"Мені обіцяли, що "беспредела" не буде. Обманули". Семенченко з ізолятора СБУ про "справу ПВК"

Четвер, 13 травня 2021, 05:30

Семен Семенченко – колишній комбат відомого добровольчого батальйону "Донбас" – був активним героєм новин на початку війни на Сході.

Семенченко – нардеп – знову став одним із постійних ньюсмейкеров у 2017 році як один із очільників блокади ОРДЛО, а потім – протестів під Верховною Радою, так званого "МіхоМайдану".

Навесні 2021 року Семенченко знову змусив країну згадати про себе. Тепер – у ролі підозрюваного в злочинах. Нині колишній народний обранець і комбат перебуває під арештом без права застави.

Служба безпеки вважає, що він організував незаконне збройне формування, так звану "приватну військову компанію". Її членами, за версією слідства, стали АТОвці, а спонсором – громадянин Казахстану. Останнього нібито обдурили, пообіцявши створити охоронну фірму, але використавши гроші на "ПВК". 

Другий найвідоміший фігурант справи – теж колишній боєць "Донбасу", підприємець Євген Шевченко. Вперше про нього заговорили через співпрацю з Національним антикорупційним бюро у викритті корупціонерів.

За твердженням СБУ, Шевченко, крім залученості до "ПВК Семенченка", займався контрабандними поставками військових деталей з Росії. Він сам пов’язує це з критикою української влади за зрив спецоперації із затримання російських найманців, так званий "Вагнергейті".

Детально як версію слідства, так і позицію підозрюваних "Українська правда" вже описувала раніше – почитати їх можна за цим посиланням

Тепер УП передала запитання в ізолятор Семенченку. У письмовому інтерв’ю з-під арешту він розповів, чи існувала та сама "ПВК", як ветерани співпрацювали з казахстанським бізнесменом, а також за що він вдячний Арсену Авакову і чому вважає справу проти себе провокацією російських і білоруських спецслужб.

Не всі твердження екснардепа і комбата мають документальне чи будь-яке інше підтвердження. Однак ми публікуємо слова Семенченка як позицію однієї зі сторін у резонансній справі, яка має право бути почутою на рівні з версією слідства.

Аби деталі, імена та назви в його розповіді не збивали з пантелику, коротко нагадаємо основних фігурантів справи.

ГО "Внутрішній корпус батальйону "Донбас" – громадська організація, що складалась із АТОвців і об’єднувала "кістяк" так званої "ПВК".

Donbass Battalion corporation (скорочено DBC Corp) – приватна військова компанія, яку колишні бійці зареєстрували у США.

ТОВ "Донкорп Україна" – українська охоронна організація, відкрита деякими членами української ГО та зареєстрованої в США ПВК. 

Сергій Борисенко – 59-річний бізнесмен, громадянин Казахстану, який профінансував так звану "ПВК Семенченка". 

Ветерани з числа керівництва ПВК і охоронної фірми: Анатолій "Гал" Віногродський (екскомандир батальйону "Донбас", фінансовий директор DBC Corp), Сергій "Тезка" Ружицький (директор "Донкорпу"), Сергій "Аким" Акимович (офіційний засновник і власник DBC Corp).

Позицію Віногродського та Ружицького можна прочитати в їхньому інтерв’ю УП.

Інші ветерани і члени організації, зокрема: Ігор Орленко (формальний власник тренувального табору, який СБУ приписує "ПВК"), Вадим Боровик (один із членів організації, який "здав" її СБУ), Богдан Лозіцький, Олександр Новіков.

– Семене, я би хотіла почати з того, що прямо не стосується справи про так звану ПВК, але впливає на сприйняття вас у суспільстві. Ми небагато знаємо про ваше довоєнне життя, і є епізод, про який люблять згадувати ваші недоброзичливці. Це кримінальна справа щодо вбивства, через яку вас нібито затримували в Севастополі у 90-х. Про це писав навіть ексзаступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін, стверджуючи, що саме він працював над розслідуванням.

Чи затримували вас у такій справі? У чому її суть? Чи мали ви в 90-х якісь зв’язки з кримінальним світом? Чи справді в нульових виїжджали до Росії, де переховувались від українського слідства? Чому ви вирішили змінити ім’я та прізвище?

– Інформація про "кримінальну справу про вбивство" була вкинута в інформаційний простір російським пропагандистом Анатолієм Шарієм в 2018 році. Одразу після блокади торгівлі з окупантами і антикорупційних протестів на Грушевського.

Тобто російському пропагандисту співробітники ФСБ скинули з окупованого Севастополя нарізку відеоматеріалів. Він попрацював у відеоредакторі і запустив фейк. Велика частина фейку – його трактування і коментарі. І тільки через 3 роки ви перший український журналіст, який мене про це запитує.

Аброськіна до того моменту тільки що підвищили з посади начальника поліції Донецької області. За те, що під час "блокади торгівлі на крові" дав команду спецназу побити ветеранів війни, які заважали олігархам, чиновникам, криміналітету наживатися на торгівлі з ворогом.

Ось після цього "замісу" Аброськін різко став моїм "недоброзичливцем". І став розповідати ті ж "історії", що і російський пропагандист Шарій. За Севастополем я його не пам'ятаю. І до блокади Аброськін зі своїми "викриттями" не виступав. 

Після військового училища я пішов на гражданку, був підприємцем і вашим колегою – журналістом. Працював редактором газети "Севастопольський вісник". Потім, додалася ще одна – "Наша севастопольська правда". Боролися також з корумпованою міліцією, яка в Криму зрослась з криміналом.

 
Фото: facebook С. Семенченка

У 90-і роки при повній підтримці севастопольської міліції бандити вбили двох моїх знайомих, а мене вбити не вдалося. У мене "на пам'ять" досі порізане ножем обличчя, сколоті зуби і всі руки в шрамах: хапався за лезо ножа, яким мене вбивали.

І ніхто мене не "затримував". Сам з'явився в міліцію і написав заяву. Привів, показав де все сталося. Назвав імена бандитів. І на 8 місяців потрапив в круговерть пекла. До мене не допускали адвоката, катували.

Хотіли, щоб вбивство моїх знайомих взяв на себе, а прізвища реальних замовників і виконавців – забув. Але з'ясувалося, що змусити мене забути вони не можуть. Доказів моєї провини хоч у чомусь – а намагалися приписати навіть валютні операції – не було ніяких.

У підсумку після "прес-хати" (на жаргоні означає камеру, в якій арештанту створюють нестерпні умови – УП) Сімферопольського СІЗО змушений був порізати собі вени коліщатком від електробритви.

Почався шум. Підключилися правозахисники, змогли пробитися адвокати. Катування припинилися. "Просто так" невинним мене відпустити не могли – за моє незаконне перебування в тюрмі хтось із "системи" мав би відповідати.

Мені було 20 з невеликим років, і я дуже хотів побачити сім'ю, вирватися з цього пекла. Адвокат домовився, що я зміню свідчення. І скажу, що я прийшов повідомляти про злочин не одразу, а за кілька годин. Це стаття "недонесення про скоєння злочину".

І що мене нібито змусили заховати якісь речі з місця злочину. Їх не існувало в природі, але це плюс одна стаття – "приховування слідів злочину".

Відбувся суд. Суддя поставив мені питання: а що саме ти заховав і де це? І навіщо ти слухаєш тих, хто тебе намагається обдурити? Вистачить і "недонесения" з тебе. Стаття "приховування" відпала. І залишилася стаття "недонесення про скоєння злочину". Хоча з моєї заяви це розслідування і почалося.

Суд визнав мене винним в тому, що "сказав не відразу" і постановив "обмежитись  тим, що вже відсидів" – 8 місяцями.

Замовників і виконавців, хто намагався вбити мене і вбив 2 моїх знайомих, так і не встановили досі, ніхто не відповів. Минуло кілька років і мені зняли судимість. Минуло ще кілька років – стаття "недонесення про скоєння злочину" була визнана "пережитком радянського періоду" і декриміналізована.

Що стосується фейків, що "в нульових переховувався в Росії" – це ще одна брехня. У 2000 році я продовжував працювати редактором газети і боротися зі свавіллям влади і міліції. А в 2004 "ховався" на Помаранчевому Майдані.

У 2004 році я приїхав на перший Майдан. В актовій залі Міністерства агропромислового комплексу йшов запис військовослужбовців запасу в "самооборону". Вірніше, як раз в те, що мені зараз пред'являють – незаконне воєнізоване формування. Називалося воно "Сини Вільної України".

І незважаючи на те, що там треба було спочатку давати паспорт, я сказав свій "позивний". Тоді я його і придумав – Семен Семенченко. Тому що, припускаючи, що Помаранчева революція може і програти, і нам доведеться, можливо з боями, відступати з Києва, хотів про всяк випадок захистити від репресій сім'ю.

Минуло 10 років. І коли без бою аброськіни здали мій рідний Севастополь і український Крим, я з дружиною і трьома дітьми жив в Донецьку. Я взяв у руки зброю, ми атакували блокпост сепарів "ДНР" у Покровську (Донеччина, колишній Красноармійськ – УП). Потім ми звільнили від "ДНР" кілька районів Донецької області. І все це було – незаконне воєнізоване формування, партизанський загін "Батальйон Донбас".

І весь час, поки ми були партизанським загоном, моя сім'я продовжувала жити в Донецьку. Адже ми сподівалися швидко повернутися. Тому практично всі наші бійці носили балаклаву. І тому я закликав українців брати в руки зброю і захищати рідну землю не як Костянтин Гришин, а як Семен Семенченко.

Потім в Міністерстві внутрішніх справ з'явилася інформація, що особистість і місцезнаходження моєї сім'ї встановлені, і за нею з Горлівки виїхав російський терорист Ігор Безлер. Ледве-ледве встигли евакуювати дружину і трьох малолітніх тоді ще дітей. І як би не склалися наші політичні відносини надалі, я за це вдячний міністру МВС Арсену Авакову і його помічнику Антону Геращенку.

Так ось, до червня 2014 моя сім'я вже виїхала, але я вже був відомий в Україні під своїм бойовим псевдо – Семен Семенченко. А далі – змінив прізвище. Чому?

Війна дуже часто проходить по сім'ях. Моєму батькові, коли почалася війна, було більше 70 років. Він жив в Севастополі, де прослужив на Чорноморському флоті до виходу на пенсію в званні капітана третього рангу. Все життя вірив телевізору і жив часом своєї молодості – Радянського Союзу.

І коли після Майдану Росія окупувала Крим, він, мабуть, вирішив, що повернулися дні його молодості. І коли по російському ТБ стали показувати сюжети про "найманців Коломойського", "звірів-бандерівців", "про розп'ятого хлопчика", він повірив. У тому числі – в "карателя Семенченко". І сказав, що у нього немає сина.

Я не хотів про це писати, це глибоко особисте. Але якщо 7 років в цьому особистому копаються ногами мої співвітчизники, то ось вам правда до кінця. Тому мій бойовий псевдонім зараз – моє прізвище за паспортом.

 

– Коли і в кого виникла ідея заснувати Donbass Battalion corporation? З якою метою? У чому мав полягати цей бізнес? Як до цього процесу долучились ви?

– Я вважав, що Україні потрібен ще один інструмент захисту національних інтересів – приватні компанії безпеки. У США – BlackWater, у Канади – Garda, у РФ – це "філія", ПВК "Вагнер". А чому в України такого інструменту немає?

DBC corp – соціальний проект, збереження резерву для армії, навченого, мотивованого, що одержує гідні гроші за свою роботу.

Ветерани мають отримувати навички в області безпеки, рости професійно, тренуватися в кращих європейських академіях. Тоді держава, коли знадобиться, отримує підготовленого без жодної державної копійки бійця. А ще краще – мережа контрольованих державою приватних структур по всьому світу.

Ось моє офіційне звернення – пропозиція РНБО відвідати тренувальний центр. Це схоже на щось незаконне?

Так ось, навчання 21 день в Європейській академії безпеки – приблизно тисяч 5 доларів. Множимо на 100 осіб – $500 тисяч. Зрозуміло, що потрібні інвестори. І це такий же стартап, як і підприємство з виробництва безпілотників, ферма з "майнінгу" або інтернет-проект.

Я вважаю, що українські ветерани гідні найкращого. І крім найкращих умов навчання, тим, хто добре працює, в підсумку мають видавати акції компанії. До 10% на всіх, безкоштовно.

Ну і контракти – не на війну, а на забезпечення безпеки в зонах підвищеного ризику. Охорона, наприклад. Бажано, щоб "порушниками безпеки" були російські ПВК, що складаються зі зрадників з Донецька, Криму, військових злочинців з РФ. Які зараз в Сирії, Лівії, Центральній Африці і купі інших місць роблять те ж саме, що робили на нашому Донбасі. І українські ветерани цілком здатні їх "закликати до порядку".

Керівництва Doncorp вело переговори про те, щоб увійти акціонерами в підприємства безпеки США, які мали прямі контракти в різних країнах. У тому числі дуже привабливих для українського бізнесу, який, до речі, теж потребує захисту в країнах Африки і Близького Сходу.

Як я до цього "приєднався"? Як член комітету ВР з питань оборони і безпеки. Бо вважав і вважаю, що це в інтересах нашої країни.

Читайте інтерв’ю з Семенченком 2014 року Командир батальйону "Донбас": Зараз сепаратисти візьмуть стільки, скільки ми їм дамо взяти

– Опишіть, будь ласка, вашу роль у Donbass Battalion corporation: що саме ви мали робити, які функції виконували? У чому був ваш інтерес, чи планували ви цю компанію як бізнес?

– У 2018 я не міг виконувати будь-яку "роль" в Donbass Battalion corporation. Я був народним депутатом України, першим заступником голови комітету ВР з питань національної безпеки і оборони. Я не міг бути засновником, акціонером або посадовою особою компанії. Мій "інтерес" був державним. 

У квітні 2014 я створив один з перших добровольчих батальйонів. У 2016 – штаб звільнення патріотів, 2017 – штаб блокади торгівлі з окупантами. А в 2018 був наступний етап.

Після закінчення своєї каденції я розглядав варіант піти працювати в DBC corp. Про що відкрито писав у своїх публікаціях. Цікаво, що 80% моєї "підозрі" – це ксерокопії моїх публікацій і відкритих звернень до органів влади.

– Як і коли ви познайомились із Євгеном Шевченком, який нині разом із вами проходить у "справі ПВК"? Якого характеру були ваші відносини? Чи працювали ви разом над якимись іншими спільними проєктами, крім Donbass Battalion corporation? Чи мали якісь спільні бізнесові інтереси?

– Євген Шевченко прийшов добровольцем в батальйон "Донбас" в 2014 році. Брав участь в роботі нашої ветеранської організації. Відносини були як у людей, які разом воювали, як у ветеранів російсько-української війни.

Довгий час він був у мене помічником депутата. Так як він співпрацював з НАБУ, то допомагав збирати матеріали для розслідувань, які проводили ми в комітеті з безпеки та оборони.

Над DBC ми з ним разом не "працювали". Він дійсно їздив зі мною в закордонні поїздки, в якості помічника. Йому пропонували стати акціонером проекту, але в підсумку не зрослося. І над якимись іншими спільними бізнес-проектами ми не працювали. До 2019 я був народним депутатом і не займався бізнесом.

Після 2019 року наші шляхи дещо розійшлися – зустрічалися епізодично. Але відносини залишилися такими-ж – ветеранськими. 

– Чи знали ви, що Шевченко займається поставками деталей для військової техніки, зокрема, з Росії? Як ставитесь до такого його бізнесу? Чи обговорювали колись цей бізнес із Шевченком?

– Я читав інтерв'ю Шевченка, чув його пояснення – що він працює агентом НАБУ і виявляє корупціонерів. Останні гучні затримання на $6 млн. це підтвердили.

Як і відсутність будь-яких кримінальних переслідувань за його діяльність. Тому я не сумнівався в тому, що ця діяльність контролюється спеціальними правоохоронними органами України, а то і не тільки України.

Я категорично проти того, що на 7 році війни в Україні не побудований навіть власний патронний завод. Що в питанні імпортозаміщення деталей і вузлів до легкої і важкої броньованої техніки, низки інших вузлів і агрегатів Україна досі залежна від країни-агресора. І це позорище.

Але війна то нікуди не поділася. І в питаннях пошуку тих вузлів влада не залишає підприємствам оборонного сектора ніяких можливостей, окрім пошуку цього всього всередині колишнього соцтабору. Це сумна реальність. 

Тепер моє ставлення до бізнесу Шевченка. Я не питав його, звідки він що купує і куди постачає. Але, наскільки мені відомо від представників українських спецслужб, це взагалі навіть близько не "поставки з РФ". Країна-агресор в цьому аж ніяк не зацікавлена.

Давайте називати речі своїми іменами. На территории держави-агресора діє злочинна група – за їхнім законодавством – яка краде товари військового призначення з російських військових складів, використовуючи хабарі, корупцію всередині цивільних та військових чиновників, нелегально транспортує все це добро. Їх періодично ловлять та дають реальні тюремні строки в РФ. Такі собі "поставки".

Як саме все це попадає в Україну – я не знаю, це справа наших спецслужб. Я усіма руками підтримую розкрадання на російських військових складах, підтримую вибухи на них, для приховування слідів крадіжки. Підтримую корупцію серед військових і цивільних чиновників в країні, з якою Україна воює вже 7 рік.

Але я вважаю, що це все, бажано з подальшою вербовкою цих злодіїв, має відбуватись під контролем українських спецслужб. І я не розумію, чому бізнесмен Шевченко досі не співпрацює з українською розвідкою.

– Чи ви колись співпрацювали з Шевченком у таких поставках? Якщо так, який був характер співпраці?

СБУ опублікувало скріншоти ваших із Шевченком листувань, в яких ви ведете розмову про поставки деталей. Також Шевченко в інтерв’ю нам говорив, що ви запитували його, "чи може дістати ті чи інші запчастини для танків".

Поясніть, будь ласка, контекст цих розмов. Якими були ваша роль та інтерес у поставках деталей для військової техніки?

– Ні, з Євгеном Шевченком я в поставках будь-чого не співпрацював. І, до речі мені ніхто не пред'являє підозр в торгівлі чим-небудь з РФ.

Щодо скриншотів – я давно перестав довіряти публікаціям картинок з трагічними поясненнями. І в зв'язку з розвитком програм типу "Фотошоп", і пам'ятаючи ту "народну творчість", яку нам в 2018 демонстрували у справі Надії Савченко в парламенті (у 2018 році Семенченко голосував "за" зняття депутатського імунітету із Савченко – УП).

У мене в телефоні немає подібних листувань, тому це питання треба переадресувати авторам цих "скріншотів".

 
Скріншот СБУ 

Я вважаю, що якщо у Шевченка є подібні канали, то ними мать володіти відповідні українські спецслужби. Але це не стосується моєї справи. Це стосується тільки моєї особистої громадянської позиції і допомоги спецслужбам України. Про яку я зараз докладно говорити не готовий. Але зацікавлений в подібній розмові, наприклад, у ТСК в парламенті, з людьми, які допущені до держтаємниці.

– За яких умов і коли ви познайомилися із бізнесменом Борисенком? Яким бізнесом він займався тоді і займається зараз? Чи цей той Борисенко, який має в Казахстані компанію в сфері чорної металургії?

– Мене познайомив другий командир батальйону "Донбас" Анатолій Виногродський "Гал". Він сказав, що Борисенко як волонтер допомагав батальйону "Донбас" НГУ з 2015 року, коли Виногродський командував ним.

Яким він бізнесом займався, я не знаю. Але коли у нас з’явились сумніви в його мотивації – в 2019 році – ми почали цікавиться його минулим. Але слідів про діяльність його бізнесу в відкритих джерелах не знайшли. В Україні він зараз утримує охоронну фірму.

– Чи займались ви з Борисенком іншими спільними проєктами, крім Donbass Battalion corporation? Ви говорили, що він був залучений до фінансування акцій "Руху нових сил" Міхеіла Саакашвілі. Чи фінансував він якісь інші акції чи заходи, в яких брали участь ветерани АТО?

– З Борисенком я не займався "спільним проектом DBC.Corp". Це проект, в який керівництво компанії залучили його в якості одного з інвесторів, стартап-акціонера компанії.

Співробітництва з Борисенком в якості фінансування яких-небудь громадсько-політичних акцій ані в мене, ані в нашої ветеранської організації не було. Його співробітництво як акціонера з керівництвом компанії почалось вже після закінчення громадсько-політичних акцій 2017-2018 років.

А під час цих акцій, він себе публічно позиціонував як прихильник Саакашвілі, фінансист Дніпропетровської організації "РНС" та певних київських активістів. Наскільки мені відомо, особисто Саакашвілі до цього не має відношення.

– Як і для чого в Donbass Battalion corporation з’явився Шевченко? У чому полягала його роль?

– Я читав його інтерв’ю Денису Бігусу в 2019 році, де він позиціонує себе як "співласник" ПВК. Це не зовсім відповідає дійсності. Думаю він публічно говорив ці речі для іміджу, перебуваючи в своїй службовій ролі "агент НАБУ".

Йому пропонували стати акціонером компанії, але це так і не було реалізовано. Ані засновником, ані акціонером, ані посадовою особою він не був. Відповідно, ні в якому "Donbass Battalion" він не "з’являвся", але з Борисенком був знайомий особисто.

– Хто вирішив залучити Борисенка до фінансування Donbass Battalion corporation і на яких умовах? Хто вів перемовини з ним? Чи зустрічались особисто ви з Борисенком для обговорення умов співпраці? Хто ще брав участь в цих зустрічах?

– Залучити до фінансування "DBC" Борисенко прийняв рішення сам Борисенко. Тому що, ніякого "залучення до фінансування" не було. Він прийняв рішення придбати акції у компанії та стати її акціонером. 

Як виникла ідея? На початку 2018 року Анатолій Віногродський перебував під домашнім арештом в Маріуполі. Там і виника ідея соціального проекту з працевлаштування ветеранів. Я приїхав провідати "Гала", і там був Борисенко.

Я порадив Віногродському зробити бізнес-план, щоб вони могли залучити охочих стати акціонерами, та порадив розписати усе детально.

Так, я особисто брав участь в зустрічі з Борисенком, але "умов співробітництва" не обговорював. Для цього є керівництво та акціонери "DBC" . Єдине, що я порадив – зарезервувати акції компанії для безоплатної видачі ветеранам, які будуть працювати.

– Яким був мотив Борисенка брати участь в Donbass Battalion corporation?

– Першочергово я вважав, що його мотиви – такі ж, як у нас.

Після того, як призупинились контракти по DBC corp, Борисенко запропонував ветеранам створити компанію в Україні. А не, як стверджує слідство, його гроші "використали" для фінансування "незаконного збройного формування", а він з нами начебто з того "посварився".

Слідство лукавить, а Борисенко відверто бреше. Він на себе та на сина зареєстрував компанію "DBC Україна", про яку вони в своїх показах "сором’язливо" забули. Там теж працювали Сергій Акімович та Сергій Ружицький. Та всі, хто не пішов потім в "Донкорп".

Якщо цей шматок пазлу поставити на місце, то відпадуть і казки Борисенка, що його обдурили. Який обман, якщо ти з тими ж людьми потім продовжуєш робити бізнес вже в Україні? Виходить що він сам і фінансував "НЗФ", якщо ми ним є, за його ж логікою. І правоохоронним органам треба залучити його до відповідальності.

Вже в Україні у нас почались питання до його мотивації. Він дуже хотів, щоб я влаштувався працювати в компанію та отримував зарплату в нього. Після того як "РНС" підтримав на виборах у 2019 Кличка, він почав дзвонити усім та вимагати віддати йому гроші, які він пожертвував на партію.

Як мені розповідав президент компанії DBC Corp, Борисенко хотів фінансувати все сам, був категорично проти продажу акцій компанії іншим людям, почались розмови, що ветеранам безкоштовних акцій давати не потрібно. Він почав оплачувати різні особисті рахунки та допомагати фінансово деяким працівникам компанії, членам ветеранської організації – явно хотів мав особистий вплив на людей.

Як тільки він дізнався, що я не збираюсь балотуватися в наступне скликання парламенту, за місяць до кінця моєї каденції він та декілька людей намагались провести рейдерське захоплення організації. Не підприємства DBC Україна, а саме ветеранської організації.

Врешті-решт, він поставив керівництву DBC ультиматум. Фінансування проводить тільки він, жодних сторонніх акціонерів. Ветеранам він залишає 5% акцій, і вони не повинні ухвалювати будь-яких рішень.

Також почались "довірливі розмови" на тему "закордоном ганятись за ПВК Вагнера небезпечно, давайте краще працювати в Україні". Ну і фінальні розмови: "для мене ці гроші нічого не значать", "давайте за ідею". А ідея така – "карати корупціонерів", "палити російські машини", які сюди приїжджають і так далі.

Я запитав: "а кого карати, кого не карати, хто буде це вирішувати? Казахський бізнесмен з Дніпра Борисенко"? Який, за його ж розповідями, заробив перший капітал на розкраданні майна групи радянських військ в Германії? Ні, я на таке не підписуюсь.

Хочеш допомагати в боротьбі проти російської агресії та в створенні інструментів національної безпеки – будь ласка. Придбав акції у компанії – дій через раду директорів. Не можна залежати від однієї людини. 

У підсумку, Борисенко забрав сертифікати навчання на 100 чоловік, свої акції, свою фірму "DBC Україна" та декілька людей, яких він вже напряму фінансував.

А Вадима Боровика, який начебто прийшов з "повинною" в січні 2021 року в СБУ, хлопці вигнали, тому що він викрав автотранспорт у брата Євгена Шевченко – Святослава. І був винесений вирок суду, де Боровику дали 1,5 роки за крадіжку. 

Копія вироку за обвинуваченням Боровика у крадіжці. Надана УП захистом Семенченка, також оприлюднений у судовому реєстрі

У підсумку, хлопці зареєстрували свою охоронну компанію – "Донкорп Україна" – і почали шукати замовлення на охорону, щоб забезпечити ветеранів роботою.

Але на початку 2020 року від людей, яких купив Борисенко, почали надходити погрози представникам ветеранської організації. Вони почали намагатись організувати напади на свої колишніх товаришів. Почала надходити інформація, що нова фірма Борисенка прикривається іменем батальйону "Донбас".

Останньою краплею стали погрози від деяких колишніх товаришів – що у нас "знайдуть зброю", і що вони через депутата "Слуги народу" Єлізавету Богуцьку, яку фінансував Борисенко, вже "працюють з СБУ".

Тоді зібрався суд честі нашої ветеранської організації, розібрав усю ситуацію від початку до кінця, розглянув поведінку колишніх колег та прийняв два рішення.

Перше – опублікувати на FB-сторінці ветеранської організації повідомлення про те, що ці люди не мають до нас жодного відношення.

Друге – доручити Ружицькому звернутися з листом в СБУ, розповісти про діяльність DBC та Донкорп, попросити перевірити Борисенка на предмет співробітництва з спецслужбами РФ, бо на той момент вже були об’єктивні підозри. І найголовніше – щоб їхні дії на території України не асоціювали з нами.

Ружицький написав цю заяву 20.03.2020 року. Рівно за рік до того, як СБУ "раптово знайшло" НЗФ – "ПВК Семенченка".

Копія заяви Ружицького в СБУ, надана УП захистом Семенченка

Ружицький потім розповідав, що його декілька разів викликали на допит в СБУ, де він детально розповів чим займається "Донкорп", DBC corp. Дав пояснення щодо діяльності Борисенка та поділився власними підозрами.

Я особисто в СБУ ні з ким не контактував. Але в 2019 році зустрічався з керівником директорату з питань національної безпеки та оборони Офісу президента – Іваном Апаршиним. Презентував нашу концепцію територіальної оборони та пропонував державі співпрацю з міжнародною компанією безпеки, по боротьбі з ЧВК "Вагнер".

В 2019 році, після зміни влади, пропонував схожий інструмент національної безпеки усім – ГУР МО, СЗР, СБУ, публічно звертався до РНБО. І в справі усі мої звернення тепер наводяться як доказ існування НЗФ та мого бажання "здійснити державний переворот", в стилі Наді Савченко.

– Яким чином ви шукали контракти в США? Де брали контакти з американцями? Хто за це відповідав?

– У 2014 році я як командир батальйону "Донбас" і новообраний депутат Верховної Ради приїжджав у США і брав участь в сенатських слуханнях щодо російської агресії в Україні.

Там я познайомився з нині покійним сенатором Маккейном, головою сенатського комітету з безпеки, сенатором Інхофом, низкою інших членів сенату і конгресу США. Відвідував Пентагон, де був запрошений на загальну зустріч з представниками генералітету США.

Надалі також підтримував ці контакти. Також познайомився з представниками низки провідних приватних компаній безпеки в США.

 
фото: Блог Семена Семенченка

У 2018 з контактами також допоміг Саакашвілі. Він познайомив з деякими представниками Республіканської та Демократичної партій, які організовували низку важливих зустрічей з представниками наших союзників.

Також підтримував добрі стосунки з керівництвом Польської академії безпеки – найбільшого приватного тренінгового центру в Європі, який готує фахівців з ПВК, армії, поліції, спецслужб різних країн і має відповідні контакти. З 2018 по 2019 рік познайомилися з керівництвом багатьох міжнародних компаній безпеки.

Крім того, я познайомився з керівництвом Ісламської республіки Афганістан – спікером парламенту, міністром внутрішніх справ, міністром оборони, депутатами-членами комітету з безпеки і оборони, губернатором Кандагара, низкою інших офіційних осіб.

Також мав контакти з керівництвом Іраку і Курдистанського автономії.

 
Фото надане захистом Семенченка

У DBC corp, наскільки мені відомо, за контракти відповідав офіцер з розвитку. Він підбирався з колишніх військових офіцерів різних країн, які свого часу керували військовими контингентами в Афганістані і Іраку і мали зв'язки серед колег з США.

 
Фото надане захистом Семенченка

– Ружицький та Віногродський говорили нам в інтерв’ю, що СБУ знала про існування і плани DBC і вам мали дати "куратора" для перевірки іноземних контрактів. Чи можете ви назвати людей, з якими контактували в СБУ чи інших органах щодо DBC? Який характер мали ваші домовленості з представниками цих органів?

– До СБУ із заявою звертався Ружицький. Писав він заяву на ім'я Баканова, спілкувався, як він потім розповідав, зі співробітником СБУ, на кого розписали цю справу – Яршак Р.Ю.

Востаннє йому дзвонили з СБУ за тиждень до арештів. Питали "як справи" і розповідали як вони перехворіли на коронавірус.

Щодо моїх особистих контактів – про це я розповім нижче. Назвати зараз – не можу в інтересах національної безпеки. Але зроблю це на закритому засіданні суду.

Допомогу нам не обіцяли – її надавали ми. А "відсутність проблем з законом" у нас в країні не може обіцяти ніхто. Тому що для цього не обов'язково цей закон порушувати. Якщо є замовлення від можновладців, то будуть і проблеми.

– СБУ стверджує, що знайшло склад зброї на базі, яку слідство називає тренувальним табором "ПВК", ви – реабілітаційним табором. За вашими словами, "Донкорп" не має стосунку до цієї зброї. Звідки вона там взялась?

– "База" або "табір", про який йде мова, – це огороджене дерев'яним парканом приватне домоволодіння Ігоря Орленка в селі Сувид. Якщо СБУ заявляє, що знайшли зброю "на базі", то вона свідомо вводить суспільство в оману.

По-перше, на відео видно, що "викопують" її в лісі, а не на базі. А по-друге – ось свідчення Вадима Боровика, який "співпрацює зі слідством":

"Зброя і боєприпаси обмотані в поліетилен, обмазано солідолом, запаковано в пластикову бочку і закопано за територією с. Сувид Вишгородського району Київської області. Приблизно 300 м від будинку Орленка… Згодом всю зазначену зброю було переховано, тобто перезакопано в інше місце, розташоване на відстані приблизно 1 км від бази, тобто від будинку Орленка. Пакування займався я і "Мак", ​​інших не пам'ятаю".

Тобто вони зброю знайшли в 1 км від реабілітаційного табору. Звідки там ця зброя взялася? Так чого гадати то? Ось же показання Боровика, що "співпрацює зі слідством". Він пише, що він закопав. За вказівкою Семенченка ж) Інших доказів крім його слів немає.

"Мак", ​​якого він згадує – наш ветеран "Донбасу". Тільки він не може нічого підтвердити або спростувати. Його кілька місяців тому інсульт розбив. Тому його і вибрали, щоб на нього посилатися.

Протокол допиту АТОвця Боровика, який співпрацював зі слідством і "здав" так звану "ПВК". Копія надана УП захистом Семенченка

– Члени "Донкорпу" брали участь в різного роду акціях, наприклад, під Нацбанком, будинками Смолія і Рожкової, шахтарських протестах, які, зокрема, завершувались зміною керівництва шахти. Чи брали ви участь в організації чи підтримці цих акцій? Якою була ваша роль в них?

– Такого поняття як "члени Донкорпу" не існує в природі. "Донкорп" – охоронне ветеранський підприємство. Це не громадська організація, де є "члени".

Ось, наприклад, проводиться акція проти дій голови КС, туди Шабунін привозить шибеницю. На акцію проти злочинної політики з рефінансування російських банків ветерани привезли труну. Чому одна акція – це "тиск на органи влади", а друга – проти дій КС. Чому труна – це "страшно погано", а шибениця – "супер добре"?

Антикорупційні перформанси біля будинку голови КС – вони модні. Тому що у них є захисники з так званої "ліберальної" верхівки в уряді?

Моя позиція така. Участь в громадських акціях, перформанси на демонстраціях не є кримінально караним злочином. Вони проводилися, без зброї, не перший рік, а "прив'язка" до них олігархів – звичайне явище в нашій говно-політиці.

Я в подібних акціях проти агресора беру участь, організовую або просто підтримую з 2014 року. А якщо копнути глибше – то і з 90-х років. 

В акціях 2017 року я брав участь як організатор і спікер. Я виступав на акціях проти російських банків в 2017, 2018 роках. У 2019 я виступав на акціях проти імпорту електроенергії з РФ і в блокаді поставок російського вугілля в Львівську область (Соснівка) в 2019 році, де я навіть був заарештований.

Акції 2019 року проти керівництва НБУ за їх підтримку рефінансування російських банків проводила всеукраїнська ветеранська організація "Справедливість", антикорупційні організації, добровольчий рух "ОУН". Вони подали звернення в НБУ, їм не відповіли. Вони звернулися із заявою в СБУ з вимогою порушити кримінальну справу проти тих, хто відповідає за "кришування" і "рефінансування" російських банків в Україні. Я особисто в цих акціях не брав участі, але повністю підтримував. І підтримувати буду і далі!

А ось в шахтарських протестах проти сваволі "вугільних смотрящих" і проти поставок російського вугілля в Україну я участь брав. Виступав і під Кабміном і під ВР, і в Покровск приїжджав. 

Зі свого боку, ні я, ні компанія "Донкорп Україна" не втручались в справи керування державною власністю. Виключно активність профсоюзу, ветеранської спільноти та виконання компанією "Донкорп Україна" офіційного договору про охоронні послуги допомогли навести лад на шахті й прибрати "тітушок", які роками наживались на державній власності.

Свою версію подій на шахті "Краснолиманська" на Донеччині, а також причини участі в шахтарських протестах побратими Семенченка вже описували – їх можна прочитати в цьому матеріалі УП.

– Чи перетинались ви з Ігорем Коломойським у справах, які не стосуються безпосередньо фронту? Чи отримували ви або ваші побратими коли-небудь гроші від Коломойського або близьких до нього осіб на організацію протестів?

– Нехай держава наведе порядок в економіці. А то куди не плюнь – скрізь або олігархи або російські підприємства. А претензії – до ветеранів.

Ні, найманцями ані Коломойського, ані Ахметова, ані Васі Пупкіна ми ніколи не були. Грошей на організацію протестів ані від нього, ані від будь-кого іншого я не отримував. Мої побратими теж.

І, наскільки мені відомо, "на організацію протестів" гроші не потрібні. Як і для того, щоб взяти в руки зброю і піти захищати Батьківщину. Для цього достатньо громадянської позиції і елементарної совісті.

– Коли і як ви дізнались, що СБУ веде слідство щодо вас і Donbass Battalion corporation?

– Перший сигнал надійшов восени 2020 року. До мене звернувся один з ветеранів батальйону "Донбас" і повідомив, що на нього виходив співробітник СБУ та хотів дізнатися у нього, чи є у Семена зброя і де вона може знаходитись. Я посміявся та забув про це.

Чому? По-перше він посилався на те що вони також займаються "Нацкорпусом" та ще купою інших ветеранських ГО. Звичайна параноя.

По-друге усіх ветеранів батальйону "Донбас" за минулі 5 років опитували стосовно мене по декілька разів. І я до цього звик. По-третє у нас не було жодної зброї. Ну і найголовніше DBC – офіційно зареєстрована компанія і взагалі не працювала на той час.

Другий сигнал надійшов в січні-лютому цього року. Почали помічати ознаки ведення НСРД (таємні слідчі дії, як то прослуховування чи стеження – УП), наружку. Але тут я вже почав задавати питання. 

І майже одразу надходить вже серйозний сигнал на початку березня. Я до кінця не повірив, якщо відверто. Стоїть задача закрити Семенченка за статтею, за якою не передбачено вихід на поруки, заставу, домашній арешт. Тобто не "розслідувати" щось, а конкретно "закрити". І статті називаються: тероризм, зброя. І терміни називаються: квітень-травень цього року.

Ну, думаю, настав час закінчувати з цим, а то щось далеко зайшло. Уклав договір з адвокатом. Близько 20 людей він опитав з нашої організації щодо Борисенка та інших. Попередив усіх тих, хто контактував з представниками "державних спеціальних структур", що є така-то інформація. Ще раз попросив Ружицького подзвонити в СБУ та вияснити, що там відбувається.

Ніяких доказів ніхто не приховував, бо просто і не було цих "доказів". Ні "протизаконних дій" ні "речових доказів". Ну і домовився зустрітися з керівником тієї держструктури, з якою ми співпрацювали в питаннях боротьби з російською агресією.

Попіклувався про те, щоб у мене були докази співпраці з державою. Щоб мене, як це часто буває, не "злили". Ну і збирався поставити питання, щоб дізнатись чи це правда. Якщо так – то поїхали до Баканова, поїхали до президента якщо треба. Думав, що ще є час. Та і не хотів зривати роботу в інтересах України, яка вже активно проводилась по деяким напрямкам.

Ну і останнє – ще записав відео на випадок власного раптового арешту. Спочатку звернувся з цим проханням до одного з своїх колишніх колег по парламенту, яких вважав друзями, пояснив усе в деталях. Але, дякувати Богу, в останній момент щось підказало робити це самостійно. Бо, як виявилось потім, через цю людину активно йшла інформація і зараз я розумію, яким я був наївним та сліпим.

Завдяки цим "друзям" інформація про те, що я "знаю", пішла по руках, і терміни "спецоперації" були здвинуті. Зараз, читаючи матеріали "підозри", я бачу сліди цього поспіху.

Ну і далі інформація про те, що конкретно ми робимо для країни, була спочатку донесена до голови СБУ, потім до Офісу президента, потім до прокуратури, голови СБУ. Але в них вже йшла "спецоперація" повним ходом. Грали мускули та амбіції.

В ОП, за моєю інформацією, розповіли казки про страшного Семенченка, який "зберігає зброю, грабує, рейдерує державні підприємства". Але мені обіцяли, що "беспредела" не буде. Що ми цивілізованим шляхом зможемо пояснити СБУ, чим конкретно ми займались, та відповісти на всі запитання.

Я не переховувався. З’явився сам на Аскольдів провулок 3А (столичне управління Служби безпеки – УП). З адвокатом – для отримання підозри. Півдня просидів в будівлі СБУ, ходив зі слідчим їсти пиріжки з кавою, до них у буфет.

Потім поїхали в суд. І в суді, мене вже за статтею "незаконне воєнізоване формування" дали тримання під вартою. Обманули, як у них це заведено. 

– Що відбувається з моменту вашого арешту? Чи пропонували вам співпрацю зі слідством?

– З моменту мого арешту я незаконно позбавлений права захищати себе на свободі. Хоча стаття "незаконне воєнізоване формування" не передбачає нанесення шкоди життю та здоров'ю громадян.

Для того, щоб створити видимість цього, прокурор на суді із запобіжного заходу показував суддям фото зброї, знайденої за кілометр від реабілітаційного табору ветеранів. І доклав терміново зняте у певного О. Дуба свідоцтво, що під час звільнення Слов'янська в 2014 я нібито незаконно позбавив його волі.

Також, в порушення законодавства мене не відправляють в СІЗО, а утримують в одиночній камері 10 кв.м. ізолятора тимчасового утримання СБУ. Утримання там допускається протягом 60 годин після рішення суду. Але всім начхати.

Допитують членів нашої ветеранської організації і співробітників охоронного підприємства. Головне питання: "чи знали ви, що працювали не в охоронній фірмі, а в страшному НВФ?"

Нещодавно дзвонили двом нашим ветеранам, яких СБУ депортувала в 2016 і 2019. Громадянам Грузії Тенгізові Тетруашвілі і Луці Чхетія пропонували лояльність СБУ і повернення в Україну в обмін на "свідчення на Семена".

Чи не пропонували мені співпрацю зі слідством? Ні, не пропонували. Мене за місяць ще жодного разу не допитували.

– Із чим саме ви пов’язуєте розслідування проти себе? Ви говорили, що за цим стоять російські спецслужби. Які і з якою метою вони це роблять? Чому об’єктом є саме ви?

– Розслідування проти мене я пов’язую з бажанням Путіна та Лукашенко знищити новий інструмент боротьби з російською агресію, який ми дали Україні. Нейтралізувати мотивованих добровольців.

Але це ж "пів біди". Правда в тому, що я особисто і наша ветеранська організація вже декілька років виконує завдання в інтересах національної безпеки.

Я не можу зараз назвати організацію, прізвища, дати, посади, конкретні обставини та конкретні операції. Я не хочу дипломатичних конфузів та скандалів, зовнішніх політичних ризиків для моєї країни. Не хочу зриву тих операцій, які СБУ ще не встигло зірвати. Не хочу ризикувати людьми, які в них задіяні. Нехай пройде трохи часу.

Я, сидячи вже місяць в одиночці ізолятора СБУ, даю можливість керівництву цих організацій самостійно визначитись. Вони кидають своїх, від нас відмовляються? Вони нас визнають, але дають інформацію дозовано? 

Я даю можливість президенту припинити цей стид, коли ліва рука знищує пальці правої руки.

Справу відкрили наступного дня після початку "білоруського Вагнергейта". Тому нам і причепили Шевченка, який активно звинувачує ОП в цьому скандалі.

Справа по Семенченку почалась одразу після того, як в минулому році Олександр Лукашенко став виступати з звинуваченнями на адресу України. Неначе білоруська опозиція "возить з України зброю тоннами".

21 квітня Путін виступив з посланням федеральним зборам. Там майже нічого не було по Україні. Зате частина виступу була про начебто розкритий замах на вбивство Лукашенка та спробу "державного перевороту" в Білорусі. ФСБ синхронно заявило що цей переворот планували здійснити "за підтримки українських націоналістів". 

У моїй справі в один момент з’являються постанови заступників генпрокурора, що розслідування йде "повільно", і створюється підсилена група слідчих, яка одразу починає "форсувати" справу.

Як раз один з таких "моментів" – коли Боровик приходить начебто з повинною та повідомляє СБУ про існування "ПВК Семенченко". Це відбувається одразу після виходу сюжета на державному білоруському телеканалі ОНТ, в якому я, колишній боєць батальйону "Донбас" Д.Палойко, а також ряд інших людей були звинувачені в допомозі повстанцям проти карателів режиму Лукашенко.

Ви запитуєте, чому участь в білоруській провокації беруть українські правоохоронці?

По-перше, у мене є інформація, що є "команда зверху" – я її перевіряю, потрібно розуміти з "якого верху". Ось тиждень тому наказом президента звільнили Олега Головаша (начальника управління СБУ в Києві та Київській області, який і сфабрикував всю справу). Можливо ситуація зміниться?

По-друге, ця справа – неначе листковий пиріг. Замовлення є, а з додаткових комерційних "інтересантів" зібрали додаткову мзду. І з мільйонера Борисенка – за допомогу в виконанні його службового завдання зі знищення добровольчого руху в Україні. І з міліонера Кропачева – "за звільнення" від призначеного міністерством енергетики чесного директора і за можливість далі грабувати на шахті "Краснолиманська".

Я трошки почекаю, час ще є. А потім, якщо я помилився, і нас просто "злили", розповім усю правду, що насправді ми робили для України всі ці роки. Звичайно – людям які мають доступ до державної таємниці. Якщо не вийде: доведеться "у відкриту", через ЗМІ.

Я багатьох брав на поруки і захищав в судах за роки депутатства. І якщо мені судилося сьорбнути ще з тюремної кружки, то хай хоча б судять за те, що я дійсно робив. А не за "казки віденського лісу" з моєї підозри. А історія – вона розсудить.

Соня Лукашова, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Соня Лукашова, журналістка УП
Клуб "Української правди" – це майже як Гугл, якому можна поставити запитання і отримати відповідь. Можливість активно, а не пасивно реалізувати право на інформацію. Це майже як Гугл, але краще, бо по той бік екрану відповідь на ваше запитання шукатимуть незалежні журналісти, а головне – живі люди.


powered by lun.ua
Головне на Українській правді