава Братусь.

Що пішло не так: далеко не всі, хто в лютому – березні 2022 року стояв у чергах біля територіальних центрів комплектування і отримував відмови, згодом приєдналися до війська.

Наприклад, співрозмовник УП Олександр оббивав пороги ТЦК майже 6 місяців. На той момент хлопцеві було 25 років, а призовний вік в Україні починався з 27-ми.

Військові 5 разів відмовляли йому в мобілізації – запрошували прийти за 2 роки. Олександр наївно вірив, що війна закінчиться значно швидше. І не без причини. Спікери від влади регулярно продукували "позитивні" новини на кшталт "війна закінчиться через 2–3 тижні" чи "за 5–6 місяців будемо в Криму".

Олександр вирішив будувати цивільне життя – знайшов роботу з бронюванням і одружився. Нині він і не думає про мобілізацію.

Влітку 2022-го на сайті президента з'явилася перша петиція про заборону видачі повісток на вулицях, блокпостах та заправках. Але відкритої конфронтації між військовими ТЦК і цивільними тоді не було.

На думку виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антона Грушецького, громадяни "спокійніше ставилися до мобілізації", бо сподівалися, що з такою кількістю добровольців "до них черга не дійде".

"В 2022–2023 роках існував певний романтизм від очікування швидкого завершення війни. Тоді відбулись успішні операції на Харківщині, Херсонщині. Люди були на позитиві. А далі стало відомо про корупційні скандали в обороні (як-от справа про "яйця по 17" – УП), перші невдачі на фронті (йдеться про Запорізький контрнаступ – УП). Цивільні почали гостріше реагувати на несправедливість (в процесі мобілізації – УП). Рівень недовіри цивільних до ТЦК почав зростати", – пояснює УП Грушецький.

Читайте також: "Брехня нас повільно зжирає". Як правда стає жертвою війни

Другий етап: мобілізація за повістками, кадрові чистки в ТЦК, напруга між політичним та військовим керівництвом

Період: друга половина 2023-го – початок 2024-го року.

Позиція влади: "Військові запропонували мобілізувати додаткових 450–500 тисяч людей. Мені потрібно більше аргументів, аби підтримати цей напрямок" (президент Зеленський, 19 грудня 2023 року).

"Мені потрібні люди, мені потрібні боєприпаси, мені потрібна зброя, щоб продовжувати ведення бойових дій" (колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, 26 грудня 2023-го).

Що відбувалося: перша мобілізаційна криза виникла влітку 2023-го.

Найанонсованішою і найочікуванішою подією того року був Запорізький контрнаступ. Українські військові мали здійснити швидкий прорив і звільнити частину окупованої області в напрямку Токмака – Мелітополя. Однак реалізувати задум не вдалося.

Під час контрнаступу українські підрозділи зазнали серйозних втрат. Резерви вичерпувалися. Необхідно було негайно нарощувати темпи мобілізації. Але розчаровані невдалою операцією цивільні не поспішали добровільно долучатися до війська. Дехто мобілізувався, коли отримував повістки, а хтось почав переховуватися від ТЦК.

"Що нам показало літо 2023 року? Людей, які хочуть воювати за Україну, майже не залишилося. Фактично 90% резервістів, яких ми почали призивати за повістками, не хотіли воювати, зокрема й через корупцію в ТЦК", – на умовах анонімності розповідає УП високопоставлений співрозмовник у Силах оборони, ознайомлений із перебігом мобілізації в Україні.

Власне, через гучні корупційні скандали в ТЦК Рада нацбезпеки і оборони (РНБО) 11 серпня 2023-го вирішила звільнити всіх обласних військкомів.

Незадовго до ухвалення цього рішення УП опублікувала розслідування "Батальйон Іспанія", в якому показала майно родини колишнього начальника Одеського обласного ТЦК Євгена Борисова в Іспанії. Нерухомість та автівки сім'я військкома купила за мільйони доларів уже під час великої війни. Слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) передали справу Борисова до суду в березні 2025-го. Вироку немає досі.

Дивіться також: "Батальйон Іспанія". УП навідалась в гості до одеського воєнкома та інших українських мільйонерів

У серпні розпочалося "велике перезавантаження" територіальних центрів комплектування: усіх тодішніх начальників розігнали, натомість призначили бойових офіцерів після поранень.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не підтримував рішення РНБО. Він заявляв, що незадоволений роботою новопризначених керівників ТЦК. Мовляв, попередники були професіоналами з профільною освітою.

Поки новачки розбиралися, як функціонують територіальні центри комплектування, мобілізаційні показники стрімко зменшувалися.

Між цивільними громадянами та військовими ТЦК ставало дедалі більше конфліктів. У соцмережах і медіа почала з'являтися інформація про порушення прав громадян під час мобілізації.

"Піхотинець ніколи не зрозуміє ухилянта, а ухилянт – піхотинця", – коротко і влучно описав суть цих непорозумінь співрозмовник УП серед військовослужбовців ТЦК. Він розпочав службу в територіальному центрі комплектування на заході України восени 2023-го, бо не зміг повернутися на бойову посаду після важкого поранення, що отримав під час бойових дій на Донеччині.

Наприкінці 2023-го – на початку 2024-го в Україні був критично низький рівень мобілізації. Щоб розв'язати проблему, військові й урядовці розробляли новий план щодо проведення мобілізації. Тоді представники командування пропонували Зеленському мобілізувати ще зо 500 тисяч новобранців. Президенту бракувало аргументів. Не в останню чергу через нелюбов до непопулярних рішень, які б'ють по рейтингу.

"Треба було формувати резерви. Неможливо виграти війну, якщо весь час із коліс поповнювати втрати мобілізованими. Партнери були готові допомогти з підготовкою більшості цих бійців. Але Зеленський вирішив, що 500 тисяч мобілізованих нам не треба. Заявив про це на пресконференції", – обурюється співрозмовник УП, який брав участь у розробці мобілізаційного плану.

Саме після тієї заяви топові посадовці й військове керівництво почали публічно перекладати одне на одного відповідальність за нову мобілізаційну політику.

Президент (і верховний головнокомандувач!) переводив стрілки на військове керівництво. Тодішній головком Валерій Залужний – на Міноборони. Ексміністр оборони Рустем Умєров намагався розділити відповідальність за написання законопроєкта з усім урядом. Голосувати за напрацьований документ довелося Раді.

Як змінилося ставлення цивільних до мобілізації та ТЦК: уже наприкінці 2023 року орієнтовно 60–70% українців не довіряли територіальним центрам комплектування. Відтоді й донині антирейтинг ТЦК тримається плюс-мінус на одному рівні, розповідає УП виконавчий директор КМІС.

"В українців з'явилося відчуття невизначеності. Стало очевидно, що війна завершиться невідомо коли. Значить, черга мобілізуватися може дійти і до тебе. Це, звісно, почало тиснути на багатьох цивільних", – зазначає Антон Грушецький.

Якраз у той час у публічній площині з'явився наратив "воювати будуть усі". Найчастіше цю фразу повторювали медійні військові.

Читайте також: "В останній штурм замість 12 людей пішло 4". Чому наявної мобілізації замало і як поліпшити рекрутинг до війська

Третій етап: нові правила мобілізації, чи "Бусифікація"

Період: початок 2024-го – кінець 2024-го.

Позиція влади: "Ми в три рази збільшили показники мобілізації. Наступний крок – реформа ТЦК" (колишній міністр оборони Рустем Умєров, 23 вересня 2024 року). Спойлер: анонсована реформа так і не відбулася.

"Наймасштабніша мобілізація була в 2024 році – 30 тисяч людей щомісяця" (верховний головнокомандувач Зеленський, 11 лютого 2025-го).

Що відбувалося: 25 грудня 2023 року уряд вніс до Ради перший варіант законопроєкту з новими правилами мобілізації.

Тоді в президентській фракції "Слуга народу" поширили рекомендації, як (не) комунікувати документ. Депутатам порадили переадресовувати всі питання військовим, які взагалі-то не мають права вносити законодавчі ініціативи. Але такі "поради" ідеально вписувалися в загальну комунікаційну рамку президента.

Через критику суспільства депутати повернули уряду на доопрацювання перший варіант законопроєкта. Новий мобілізаційний документ урядовці зареєстрували в парламенті 30 січня 2024-го. Депутати майже три місяці ламали списи над фінальною версією документа. Проєкт змінювали з десяток разів.

Недоторканою весь цей час залишалася хіба норма про встановлення чітких термінів служби під час війни. Але 9 квітня тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський попросив оборонний комітет прибрати її. Щоб не послаблювати фронт одномоментним звільненням понад сотні тисяч воїнів.

Читайте також: "Яка демобілізація? В нас окопи пусті". Чи визначить влада чіткі терміни служби

Після змін мобілізаційного законодавства всі військовозобов'язані від 25 до 60 років мали оновити облікові дані до 16 липня 2024-го. ТЦК отримали актуальну інформацію про громадян призовного віку, тому мобілізаційні показники полетіли вгору – до 30 тисяч на місяць.

Паралельно на початку травня 2024 року нардепи скасували "обмежену придатність". Це зобов'язало всіх громадян із таким статусом повторно пройти військово-лікарську комісію (ВЛК). Список вимог для визнання людини непридатною значно збільшився. Як наслідок, хворі почали виходити з комісії абсолютно "здоровими".

Всі чоловіки, які не оновили військово-облікові дані до 17 липня 2024 року, автоматично ставали порушниками. На початку 2026-го в розшуку ТЦК перебували два мільйони українців, як стверджував колишній міністр оборони Михайло Федоров.

Під час впровадження нових мобілізаційних правил військові та поліцейські отримали право затримувати таких громадян і доставляти їх до ТЦК. Щоправда, дехто зі співробітників територіальних центрів комплектування почав зловживати цим правом. Примусові посадки в "бусики незламності", побиття цивільних й експрес-мобілізація стали поширеним явищем. Нереалістичні мобілізаційні плани від Генштабу лише сприяли цьому.

Як змінилося ставлення цивільних до мобілізації й ТЦК: слово "бусифікація" стало головним у 2024-му році в Україні. А одними з найпопулярніших "туристичних" напрямків для чоловіків призовного віку виявилися Румунія та Угорщина. Щоправда, маршрут пролягав через річку Тиса.

В той рік цивільні надіслали уповноваженому з прав людини понад 3,3 тисячі звернень щодо порушення їхніх прав під час мобілізації, відповіли на запит УП в Офісі омбудсмена. Це в 6 разів більше, ніж за попередні 2 роки повномасштабки.

Станом на вересень 2024-го дії ТЦК зовсім не схвалювали 36% українців, скоріше не схвалювали – 25%. Лише 6% респондентів цілком позитивно оцінювали діяльність територіальних центрів комплектування, зазначається в соціологічному опитуванні Rating Group.

Що українці думали з приводу мобілізації?

"Багато громадян вважали, що Україна може обійтися без примусової мобілізації, якщо буде достатньо добровольців. Головне – їх змотивувати", – каже виконавчий директор КМІС.

Щоправда, коли соціологи уточнювали: "Якщо існуватимуть ризики обвалу фронту і будуть потрібні люди?", – приблизно половина українців відповідали, що мобілізація потрібна.

"Але десь 20% все одно стверджували, що має існувати лише добровільний рекрутинг. На пряме запитання всім дорослим громадянам, чи готові ви в разі потреби взяти зброю до рук для захисту держави, близько половини відповідали "так". Водночас 30–35% – "ні"", – продовжує розповідати Грушецький.

Соціолог пояснює: "Довіра до ТЦК скоріше відображає довіру до процесів, які відбуваються в державі, а не до мобілізації. Люди незадоволені корупцією, неефективністю. Значною мірою, звісно, незадоволені тим, що черга мобілізуватися спочатку дійшла до них, а не до дітей депутатів. Але вголос переважно говорять про корупцію й неефективність".

Читайте також: Війна все спише? Як правоохоронці (не) карають працівників ТЦК за перевищення повноважень

Четвертий етап: відкрите протистояння між цивільними й військовими ТЦК

Період: початок 2025-го – дотепер.

Позиція влади: "Вбивства військових у тилу – це червона лінія, яку не можна перетинати" (тодішній командувач Сухопутних військ і нинішній головком Михайло Драпатий, 2 лютого 2025 року).

"Історія дуже погана" (реакція президента на напад цивільних на військових ТЦК у Львові від 9 липня 2026-го).

Що відбувається: "Ми дійшли до точки, коли співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки почувають себе однією з найбільш незахищених категорій військовослужбовців", – каже УП керівниця аналітичного напряму "Повернись живим" Ярослава Братусь. За останні півтора року напади цивільних на військових ТЦК стали регулярними.

"Українська правда" зверталася до командування Сухопутних військ (КСВ) і Національної поліції (НПУ) із запитами щодо статистики нападів на військових ТЦК під час великої війни. Представники КСВ спрямували нас до НПУ, а поліцейські відповіли, що не виокремлюють такі дані.

Однак ми отримали відповіді від оперативного командування (ОК) "Північ" і Волинського обласного ТЦК. Статистика дуже показова.

Від початку 2025-го до середини 2026-го зафіксували 167 нападів на військових, які служать у територіальних центрах комплектування у зоні відповідальності "Півночі" (інформація щодо кількості ТЦК в підпорядкуванні ОК закрита). За всі попередні роки повномасштабки таких ситуацій було всього три. В 2025-му співробітника одного з ТЦК вбили під час виконання службових обов'язків.

За аналогічний період цивільні нападали на військових Волинського обласного територіального центру комплектування 93 рази. В 2022–2024 роках зафіксували лише 5 випадків нападів.

Підтверджує посилення агресії з боку цивільних і співрозмовник УП, який служить у ТЦК одного з центральних міст України.

"Ми працюємо разом із поліцією. Маємо право затримувати порушників. Але дуже часто в таких випадках з'являються "Робін Гуди", переважно жіночої статі, які в неймовірно агресивній формі починають відбивати військовозобов'язаних. До них підключаються інші "небайдужі". Вони не розбираються, які причини затримання порушника, а спускають собак, б'ють вікна у службових автівках", – розповідає військовий про свій досвід роботи в групах оповіщення.

Він наголошує, що в більшості випадків цивільні першими проявляють агресію щодо військових. "Майже ніхто не каже: "Ок, я порушив правила військового обліку, підлягаю призову. Відвезіть мене в ТЦК". Зазвичай одразу втікають або нападають. Зараз дуже небезпечно працювати на вулицях", – додає співробітник територіального центру комплектування.

Верховний головнокомандувач довго ігнорував тему відкритого протистояння між цивільними та військовими ТЦК в публічній комунікації. Натомість охоче розповідав, як доручав тодішньому міністру оборони Михайлу Федорову розібратися з "бусифікацією", а також анонсував армійську реформу з трансформацією ТЦК.

Лише після масштабної сутички у Львові на початку липня 2026-го, під час якої натовп заблокував та перекинув службовий автомобіль ТЦК, Зеленський нарешті висловив свою позицію.

"Дуже погане ставлення до людей у військовій формі. Так не має бути", – коротко сказав президент.

Як закріпилося негативне ставлення цивільних до військових ТЦК: "Тема мобілізації багато років була ніби табуйованою. Ми (йдеться і про владу, і про командування, і про суспільство – УП) намагалися робити вигляд, що цього слона в кімнаті не існує. Особливо – відповідальні за мобілізацію. Всі намагалися залишитися осторонь", – пояснює УП аналітикиня Ярослава Братусь.

За мобілізацію в Україні відповідають не лише військові. Вручати повістки можуть і представники органів місцевого самоврядування, роботодавці. Але вони фактично самоусунулися від оповіщення громадян, щоб не нариватися на негатив. Тож усі недоліки мобілізаційного процесу асоціюються винятково з ТЦК.

Керівниця аналітичного напряму фонду "Повернись живим" ("ПЖ") вважає, що в 2025-му в суспільстві закріпився наратив: "ТЦК – вороги суспільства, які порушують права цивільних".

Саме тоді в соцмережах з`явилося багато телеграм-каналів про "ТЦКашників-людоловів". У них часто поширювали одні й ті самі відео, де військові територіальних центрів комплектування застосовують силу до громадян.

Фахівці "ПЖ" аналізували канали, які підбурювали цивільних проти територіальних центрів комплектування. Деякі з них мають російське походження, припускають у фонді. Але українські спецслужби не блокують такі мережі, тому цивільні охоче переглядають їхній контент.

Порушення прав громадян під час мобілізації активно підсвічуються в медіа. Таким чином створюється ілюзія масштабності.

"Суспільний образ ненависті формувався з різних боків. Якраз із 2025-го самі військовослужбовці почали клеїти на свої машини наліпки "Не ТЦК" й відверто критикувати співробітників територіальних центрів комплектування", – додає Ярослава Братусь.

Читайте також: Корупція, гра в хованки і кумівство. Як мільйони "ухилянтів" уникають відповідальності в Україні

***

Чи могла Україна уникнути бодай однієї з описаних стадій у процесі мобілізації? Найімовірніше, ні.

"Не пройти всі ці чотири етапи (змін у ставленні цивільних до ТЦК і мобілізації – УП) в умовах затяжної війни, коли ресурси вичерпуються, а інтенсивність бойових дій не зменшується, нереально", – вважає аналітикиня Братусь.

Чи могли ці етапи розвиватися за менш негативним сценарієм? Можливо. Але зараз набагато важливіше питання: чи військово-політичне керівництво реально змінюватиме підходи до мобілізації, чи й далі не помічатиме слона в кімнаті?

Команда колишнього міністра оборони Федорова працювала над реформою територіальних центрів комплектування. УП писала про це в травні 2026-го. Але представити фінальні напрацювання суспільству команда Федорова так і не встигла.

Реформувати ТЦК й перезапустити мобілізацію Зеленський передоручив виконувачу обов'язків міністра оборони Євгенію Хмарі та новопризначеному головкому Михайлу Драпатому.

Перший етап – "чистки" в ТЦК. Наприкінці липня Державне бюро розслідувань спільно з Генштабом розпочали спецоперацію "Чесний призов".

ДБР розслідує незаконне втручання до реєстру військовозобов'язаних "Оберіг", фіктивні бронювання, сприяння ухиленню від служби, штучне завищення показників роботи, насильство щодо цивільних. Співробітники Бюро провели 61 обшук та повідомили про підозри 15 посадовцям ТЦК із багатьох областей України. Спецоперація триває.

Але очевидно, що розв'язати всі проблеми в мобілізації лише кадровими змінами в ТЦК неможливо.

Що робити? Це запитання журналістка УП ставила всім співрозмовникам, коли працювала над матеріалом.

Найрадикальніші пропозиції озвучували військові ТЦК: блокувати рахунки і позбавляти ухилянтів права керувати автівками, щоб вони добровільно-примусово оновлювали дані.

Більшість зі співрозмовників схиляються до думки, що варто почати з перегляду системи бронювання. Адже і цивільні, і військові вважають її несправедливою.

Ще один аспект, з яким погоджуються всі – влада нарешті має забезпечити невідворотність покарання. Як для тих, хто ухиляється від служби і нападає на військових ТЦК, так і для тих, хто перевищує свої повноваження під час мобілізації цивільних.

Ангеліна Страшкулич, УП