Більше тропічних ночей та менше снігового покриву. Що буде з кліматом України наступні 50 років – розповідає Світлана Краковська

Вівторок, 10 серпня 2021, 05:30
фото: nas.gov.ua, УП

Українська кліматологиня Світлана Краковська, як і кожна людина з навколоекологічної спільноти, що себе поважає, останні кілька років б’є на сполох. І, погодьтесь, небезпідставно. 

Втім, на відміну від багатьох колег з "усепропащою" риторикою, вона оптимістично говорить: "Якщо людство почало впливати на клімат, значить, воно може і перестати це робити". 

Нині Краковська – відома експертка з доволі насиченою біографією. Одна з перших жінок, що в 1997 побувала на українській станції Вернадського в Антарктиді, завідувачка лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту, членкиня Міжурядової групи експертів з питань клімату (англ. IPCC) – ООНівського органу, що оцінює наукові дані, пов’язані з кліматичними змінами. 

А в не такому далекому 2007, як пригадує науковиця в розмові з УП, їй не дозволили опублікувати наукову статтю про зміни клімату в журналі Національної академії наук.

9 серпня перша з трьох груп науковців згаданої Міжурядової групи експертів, опублікувала черговий звіт щодо кліматичних змін. Висновки та прогнози в якому, очікувано, невтішні. 

Глобальна температура вже піднялась на приблизно 1,1 градуса від доіндустріального рівня, а концентрація СО2 в атмосфері зросла до 410 проміле.  

Підвищення температури може призвести до того, що в деяких місцях люди помиратимуть, "просто виходячи на відкрите повітря".

Якщо людство не скоротить викиди CO2, глобальна температура може зрости до 2 градусів до 2060 року і до 2,7 – до кінця століття. Спеки, урагани, імовірно, стануть ще серйознішими.

Що означають висновки вчених для простих смертних? Чи можна уповільнити кліматичну кризу? І як ця криза зачепить українців у найближчі 50 років? Читайте про це в інтерв’ю Світлани Краковської для "Української правди". 

 
Світлана Краковська з маскою з написом "Змінюй себе, а не клімат"
Фото: Ольга Кириленко

"Людство надто довго на цій планеті спалювало викопне паливо"

– Почну з найбільш болючого. Увесь липень Німеччина, Австрія, Бельгія та Індія пливуть, Туреччина, США, Росія, Албанія та Греція – горять, а в Бразилії вперше за кілька десятиліть пішов сніг. Коротка відповідь на запитання "чому це відбувається" – кліматична криза. А яка довга й детальна?

– Я можу почати відповідати так, як це зазвичай роблять метеорологи: струминні течії та їхнє просідання, навколополярні вихори, формування циклонів, надпотужних хмар й так далі. Тобто назвати причини конкретних, екстремальних погодних явищ, які ми маємо.

Але направду мені хочеться відповідати трохи глибше. 

Проведу таку аналогію: коли в людини стається серцевий напад, можна сказати, що його причиною був стрес чи недосип. Але причиною цього серцевого нападу могло бути те, що людина до цього палила, вела, скажімо, нездоровий спосіб життя – тобто довела свій організм до такого стану. 

У кліматичній системі все приблизно так само. 

Людство довгий час на цій планеті палило, тобто спалювало викопне паливо. Ці гази потрапляли в атмосферу і парниковий ефект, про який розказують у школі, накопичувався. Так ми маємо, про що йдеться у звіті, перевищення температури в приблизно 1,1 градуса від доіндустріальних рівнів.

 
Вогонь біля Мармарису. Туреччина
фото: dokuz8NEWS

– За Паризькою угодою людство має утримати підвищення глобальної температури до 1,5 градуса?

– За Паризькою угодою – well below 2 degrees (значно нижче 2 градусів – УП), але краще 1,5.

– Тобто поки що ми вкладаємося?

– Вкладаємося, але Паризька угода передбачає ці температури до кінця сторіччя. Тобто якщо ми будемо рухатися такими темпами… то, очевидно, не вкладемось. Нам потрібно сповільнювати ці темпи.

Треба розуміти, що кожна окрема подія (на кшталт лісових пожеж в Туреччині чи паводків у Німеччині – УП) є наслідком кліматичних змін. Більше того, я можу сказати, що практично кожну конкретну подію було спрогнозовано, рівень розвитку метеорології дозволяє це робити. Паводки в Європі та інших частинах світу були спрогнозовані.

Паводки у Німеччині
Паводки у Німеччині
Фото: пресслужба уряду Кьольна

– Давайте тоді все ж проведемо ланцюжок від накопичення парникового ефекту до паводків у Європі. Як це працює?

– Цей зв’язок у науці зараз називається attribution, тобто коли конкретну подію можна прив’язати до зміни клімату.

У цьому випадку цей ланцюжок виглядає так: спалюємо викопне паливо, яке мільярди років було захоронено в підземних сховищах – підвищуємо концентрацію парникових газів в атмосфері. 

Головним чином це діоксид вуглецю, CO2, він є парниковим газом, що залишається в атмосфері на сотні років. Тобто маємо кумулятивний ефект. 

На доіндустріальному рівні концентрація СО2 складала 260 проміле, наразі, у 2019 – 410. Можна сказати, що такої швидкості росту концентрації не було на Землі 800 тисяч років, а самої концентрації – принаймні 2 мільйони років. 

 
Графік показує, який відсоток вуглекислого газу буде поглинатись океаном і сушею, а який залишатись в атмосфері (позначено сірим кольором) залежно від рівня глобальної температури. Нині концентрація СО2 в атмосфері складає 410 проміле, тому реальності відповідає перший сценарій (блакитний) – 70% вуглекислого газу поглинається і 30% залишається в атмосфері

Далі, коли ми маємо підвищення температури приблизно на 1,1 градуса, про що я вже говорила, то кожен 1 градус дозволяє атмосфері втримувати більше вологи – приблизно на 7%. 

Чим більше вологи в атмосфері, тим більше води у хмарах. І коли ці хмари приходять на територію, де відбувається перехід термодинамічних умов, вони починають просто "випадати" зливами. В інтернеті зараз є дуже багато роликів, коли раптово, як з душу, випадає колосальна кількість води. Раніше це все "розмазувалося" на більшу територію.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Mariia Leonova (@mariialeonovaa)

– … і розтягувалося в часі..

– Так, у часі і по території. Наразі ми маємо то густо, то пусто. І саме це спричинило ці паводки. 

– Чому в різних частинах планети ця криза проявляється по-різному? Європа – пливе, Азія – горить і пливе, Туреччина, що лежить на перетині Європи та Азії – горить, а Південна Америка – сніжить?

– У Південній Америці наразі зима, тому і сніжить. Але якщо серйозно, то, у першу чергу, такі явища визначаються конкретною синоптичною ситуацією, а в цілому – загальною циркуляцією атмосфери і термодинамічними процесами. Моделі прогнозу погоди наразі добре справляються і прогнозують (прояви цієї кризи – УП).

 
У Бразилії випав сніг, а температура побила 65-річний рекорд
фото: twitter.com/BananaSlamma312

Україна, до речі, в цьому контексті займає досить географічно складне положення, ми на лінії розмежування – там, де клімат може стати сухішим і вологішим водночас. 

– Сухішим – на півдні, вологішим – на півночі?

– Так, плюс Карпати, де повітряні маси піднімаються вздовж гір, охолоджуються і дають більше опадів.

У Росії трохи інша ситуація. Там досить велика, віддалена від океанів територія, на якій в умовах пришвидшеного кругообігу води волога "виливається" раніше і не доходить до тих лісів (що горять – УП), до тайги й так далі. Також там формується антициклон, високий тиск, який не пускає до себе циклони з фронтальними хмарами, дощами. Тому все висихає. Це приблизно те ж саме, що сталось у Канаді цього року

"Як фізик я довго не вірила, що людина може впливати на клімат"

– Ви зазначили, що Україна в контексті кліматичної кризи займає географічно складне положення, але ж не найгірше? Враховуючи, що вона розташована вглиб материка, далеко від океану. 

– Скоріше, так. У нас справді дуже гарне географічне розташування, саме тому, мабуть, Україна, пізніше за всіх… 

– Відчула ці кліматичні зміни?

– Так, маю на увазі сприйняття цієї проблематики. Хоча я досі чую такі питання: "Ви справді впевнені, що це через кліматичні зміни? Може це погода? Може це рік такий-сякий?". Українські кліматологи давно про це говорять – просто нас не чують. 

 
Повінь на Івано-Франківщині у червні 2020 року
фото: дснс

– Чому ці пожежі та затоплення відбуваються саме зараз, у липні 2021, і настільки масово? Це пікова точка чи просто збіг?

– Це не те щоб збіг… Якщо ми згадаємо минулий рік, особливо Україну, то в нас там взагалі було все… 

Пожежі на Житомирщині, пилова буря в Києві, паводки на Буковині та Франківщині.

– Так, і взагалі рік був такий… Тому це не збіг.

У змінах клімату є певні точки неповернення, але насправді вони більше стосуються не екстремальних погодних явищ, а руйнування льодовиків Антарктики або Гренландії – бо коли щось вже розтануло, його досить важко відновити. 

Це не морський лід Арктики, який справді може змінюватись рік від року, і (відновлюватись – УП) у холодні роки. Проблема в тому, що холодних років буде все менше і менше. У нас справді є… 

 
Пилова буря у Києві
Фото: Олександр Зінченко

Причини для занепокоєння? 

– Направду я теж дуже сильно почала перейматись цими проблемами. Хоча як фізик я досить довго не вірила, що на кліматичну систему може впливати людина. 

Ця система настільки стала, збалансована та має стільки зворотних зв‘язків! Якщо відбувається пожежа, то на її місці утворюються хмари, які її гасять, якщо пилова буря – формуються хмари, які виносять ці пилові частинки на інші території, де це повітря очищується. Тобто у кліматичній системі є дуже багато запобіжників. 

Я на це все дивилась досить скептично, правда, це було в 90-х роках. А потім почала вивчати цю проблематику. 

І от якщо повернутись до звіту, то він називається "оцінювальний" – тобто він оцінює рівень знань на цей момент. І цей рівень знань формується на основі наукових публікацій, які пройшли жорсткі рамки рецензування в науковій спільноті. 

Це не 1, 2, 100 публікацій – це 14 тисяч, які говорять, що на зміну клімату беззаперечно вплинула людина. Ми по суті говоримо про антропоцен, це нова геологічна епоха в житті планети. 

І тут я б сказала, є два меседжі. Перший – загроза, бо людство почало впливати (на клімат – УП). Але з іншого боку, я вважаю, якщо людство почало впливати значить, воно може і перестати це робити, щоб відновити баланс.

Не можна сказати, що вже все – треба взяти і померти. Важелі впливу є в наших руках. Це є позитивний меседж, і я дуже хочу, щоб люди це розуміли. Бо розуміють не всі… 

Насправді в цьому звіті сказано, що в нас вже менше 50% ймовірності втримати температуру 1,5 градуса до кінця століття. Але ми зможемо її втримати в 1,6 градуса.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Ольга Кириленко, журналістка УП
Нам усім хочеться бути частиною якоїсь групи – місця, де можна говорити, слухати, радити та впливати. Якщо вам цікаві люди, історії, процеси навколо (та головне, як вони відбуваються і що буде у підсумку) – Клуб "Української правди" буде вашим найкращим варіантом. І нашим, мабуть, теж.

– Тобто все-таки перевищимо встановлену норму?

– Так, це один зі сценаріїв. Але якщо ми прийдемо до карбонової нейтральності, тобто та кількість діоксид вуглецю, яка викидається людиною, буде поглинатись, то до кінця століття ця температура нормалізується і підвищиться приблизно до 1,4 градуса. Це навіть менше за 1,5. І це якраз говорить, що важелі – у наших руках. 

 
Зображення показують, наскільки зміниться середньорічна температура на різних ділянках планети, якщо глобальна температура зросте до 1.5, 2 і 4 градуси відповідно. Суша нагріватиметься більше, ніж океан. Полюси – швидше, ніж тропіки
Скріншот зі світу IPCC
 
Зображення показують, наскільки зміниться перерозподіл опадів на різних ділянках планети, якщо глобальна температура зросте до 1.5, 2 і 4 градуси відповідно. Найбільше опадів отримають полюси та екватор

"Наші погодні "гойдалки" – наслідок танення льодовиків"

– Що паралельно з пожежами та паводками в Європі та Америці відбувається на полюсах? 

– У нас є два полюси, і ці два полюси направду дуже різні. Вони тільки здаються однаковими, але на Північному в нас океан, на Південному – континент. І цей континент досить високий – найвищий на планеті з середньою висотою понад 2 тисячі метрів.

Але дещо спільне між ними є – потепління швидшими темпами вже відбувається і буде відбуватись саме в полярних регіонах. 

Більшою мірою це впливатиме на північну півкулю, тому що там у нас океан і знов таки морська крига, яка вже тане. Її оцінюють за двома місяцями, у квітні та у вересні – тобто максимальна площа криги, коли вона наросла, і мінімальна, коли розтанула. 

Так от вереснева крига в останні роки – мінімальна за всю історію спостережень. І більше того, ця крига інша. Тобто є молодий лід, а є паковий – той, що формується впродовж багатьох років, він товщий, йому довше наростати і танути теж. Але зараз він настільки розтанув...

Чим менше стає криги, тим менше від неї відбивається сонячної енергії й більше поглинається океаном, що теж пришвидшує потепління. І це один із загрозливих ефектів. 

Це якщо ми говоримо про полюси і про Північний полюс, бо це, звичайно, більшою мірою впливає на погоду і кліматичні умови в Україні. 

– Тобто ми вже відчуваємо на собі ефект танення льодовиків на півночі?

– Звичайно. Цей ефект – це якраз наші "гойдалки": то холодно, то дуже гаряче, то не було снігу минулої зими, то випала велика кількість. Це направду ті ж "гойдалки", які відбуваються з кригою в Арктиці, і з течіями в Атлантиці – Атлантичний сектор формує погоду в Україні. 

Також на нас впливає Сибірський антициклон – коли він стає потужнішим, то блокує проходження циклонів, які приносять нам дощі й тепло.

– Чи є цифра щодо площі криги, яка розтала на Північному та Південному полюсі з початку індустріального періоду, 1850 року, наприклад?

– Скажімо так, це досить важко оцінити, бо ми говоримо про морський лід – там є певні коливання, і вони дуже значні рік від року. 

Загалом оцінки говорять, що площа льоду навколо Антарктиди не змінилась. Навіть не так – що її коливання знаходяться в межах природної мінливості або в межах з 1979 року, коли почались супутникові спостереження. Але цього періоду спостережень замало, щоб зробити оцінки з достатнім рівнем довіри. Тому вважається, що площа льоду навколо Антарктиди не змінюється. 

Те ж саме з температурою: Антарктида – одна з найменш покритих мережею вимірів (територія – УП). Найкращі виміри на Антарктичному півострові там, де наша станція. До речі, наші оцінки говорять, що температура в Антарктиді за 65 років підвищилася на 3 градуси. Це, грубо кажучи, пів градуса за декаду – у той час, коли на інших материках цей показник був у межах 0,2-0,3 градуси за декаду. 

"До 2050 року в Україні зникне сніговий покрив"

– Повернусь до України і спочатку запитаю про глобальне: як змінився клімат України з початку незалежності?

– Так трапилося, що в нас з початком незалежності розпочався новий кліматичний період. Тобто був період з 1961 до 1990 і з 1991 до 2020. 

Наразі оцінки ще тривають, бо 2020 тільки півроку, як закінчився, і всі ці дані треба ще перевірити на помилки, на однорідність. Але попередні оцінки говорять, що темпи потепління в Україні перевищують глобальні. Вони навіть перевищують середні по Європі. Швидше теплішає в північно-східних регіонах, де в нас холодніше.

Є тенденція: де холодніше – там швидше теплішає. Також у холодні місяці теплішає більше, ніж у теплі. 

Читайте також: Як Україна вирішує проблему кліматичних змін? Конспект лекції Editor's Club

– Наскільки змінилась середньодобова температура влітку і взимку в Україні з 1991 по 2020?

– Ви зараз запитуєте те, що питає кожен. Але кожен під цим запитанням має на увазі щось своє – у першу чергу людина думає про місцину, де вона проживає. Тому мені вас треба перепитати декілька разів: що ви маєте на увазі – північний регіон, Київ? 

Давайте візьмемо Київ. 

– Давайте тоді звернемося до Центральної геофізичної обсерваторії, яка робить ці оцінки – я не буду відбирати у них кусень хліба. 

Але це теж треба розуміти – люди сприймають ці оцінки через власний досвід. А кліматологи розраховують або по станціях, або по регіонах… Мене бентежить, коли люди таке запитують. 

До речі, нам з цими оцінками досить важко. Бо попередні були по всіх станціях на території України, а наразі ми маємо проблему зі сходом і Кримом. 

– Наскільки сильно зміниться клімат України за наступні 50 років? Очевидно, літо ставатиме все теплішим, власне… як і зима? 

– Саме так. Є моделі, за якими можна розрахувати кількість днів з температурою вище 35 градусів, наприклад. Але Україна велика, це все треба дивитися по певних регіонах. 

От про що ми точно можемо говорити, так це тропічні ночі – яскравий кліматичний показник. Це явище, за якого температура вночі не опускається нижче 20 градусів. 

– І вони вже є в Україні? 

– Так, у тому і проблема. Колись в нас таких ночей було декілька і лише в південних регіонах – Крим, узбережжя Чорного і Азовського морів. А наразі ми маємо їх і в Києві, і в Чернігові – декілька тижнів таких ночей на рік ми маємо абсолютно точно в останні роки. 

І тропічних ночей ставатиме все більше. У південному регіоні до середини сторіччя вони триватимуть більше місяця, наприклад. До кінця сторіччя – це буде буквально все календарне літо. 

Кліматичне літо, яке в нас настає, коли середньодобова температура перевищує 15 градусів, буде набагато довше – триватиме на півдні не три місяці, а п‘ять. Три з них з будуть з тропічними ночами. 

Але це за найжорсткішого сценарію – якщо нічого не робити. Я, чесно кажучи, дуже сподіваюсь, що такого не трапиться. Бо це буде пекло.

– Щодо тропічних ночей і пекла: Крим уже перейшов у тропічний клімат?

– На щастя, материки так швидко не рухаються (посміхається – УП). Тут ми можемо говорити, скажімо, про клімат минулого. У минулому в Криму був клімат середземноморський, наразі він таким і є. Але смуга субтропічного сухішого клімату посунулася далі. 

Але в Криму є ще інша особливість – я ще в березні казала в інтерв’ю, що там будуть ці значні опади. Чому? Тому що це півострів.

Повінь у Ялті
Повінь у Ялті
фото: ЯНИНА ПАВЛЕНКО/FACEBOOK

– Цьогорічні паводки із підтопленням Керчі і затопленням Ялти пов’язані з просуванням субтропічного клімату на північ?

– Ні, це пов’язано загалом з глобальною зміною клімату, з тим, що підвищується температура поверхні океану і Чорного моря зокрема. І це означає, що знову ж таки більше вологи потрапляє в атмосферу – хмари над Чорним морем стають потужнішими, виходять на суходіл і виливаються. Де? На півострові. 

У випадку цьогорічних паводків в Криму це було підсилено ще й тим, що хмари, які формувались над Чорним морем, йшли на Кавказ, відбились (від гір – УП), як куля в більярді, і таким чином довше перебували над морем. А, отже, накопичили більше вологи, повернулись і вилили її на суходіл.

– За прогнозами громадської організації "Екодія", до 2100 року через підняття рівня моря затопить 35 українських міст, зокрема Одесу, Херсон, Миколаїв, Маріуполь. 6 міст з 35 затопить повністю – це зокрема Вилкове, Гола Пристань, Затока. Для мене як пересічної людини звучить дуже страшно, а для вас?

– Для мене… Враховуючи, що я була трохи дотична до цього прогнозу, можу сказати, що вони взяли найжорсткіший сценарій. 

– Щоб налякати?

– Ні, щоб бути готовими до. Це з розряду явищ, які навряд чи відбудуться, але певний рівень імовірності все ж є. 

– Тобто готуємося до гіршого, але сподіваємося на краще?

– Так, це якраз той випадок. Середнє підняття рівня моря зараз оцінюється в 20 сантиметрів. Здавалось би, ну що там 20 сантиметрів? Але для певних острівних країн це має досить серйозний вплив. 

В Україні дуже мало міст, для яких 20 сантиметрів матимуть такий вплив. У цьому звіті, наскільки я знаю, брали найгірший прогноз – підняття рівня моря до 80 сантиметрів до кінця століття. 

 
Підтоплене місто Керч
фото: КЕРЧЬ.ФМ/ТАСС

– Що означають ці 80 сантиметрів, наприклад, для Голої Пристані? 

– Дивіться, затоплює не середнє підняття рівня моря, а затоплюють припливи, шторми, розумієте? Я не знаю, який рівень моря в Голій Пристані, хоче й була там наче в далекому дитинстві. Але певні острови, звичайно, підуть під воду.

– Повністю?

– Так, якщо середній рівень води підніметься, то, звичайно. Куди вони дінуться? 

Але знов таки – це середній рівень світового океану, який має свої регіональні особливості. Я не знаю, як це спрацює в Чорному морі. 

В умовах нинішнього клімату ми спостерігаємо, що чим сильнішими будуть опади, тим сильнішими будуть шторми, а відповідно і хвилі. Океан відповідає. 

Я б сказала, головний меседж з цього дослідження – ми маємо цього не допустити. 

– Запитаю ще про зиму: уже кілька сезонів, принаймні їхню частину, українці провели в осінніх пальтах і куртках. Коли в Україні взагалі зникнуть сніжні зими? 

– Я точно можу сказати, що сніговий покрив, тривалість стійкого снігового покриву і його залягання, буде зменшуватися. За умови середнього рівня викидів він зникне до середини століття.

– Узагалі зникне? 

– Ні, це не означає, що в нас не буде снігопадів чи сильних снігопадів – найімовірніше, вони будуть у другій половині зими та в її кінці. Їх ніхто не скасовує. Це означає, що сніг не буде лежати на поверхні. 

– Тобто він буде випадати й одразу танути? 

– Сніговий покрив – це коли ви можете піти в ліс і покататися там на лижах, наприклад, упродовж місяця. Раніше він у нас (у Києві – УП) тримався декілька місяців. Випадав ще на Покрову.

– У жовтні?

– Так. Що таке Покрова? У нас у північних регіонах сніг, бувало, випадав ще у вересні. 

– Пам’ятаєте, які це були роки? 

– До 80-тих.

– Головне питання – що ж робити з кліматичною кризою? Найперше, що має робити держава?

– Я скажу так: те що має робити держава, мають вирішувати політики. Наша задача як науковців – показувати їм різні сценарії "що буде, якщо". 

Це якраз те, що робить наш звіт – ми подаємо факти, а не говоримо урядам, що робити. Тому порада від науковця для політиків – прочитайте резюме, зверніть увагу на науку та її оцінки, на їхній основі справді можна готувати рішення. 

Також можу сказати, що ми всі в Україні потребуємо координації зусиль – науки, бізнесу, місцевих органів влади. Для цього треба державна цільова програма, яка б охоплювала не тільки дослідження фізичних основ, а й, наприклад, як це працює в IPCC – три робочі групи, які оцінюють фізичну основу, рівень впливу (кліматичних змін – УП) і способи запобігання впливу (людини на клімат – УП). IPCC працює вже більше 30 років, і це найвищий світовий стандарт. 

Взявши цей підхід за основу в Україні, ми можемо виробити політики, які будуть нам корисні економічно та соціально. 

– Давайте знизимо рівень: що може робити кожен українець, щоб уповільнити кліматичну кризу?

– Не буду оригінальною, повторю рекомендації, які давав молоді Леонардо Ді Капріо – достатньо відома людина, певно, більш відома в Україні, ніж я. Поради дуже прості. 

Перша – впливати своїм голосом на виборах. Будь-то державні чи місцеві вибори, чи навіть самим іти в органи влади, щоб робити свідомі зміни, які враховуватимуть питання клімату. 

Друга – впливати своїм гаманцем. Тобто купувати товари тих виробників, які є кліматично свідомими і які вкладають кошти у зменшення викидів. Не полінуйтеся, подивіться у магазині, яке пакування краще, чи можна його віддати на переробку.

Третя – об’єднуйтесь. Об’єднуйтесь самі або йдіть до вже створених об‘єднань, які засвідчили свою експертність, авторитетність. 

Також зараз багато відкритої інформації – можна самим вчитися і ставати агентами змін. Мені це взагалі дуже подобається. Я в захваті від нашої молоді, особливо в Україні, від того, наскільки вона креативна – тому я така оптимістична.

Читайте також: 4 проєкти українських школярів, які допоможуть щонайменше відтермінувати екологічну катастрофу в Україні

– Хоча своя Грета Тумберг в Україні досі не виросла.

– Просто, скажімо, Грету Тумберг в Швеції сприйняли і показали. У нас таких теж багато, є і більш радикальні – я їх знаю, спілкуюсь з ними.

Я часто відмовляю багатьом медіа, але якщо до мене звертається молодіжна організація – ніколи. Бо розумію, що їм жити в цих умовах і вони мають до цього бути готовими. 

Дуже важко змінити ставлення до життя в тих людей, які вже прожили багато років. Мені самій важко змінювати мої звички, їх набагато легше формувати на найранішому етапі. І, напевно, це буде теж моєю порадою – не тільки як науковиці, а ще і як мами, людини, яка тут живе: формуйте кліматично свідомі звички буквально з дитячого садочка.

Ольга Кириленко, УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді