Зеленський 2.0 можливий

Четвер, 22 квітня 2021, 13:30

Після нового року відбулося різке і, здається, безповоротне "поправішання" Зеленського і його команди.

Водночас із самої команди президента долітають чутки про велике бажання Володимира Олександровича піти на другий термін. Хоч не пройшло і двох років відтоді, як Зеленський заявляв лише про разовий похід у політику.

Тут відразу ж згадується Леонід Кучма, який переміг у 1994 році як лідер Сходу і Півдня, а у 1999 році – як лідер Заходу і Центру.

"Поправішання" Зеленського вже зараз може вплинути на зміни в електоральних групах.

Що ж може змінитися і що/хто зможе привести Зеленського до другого терміну?

Сучасні політичні особливості

Особливістю нинішнього часу є цементування електоральних груп. 

Ще 20 років тому було 1-2 ток-шоу, які дивилися усі. Вже тоді ми бачили там і деяких нинішніх політичних "героїв". Але у той час можливі були перетікання електорату зі змінами настроїв. Суспільство тільки-но почало формуватися.

Зараз основні цільові групи зацементувалися. Отримали лідерів. Згуртувалися навколо них. На всяк випадок вони мають лідерів другого плану – своєрідну лаву запасних.

Соціологи легко вираховують подібні можливі перетікання: "А за кого ви будете голосувати, якщо не буде цього кандидата?"

У 2019-му році багато так званого "ватного" електорату проголосувало за Зеленського за принципом "аби не Порох". А потім – благополучно повернулося "додому" – під крило Бойка і Медведчука.

Так само умовний "ватний" електорат можна чітко поділити на дві групи:

  • Ті хто мріє "помереть в России" не виїжджаючи з Харкова чи Одеси;
  • Ті хто за незалежну Україну, але в глибокому союзі з Росією проти НАТО і Євросоюзу.

Лідером перших (узагальнюючи) є Віктор Медведчук, лідером другої групи – Юрій Бойко.

Тому, звичайно, усі їх опоненти мріють, щоб вони йшли окремо, розтягуючи електорат зі схожими, але все ж відмінними настроями.

Так от: ми маємо ситуацію, коли під кожну електоральну групу є свої телеканали і ток-шоу.

Прихильники Порошенка можуть дивитися канал Медвдечука лише для того, щоб вийти із зони комфорту і гнівно поговорити з телевізором.Але більшість з них прив’язана до пулу своїх каналів і експертів. Так само і електорат ОПЗЖ – із втратою "своїх" телеканалів відкочував на телеканал НАШ – як найближчий "за духом".

Ми можемо констатувати: телеканали зараз не так грають роль  інструментів впливу, як є інструментом цементування власного електорату.

Політично активний виборець вже знає систему "свій/чужий" і  "приходить" на телеканал за впевненістю у власному виборі.

Винятки: шоу типу "Свобода слова" Шустера на "Україні" чи "Право на владу" на 1+1. І лише тому, що там зіштовхуються не експерти чи лідери думок – а основні герої: ідоли і уособлення електоральних вподобань. Туди приходять усі. І тому вага цих каналів особлива.

Читайте також: Від творців "Слуги народу". Як виглядає зсередини влада Зеленського

На манежі – все ті ж 

Феномен Зеленського у тому, що він зайшов новим обличчям і своєю несистемністю в українську політику.

Але тепер він сам намагається цементувати власну електоральну групу. А значить – не пустити нового несистемного політика. І щоб його базова електоральна група – була більшою, ніж в опонентів.

Тому зараз – стратегії основних гравців схожі: головне – вийти у другий тур, а там отримати "зручного" суперника.

Ми маємо чотирьох основних гравців з зацементованим електоратом: Сам Володимир Зеленський, Петро Порошенко, Юрій Бойко та Юлія Тимошенко. І троє останніх сидять на березі і чекають, коли повз пропливе рейтинг Зеленського.

А Зе!команда усю стратегію будує на тому, щоб рейтинг президента через три роки не впав нижче 15%. Вихід у другий тур хоча б з другого місця. І перемога у другому турі.

І його шанси – найбільші. Не тільки станом на зараз. А і у 2024-му році.

Адже щоб перемогти на виборах – треба стати реальним кандидатом. А щоб стати реальним кандидатом – потрібно пройти кастинг у олігархів.

Читайте також: Токсична дружба. Як Коломойський став незручним для Зеленського

Кастинг

Телевізор і ток-шоу досі формують порядок денний. Те, про що будуть говорити і що писати завтра. Тому ми і маємо постійні ситуації, коли насправді важливі новини обходять увагою. А показні і скандальні – в топі.

Плюс використання основного ментально-утворювального фактору: заперечення незручної правди як можливість залишитися в комфортному психологічному стані чи середовищі. 

Прихована навіть від себе мімікрія під основну оточуючу групу. Груповий конформізм як спосіб буття. 

Якщо усі оточуючі (а ще більше – популярні у групі "експерти") говорять, що можна домовитися посередині – то і проста людина починає це саме стверджувати. Щоб не випадати з групи і не відчувати дискомфорт. Тому нам так легко нав’язати шаблони і упередження.

І тільки фазові переходи можуть змінити ситуацію. 

Фазовий перехід – це коли якась цільова група спочатку поступово, а потім неочікувано, за принципом "всі раптом" змінює погляд на стан речей. Наприклад відкриває очі і кричить: "а король – голий". І саме у цьому роль телевізора. 

Ви можете взагалі не дивитися телеканали. Але вони вас доженуть у соцмережах. Бо коментуватимете ви сказане у телевізорі.

А прихід нового політика має бути підготовлений гордонами. Чи вкинутий через соціологію.

Тому – і я це стверджую – прихід до четвірки основних гравців п’ятого елементу можливий лише за погодженням, консенсусом хоча б двох олігархів.

Але вони можуть продовжувати ставити на Зеленського. Бо поки що він їх влаштовує.

Якщо основні телеканали будуть лояльними до Зеленського – його команда зможе управляти новинним рядом і порядком денним.

А за допомогою керованої соціології – управляти страхами людей та їх очікуваннями.

Тому, коли усі говорять: коли здується рейтинг Зеленського, скажімо, до 6% пізнього Ющенка? Я скажу – він може і не впасти нижче 15%. А значить Зеленський залишатиметься реальним гравцем.

Фан-клуб політика і артиста влаштовані по-іншому. У політика оцінюють дії. У артиста – емоції. 

І хоча у сучасному світі грані між політиками і артистами стираються – для України це досі актуально. 

Бо все ж Порошенко, Бойко та Тимошенко виглядають, як старі політики. А Зеленський –  інакше. Тому рейтинг Зеленського буде сипатися не так, як сипався рейтинг Порошенка.

І телевізор цьому в поміч.

Читайте також: Сьомий президент чи друга Тимошенко? Яка доля чекає Петра Порошенка

Зе!стратегія 2.0

Зеленський "поправішав". Зараз він буде робити усе, щоб не дати приватизувати тему патріотизму виключно Порошенкові. 

І разом з ним "поправішала" кухня. Та частина електорату, яка два роки тому була впевнена у "домовимось посередині" – пройшла фазовий перехід і вже змирилася з тим, що Путін не угодоздатний. І війна – це даність.

Західні лідери, які зустрічаються із Зеленським заради України, все ж зустрічаються із Зеленським. І показують світові та нам: він – лідер.

Неминуча перемога Заходу у протистоянні з Путіним принесе лаври переможця нинішньому президентові.

Ескалація може бути лише сезонною. У будь-якому разі Росія має відвести війська у місця постійної дислокації до зими.

І Зеленський буде повторювати: "У Порошенка – Іловайськ і Дебальцево, у мене – приборкання Путіна у протистоянні".

Звичайно, якщо у оточення Зеленського вистачить сил втримати президента і не дати йому запанікувати.

Знову ж, протистояння з Росією неминуче призведе до посилення допомоги Україні з мінімальними зворотніми вимогами. І тому допомога МВФ можлива лише за намірами влади, а не за діями.

Це той випадок, коли Путін допоміг Зеленському у 2019 році, граючи проти Порошенка і України. А зараз Путін допомагає Зеленському, граючи проти Заходу і України.

Вихід світу з COVID-19 неминуче призведе до зростання економіки і в Україні. Що тут же буде використано Зе!командою як заслуга виключно Зеленського.

За рік стане зрозуміло, що введення ринку землі не стане катастрофою для України. І виб’є козир Юлії Володимирівни.

Зростання світових цін на продовольство теж очікувано посилить позиції Зеленського.

Крім того, буде задіяно принцип "розділяй і володарюй".

Проти популістів з "Батьківщини" виставлять популістів від Олега Ляшка.

Читайте також: Вова + Юля = ? Чи може Тимошенко знову стати прем'єром

Позаяк на роль правоцентриста буде заявлено самого Зеленського – Порошенка намагатимуться пересадити у крайній правий ряд. І дати ресурси "Свободі" – поговорити, хто справжній націоналіст.

Знову ж, у Порошенка відбиратимуть і Ігор Смешко, і Володимир Гройсман. На Бойка із задоволенням попросять Оксану Марченко, Вілкула чи Мураєва.

Головна мета – вийти до другого туру. Ця мета буде відпрацьовуватися.

Ну і на Сході України можна трошки використовувати адмінресурс. А буде можливість – не лише на Сході.

Для цього буде вибудовуватися політика щодо місцевих громад: ми не ліземо у ваші бюджети – ви не фрондуєте проти центральної влади. 

Знову ж, Слуги будуть розбудовувати партійну структуру до рівня кожної громади. Окрема політика – з місцевими бізнес-елітами. Лояльність в обмін на збереження бізнесу.

А для Заходу – постійна гра "у своїх". З вимогами отримання Плану дій щодо членства в НАТО. І з постійним імітуванням реформ. 

Вічна розтяжка – між вимогами Заходу і неможливістю роздратувати олігархів. І категоричне не чіпляння теми мови чи віри. Це дозволять "розбирати" прибічникам Порошенка та Бойка.

Забалакування теми тарифів. Переключання уваги із "зашкварів" на інші теми.

Читайте також: Стадіон, так стадіон! Три питання президенту від Зеленського

Зеленський безальтернативний?

У Зе!Команди три проблеми.

Перша – це сам Зеленський і його команда. 

Стратегічно – вибудовувати команди і відносини на місцях – це правильно.  А практично – вони будуть себе вести як Микола Тищенко у Прикарпатті. 

Тотальне нахабство, небажання комунікувати з представниками громадянського суспільства, позерство. І намагання взяти до рук місцеві ресурси та кадрову політику.

Людський фактор – найбільша проблема Зеленського. Але вибиратимуть лише за принципом "свій-чужий". Бо по іншому не вміють. 

Друга – це час. Зараз, безумовно, виграв би Зеленський. Але попереду ще три зими. І зростання тарифів неминуче.

А крім того, час від часу прилітатимуть "чорні лебеді". Передусім – у якості "зашкварів" від своїх. Тому що Зеленський мріє про виграні вибори. А хтось – про "заробити грошей".

Корупційні скандали можуть вбити позитив і від зростання економіки, і від переможних реляцій з Великого будівництва.

А своїх саджати не прийнято. Тому людям запропонують втішатися "доганялками" Порошенка, Медведчука (особливо – намаганням зробити їх співучасниками) та інших нелояльних. Під них може бути і закон "Про статус олігархів".

Третя – це вибори до Верховної Ради. 

Чергові вибори до Ради мають відбутися у жовтні 2023 року. Перед президентськими виборами. Зараз зрозуміло одне – монобільшості не буде

Слуг виберуть удвічі менше, ніж цього разу. Тому боротьба за місце у списках буде важкою  —  ми матимемо багато скандалів.

Вже зараз Слуги "поправішали". А ті, хто ні, будуть списані з корабля.

Проте, найбільшою групою у фракції залищається група "черга за конвертами". І утримувати їх єдність до самих виборів – проблема із проблем.

Зеленському дочасні перевибори Ради невигідні найбільше. Тому суперзавдання – до кінця його каденції зберегти керовану більшість у парламенті .

А у парламенті новому, який фактично постане за півроку до президентських виборів, потрібно буде або ліпити лояльну коаліцію, або принципово валити роботу парламенту, не приймати бюджет. І показати суспільству, що таки потрібна сильна рука без старих політиків.

Слабке місце Зеленського – це постійна імітація дій замість самих дій.

Для Зе!команди усе неважливе, крім рейтингів.

А робити те, у що сам не віриш – якийсь час можна. Але не нескінченно довго.

І тоді можливе падіння нижче 15%.

І тоді настане час олігархам визначатися – кого висувати вперед із другого ешелону політиків.

Хто зможе стати п’ятим елементом?

Віктор Бобиренко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  

Як майбутні пенсіонери допоможуть відновити Україну після війни

Як спрощення для насіннєвої галузі дозволить економити 50 мільйонів щороку

Ринок небанківських фінансових послуг після війни

10 способів обходу санкцій, до яких вдаються росіяни

Напіввихід Росії: Москва прагне вийти із СОТ, але боїться цього кроку

8 років війни. 8 років прагнення миру