Три помилки влади в епоху карантину
Повільними кроками ми наближаємося до остаточного зняття карантинних обмежень. Міністр охорони здоров'я Степанов заявив, що піку вдалося уникнути завдяки своєчасно введеному карантину.
Паралельно прем'єр-міністр Денис Шмигаль стверджував, що ми тільки наближаємося до піку. Але, на щастя, його прогнози не збулися.
І все більше стає очевидним, що до кінця червня ми повернемося до більш-менш звичного ритму життя. Попереду у влади буде декілька місяців на усвідомлення головних помилок і підготовку до сезонного спалаху захворюваності, який може статися восени.
Так у чому ж головні помилки чинної влади в період епідемії?
1. Брак комунікації з народом
Подібна тенденція спостерігалася ще до епідемії та карантину (так звана "капсулізація Зеленського"), але саме в цей період вона досягла свого піку.
Одним із перших кричущих випадків було повернення українців до Нових Санжар. Паніка, нерозуміння, автобус із людьми закидали камінням, народ протестує. Свої проти своїх. Але ж хто насправді винуватий у тому, що відбулося?
Звісно, влада. Вона першою мала взяти на себе всю відповідальність щодо комунікації з новосанжарцями та чітко пояснити всі можливі ризики або їх відсутність. Чи підхопився хтось із президентської команди виступити перед збентеженим натовпом? Чи була проведена комунікаційна підготовка напередодні повернення українців та закриття їх на обсервацію? На жаль, ні.
Здебільшого громадськість звинувачує жителів Нових Санжар у ганебній поведінці, а сам Зеленський вважає заворушення чітко спланованою акцією. Але люди невинуваті. Ними рухає інстинкт самозбереження, кожний сам за себе. І це цілком природна поведінка для будь-якої живої істоти. Ніхто не хоче ризикувати своїм здоров'ям та життям на користь інших. Українських туристів новосанжарці сприймали як потенційно інфікованих, отже – як загрозу.
Читайте також:
Історія сумнівів та експериментів. Як українська влада боролась з коронавірусом
Якби керівництво МОЗ або сам президент напередодні обсервації організували відкриту зустріч із народом і ЗМІ та відповіли на всі важливі питання, у людей поменшало би сумнівів. Було би більше розуміння і менше страхів. І, напевно, цієї ситуації з простетами можна було б уникнути.
2. Брак координації регіональної влади
Подібний провал у комунікації та координації між центральною та регіональною владою.
Горизонтальна координація – це найважливіша умова адекватної роботи влади. Її основа – це постійний контакт, знаходження порозуміння та компромісів між представниками влади.
На жаль, під час карантину був втрачений контроль та комунікація з мерами Черкас, Одеси та Харкова, які почали піаритися за рахунок недотримання вимог Кабміну.
Бондаренко розпорядився передчасно послабити карантинні обмеження для деяких підприємців, Кернес взагалі не хотів закривати школи та дитсадки на карантин, а Труханов ще на початку травня вирішив, що карантин в Одесі закінчився та місто готується до відкриття туристичного сезону.
Тобто ніхто з них не сприймав вказівки центральної влади. І в цьому насамперед вина тих структур, які відповідальні за комунікацію та координацію.
Українська влада всіх часів має успішний досвід "договорняків". Але чомусь саме в цій ситуацій їй не вдалося імплементувати свій досвід в позитивне русло та договоритися один з одним. Причина цілком зрозуміла – кожний лобіює свої інтереси всупереч інтересам народу.
3. Брак твердої руки
А, отже, й системності в рішеннях.
Із самого початку оголошення епідемії та карантину ми спостерігали за відсутністю чіткої системи та стратегії, якій би слідувала влада.
Уже декілька разів були закриті, а згодом відкриті ринки на вимоги обурених підприємців. Була оголошена певна дата виходу з карантину, але вже тричі ця дата змінювалася і вихід із карантину відкладався. Народові здавалося, що над ним знущалися.
Власне, це згодом і відбулося, Шмигаль анонсував продовження карантину й після 22 травня. Але ж чому ця заява прозвучала так пізно, коли народ уже був готовий до його скасування?
Ще в середині квітня, у своїй колонці на УП я писав про те, що рано радіти, карантин може тривати до середини літа. І це було доволі легко спрогнозувати.
Звісно, якби ця заява ще у квітні прозвучала з вуст Шмигаля або Ляшка, це була би точка кипіння та максимального обурення українців. А влада боїться народного гніву. Попереду місцеві вибори, треба утримати рейтинг, який і без того достатньо похитнувся.
Але паралельно саме така чесність влади дала б можливість громадянам усвідомити всю ступінь відповідальності, яку вони несуть, і не тішити себе ілюзіями щодо швидкого виходу з карантину.
Коли влада всупереч фактам та логіці прогинається під думку громадськості в державно важливих питаннях, це свідчить про відсутність твердості та вміння дотримуватися визначеної стратегії.
Що зараз потрібно президентові та його команді, щоби підготуватися до осіннього загострення:
– Налагодження внутрішньої та зовнішньої комунікації. І це буде для його команди міцною підтримкою на виборах;
– Контроль та координація регіональної влади, яка намагається нівелювати авторитет центральної;
– Системність у рішеннях та співпраця з досвідченими політиками, які вже продемонстрували свою тверду руку.
Олег Петровець, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
