Президент Зеленський. Успіхи, які ми не бачимо, і помилки, які нам сліплять очі

7779 переглядів
П'ятниця, 18 жовтня 2019, 13:00
Віктор Мороз
політичний оглядач

Спочатку визнаємо справедливу істину: помилки існують там, де хтось щось робить і досягає певних позитивних результатів. Інакше не було б сенсу вести мову про помилки.

Команда молодого президента вже зробила колосальну справу для країни: увімкнула соціальний ліфт, котрий підняв на гору багато нових людей і опустив на грішну землю тих, хто обріс мохом і всякими іншими справами нагорі.

Не все пройшло і проходить гладко, піднесення і падіння часом зовсім несправедливі й необґрунтовані – надто масштабна кадрова ротація. Але визнаємо, що такого омолодження управління країна чекала вже давно.

Кадрове омолодження країни – найголовніше досягнення нової влади.

Саме тому п'ять місяців перебування біля державного керма "Слуг народу" було відзначено зростанням рейтингів і довіри до нових керівників країни. Але, здається, прийшов час спокійно озирнутися й зробити деякі висновки.

Останнє повідомлення соціологів щодо падіння рейтингу лідерів нової влади хоч і очікуване експертами, але стало доволі несподіваним для членів правлячої команди.

Власне, а чого очікував Володимир Зеленський, позбавившись останнього професійного державного менеджера й користуючись порадами в режимі нашіптування на вухо юристів, котрі обслуговували олігархів, яким донедавна можна було все? І скрізь.

Не тому вони вчилися, щоб формувати державну політику, яка б враховувала очікування мільйонів людей.

Читайте також: Приватбанк, 4 президенти та РНБО. Що зробив та чому йде Олександр Данилюк

І можна ще довго розводити руками, чому, отримавши таку блискучу перемогу на виборах, Зеленський одразу підклав під себе міну, обираючи у помічники дуже метких, але вкрай негодящих для державного управління людей? Чому знову пішов по шляху формування команди за принципом особистої довіри й відданості, знехтувавши професіоналізмом, досвідом і розумінням національних проблем?

Однокласники, друзі й близькі колеги обіймають чільні пости в державі. Тобто в кадровому відношенні принципово нічого не змінилося, бо за деякий, дуже короткий, час все повториться знову. Так було вже неодноразово.

Це – перша суттєва похибка молодого президента.

А хто ж це йому порадив по суті назвати людей, котрі вийшли на Майдан, не зрозумівши його досить несподіваних геополітичних маневрів і прийняття "формули Штайнмайера", запроданцями?

В'ячеслав Брюховецький, Йосип Зісельс, Яна Зінкевич – запроданці? Чи сотні ветеранів-АТОвців, котрі пройшли по кілька ротацій на Сході – теж запроданці? І всіх купив Порошенко? Чому ж тоді він не купив собі другого терміну на президентському містку, хоч гроші у виборчу кампанію вклав величезні?

Читайте також: Обличчя протестів. Хто виходить на Майдан і до чого тут Порошенко

Та якщо ви й далі сумніваєтеся, то підіть зберіть на Майдан 10-15 тисяч осіб, серед яких будуть моральні авторитети країни. Побачимо, що вийде.

Дуже нерозумно й примітивно повелася владна команда під проводом усе того ж керівника Офісу президента пана Богдана, який, здається, й був ініціатором цієї брутальної відповіді активістам.

Замість того, щоб не вилазити з "ящика" й без упину пояснювати людям беззаперечну необхідність розв'язання проблеми війни на Сході шляхом пошуку оптимальних рішень у тій фатальній парадигмі Мінських угод, залишених попередниками, проводити круглі столи й прес-конференції, де формуватиметься остаточна відповідь країни на агресію сусідньої держави, хлопці одним махом зруйнували всю необхідну комунікацію.

Це – друга груба помилка владної команди президента.

Loading...

А хто став ініціатором конфлікту зі ЗМІ? Вже сто разів обпікалися недалекоглядні політики на цій проблемі. І ніхто з них не виграв цю безперспективну війну з журналістами. І, за визначенням, не міг виграти.

А зарозумілі Вова й Андрюша, котрі досі купалися в авансах народної довіри, вирішили, що вони найрозумніші.

Конфлікт на прес-марафоні президента з кореспондентом видання "НВ" виніс на поверхню досить примітизоване уявлення лідерів "Слуг народу" щодо функціонування четвертої влади в країні. Очевидно, хлопці дивляться і знають ситуацію по вкрай політично тенденційному телеканалі "1+1" і більше нічого не читають і не бачать.

Читайте також: 14 годин на фудкорті. Головне з того, що Зеленський сказав журналістам

Згаданий конфлікт, що продовжив попередні тези очільників держави щодо відсутності потреби в ЗМІ, коли в них є прямий канал спілкування з народом. Врешті, інцидент перекреслив для багатьох безперечну цінність комунікації чинного глави держави з пресою на прес-марафоні.

Поверхові й необґрунтовані звинувачення Володимира Зеленського на адресу одного з найпрофесійніших видань країни, котре було в досить жорсткій опозиції до попередньої керівної команди й залишається опозиційним до нинішньої, лише підкреслило нерозуміння значення комунікування з журналістською спільнотою, котра, врешті, й формує ставлення народу до влади. І відповідь не забариться.

І це – третя принципова помилка Володимира Зеленського і його команди.

Що далі? Найнерозумніше було б ці перші й суттєві помилки не помічати. Або ще гірше: вдавати, що не помічаєш.

Ще гірше: не визнавати, що це помилки. Як стверджує Святе письмо християн і іудеїв: біда навіть не в тім, що ти помилки робиш. Біда в тім, що не визнаєш їх і не каєшся. Мудро.

Наскільки цією простою, але вічною мудрістю скористається наша команда нових реформаторів – побачимо найближчим часом.

Джерело народної довіри ще не вичерпане. І ще не зроблені фатальні помилки, котрі обумовлюють незворотній процес у довірі між народом і владою.

Ще є час все виправити й визнати деякі свої рішення як такі, що були помилковими. Можливо, таким чином вдасться повернути частину народної довіри.

Адже країна перебуває в динамічному стані й для виправлення помилок є зовсім небагато часу.

Можливо, саме чесне визнання власних помилок і намагання їх виправити й буде наступною великою перемогою нової української владної еліти?

Віктор Мороз, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Безпечна реінтеграція Донбасу: як знову навчитися довіряти один одному?
Регіони, які постраждали від війни, потрібно включити в український порядок денний. Це також буде одним з серйозних кроків по відновленню довіри.
Гендерна асиметрія і жіноче підприємництво. Чи буде зліт в Україні?
Розвиток жіночого підприємництва, в тому числі в АПК, може пришвидшити економічний розвиток всієї економіки України.
Досить пиляти законодавчу гілку влади
Для того, щоб карати депутатів за відсутність у залі пленарних засідань та на комітетах, а також за неперсональне голосування, президент пропонує внести відповідні зміни в Конституцію.
Історія арештованих ТЕЦів на Львівщині: на межі катастрофи
Чому початок опалювального сезону у Новояворівську та Новому Роздолі на Львівщині зірвано? Що потрібно робити владі?
Реєстр публічних діячів: легалізувати чи ліквідувати?
Напівзаконна база даних створює передумови для численних позовів і може стати інструментом політичного тиску.
Фейкові новини – не привід для фейкових законів
Мінкульт заявив, що влада хоче змінити умови функціонування інфопростору в Україні. Спробуємо проаналізувати й оцінити головні з озвучених ідей.
Що має бути у портфелі майбутнього голови Держкіно
Якщо на реальному кораблі без капітана команда вирулити може, то на умовному кораблі "Держкіно" без голови Держкіно ми можемо дуже швидко позбутися всіх тих надбань кінематографічної галузі, які маємо за останні сім років.