Гра в унісон. Як зупинити скаженого диктатора

Середа, 23 лютого 2022, 17:00

За останні дні Росія зробила кілька фатальних кроків до повномасштабної війни та до власної прірви. 

Україна та союзники разом роблять все, щоб Росія не зробила незворотньої помилки як для власної долі, так і для тисяч та мільйонів людей в Україні, Росії, Європі та світі. 

Росія визнала "незалежність" тих утворень, що існують в ОРДЛО під керівництвом кремлівських маріонеток. 

Рада Федерацій РФ підтримала використання російських військ на території ОРДЛО. 

Путін оголосив свій ультиматум Україні та союзникам: визнання Криму, відмова від НАТО та демілітаризація. Скажений диктатор вимагає від нас капітуляції, бо інакше – війна. 

Але кожен, хто розуміє, як думає та мотивує свої рішення президент Путін, усвідомлює: кожна поступка цьому тирану – шлях до нової ескалації, до нових вимог, до нових ультиматумів. І зараз це розуміють практично всі ключові політики і в Америці, і в Європі, і головне – в Україні. 

Вторгнення до Грузії, окупація Криму, 8 років гібридної агресії проти України та західного світу переконали багатьох, що Путін має отримати гідну відповідь на новий етап своєї агресії проти цивілізації. 

Реклама:
Початок нового етапу агресії проти України отримав гідне висвітлення в світових ЗМІ, ми знали про всі плани Кремля та всі пересування його армії, що загрожує нашій державі та іншим державам Європи. 

Багато хто і у Європі, і у нас, в Україні, не хотів вірити, що Путін остаточно втратив розум та наважиться на нову війну. Але реальність переконує краще за будь-які аналітичні прогнози: агресія вже почалася. 

Визнання "незалежності" ОРДЛО і відкрита окупація частини українських регіонів, оточення України військами з усіх боків, кібератаки та мілітарна істерія в російських ЗМІ – елементи одного пазлу. 

Читайте також: Театр кремлівських маріонеток. Як Путін визнав фейкові республіки Донбасу

Ми майже 4 місяці закликали всіх українських політиків, і насамперед владу, оцінювати російську загрозу серйозно. І зараз, маючи перед очима неспростовні факти агресії, вдається поступово консолідувати і союзників, і українські еліти.

Вчора Росія отримала першу порцію відповіді від союзників: 

  • Німеччина зупинила сертифікацію газопроводу "Північний потік-2", а президент Байден в своєму зверненні до преси запевнив, що Сполучені Штати зроблять все, аби забезпечити Європу потрібними енергоносіями. 
  • Велика Британія та США ввели перші пакети санкцій проти фінансового сектору Росії, проти осіб, що підтримували чи ініціювали окупацію українських територій через визнання ОРДЛО.
  • Обмеження, що наклали Сполучені Штати на російський суверенний борг (а це більше 480 мільярдів доларів) будуть сильним ударом по фінансовому сектору Росії. 
  • Європейський Союз також долучився до санкцій проти російської еліти. 

Наші союзники запевняють нас, що це – лише перший етап. І якщо Росія піде на подальшу ескалацію, вона отримає ще більш жорсткі, системні та руйнівні санкції для її економіки. Про це вчора заявив також і президент Байден. 

Ми дуже вдячні нашим союзникам за таке сильне та вірне дружнє плече. Та що нам ще потрібно від союзників зараз? Путін у своєму ультиматумі до України вимагає демілітаризації нашої держави. Щоб йому було простіше нас захопити та знищити. 

Чуєш, що каже навіжений диктатор? Роби навпаки! 

Реклама:
Нам потрібно більше зброї від наших союзників. Звісно, захисної. Російські літаки та танки самі себе не зіб’ють. 

Крім консолідації союзників, за останні дні вдалося домогтися того, що українська влада нарешті визнала всю серйозність загроз з боку російського агресора. Добре, що президент Зеленський та його оточення не побоялся поглянути в очі реальності та побачити, що миру в очах Путіна ніколи не було і не буде. 

Вчора нарешті розпочалася консолідація зусиль влади та опозиції. 

Всі розуміють, що російська диктатура – спільна загроза і, якщо дати їй перемогти, спільна загибель. 

Звернення Зеленського, яке він зробив вчора, 22 лютого – це звернення політика, який розуміє як мінімум на словах, що відбувається і що треба робити. 

Вчорашня нарада президента з головами фракцій та груп проходила в конструктивному руслі. 

Рішення про призов резервістів в особливий період, досвідчених учасників російсько-української війни – правильне. 

І, що теж дуже важливо, Зеленський вперше вголос сказав, що під час війни економіка не менш важлива для перемоги, ніж армія. 

Анонсована президентом програма підтримки окремих галузей економіки, зменшення податкового навантаження на підприємців, обмеження перевірок і створення стимулів для залучення коштів населення у бізнес та банківську систему – це та відповідальна політика, на яку так чекають український бізнес, економіка та громадяни. 

Ми, як проукраїнська опозиція, продовжуємо наполягати: нам потрібно перерозподілити бюджет та виділити більше грошей на армію, ми не маємо права зараз зупиняти реформи і маємо проводити їх ще активніше. 

Путін в обличчя нам говорить, що українські реформи його лякають. І хай боїться далі. 

Успішна Україна – це головний страх кремлівського пацієнта. І саме тому він готовий нас знищити. 

Та, якщо ми продовжимо діяти в унісон з союзниками, з громадянським суспільством, якщо політики та суспільство зроблять все необхідне для підтримки армії та економіки, він зазнає поразки. Україна переможе. 

Демократія переможе. А імперія зла піде у минуле. Назавжди. 

Кіра Рудик

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Яка модель розвитку військово-промислового комплексу корисна для України?

Як масштабувати бізнес на західні ринки

Станьте на захист Грузії

Чи може Україна наздогнати країни Європи за рівнем життя

Платити за рахунками: як не перетворити український (після)воєнний бюджет на боргову яму

Наука в Україні: перспективи розвитку та окремі вектори змін