Христа може не бути в кабінетах митрополитів, особливо коли там вирішуються політичні чи економічні питання, але він буде серед тих, хто говорить про нього в соціальних мережах.
Втомлені життям українці радіють безкоштовним магічним пігулкам та розвагам. Радіють та не задумуються, що це приманка, на яку їх зловили, щоб зібрати дані в обхід соціальної мережі чи популяризувати ресурси-сміттярки, які транслюють фейки.
Чому ж служить обурений інтернет: добру чи злу? Чи можна відокремити голос критики від мови цькування і ненависті? Розберемося в цьому матеріалі. (рос.)