Загроза з неба. Які літаки і вертольоти використовує Росія у війні з Україною 

Вівторок, 19 квітня 2022, 18:00
колаж: Андрій Калістратенко

З перших днів війни однією з найбільш слабких ланок для України стала боротьба у повітрі. 

Через кількісну і якісну авіаційну перевагу західні експерти передбачали швидку поразку Києва в цьому компоненті. Саме тому влада і військові недаремно постійно (поки безуспішно) закликають західних партнерів "закрити небо"

На подив багатьох експертів, попри невтішні прогнози, Росії не вдалося одразу досягнути колосальної переваги в небі. Часті випадки збиття російських бойових машин з часом призвели до більш виваженого їх використання та зменшення активності в українському небі. 

Однак ця тенденція зовсім не означає, що РФ відмовилася від масованих атак з повітря, про що свідчать безперестанні руйнівні авіанальоти та повітряні тривоги, які щоденно лунають в українських містах.

"Українська правда" розповідає, що собою являє російська ударна авіація та які сучасні літаки та вертольоти вже збивали в Україні.

Що таке Військово-повітряні сили РФ

Військово-повітряні сили збройних сил РФ поділяються на дальню, військово-транспортну, оперативно-тактичну та армійську авіацію. Які й собі мають у складі бомбардувальну, штурмову, винищувальну, розвідувальну, транспортну та спеціальну авіацію. 

За даними Центру оборонних стратегій, на початок розгортання повномасштабної війни в Україні Росія задіяла 375 літаків та 240 вертольотів. Станом на 18-е квітня, за даними Генштабу ЗСУ, з них РФ втратила 167 літаків (45% від кількості задіяних) і 147 гелікоптерів (61% від залучених).

З одного боку ці цифри виглядають вражаюче.

З іншого – варто враховувати той факт, що РФ задіяла далеко не всі свої повітряні ресурси.

За даними з відкритих джерел, на лютий 2022-го року ВПС Росії налічували близько 1600 літаків тактичної та бомбардувальної авіації.

Втім, ці оцінки є досить приблизними, оскільки більшість літаків у повітряному флоті РФ успадковані ще з часів СРСР, який почив у бозі ще 30 років тому. І скільки б у Росії не заявляли про модернізацію, ресурс застарілої техніки потроху вичерпується. Та й постійні скандали з розкраданням у російській армії свідчать, що цифри можуть бути далеко не такими райдужними для кремлівського керівництва. 

"Найбільша проблема в обрахунку кількості авіації РФ полягає в тому, що вийти на адекватні цифри майже нереально. По-перше, не можна безоглядно вірити в те, що заявляють військові РФ. По-друге, купа техніки ще з радянських часів, яка невідомо в якому технічному стані знаходиться. По-третє, купу техніки вони продавали третім країнам, і не завжди це відбувалось відкрито", – пояснює УП експертка Центру оборонних стратегій Аліна Фролова.

Разом з тим, далеко не вся літальна техніка, яка є загалом на озброєнні в РФ, використовується в небі над Україною, а деякі екземпляри піднімають у повітря епізодично. 

На відміну від України, яка все ще використовує в небі застарілі радянські важкі винищувачі Су-27, легкі винищувачі МіГ-29, бомбардувальники Су-24, штурмовики Су-25 та вертольоти Мі-24, Росія поки послуговувалася у війні більш сучасними модифікаціями літальної техніки.

 

За словами речника командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, у війні з Україною Росія наразі найчастіше використовує винищувачі Су-30СМ, Су-35, винищувачі-бомбардувальники Су-34, штурмовики Су-25 та стратегічні бомбардувальники Ту-95, Ту-160 і Ту-22М3. 

Тож у цьому матеріалі зупинимося саме на тих бойових літаках і вертольотах, які зазвичай задіюють (і збивають) у війні проти України.

Вертольоти:

 "Крокодили", "Алігатори" і перевірені Мі-8

Почнемо з вертольотів. 

Станом на 18 квітня в українському небі було збито вже 147 вертольотів. Якщо враховувати, що, за даними ЦОС, загальна кількість задіяних у бойових діях в Україні гелікоптерів становила 240 одиниць, то втрати росіян у цьому виді техніки доволі відчутні.

За словами речника Командування ПСУ Юрія Ігната, в Україні Росія використовує досить стандартний набір вертолітної техніки. Переважно йдеться про багатоцільовий популярний в усьому світі Мі-8, ударні Мі-24, Мі-35 та розпіарені Ка-52.

Мі-8 є одним з найпопулярніших вертольотів на планеті, який за розповсюдженістю можна назвати таким собі автоматом Калашникова авіаційного світу.

За всю історію існування дослідно-конструкторського бюро (ДКБ) Міля було випущено понад 12 тисяч цивільних і бойових модифікацій цього вертольота.

З воєнною метою використовується для транспортування та оперативного висадження до 24 десантників, транспортування на ношах у супроводі медперсоналу до 12 поранених, перевезення вантажів до 4000 кг, знищення живої сили противника, бронетехніки, надводних цілей, споруд, укріплених вогневих точок та інших рухомих і нерухомих цілей. 

Однак якщо Мі-8 більше використовується як транспортник, варто детальніше зупинитись на трьох інших згаданих моделях. Точніше на двох, оскільки Мі-35 – це по суті глибоко модернізований під експорт Мі-24.

Мі-24 (за класифікацією НАТО – Hind, "Лань", через свій зовнішній вигляд в народі названий "Крокодилом") – основний ударний гелікоптер часів війни в Афганістані. В основних модифікаціях випускався з 1971-го по 1991-ий роки. Перебуває на озброєнні багатьох країн колишнього соцтабору, зокрема й України.

Саме Мі-24 став першим радянським гелікоптером, спеціально розробленим для забезпечення вогневої підтримки сухопутних військ і запущеним у серійне виробництво. 

Втім, у Росії найбільшою гордістю вважають Ка-52 (так званий "Алігатор"), який є удосконаленою версією Ка-50, яку називають не менш екзотично – "Чорна акула".

Ка-52 – бойовий російський розвідувально-ударний вертоліт, призначений для знищення танків, броньованої та неброньованої бойової техніки, живої сили та вертольотів противника за будь-яких погодних умов і в будь-який час доби.

На відміну від свого попередника має доволі солідне озброєння, в яке входять протитанкові керовані ракети "Вихрь" (2 пускові установки по 6 ракет); гармату 2А42, калібр 30 мм; до 4 блоків некерованих авіаційних ракет Б-8В20А з 20 ракетами типу С-8 калібру 80 мм у кожному; до 4 блоків некерованих авіаційних ракет Б-13Л1 з 5 ракетами типу С-13 калібру 122 мм у кожному; комплекс керованого ракетного озброєння "Стрелец" класу "повітря-повітря" (4 ракети "Игла-В").

Крім того, вертоліт має броньовану капсулу для екіпажу. Катапультування капсули можливе на висотах від 0 до 4100 метрів. До речі, в Україні ця опція вже неодноразово використовувалась пілотами завдяки вдалим діям ЗСУ. 

 

У російсько-українській війні вперше був згаданий у листопаді 2018-го року під час захоплення Росією українських кораблів "Бердянськ", "Нікополь" та "Яни Капу" в Керченській протоці. За даними Кремля, Ка-52 тоді наздоганяв і атакував ракетами "Нікополь".

У гарячій фазі війни в Україні Ка-52 проявили себе не настільки зухвало і горять за милу душу. Зокрема, у Межигір'ї, під Миколаєвом, у Бучанському районі та інших місцях.

Літаки: 

Су-34 "Захисник"

Під час повномасштабної фази війни у небі над Україною найчастіше можна спостерігати винищувач-бомбардувальник Су-34 (за кодифікацією НАТО: Fullback – "Захисник") призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів удень і вночі, зокрема й на малих висотах, по наземних і надводних цілях, а також для знищення повітряних цілей противника.

На початок квітня в Україні ідентифікували щонайменше 5 збитих таких машин. Найчастіше літаки цього типу збивали на Харківщині.

Свого часу Су-34 прийшов на заміну радянському Су-24М (саме такі літаки є основними бомбардувальниками у Повітряних Силах України). 

Розроблений в ДКБ імені Сухого прототип Су-34 здійснив перший політ у 1990-му році. На озброєння був прийнятий у 2014-му. Серійне виробництво Су-34 розгорнуте на Новосибірському авіаційному заводі з 2006-го року. Станом на початок війни загалом на озброєнні РФ перебувало 138 таких літаків. 

Згідно з заявленими характеристиками, може виявляти повітряні цілі на відстані 200 – 250 км; у режимі "повітря-поверхня": залізничний міст – 160 км, групу танків – 70 км.

Озброєння літака включає вбудовану гармату ГШ-30-1 калібру 30 мм (боєкомплект 180 снарядів) і керовані та некеровані ракети. 

Зокрема, кероване ракетне озброєння класу "повітря-повітря" середньої й збільшеної дальності та кероване й кореговане озброєння класу "повітря-поверхня", включаючи тактичні ракети малої дальності з лазерною, телевізійною та тепловізійною системами наведення та кореговані бомби типу КАБ-500 (керовані 500-кілограмові авіабомби) та КАБ-1500.

 

Саме такі літаки бомблять Харківщину, Чернігівщину, Сумщину, Київщину, Луганщину, Донеччину, зокрема Маріуполь. 

Су-35

Нещодавно на Харківщині знайшли уламки Су-35, який був збитий під Ізюмом

Цим літаком дуже пишаються у РФ, оскільки він є не простим винищувачем, а удосконаленою до покоління 4++ версією Су-27 (який є основним винищувачем на службі ПСУ). 

Цей багатоцільовий модерний винищувач великого радіусу дії призначений для знищення повітряних цілей, для контролю повітряного простору та блокування аеродромів противника.

Двигун літака з керованим вектором тяги дозволяє добитися від винищувача надманевреності та досягнення надзвукової швидкості без використання форсажу.

Су-35 оснащений передовою авіонікою, а також принципово новою РЛС з фазованою антенною решіткою, що забезпечує значну дальність виявлення повітряних цілей противника. 

Кабіна пілота оснащена цифровими багатофункціональними дисплеями та голографічним індикатором на лобовому склі, а літак покритий спеціальними матеріалами для зниження його помітності для радіолокаційних станцій противника.

 

Перший політ прототип літальної машини здійснив у 1988-му році. У першій половині 90-х років минулого століття було випущено 12 прототипів, однак програму було згорнуто й поновлено лише у 2005-му році.

Поставки за держоборонзамовленням почалися в 2011-му році, і на початок повномасштабної війни з Україною всього на озброєнні перебувало 128 одиниць цієї техніки. 

Су-30СМ

9-го березня з'явилась інформація про збиття над Києвом російського Су-27, яку швидко спростували у Командуванні ПСУ. Виявилося, що розповсюджувались фото збитого ще на початку гарячої фази війни українського винищувача. Саме тоді у ПСУ підкреслили, що росіяни у війні наразі більше використовують багатоцільовий винищувач Су-30СМ, який є більш сучасною модифікацією Су-27. 

На відміну від Су-27, Су-30СМ здатний виконувати бойові дії, пов'язані з великою дальністю і тривалістю польоту й управлінням групою винищувачів. На Су-30 застосовувалися системи дозаправки пальним у польоті, навігаційні системи, а також удосконалено систему життєзабезпечення. 

Перший політ Су-30 відбувся у 1989-му році. Серійно виробляється Іркутським авіаційним заводом з 1992-го року. Тоді ж поставлений на озброєння ВПС РФ. Модернізована версія Су-30СМ вперше здійнялася в небо 2012-го року.

 

У 2020-му році з цими літаками була пов'язана таємнича історія, коли їх було поставлено ВПС Вірменії, однак вони так і не були використані в ході конфлікту за Нагірний Карабах. Причини, чому літаки не пішли в хід, залишились невідомими.

На початок повномасштабної війни проти України загалом на озброєнні РФ стояло 112 таких машин.

Штурмовик Су-25 "Грач"

Штурмовик Су-25 – одномісний броньований дозвуковий літак, призначений для знищення малорозмірних рухомих і нерухомих наземних об'єктів в умовах візуальної видимості вдень і вночі, а також малошвидкісних повітряних цілей (вертольоти і транспортні літаки). Простіше кажучи, літак є чимось типу повітряного танку, який використовується для тактичних фронтових завдань.

Су-25 був прийнятий на озброєння у 1981-му році.

Такі літаки використовувались російським контингентом у Сирії та відіграли значну роль для забезпечення переваги Азербайджану в повітрі під час загострення у Нагірному Карабаху 2020-го року.

 

Станом на середину лютого на озброєнні РФ перебувало 200 одиниць таких штурмовиків.

Дальні ракетоносці

Хоча найчастіше шкоду наносить тактична авіація, більш нерозв'язною проблемою для України є величезні дальні стратегічні бомбардувальники ракетоносці типу Ту-95МС, Ту-160, Ту-22М3, яких у Росії, за даними Defense Express, станом на 2021-ий рік було 124 одиниці.

Головна відмінність літаків цього типу полягає в їхній здатності відправляти смертоносні крилаті ракети з відстані понад 1000 км.

"Таких літаків у росіян достатньо і вони не збиваються, бо не заходять в повітряний простір України. Ракети запускаються десь за тисячу кілометрів, плюс, у нас немає чим збивати такі цілі", – розповів УП військовий аналітик Тарас Чмут.

Українська сторона фіксувала задіяння таких бортів у Чорному та Каспійському морях для нанесення ударів крилатими ракетами на відстані понад 1000 кілометрів по містах України в будь-якій точці нашої держави.

Після розпаду СРСР Україна також отримала у спадок стратегічні бомбардувальники Туполєва. Однак у 1998-му році розпочала утилізовувати успадковані стратегічні бомбардувальники та передала Росії вісім Ту-160 і три Ту-95MC (і партію крилатих ракет) в обмін на списання частини боргу за газ. 

Кілька екземплярів залишилося в Україні в якості музейних експонатів у Полтавському музеї дальньої авіації.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Євген Будерацький, редактор УП
Як часто ви собі задаєте питання: А як журналісти обирають тему для новини/колонки/статті? Та й взагалі, а як медіа працює? У свою чергу, ми теж часто розмірковуємо, про що ж думають наші читачі, що їх цікавить, що їм буде корисно? Клуб УП може стати тією платформою, де ми разом з вами спробуємо зробити обмін думками постійним, корисним і важливим для нас всіх.

Ту-95МС "Ведмідь"

Стратегічний ракетоносець-бомбардувальник Ту-95МС (по кодифікації НАТО: Bear-H – "Ведмідь") був розроблений ДКБ на чолі з Андрієм Туполєвим і став на озброєння СРСР ще у 1950-х роках.

Цей літак став одним із символів Холодної війни, оскільки призначений передусім для ураження ядерною зброєю найбільш важливих цілей у віддалених військово-географічних районах, для ураження крилатими ракетами важливих стаціонарних об'єктів удень і вночі в будь-яких метеоумовах і в будь-якій точці земної кулі.

Дальність польоту цього монстра близько 10 000 км, а у його бомбовідсіку встановлена барабанна пускова установка, яка споряджається 6-ма крилатими ракетами з дальністю стрільби 2500 – 3000 км. Також Ту-95МС може нести морські міни та має дві 23-міліметрові оборонні гармати ГШ-23.

 

За даними Генштабу ЗСУ, 11-го березня Росія вдарила шістьома Ту-95МС по Івано-Франківську, Луцьку та Дніпру.

Станом на 2019-ий рік у бойовому складі ВПС Росії перебувало приблизно 50 одиниць Ту-95МС.

Ту-160 "Білий лебідь"

Стратегічний надзвуковий ракетоносець-бомбардувальник Ту-160 (за кодифікацією НАТО: Blackjack – "Блекджек") також призначений для ураження ядерною і звичайною зброєю найбільш важливих цілей у віддалених районах і глибокому тилу противника.

Розроблений в ДКБ Туполєва наприкінці 1980-х. Його серійне виробництво розпочалося в 1990-му році на Куйбишевському авіазаводі (нині Самарський авіазавод) і триває донині. Завдяки своєму вигляду був охрещений пілотами як "Білий лебідь".

Один такий стоїть у Музеї дальньої авіації в Полтаві, і УП докладно про нього вже розповідала.

Розмах крила цього гіганта – 55 метрів, злітна вага – 275 тонн, дальність польоту – 13 000 км.

Основне озброєння – 12 крилатих ракет Х-55.

У бойовому складі станом на 2019-ий рік перебувало 16 таких літальних апаратів.

 

До війни в Україні Росія застосовувала Ту-160 в Сирії. За даними речника Командування Повітряних Сил Юрія Ігната, саме з літаків Ту-160 було здійснено масований пуск 72 ракет 13-го березня, зокрема по Яворівському полігону на Львівщині.

Ту-22М3

Дальній ракетоносець-бомбардувальник Ту-22М3 (за кодифікацією НАТО: Backfire) призначений для ураження оптично видимих і радіолокаційно контрастних, одиночних і площинних, наземних і морських, рухомих і нерухомих цілей надзвуковими ракетами класу "повітря-поверхня" та авіаційними бомбами в оперативній глибині оборони противника у будь-який час року і доби, в простих і складних метеоумовах.

Прототип цього літака здійснив перший політ ще 1969-го року, а за два роки розпочалося його серійне виробництво в обмеженій серії. 

Необхідність його розробки виникла у зв'язку з низькою ефективністю однорежимних надзвукових важких бомбардувальників, тобто оптимізованих під конкретні задачі на конкретних швидкості та висоті польоту. Це не відповідало вимогам ВПС, тож треба було створювати багаторежимні літаки, здатні виконувати бойові завдання в широкому спектрі висот і швидкостей.

Цю мету могло бути досягнуто насамперед використанням крила змінюваної в польоті стріловидності, що й було застосовано на цій машині.

Комплекс озброєння Ту-22М3 розміщений усередині фюзеляжу і на чотирьох точках зовнішньої підвіски та включає керовані крилаті ракети класу "повітря-поверхня", "повітря-корабель", "повітря-РЛС", бомби й авіаційні міни та гарматну установку калібру 23 мм.

Літак, який здатен розвивати максимальну швидкість 2300 км/год, широко застосовувався росіянами у війні в Сирії.

 

В Україні зафіксували щонайменше кілька випадків його застосування. Зокрема, з такого літака завдали удари по Харкову 28-го лютого. Ту-22М3 також використовували при бомбардуванні заводу "Азовсталь" у Маріуполі.

***

Якщо аналізувати використання російської ударної авіації в Україні, то можна зауважити, що ресурс Росії хоч і значно більший, аніж у України, але не бездонний.

За даними Командування ПСУ, перед черговим наступом на Донбас Росія передислокувала більшість своєї ударної авіації з Білорусі поближче до епіцентру подій – на аеродром Липецьк-2 та інші летовища сусідніх з Україною областей.

"І що помітно. Тепер там з'явились вже і Су-27 та МіГ-29 (базові версії радянських винищувачів четвертого покоління – УП). Тобто наявної техніки їм явно не вистачає і доводиться розконсервовувати й застарілу", – підкреслює УП речник Командування Повітряних сил України Юрій Ігнат.

Звісно ж, розповідь про боротьбу в повітрі буде неповною без згадки про сучасні безпілотники. У цьому компоненті Україна має і свої переваги, і йдеться не лише про легендарний "Байрактар". Тож про БПЛА ми розкажемо вам в одному з наступних матеріалів.

Євген Будерацький, УП

Головне на Українській правді