"Яка мати їх народила?!", або Як після теракту у Вінниці ми продовжуємо шукати в убивцях людське

П'ятниця, 15 липня 2022, 14:35

"Що ж це за люди такі?!", "Яка мати їх народила?!".

На 142-й день повномасштабного вторгнення продовжують лунати ті самі питання. Одні й ті самі на восьмий рік загарбницької війни в Україні.

Вбивство мирних мешканців у Вінниці 14 липня викликало потужну хвилю справедливого гніву. Реакція суспільства на черговий злочин росіян в Україні є зрозумілою та логічною. Але місцями вона нагадує той здивований вираз обличчя, який часто показують у серіалах та фільмах, коли маніяк встромляє в жертву ніж.

За секунду до смерті в очах жертви читається німий вигук: "За що? Хіба ж можна так? Серйозно? Не може бути!".

Реагувати на загибель людей у ​​Вінниці без емоцій неймовірно складно. Але якщо їх все ж таки спробувати відкинути, то цей злочин, на жаль – лише один із багатьох. Тих, що були. І тих, що ще будуть.

Часів Яр, Кременчук, Одеса, Миколаїв, Харків, Ізюм, Волноваха, Київ, Буча, Ірпінь, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ… Російські маніяки зроблять все, щоб поповнити свій кривавий список. Хіба в когось можуть залишатися сумніви? Схоже, що все ще можуть.

Якщо на восьмий рік війни ми продовжуємо запитувати себе, всесвіт та навіть самого ворога, що не так з росіянами – це може означати різне. Зокрема й таке: можливо, не дуже свідому, але спробу відшукати в убивці хоч щось людське.

Читайте також: Теракт у Вінниці. Тепер Смерть приходить із "Калібром", який розлітається на тисячі дрібних уламків

Знаки питання та оклику, які ми обрушуємо на сторінки соцмереж, якими ми мучимо свій розум і серце, свідчать про те, що багато хто з нас все ще перебуває на стадії заперечення. У найкращому разі – на стадії торгу.

Навіть "хороші росіяни" не здатні чесно подивитися на себе у дзеркало.

Один із ведучих на Youtube-каналі Навального у традиційному для лібералів РФ стилі спробував перекласти всю провину на інших. Він закликав "думаючих" співвітчизників показувати рідним відео з "кадировцями", які і є, на його переконання, обличчям армії РФ та її злочинів.

При цьому, сказав ведучий, показ таких відео варто супроводжувати запитаннями: "Ви справді їх підтримуєте? Ви хочете, щоби вас з ними асоціювали?".

Чи багато "кадировців" на кораблях Чорноморського флоту Росії, які запускають ракети по мирних українцях? У стратегічних бомбардувальниках? Відповідати на це "хорошому російському" незручно та невигідно.

 
фото з вінниці

Продовжувати шукати людське в тому, хто прийшов вас вбивати, безглуздо та контрпродуктивно. Прокляття, умовляння та апелювання до совісті на вбивць не діють.

Так співпало, що в день вінницької трагедії на "Українській правді" вийшло інтерв'ю з офіцером 95-ої бригади Юрієм Кочевенком.

"Я б порадив тим, хто не воює, перестати емоційно реагувати на якийсь черговий акт жорстокості, цинічності ворога, – сказав він. – Краще спокійно робити своє, щоби наблизити перемогу. Кожному на своєму місці".

Реклама:

За що? Що ми зробили? Після нових звірств РФ ми чомусь продовжуємо шукати відповідь на це питання. Витрачаємо свої сили та час, коли відповідь давно сформульована: просто за те, що ми є.

Нещодавно в Новошахтинську Ростовської області вручили посмертний орден матері 24-річного старшого матроса Ігоря Торби.

Під час церемонії глава адміністрації з хибно-скорботним обличчям так висловився щодо нікчемної загибелі цього молодого окупанта, а заразом і всієї сутності Росії: "Хлопці гинуть у боротьбі з нацизмом. З тими людьми, які сьогодні не хочуть жити із нашою ідеологією".

Світ змінюється, змінюється Україна. Але тільки не Росія. В її агресії по відношенню до інших немає нічого нового. Ні з часів Вінниці, ні з часів Маріуполя, ні зі спаленого дотла Батурина восени 1708 року.

Вам досі не зрозуміло, за що? Може, ви хочете жити "з їхньою ідеологією"?

Євген Руденко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Китай перевіряє готовність Заходу до поступок: що стоїть за візитом Лі Хуея в Україну

Бюджет Київщини: втричі більше дотацій, ніж до війни

Чемпіонські бої Усика, Гвоздика, Берінчика й Ломаченка: чого очікувати Україні в 2024 році

"Драконівські вимоги" до якості харчування ЗСУ. Приклад однієї консерви

Понад 2000 іноземних компаній залишаються в Росії. Що можуть зробити уряди західних країн?

Націоналізація активів рф: перешкоди на шляху ефективної реалізації майна агресора