Без Міхо. Що відбувається в партії Саакашвілі після його депортації

Роман КравецьRoman Kravets
34386 переглядів
П'ятниця, 22 червня 2018, 08:40

При вході у столичний офіс партії "Рух нових сил" на Музейному провулку на довгій білій стіні висять безліч портретів з Міхеілом Саакашвілі.

Фото зустрічей з виборцями, вирізки з газет та обкладинки журналів з його обличчям.

Дивлячись на цю картину, може здатися, що це не офіс демократичної партії, а музей імені Саакашвілі.

Такий культ особистості наочно демонструє, кого в цій партії шанують найбільше.

Після відставки з посади голови Одеської ОДА і загострення конфлікту з президентом Петром Порошенком, Саакашвілі взявся формувати свою партію – "Рух нових сил".

Власна партія була йому необхідна, щоб не канути в небуття і залишитися на порядку денному української політики.

Для ефективності Саакашвілі залучився підтримкою молодих, незаплямованих і менш харизматичних, ніж він сам. За схожою схемою він працював спочатку в Грузії, а потім і в Одесі.

Наприклад, у Грузії поруч з ним працювала перша заступниця міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе, ректорка академії поліції Хатія Деканоідзе, перший заступник головного прокурора Давід Сакверелідзе. В Одесі його соратниками були активістка Юлія Марушевська та російська опозиціонерка Марія Гайдай, яка згодом отримала українське громадянство.

Таким чином екс-губернатор переймав на себе роль борця з корупційною владою, або, як він часто висловлювався, "баригами".

Бекграунд успішних реформ у Грузії та нові обличчя навколо дозволили йому розширити власний образ – він ставав не просто досвідченим критиком, а політиком нової формації. Тобто Саакашвілі автоматично асоціювався з новизною, чого сьогодні так прагне втомлений від старих облич український виборець.

Через свою енергійність, гостре слово та вміння пропонувати прості рецепти на вирішення всіх проблем українців, частина людей сприймала Саакашвілі ледь не як месію.

Молоді політики тягнулися до популярного Міхо. Спільна поява із Саакашвілі дарувала їм впізнаваність та рейтинги.

І це не могло не працювати, адже аудиторія тобі забезпечена – хедлайнер завжди виступає в кінці. І це – Саакашвілі.

Так у "Русі нових сил" з’явився позафракційний депутат Юрій Дерев’янко, який разом зі своєю партією "Воля" приєднався до команди Саакашвілі навесні 2017 року.

Об’єднання потрібно було Дерев’янку для підняття власних рейтингів. Натомість Саакашвілі отримував у команді серйозний грошовий ресурс.

Юрій Дерев’янко – офіційний доларовий мільйонер. У його електронній декларації вказано, що лише готівкою він тримає 1 358 300 євро та 2 853 773 доларів.

Раніше УП писала, що в часи Януковича нардеп був пов’язаний із компанією "Арт Мастер" та ТОВ "3-Т", які постачали програми для функціонування Єдиного державного реєстру. Дерев’янко це заперечував.

У 2014 році Дерев’янко потрапив у скандал. Тодішні його однопартійці з "Волі" Єгор Соболєв, Павло Костенко, Вікторія Войцицька звинуватили нардепа в юридичному привласненні партії.

"Я готовий визнати, що величезною помилкою було рішення робити партію разом з Юрієм Дерев'янком", – написав тоді у Facebook Соболєв.

За даними УП, Соболєв та ще один нардеп Павло Костенко в особистих розмовах попереджали Саакашвілі, що Дерев’янко не варто брати до "Руху нових сил". Але екс-президент Грузії їх не чув.

Після видворення Саакашвілі з України партія лідерського типу "Рух нових сил" втратила найголовніший ресурс – лідера.

Фактично, з тих пір "Рух нових сил" зник з поля зору. Зараз на сайті партії можна побачити цілком другорядні новини: на кшталт, "РНС організував футбольний турнір у Львові", або "На Дніпропетровщині стартувала інформаційна кампанія партії".

"Українська правда" опитала більшу частину політиків, які брали участь у масових заходах разом із Саакашвілі ніхто з них не зміг відповісти, що коїться всередині цієї партії, та хто зараз нею керує.

Соціологічні дослідження не на боці прибічників екс-президента. Навесні 2016 року за ще нестворену тоді партію, де в назві вказували прізвище Саакашвілі, планували голосувати близько 10% виборців. Однак у травні цього року за "Рух нових сил" готові були голосувати лише 0,6% виборців.

Час від часу Саакашвілі поширює фото зустрічей зі своїми однопартійцями за кордоном.

Але співрозмовники в РНС зізнаються, що після видворення його роль у партійному житті знизилася.

"У Міхеіла вистачає своїх проблем, він облаштовує життя за кордоном. Наразі він зайняв роль наглядача. Мовляв: робіть собі, що хочете, я не втручаюся", – розповідає один із близьких соратників Саакашвілі.

За словами джерел УП, у цих умовах суттєво посилює свої партійні позиції Юрій Дерев’янко.

"Він банально розставляє своїх людей по регіональних парторганізаціях", – переконує співрозмовник у партії.

Робота без Саакашвілі подобається не всім партійцям. У травні з "Руху нових сил" пішов член політради Володимир Федорін. Вперше офіційно він підтвердив цю інформацію УП, однак деталі свого рішення коментувати не став.

"Українська правда" вирішила розібратися, чим насправді живе "Рух нових сил" за відсутності Міхеіла Саакавшвілі.

Ми поговорили одразу з двома керівниками партії: Юрієм Дерев’янком та Давідом Сакварелідзе.

Юрій Дерев’янко: Ми бачимося з Саакавшвілі не рідше, як раз на місяць

Чим зараз займається "Рух нових сил"?

– Як це чим? Готуємося до виборів. І до президентських, і парламентських. Ми розбудовуємо нашу політичну силу до найменших дільниць і готуємося до праймеріз. Будемо висувати нашого кандидата, і все це потребує великої підготовки. Ми зараз ведемо перемовини з різними людьми…

– З ким, наприклад? Гриценко, Садовий, Гацько?

– Гриценко і Садовий не хочуть брати участь у праймеріз. Гацько так само не хоче. Тобто ми говоримо з активними людьми, які мають позицію і не є політиками.

 
Ми всі розуміємо, що найбільшу політичну вагу має Міхеіл Саакашвілі
фото: facenews

Поки я б не хотів нікого називати. Нам треба визначити свого кандидата через праймеріз, який буде реалізовувати нашу програму. Для нас праймеріз – це пошук найкращого кандидата.

– Коли Саакашвілі перебував в Україні, у чому полягала його робота в партії? Він був головним координатором, давав вказівки?

– У нас є найвищий партійний орган – рада партії, фактично це керівництво. Туди входив Саакашвілі, Ольга Галабала, Давід Сакварелідзе і я. Це чотири людини, які визначали, що партія робить, затверджували рішення.

Міхеіл був одним із керівників партії, який мав свої пропозиції, мав своє бачення і життєвий досвід. Тому він не давав вказівок. Партія – це ж не товариство з обмеженою відповідальністю.

– Давайте по-іншому: протестні рухи, щонедільні марші, блокування чогось – це його ідеї?

– Ні, це рішення ради партії, навіть ширше, це рішення всіх партійців.

– Що змінилося в "Русі нових сил" після депортації Саакашвілі?

– Один з лідерів партії опинився за кордоном. Ми всі розуміємо, що найбільшу політичну вагу має Міхеіл Саакашвілі. Давайте говорити об’єктивно – часто журналісти звертають увагу більше до нього, ніж до цілої політичної сили загалом.

Зараз, коли він за кордоном, то контакту менше і уваги до нас так само менше. Але РНС нікуди не подівся. Навпаки – бажаючих приєднатися до нашої команди збільшується, люди приходять у київський офіс, у регіональні офіси. Тобто навіть за відсутності Міхеіла Саакашвілі в Україні ми маємо позитивний відгук людей.

– Хто зараз керує партією?

– Рада партії. У раді партії зараз три особи. Оскільки Міхеіл не може бути в Україні, то це Ольга Галабала, я і Давід Сакварелідзе.

Але підкреслю, Саакашвілі залишається в раді партії, просто в нього немає юридичного права ставити підпис. Але з точки зору порад, консультацій, думки і таке інше – він залучений.

– Розкажіть детальніше, як саме він залучений? З боку складається враження, що він зайнятий своїми проблемами.

– Я не знаю, якими своїми проблемами він зайнятий, але всіма проблемами, що стосуються РНС, нашими кроками і нашими діями – він переймається постійно.

Саакашвілі включається навіть тоді, коли ми спілкуємося з нашими регіональними осередками, робимо включення онлайн. Він завжди залюбки це робить, де б він не перебував. Людина, яку це не цікавить, так себе не поводить.

– До речі, як часто ви з ним зустрічаєтеся?

– Досить часто.

– Ви літаєте до нього в Нідерланди?

– І в Нідерланди, і в інші країни Європи. Досить часто в Польщі буваємо. Ми бачимося не рідше, як раз на місяць.

– Хто на такі зустрічі їздить?

– І я, і Давід буває, буває Оля Галабала і інші наші активісти. Бувають розширені наради.

– Нам розповіли, що ви намагаєтеся взяти партію під себе, хочете всім керувати...

– Ступінь мого керування партією не змінилася з того моменту, коли ми об’єдналися з Міхеілом. Я один з членів ради партії, і від цього ступінь мого керування чи впливу на прийняття рішень не змінився.

Читайте також
50 відтінків опозиції, або Спроба об'єднатися без Саакашвілі
Юля без коси. Як Тимошенко шукає нового виборця
А у відповідь тиша. Чому Садовий не поспішає підтримувати Гриценка
Але я хочу розставити крапки. Ви говорите, що люди від нас відходять, але це не так – навпаки, люди приходять.

– Можете пояснити, навіщо людям йти в партію, у якої рейтинг менше 1%?

– У нас є ідеї, у нас є несприйняття до чинної влади, до договорняків, до жуліків і таке інше, і люди це розуміють. Тому що так формується команда, яка однозначно переможе. Для нас це прекрасно, тому що коли у вас є рейтинг 5-6-7%, то до вас липнуть всякі негідники, пристосуванці. Зараз це абсолютно жорстка опозиційна партія.

– Стоп. Чим ви відрізняєтеся від інших опозиціонерів?

– А яких? Назвіть, давайте?!

– Наприклад, Гриценко?

– А де Гриценко був з нами хоч на одному марші чи якійсь іншій акції?

– Він, можливо, вважає, що це просто недоцільно.

– Так і влада вважає це недоцільним.

– Слухайте, дії можуть бути різними, а мета може бути одна і та сама.

– А я не знаю! Я не знаю! Коли ми виходимо публічно і вимагаємо від влади певних дій, то це називається прояв нашої позиції. Коли хтось розказує, що він не хоче виходити, або каже, що це недоцільно – то це означає, що він підтримує дії влади.

Тому – людям оцінювати, яке ставлення має бути до однієї і до другої позиції. Але опозиційна позиція якраз і проявляється в тому, що ви або вимагаєте кроки, які влада обіцяла і не робить. Або робите так як влада хоче – влада ж не хоче, щоб хтось виходив на вулиці. Тому якщо ті чи інші політики поводять себе так, як хоче влада, то напевно, вони не дуже опозиційні. Це просто реальність життя!

– Юлія Тимошенко раніше підтримувала Саакашвілі, приходила до нього в суд. Ви можете підтримати її на президентських виборах?

– До чого тут Тимошенко? Ми матимемо свою програму. Вона абсолютно не відрізняється від того, що говорять усі старі політики.

– Що буде восени? Плануєте мітинги?

– Не знаю, що буде восени. Наше головне завдання – донести наш план дій, наші пропозиції щодо гарантування прав власності, легалізації абсолютно всіх видів економічної діяльності, формату і моделі, як взагалі повернути Донбас. А люди нехай уже визначать, яку концепцію вони хочуть підтримувати.

Давід Сакварелідзе: Ми втрачаємо те, що Саакашвілі немає щоденно в українській політиці

– Ви визнаєте, що РНС – це партія лідерського типу?

– Тут немає нічого поганого. Політичне лідерство ніхто не скасовував взагалі у світі. Партійне лідерство означає відповідальність, яку на себе бере лідер, його бекграунд і тягар.

– Цей лідер – Саакашвілі, але його фізично немає в Україні. Як він працює в партії?

– Він ніколи не залучався до якоїсь рутини, не вмішувався до щоденного управління, це його дратує і він це не любить. І коли він був тут, то активно не брав участі в щоденній роботі. Є управлінська команда, і вона керувала партією.

 
Політичне лідерство ніхто не скасовував взагалі у світі. Партійне лідерство означає відповідальність, яку на себе бере лідер, його бекграунд і тягар
фото: 24 канал

– Хто зараз керує партією?

– Партією керуємо ми. Є рада партії: там я, Іван Лозовий, який замість Саакашвілі зайняв тимчасово місце, Ольга Балабала і Юрій Дерев’янко. Є ще політична рада, куди входять керівники міських і обласних організацій, наші спікери і так далі.

– То як саме Саакашвілі бере участь у житті партії?

– Ми з ним спілкуємося, консультуємося. Зараз працюємо над концепцією народних праймеріз, тому що вважаємо, що в Україні дуже велика ніша для нового антисистемного кандидата в президенти. Близько 40% людей чекають нового кандидата.

– Праймеріз – це ідея Саакашвілі?

– Так, він виступив з цією ідеєю, каже "давайте уже щось робіть". Він сам не має амбіцій ставати президентом і не може брати в них участі, тому він бачить себе таким собі бульдозером, який буде просувати нового кандидата. Якщо його будуть підштовхувати всі демократичні сили, то він переможе.

Тож чому інші чекають і нічого не роблять – я чесно не розумію. На цьому фоні старі виглядають досить непогано. Тобто Юлія Тимошенко зараз лідер гонки. Чому? Тому що ніхто нічого не робить.

– Я так і не можу зрозуміти, що Саакашвілі робив у партійній діяльності, крім своєї публічності?

– Він був двигуном усього протестного руху... (Пауза – УП) Частково його авторитет об’єднував людей навколо ідей.

– Після того, як його депортували, ви відчуваєте ослаблення в команді?

– Ні, я б не сказав так. Ми зараз займаємося не тільки праймеріз, у нас ще один проект. Я вмовляю свого друга з Дніпра стати мажоритарником на парламентські вибори. Він не хоче. Я йому пояснюю, що якщо нормальні люди туди не підуть, то в Раді і далі будуть покидьки.

Тож ми зараз кличемо всіх кандидатів, які можуть адмініструвати кілька мажоритарних округів у різних регіонах, або самі готові йти по мажоритарці. Кожного координатора і мажоритарника ми будемо навчати по п’ять днів, як без грошей реально виграти вибори в Україні. Тобто як можна вибудувати свою кампанію на ідеї і як свого симпатика перетворити на активіста цієї ідеї.

– Ви так гарно розповідаєте, але сьогодні я опитував низку народних депутатів, які з вами пліч-о-пліч брали участь у багатьох акціях. Мене здивувало, що жоден з них не знає, що у вас відбувається, хто головний. Таке враження, що вас як партії просто немає.

– Вони і раніше не цікавилися, що відбувається в "Русі нових сил". Чому це вони мають цікавитися, що в нас відбувається? Вони ж не партійці.

Велика частина з них думають про себе, як потрапити в парламент, і чекають якоїсь появи українського Макрона, щоб разом з ним зайти до влади. Ось це реально їх турбує.

– Але у вас самих менше 1% підтримки

– Я в ці дослідження не зовсім вірю. Чого ми хочемо? Ми хочемо об’єднати маленькі громадські і політичні ініціативи в одну силу, яка зможе перемагати. Ми закликаємо перемагати монолітно – ось до цього ми закликаємо. Тому що так, самостійно "Рух нових сил" не візьме більшість у Верховній Раді, тому що більшість – це коаліція кількох партій.

– Все-таки, що ви втрачаєте через відсутність Саакашвілі?

– Ми втрачаємо те, що його немає щоденно в українській політиці, і він не може їздити по вулицях, проводити зустрічі, акції, виступати по телебаченню.

– Стосовно Юрія Дерев’янка. Ви не боїтеся, що він візьме партію під свій контроль?

– Я не уявляю, як людина може рейдернути ідею.

– Ні-ні, я говорю про контроль.

– Ми всі керуємо. Більша частина людей в РНС перебувають через фактор Саакашвілі і за ідею. Як я завтра можу прийти і сказати: "Я в тебе викрадаю ідею, і ти маєш мені підкорюватися"?

Це можна зробити тоді, коли партія вибудувана на грошах. Умовно кажучи: "Я не буду давати грошей, тому ти маєш мені підкорюватися".

Це плітки – хтось сказав, що Дерев’янко може щось забрати. Така людина нічим не займається, крім того, що говорить, що Дерев’янко може щось забрати. Ну який Дерев’янко? Про що ви говорите?

Роман Кравець

powered by lun.ua
Андрій Садовий: Посада президента — це електричний стілець
Баг-хантинг: як білі хакери заробляють на чужих помилках
Рік на зміни: що може врятувати СОТ від знищення Трампом
"Такого шаленого педагога більше немає". Вчитель Олександр Черкас
Усі публікації