В останню листопадову суботу Україна згадує про мільйони жертв більшовицького Голодомору. Ті, хто шанує і пам'ятає, намагається встановити незримий зв'язок із співвітчизниками, які страждали і вмирали багато десятиліть тому. Щоправда, не завжди це виходить природньо. (рос.)
Цей проєкт розповідає життєві історії та висвітлює діяльність видатних жінок з різних регіонів України, які наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть в умовах відсутності чи значних обмежень прав жінок використовували доступні їм ресурси для створення нових можливостей для жіноцтва свого краю.
"Українська правда" пішла в баню. Щоб згадати, що шайки – це не лише групи людей, що чинять розбій, а ще й тазики для миття. А слово "забанити" викликає асоціації не лише з соцмережами.
Гідон Кремер розповів "Українській правді" про свого батька, що вижив в Ризькому гетто, про те як з маленької байдужості і мовчання виростає хвиля ненависті, про музику, яка прозвучить 6 жовтня в Бабиному Яру, і про тишу, яку принесла в концертні зали пандемія. (рос.)
У Києві йде боротьба за особняк, де народився Михайло Терещенко – міністр Тимчасового уряду 1917 року. Його онук Мішель, ексмер Глухова, провів екскурсію для УП і показав інші пам'ятні об'єкти легендарної династії.
Вони могли зустрітися в Києві восени 1941-го. Фрідріх Єккельн – Фріді – керував тут розстрілами у Бабиному Яру. Олексій Глаголєв – або Льосик, як називали його домашні, – і його родина рятували євреїв від розстрілів у Бабиному Яру.
Претендуючи на європейськість і цивілізованість, Україна вшановує трагедію 1940-х. Самостверджуючись як національна держава, Україна вшановує героїв 1940-х. Але, балансуючи між першим і другим, Україна намагається не думати про те, що шановані герої не вважали Голокост трагедією – а зовсім навпаки. (рос.)
Олексій Бурнаєв розповів "Українській правді" про п'ять каст годинникарів, конкуренцію між механічними та живими сурмачами, рибальський спінінг для квіткового годинника та ілюзорність часу.