История успеха НАБУ и САП: как антикоррупционные институции приложились к тюремному приговору Мартыненко в Швейцарии

7053 просмотра
Вторник, 30 июня 2020, 18:00
Елена ЩербанОлена Щербан
юрист и заместитель исполнительного директора Центра противодействия коррупции

Швейцарський суд виніс обвинувальний вирок стосовно ексдепутата Миколи Мартиненка. Це дійсно історична подія для протидії корупції в Україні.

Сам Мартиненко вказує, що вирок не набуде законної сили та намагається його ігнорувати. До того Мартиненко ігнорував підозри, вказував, що швейцарці умисно не скеровують справу до суду. Після скерування її в суд він обіцяв, що доведе свою невинуватість. Все це виглядає тепер як просто небажання сприйняти реальність.

Але реальність в тому, що нарешті в нашій країні з'явилися системні правоохоронці, які здатні показувати результат. Хоча наразі це вирок не українського суду, але надважливо розуміти, що Мартиненка засудили у Швейцарії завдяки, зокрема, титанічним зулиллям НАБУ і САП. 

Справа щодо Мартиненка тягнулся у Швейцарії від 2013 року. Ще тоді швейцарські слідчі зверталися до української Генеральної прокуратури із запитами про міжнародно-правову допомогу. Вони шукали сліди коштів, які отримувала та витрачала на користь Мартиненка у Швейцарії панамська компанія. Тоді українські правоохоронці зовсім неохоче реагували на запити іноземних колег та обмежувалися формальними відписками.

Пізніше детективи НАБУ під час обшуків в офісі Мартиненка знайшли його депутатський запит до ГПУ, де він намагався з'ясувати питання надходження міжнародного запиту щодо нього від чехів. Разом із запитом знайшли і проєкт заготовленої ним відповіді. Тоді в екснардепа все було "схвачено" в Україні – як в прокуратурі, так і в судах. 

Від кінця 2015 року за справу Мартиненка взялися новостворені НАБУ і САП. Тільки після цього вдається зсунути співпрацю зі швейцарцями з мертвого місця. Томи українських  матеріалів передали до Швейцарії, в Україну ж надійшли матеріали славнозвісної "швейцарської флешки", де зафіксовано пряму причетність Мартиненка до схеми відмивання. 

Таким чином, і в української, і у швейцарської сторони нарешті пазл склався. В Україні фіксується вплив Мартиненка на тендери Енергоатому та лобіювання компанії Skoda, а в Швейцарії зафіксовано платежі відкатів за таке просування і подальші витрати коштів в інтересах родини екснардепа.

Ще до підозри в НАБУ Мартиненко активно заперечував всі звинувачення і атакував НАБУ і САП як інституції, а також окремо детективів і прокурорів у справі.

Спершу такі атаки супроводжувалися поширенням в медіа джинси та звинувачень в політичному переслідуванні. Але детективи з прокурорами продовжували роботу, співпрацюючи не лише із Швейцарією, а і з Австрією, Чехією, Латвією, Литвою, Казахстаном, Таджикистаном та Киргизстаном.

До справи згодом додався ще один важливий епізод – організація закупівлі за завищеними цінами казахстанського урану для ДП "СхідГЗК" через підконтрольне йому австрійське товариство "Steuermann"

НАБУ і САП встановили, що і тут різниця цін на уран у вигляді 17,29 млн. доларів США осідала на рахунках цієї австрійської компанії та розподілялася на витрати Мартиненка і його родини.

Міжнародна співпраця забрала багато часу через бюрократію: погодження, очікування проведення слідчих дій за кордоном і отримання результатів. Але весною 2017 року детективи НАБУ і прокурори САП оголосили про підозру вже екснардепу. 

На публічному судовому процесі Мартиненку обирають запобіжні заходи, суди обмежуються лише порукою нардепів. Підтримати свого соратника в суд тоді прийшла половина фракції "Народного фронту" і кілька міністрів. Попри м'який запобіжний захід, суд визнав підозру Мартиненку обґрунтованою. Ігнорувати зібрані НАБУ та CАП факти вже було неможливо. 

Саме в цей період Мартиненко посилює кампанію з поливання брудом НАБУ, САП і усіх, хто хоч якось причетний до його справи. 

Мартиненко позбавився ключового детектива, Ігоря Семака. За допомогою абсурдного припису Національного агентства з питань запобігання корупції його усунули від справи через суд. 

Далі Мартиненко організував догану прокурору у справі Андрію Перову. Адвокати Мартиненка написали скаргу на нього до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за те, що він залишив передчасно засідання суду і нібито грюкнув дверима. Скарга дивним чином розподілилася на соратника екснардерпа Віктора Шемчука, який отримував гроші від нього на організацію спортивних змагань і навіть був свідком у справі. Прокурора зрештою покарали, а в подальшому і відвели від справи. Догану пізніше скасував суд як незаконну.

2018 року в НАБУ і САП завершили слідство та передали справу до суду. Це вже безпрецедентний крок в українській системі правосуддя. До цього ми бачили лише приклади скерування в суд  політичних справ Тимошенко та Луценка.  

В суді у справи теж не проста доля. Спочатку суд повернув обвинувачення прокурорам, але це рішення скасували в апеляції. Справу почали слухати по суті восени 2018-го у Шевченківському суді Києва. Цей суд рухався досить швидко, якщо порівняти із розглядом інших справ. Причиною швидкості було бажання уникнути розгляду в Антикорупційному суді, адже тоді  якраз тривав процес його створення. 

Ми спостерігали за судовим процесом і відвідували кожне засідання. З самого початку адвокати влаштовували в буквальному розумінні цирки в судових засіданнях: обзивання прокурорів, істерики самого Мартиненка та виготовлення адвокатами копії одного з документів. Посилилися і публічні атаки. Щоразу судові засідання відвідували ЗМІ, які явно однобоко висвітлювали перебіг процесу, що зафіксували навіть у "Детекторі медіа". 

Щодо прокурора Романа Симківа почали виходити явно замовного характеру сюжети із перекрученими фактами та брехнею, а після кожного засідання його чекали псевдожурналісти з єдиною метою – вивести з рівноваги.

Показовим був також момент, коли поплічник Мартиненка Павло Скаленко, який теж зараз засуджений разом з ним у Швейцарії, свого часу втік від слідства в Україні. Проте з часом повернувся. Очевидно, перебування спільника в розшуку заважало Мартиненку гнути лінію невинуватості. Скаленка за руку провели в аеропорту і ніхто навіть не подумав затримати особу в розшуку. Затримали його, лише коли він з'явився в прокуратуру.

Восени минулого року справу з потугами передали до Антикорупційного суду, де адвокати також намагаються влаштовувати шоу, але тепер суд максимально це зупиняє. Найголовніше – зараз Мартиненко вже нікуди не поспішає, тоді як у Шевченківському суді він активно вимагав прискорення справи і дотримання розумних строків. 

Так само  у грудні минулого року свою справу в суд скерували швейцарські правоохоронці разом із зібраними і в Україні доказами. Вони публічно дякували українській стороні за сприяння та співпрацю. І вже зараз ми маємо результат – обвинувальний вирок українському топпосадовцю. Покарання не велике – 28 місяців ув'язнення, з яких 12 місяців обов'язкового відбування покарання. Але треба розуміти, що під юрисдикцію у Швейцарії потрапив лише один невеликий епізод діяльності Мартиненка. Інші розглядаються Вищим антикорупційним судом України.

Цей результат демонструє щонайменше те, що в Україні нарешті з'явилися правоохоронці, які можуть показувати результат і працювати професійно попри шалений тиск. Саме за ними майбутнє української правоохоронної системи. 

Тому ми просто хочемо подякувати за роботу у цій справі детективам НАБУ Віталію Дерновому, Артему Спусканюку, Віктору Малому та Ігорю Семаку, який в процесі виграв конкурс та почав працювати прокурором САП. І прокурорам САП: керівнику відділу САП  Роману Симківу, прокурору Андрію Перову та Олексію Скибенку, який долучився до справи уже в суді.

У процесі ретельного спорігання за цим кейсом та висвітлення його перебігу дісталося і Центру протидії корупції як організації. Соратники Мартиненка писали на нас заяви про злочин, порушували справи, обзивали в перервах на судових засіданнях та проводили брифінги, поливаючи нас брудом і повідомляючи брехливі факти. 

Мартиненко навіть звернувся до суду, аби ми видалили його з бази публічних діячів, та просив суд заборонити нам називати його ім'я в контексті кримінальної справи. Суди обох інстанцій стали на його бік, попри те, що такі заборони зовсім не вписуються в свободу слова.

Але тепер після швейцарського вироку ми із задоволенням вкажемо екснардепу: пане Мартиненко, ви таки винні у відмиванні і це обов'язково буде вказано у нашій базі публічних діячів. А ми пишаємося тим, що причетні до створення інституцій, які можуть притягувати до відповідальності топчиновників в Україні.

Олена Щербан, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  






powered by lun.ua
Реклама:
По улицам Киева: Царское село и Леся Украинка
От этой остановки начинался собственно бульвар Леси Украинки с высокими тополями, который катился вниз, почти до Бессарабки. (укр.)
Местные гарантии для местных дорог
Новый закон позволит местным властям привлекать средства на ремонт местных дорог. (укр.)
Накажут ли Зеленского за несвоевременное сообщение об имущественных изменениях в декларации
Совсем недавно похожая ситуация с попыткой привлечь Зеленского к административной ответственности имела место на Хмельниччине. Тогда президент нарушил карантин, на него составили протокол, но суд конечного решения так и не принял. (укр.)
Кагарлык: дело чести или приговор "системе"?
Дело чести – таким должно было стать привлечение к ответственности полицейских, виновных в жестоком изнасиловании и пытках Нели Погребицкой в мае этого года. Вместо этого результаты говорят об обратном. Система "своих" не сдает. (укр.)
Как в Украине грабят иностранный бизнес
У китайской автомобильной корпорации из-за мошенничества в суде отобрали имущество стоимостью более 2 млрд грн. (укр.)
Украденные мечты
Самая большая ошибка Владимира Зеленского – это то, что он смирился или не хочет поменять систему, в которой стал бы возможен приход на ответственные посты тех, кто хочет и готов менять страну вместе с ним. (укр.)
Дело VAB сфальсифицировали. Сытник это знает и потому боится прямой дискуссии со мной
Дело против Александра Писарука, бывшего заместителя главы НБУ, и против меня базируется на обвинениях в якобы сговоре с целью нецелевого использования средств стабилизационного кредита. (укр.)