Пробна битва, або Репетиція війни Ахметова і Зеленського 

Четвер, 11 листопада 2021, 05:30
Колаж: Андрій Калістратенко

Ще ніколи не було в Україні такої влади, з якою Рінат Ахметов не знайшов би спільної мови.

Інколи порозуміння досягалось одразу, як за Кучми чи Януковича, інколи йому передували БТР-шоу за Ющенка чи наїзди Антимонопольного комітету і НКРЕКП за Порошенка. Але завжди, кажучи образно, до Роттердама знаходився потрібний "плюс", який перетворював владу із ворога олігарха на його партнера.

Ставши президентом, свою історію стосунків з донецьким олігархом volens nolens мусив розпочати і Володимир Зеленський.

Спершу Ахметов з готовністю відгукувався на прохання нового президента: то проінвестувати в закупівлю "швидких", то підкинути 300 мільйонів на боротьбу з COVID-19.

На літо 2020-го взагалі складалось враження, що більш зручного партнера для Банкової ніж Рінат Ахметов годі й шукати. Особливо, коли "донецький друг" допомагав балансувати апетити "друга з Дніпра"

Медійно це зчитувалось, коли Зеленський поступово перебрався з ефірів "Права на владу" Ігоря Коломойського на "Україну" Ахметова, де йому забезпечували "сольники" у Шустера.

За іронією долі, всього за рік, восени 2021-го, саме канали Ахметова стали прихистком для більшості критиків Зеленського. Криза стосунків стала очевидною. Але що за кішка пробігла між президентом та олігархом?

"Ми говорили Зеленському, що там, де ми можемо допомогти, ми будемо це робити. Але якщо ви почнете робити дурниці, поведете країну не туди, ми будемо проти вас. Закон про олігархів – це якраз "не туди". І ми не можемо таке підтримувати", – пояснює УП причину загострення один із близьких до Ахметова політиків.

Здавалося б, немає нічого критичного у тому, щоб назвати олігархів олігархами. Але саме ініційований і вже підписаний Зеленським закон став тією спусковою пружиною, яка може дати початок широкомасштабній війні між Банковою та Ахметовим. Чому – розбиралась "Українська правда".

Причини загострення

"Може Зеленський вперше має справу з людьми рівня Ахметова. А для Ріната це уже мінімум п’ятий президент. Він всяке бачив, і знімати штани перед Зеленським точно ніхто не буде", – так на питання УП, чи не боїться Ахметов іти на загострення, відповідає один із близьких його друзів.

І справді, впродовж останніх кількох тижнів головні шоу на інформаційному каналі "Україна 24" та навіть п’ятничні великі ефіри Савіка Шустера стали неочікувано критичними до влади. 

Чого варті хоч би випуск Шустера про свободу слова, де відбулось епічне "побиття немовлят" в особі Михайла Подоляка із ОПУ і Сергія Шефіра, або ж трансляція нарізок інтерв’ю доктора Комаровського Дмитру Гордону, де вони визнають себе "лохами", бо голосували за Зеленського.

Така "вольниця" в медіа Ахметова ніколи б не розгулялась без його ж благословення.

"Скільки триває критика? Десь місяць. Все почалось, коли стали просувати закон про олігархів. Ми попереджали, що це дуже погана ідея. Потім додалось ще звільнення Разумкова. Що він поганого зробив? Він був на своєму місці", – пояснює позицію команди Ахметова один із її членів.

 
За іронією долі, всього за рік, восени 2021-го, саме канали Ахметова стали прихистком для більшості критиків Зеленського. Криза стосунків стала очевидною
фото: detector.media

Як з’ясувала УП, ще однією проблемою, не менш трігерною ніж закон чи відставка спікера, була манера спілкування, яку представники Офісу дозволили собі в розмовах з Ахметовим і його людьми.

"Для Ріната гроші – ніщо. Йому важливо вранці дивитись в дзеркало на себе без огиди. А були не дуже коректні розмови з боку Офісу. Банкова хоче, щоб всі брали під козирок. Так не буде. Це не до нас", – каже згаданий співрозмовник в оточенні Ахметова. 

В інтерв’ю УП партнер Ахметова Вадим Новинський говорив про те саме, кажучи, що "ніхто не буде ходити по струнці". 

"Почалося все з закону про олігархів, але головне загострення почалось, коли Разумкова кілька разів підряд покликали на Шустера. Банкова лютувала, погрожувала і вимагала припинити це. Але отримала зворотну реакцію", – додає ще один учасник того процесу. 

Загалом, це була не перша ситуація, коли Банкова вдавалась до підвищених тонів. 

Десь із середини літа відповідальні за медійку функціонери Офісу вимагали закрити для Разумкова дорогу в ефіри каналів Ахметова. Найболючішим для ексспікера був ефір, коли на День Незалежності його виступ на каналі "Україна 24" обірвали на перших же словах і замінили якоюсь рядовою подією за участі першої леді.

Тобто команда олігарха ще не так давно була готова дослухатись до бажань ОПУ. Після появи закону про олігархів таку готовність як водою змило. 

"Насправді напруга наростала давно. Ще з лютого, коли ввели санкції проти Медведчука. Зеленський поламав статус-кво. І це було тільки питання часу, коли почнуться конфлікти", – пояснює логіку подій один із депутатів "Слуги народу".

"Раніше система була в тіньовий спосіб збалансована. Влада могла щось робити, але її дії можна було спрогнозувати. А Зе дістав з рукава козир РНБО, і всі трохи прифігіли. Можна сьогодні бути великою людиною, а завтра ходити під санкціям. Такого ніколи ще не було", – додає співрозмовник. 

Тож коли на камери представники фінансово-промислових груп сміялись із закону про олігархів, атмосфера в кулуарних розмовах була не така весела. Адже ніхто не розумів, як далеко влада може дійти. 

З іншого боку, після появи такого швидкого і дієвого механізму як санкції, частина і без того осмілілих соратників Зеленського остаточно втратила відчуття міри. 

Наприклад, дехто із топів "Слуги народу" може спокійно телефонувати до бізнесменів і вимагати щось, погрожуючи санкціями. УП такі історії розповідали не криючись самі ж "слуги".

За нашими даними, схожа розмова мала місце і щодо Ріната Ахметова. Власне, вона і могла стати останнім аргументом для олігарха щоб нагадати, хто в країні старший.

Політично-медійний фронт

Від оперативного менеджменту політики олігарх Ахметов відійшов ще до приходу Зеленського до влади.

У цьому парламенті у нього немає ні своєї фракції, ні повноцінної групи. Звісно можна згадати поодиноких депутатів, таких як близьких Ахметову Вадима Новинського, Сергія Таруту чи "захисника прав шахтарів" Михайла Волинця.

Але це зовсім не той вплив, який був у донецького олігарха за часів "Партії регіонів" чи й навіть Петра Порошенка. 

У попередньому скликанні Ради найбагатший українець контролював половину фракції "Опоблоку", опосередковано впливав на фракцію Олега Ляшка і мав тісний контакт із лідерами "Народного фронту". А це загалом приблизно 100 нардепів. 

Можна піддатись спокусі і сказати, що, мовляв, Ахметов нині має цілого "свого" прем’єрміністра. Але це буде дуже великою натяжкою. Так, Денис Шмигаль свого часу працював менеджером ДТЕК, або, як жартують у "слузі" – "директором котельні", але в Кабміні він в першу чергу чітко виконує вказівки президента, а не колишнього роботодавця. 

І відсутність можливості реально впливати на політичний порядок денний заважає олігарху комфортно жити, як це було колись. 

Так, впливу найбагатшого українця досить, щоб вирішувати якісь ресурсні питання. Однак, як з’ясувалося, без своєї фракції навіть найбагатший українець не може заблокувати понятійні речі типу невигідного йому закону про олігархів

"Знаєте, ми все більше віримо у те, що Ахметов не хоче з нами воювати, а хоче нас просто прибрати. Повністю поміняти ландшафт політичний, помагати всім, хто не ми, щоб в наступній Раді у нього було одразу кілька фракцій, а нас якомога менше", – ділиться своїми спостереженнями один зі "слуг".

Побіжний аналіз контенту на каналах Ахметова тільки укріпляє у вірі саме в такий сценарій. 

У першу чергу йдеться про телеканал "Україна 24", який після закриття медіа-пулу Медведчука став ледь не головним інформканалом країни. За даними "Детектор медіа", на початок осені "Україна 24" випереджала всіх конкурентів за вибіркою "Вся Україна", маючи долю 1,79 і найкращі показники у маленьких містах. 

 
Крім критики влади, медійна команда олігарха активно створює проекцію вже на наступний парламент
фото: futbik.com

Раніше на медіа Ахметова досить акуратно висвітлювали провали влади, уникаючи зайвих згадок про них. Однак за останній місяць там доволі гостро підіймали і теми офшорів президента, і скандал на "Суспільному", і падіння рейтингів влади

Врешті ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков вийшов із першим, дуже гострим щодо Зеленського інтерв’ю, де публічно критикував і політику санкцій, і Зеленського, саме на спеціальному ефірі "України 24". 

Крім критики влади, медійна команда олігарха активно створює проекцію вже на наступний парламент. 

Якщо уважно стежити за ефірами каналів Ахметова, вони працюють за двома політичними напрямками.

Перший – системний піар "колишніх". Мова йде про екс-прем’єрів Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана, лідера "Сили і честі" Ігоря Смешка, головного "радикала" Олега Ляшка.

Частково сюди можна зарахувати і "нашиста" Євгена Мураєва, якому олігарх так само медійно допомагає. Мураєв в основному "мінусує" ОПЗЖ, з лідерами якої в Ахметова давні конфлікти, але так само "щипає" голоси Зеленського на Сході і Півдні. 

Другий напрямок – "пошук нових", які можуть грати на електоральному полі Зеленського. З цим пов’язане регулярне залучення в ефіри таких людей як Дмитро Гордон та доктор Комаровський

Під час президентської кампанії 2019 року Гордон і Комаровський активно агітували за Зеленського. Тепер же, так само завзято збивають його: Гордон публічно закликає Зеленського не йти на другий термін, а Комаровський публічно кається, що голосував за чинного президента. 

Головна зірка в цій категорії – Дмитро Разумков. 

"Через те, що Діма не підтримував закон про олігархів, Рінат із вдячності повністю відкрив йому двері на канали. Грошей зараз точно не дає, але медійно помагає, це правда", – розповідає УП джерело з оточення Ахметова. 

Навіть після звільнення Разумков по кілька разів на тиждень отримує праймові ефіри "України 24", де має повну свободу висловлювань. На одному з останніх ефірів ведучі договорились до того, що почали ледь не агітувати телеглядачів підтримувати Разумкова. 

З погляду Ахметова, Разумков – ризикована інвестиція, але потенційно дуже дохідна. 

По-перше, як показують останні соціологічні дослідження, колишній спікер таки забирає собі відчутну частину прихильників Зе!Команди. 

По-друге, Разумков є не гіпотетичною проблемою влади, а вже реальною. Разумков уже зараз "мінусує" партію Зе і головне – є дестабілізуючим чинником для монобільшості. 

Створене ним міжфракційне депутатське об’єднання – потенційний великий виклик для ОПУ, якщо вони зможуть переформатуватися у повноцінну депутатську групу. Такими складними й хитрими маневрами екс-голова Ради працює на розкол всередині "Слуги народу". 

 
Забравши мандат у топового агітатора Зеленського, ОПУ самі закріплять за Дмитром Разумковим образ політичної жертви, а на практиці – це плюс 2-3% до його рейтингу
фото: УП

І навіть позбавлення Разумкова депутатського мандата, до чого готуються у президентській партії, до кінця не вирішить проблему. Забравши мандат у топового агітатора Зеленського, ОПУ самі закріплять за ним образ політичної жертви, а на практиці – це плюс 2-3% до його рейтингу.

Підтримка аж таких радикальних дій може дорого коштувати олігарху. Уже зараз в кулуарах почали курсувати чутки про можливі санкції проти Ахметова чи націоналізацію частини його активів.

"Є різні ідеї. Але він правда може догратись. Не за медійку. Але за дестабілізацію парламенту", – пояснює УП один з топових членів команди президента, маючи на увазі саме підтримку Разумкова в його спробі відкусити шматок монобільшості. 

В Ахметова санкцій не хотіли б, але готові до такого повороту.

"Ну, введуть санкції – то будемо жити під санкціями. Спробуємо таке. Але ми до останнього шукатимемо шляхи для порозуміння. Але підкорятись, прогинатись під когось ми не будемо", – ділиться планами з УП впливовий співрозмовник з орбіти Ахметова. 

Зрештою, наразі шляхи для примирення налаштовані шукати і в Офісі президента, а погрози санкцій проти Ахметова виглядають спробою підвищити ставки. 

"В опалювальний сезон ніхто нікого чіпати не буде. І в бізнес його ми не ліземо", – коротко прокоментував можливість введення санкцій щодо найбагатшого українця впливовий член команди Зеленського в переписці з УП. 

Хоча оголошені секретарем РНБО майбутні слухання в Раді стану справ щодо розслідування формули "Роттердам+" інакше як "привітом" Ахметову годі й назвати.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Роман Романюк, журналіст УП
УП треба підтримати!, бо інакше ви залишитесь з олігархами один на один. Влада буде вас дурити, а ви не зможете розібратись де і як. УП робить те, що вам дуже важливо (докопується до правди), але на що у вас немає часу і можливостей.

Економічний фронт: ціна місця в реєстрі

За великим рахунком, передавати "привіти" – це поки все, чого навчилась робити нинішня влада, коли заходить мова про реальні економічні інтереси донецького олігарха. Це визнають і в самій партії президента.

"За останні два-три роки бізнес-група Ахметова стала в рази сильнішою", – констатує співрозмовник УП в "Слузі народу". 

Частково успіх Ахметова пояснюється рекордним зростанням цін на залізну руду на світових ринках.

Однак основний фактор, про який кажуть представники влади – системність групи Ахметова у відстоюванні власних інтересів: вони крок за кроком ухвалюють рішення за рішенням, досягаючи саме того кінцевого результату, який вигідний їм.

З багатьох принципових питань влада і ахметівські менеджери мусять домовлятись, але навіть за такого варіанту пошуку компромісу, виправдовуватися завжди доводиться владі.

Причина банальна – завищені очікування. Щоразу від самого початку спікери "слуг" заявляють про ініціативу, яка ледь не помножить на нуль Ахметова, змусивши його кратно збільшити відрахування до бюджету. Але в підсумку "йти на компроміси" доводиться чомусь не Ахметову, а владі.

Показовий кейс – так званий "анти-ахметівський" законопроєкт щодо оподаткування видобутку руди, який за кілька місяців перетворився на "про-ахметівський".

Загалом інструментарій переговорників від групи олігарха дуже багатий: від банального "фінансового заохочення" депутатів та чиновників і підлючення медіа-ресурсів до відкритого залякування.

Як це виглядає, добре продемонструвала остання пресконференція гендиректора енергетичного крила Ахметівського бізнесу ДТЕК Максима Тимченка.

Державний системний оператор "Укренерго" видав пресреліз, в якому йшлося, що Україна попросила аварійну допомогу в Білорусі, тобто поставки електроенергії, через підвищену аварійність блоків електростанцій, які належать ДТЕК.

Коментуючи цей реліз Тимченко особливо не добирав слів і сказав буквально наступне:

"Дуже некоректний та неправильний пресреліз. Я сподіваюся, що це було вперше та востаннє з боку "Укренерго". Або ви кажете правду, або мовчите. Тому що ми відповідатимемо жорстко!"

В силу багатьох чинників влада похвалитись системністю поки не може. Тому команда Зеленського намагається працювати за принципом вау-ефекту.

До цієї категорії на перший погляд можна віднести і так званий "закон про олігархів".

В таборі Ахметова до нього ставляться досить серйозно і називають його ледь не головною перепоною "цивілізованого діалогу" між сторонами.

Закон передбачає створення реєстру олігархів – своєрідного "чорного списку", потрапляння до якого може мати правові та фінансові наслідки. Хто потрапить до списку, а хто – ні, в ручному режимі визначатиме РНБО. Тобто, як переконував у своєму інтерв’ю Аваков, одноосібно Зеленський.

Бізнес-імперія Ахметова хоч і оцінюється мільярдами доларів, але має на шиї борговий зашморг.

Загальний кредиторський портфель групи СКМ наразі становить близько 6,5 млрд доларів. Потрапляння власника групи в реєстр олігархів, крім віртуальних репутаційних ризиків всередині країни, може створити реальні бізнесові проблеми для імперії олігарха з міжнародними кредиторами.

 
Навіть якщо влада наважиться на реальну деолігархізацію, вона повинна мати повну підтримку західних партнерів. Схоже, що в Офісі президента це добре розуміють
фото: УП

Крім цього влада має й інший, доволі широкий інструментарій, щоб створити Ахметову чимало проблем: від перевірок шахт та підвищення ставок екологічних податків до призупинення спецдозволів на користування надрами чи, скажімо, перегляду тарифів для виробників електроенергії з відновлюваних джерел, де група Ахметова є найбільшим гравцем. 

Кожен з цих інструментів окремо навряд чи призведе до значних наслідків, однак якщо задіяти весь набір пакетно, це може призвести до суттєвих проблем для Ахметова. Але й для економіки країни.

В одному з інтерв’ю Ігор Коломойський говорив, що група Ахметова контролює левову частку валютної виручки та велику частину ВВП країни.

"Я не знаю, на чому ми в "ПриватБанку" тримали руку, а він точно тримає її на "червоній кнопці", тобто може створити в країні будь-яку кризу. Причому всі дізнаються про це тільки тоді, коли криза почне розростатися. Але він цього не робитиме. Я маю на увазі лише те, що це у його можливостях", – зазначив бізнесмен.

У те що реалізація  сценарію  з атакою на олігарха по всіх фронтах малоймовірна, не вірять навіть в оточенні Зеленського.  Для цього потрібна політична воля першої особи держави та сміливість виконавців рішення.

Щодо останнього є великі сумніви, оскільки реалізовувати задумане мають менеджери на два-три рівні нижче перших осіб.

Саме тому у Зеленського розуміють, що в будь-якому випадку треба буде домовлятися.

"Питання – на яких умовах. Якщо у Ахметова відчувають силу, то готові йти на поступки. Якщо відчувають слабину, то намагаються отримати максимум", – каже представник Офісу президента.

Робочий варіант "примусу до діалогу на рівних" та шанси на його реалізацію описані вище.

Базовий сценарій все ще передбачає досягнення компромісу між владою та групою Ахметова.

Утім, обговорюється і сценарій на випадок сильного загострення між сторонами. Він чимось нагадує минулорічні події, коли в короткий термін політично та економічно був знекровлений депутат ОПЗЖ Віктор Медведчук.

Проти останнього запровадили повний пакет санкцій РНБО, звинувативши у фінансуванні тероризму, відкрили кримінальні провадження та відправили під домашній арешт. Паралельно були закриті три канали кума Путіна та "відібраний" нафтопродуктопровід "Прикарпатзахідтранс", який преса називає "трубою Медведчука".

Можливість реалізації такого варіанту у випадку з Ахметовим – із серії фантастики, оскільки порівнювати розміри імперій, масштаб впливу та професійність команд Ахметова та Медведчука як мінімум некоректно.

Щоправда, у середу після РНБО у своєму зверненні президент Зеленський досить недвозначно дав зрозуміти, що готовий і до досить жорстких дій:

"Коли у держави закінчується ангельське терпіння – у когось починається пекельний період. Можна це перевірити, а можна просто допомогти своїй державі".

Навіть якщо влада наважиться на реальну деолігархізацію, вона повинна мати повну підтримку західних партнерів. Схоже, що в Офісі президента це добре розуміють.

Чи не з цим пов’язана нещодавня колонка голови ОП Андрія Єрмака в Atlantic Council, в якій останній розповідав представникам країн-членів НАТО-ЄС про принади деолігархізації, натякаючи на необхідність об’єднатися в цій боротьбі?

Чи це просто була відповідь впливовій аудиторії того ж Atlantic Council на опубліковану днями статтю з гучним заголовком: "Український антиолігархічний закон може зробити президента Зеленського занадто потужним", в якій жорстко розкритикована ініціатива президента?

***

За два з половиною роки українські олігархи, як кажуть, "наїлися" Зеленського. 

В кожного з них своя стратегія поведінки із чинною владою. Хтось, як Ігор Коломойський, тихо заробляє гроші, віддавши свої медіа ледь не на аутсорс ОПУ. Хтось, як Рінат Леонідович, уже переходить до більш активних дій.

"Ви знаєте в чому головна проблема нинішньої влади? З ними не можна домовитись. Не в тому сенсі, що вони непідкупні, а в тому, що вони банально не тримають слово. Це всіх крупних гравців дратує максимально. Хтось далі терпить, Ахметов уже огризається", – пояснює один із політичних важковаговиків в розмові з УП.

Бажання мати справу з контрольованою владою змушує Ахметова накачувати всі можливі проєкти, які мають хоч гіпотечний шанс приходу до влади. 

До парламентських виборів ще два роки, і навіть Ахметову їх треба якось пережити, бажано не під санкціями. Тому, як переконує співрозмовник УП з близького оточення Ахметова, нинішня битва – це не більше ніж репетиція. Справжньої війни головний олігарх воліє уникнути:

"Ми не хочемо насправді воювати. Будь-якого окремого бізнесмена, яким би великим він не був, держава може швидко загнати за Можайськ. Особливо тепер, коли Зеленський використовує свою найпотужнішу зброю. Не санкції, ні, а ненависть українців до багатих людей. Тому ми завжди будемо шукати порозуміння".

Роман Романюк, Роман Кравець, Микола Топалов, УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді