Як у "Голосу" сів голос. Історія великих чвар і маленького рейтингу

Середа, 16 червня 2021, 09:00
Колаж: Андрій Калістратенко

Міжусобна війна в "Голосі" сьогодні муляє око ледь не кожному користувачу Facebook. Тут заява партії, там – коментар "опозиції" тієї ж партії. 

Учора – баталії навколо нібито помилкового голосування за порядок денний із законопроектом, що відкладає деякі норми мовного закону.

Сьогодні – відокремлення половини фракції в неформальне об’єднання "Справедливість".

Насправді ж ця війна, як і будь-яка інша, мала свої передумови та приводи. А також – приховані ознаки, які лише з часом вийшли на поверхню. 

"17 голосів проти відкликання (Кіри Рудик з посади голови партії – УП)", "лооол, пид*ры должны страдать, извините", "Устинова делегат? С мандатом? – Да, от Винницы. – Маякните мандатной, чтобы аккуратно с подсчетом", "Притула йде, сказав, не може дивитись на цей цирк", "думав, що Устінова пробила дно, але Стефанишина постукала знизу", "а можна залишитись на презентацію стратегії розвитку партії?".

Так депутати, секретарі та помічники "Голосу" в Київраді, запрошені на січневий партійний з’їзд як група підтримки Кіри Рудик, обговорювали виступи делегатів у "Антирейдерському чаті". В особливому захваті від того, що Кіру не вдалось скинути з посади голови партії – секретар Київського осередку "Голосу" Юрій Богданов. Його на з’їзді фізично не було, але саме йому належить репліка про "пида*ов".

Це листування на днях оприлюднила народна депутатка від "Голосу" Олександра Устінова. Його правдивість УП підтвердили двоє людей з цього чату. За репост допису з партійного чату видалили депутатку "Голосу" в Київраді Аліну Михайлову.

І це листування від 29 січня – чи не найкращий опис нинішньої ситуації та рівня дискусії в політсилі: кількадесят реплік про міжусобиці – одна про стратегію розвитку партії.

"Ребята та друзі, нема слів, щоб виразити мою вдячність за підтримку сьогодні. Це було надзвичайно важливо. Дякую, ви справжня команда". Це завершальна репліка тригодинного діалогу між 22 співрозмовниками у Telegram. 

Вона належить Кірі Рудик, яка дякує своїй групі підтримки просто за присутність на з’їзді. Ніяких перфомансів з плакатами "Ми проти Устінової" від них не вимагали.

УП розповідає, за що "опозиційні" депутати звинувачують керівництво партії в узурпації та співпраці з Офісом президента і "слугами", якою є роль Притули в цьому конфлікті та  чим ця вся історія може закінчитись.  

Передісторія 

Уперше внутрішній конфлікт "Голосу" вийшов у публічну площину наприкінці березня – коли "активістське" крило фракції, що підтримало направлення законопроекту "слуг" про надання президенту права призначати та звільняти голів НАБУ і ДБР в Конституційний суд, отримало попередження про виключення з партії. 

Попередження стосувалось 6 нардепів: Ярослава Юрчишина, Соломії Бобровської, Романа Лозинського, Ольги Стефанишиної, Олександри Устінової та Володимира Цабаля. Під час голосування вони пішли проти лінії фракції.  

Чому? Як пояснили самі депутати, яких складно запідозрити в підіграванні "слугам" та ОП – щоб відтягнути ухвалення документу та хоча б тимчасово зберегти чинне керівництво органу, тобто Артема Ситника. 

Ще до того, як конфлікт вийшов у Facebook-середовище, всередині партії вже пронеслось декілька чвар. Зокрема, на згаданому вище січневому з’їзді Притула вибув з політради, а за кілька тижнів Рудик вперше заявила про коаліційні перемовини "Голосу" зі "слугами". Про це УП детально писала в кінці березня.

Після цих подій у партії відбулось ще кілька історій – неофіційний з’їзд партії на запрошення Притули, вихід Притули з партії (точніше, його анонс) і демарш кількох партосередків.

Активний конфлікт у "Голосі" триває вже 7-9 місяців. Перші паростки незгоди та обурення поросли ще рік тому – коли Вакарчук залишив партію на Рудик, другі – коли залишив парламент. 

Знайти компроміс в крихітній фракції, на яку півтора роки тому покладала свої надії чи не найактивніша частина громадянського суспільства, так і не вдалось. 

Опозиційна десятка

 

"Ми не тільки перекриваємо можливість росту таким партіям як "Голос", ми також відповідальні за те, що наступні демократичні, неолігархічні партії, які схочуть зайти в політику або в парламент, будуть приречені нашим прикладом. Так як нам кажуть: "О, ви друга "Самопоміч", так їм будуть казати: "О, ви другий "Голос", – визнає масштаб помилки фракції депутатка Юлія Клименко. 

"Тому ми до кінця намагались знайти вихід всередині партії, але жодного разу не змогли дійти компромісу", – зізнається вона.

Клименко, яка раніше працювала заступницею міністра економіки Айвараса Абромавичуса, засновувала "Голос" влітку 2019 разом з Юрчишиним і Вакарчуком. Потім відпрацювала парламентську кампанію – а нині перебуває в "опозиційній 10-ці", без будь-яких важелів впливу. І як розповідає сама депутатка, із заблокованою карткою для входу в партійний офіс.

Їхня неформальна група викристалізувалась приблизно в лютому-березні. Окрім 6 депутатів, яких попередили про можливе виключення після направлення в КСУ законопроекту "слуг", до неї увійшли: Галина Васильченко, Наталія Піпа, Андрій Шараскін та, власне, Клименко. 

Не всі є членами партії, тому з боку прихильників Рудик якоюсь мірою справедливо звучать претензії про те, що ці люди мають "спокійніше" критикувати внутрішні процеси партії – склад політради чи статут.

 
Для повного складу опозиційної десятки на фото бракує тільки Соломії Бобровської
Фото: Facebook Олександри Устінової 

Причина нинішнього конфлікту, на думку "опозиційного крила" всього одна – Кіра Рудик. 

"Кіра тримає тотальний контроль. Це її партія", – вважає Ярослав Юрчишин. 

По суті, Рудик керує партією, наче IT-компанією: є менеджер, який нарізає задачі, є виконавці – це зовсім не прийнятно для "крила активістів", які домовились не будувати політсилу навколо лідера. Що і викликало конфлікт. 

І поки одна частина депутатів обурювалась, інша – квапилась зблизитись з лідеркою і стати корисною. Зокрема Ярослав Железняк, який не тільки завдяки голосуванню, а й завдяки лояльності отримав посаду голови фракції.

У "десятки" дві конкретні претензії до Рудик – узурпація влади та співпраця з Офісом президента і "Слугами народу". 

Як приклад узурпації нардепи наводять найрізноманітніші моменти: від самостійної зміни партійного кольору з оранжевого на лососево-рожевий (щоб нібито перебити асоціацію з оранжевим, що був за Вакарчука), до розширення повноважень і виштовхування незгодних голів партосередків.

 

"Влада будується на трьох китах – контроль фінансів, людей і медіа. У нашому випадку Кіра Рудик чітко взяла під контроль людей, розширила повноваження у сфері фінансів, збільшила суми, які голова партії може використовувати без погодження політради", – розповідає Юрчишин.

Одним з прикладів "третього кита", який взяла під контроль Рудик, є партійний сайт. З початку лютого на ньому немає жодної заяви від нелояльних. Остання новина з позицією Юрчишина щодо одного із законопроектів вийшла 4 лютого. Обличчя Рудик та її заступників – Андрія Осадчука, Інни Совсун, Ярослава Железняка та інших з’являються регулярно. 

Також "опозиційні" депутати нарікають, що Рудик з Железняком фактично монополізували походи на телеефіри.

Друга претензія, щодо співпраці з ОП і "слугами", бере свій початок з відомої лютневої заяви Рудик про коаліційні перемовини. А продовжується, чи то в помилках, чи то в умисних діях голови фракції Железняка. 

Під час конфлікту навколо Держкіно та Українського культурного фонду Железняк, який працює у фінансово-податковому комітеті, раптово вирішив попросити НАБУ та Держаудитслужбу перевірити, як УКФ видавав гранти на підтримку культури.

За пару місяців, 15 червня Железняк разом з чотирма своїми колегами, зокрема Кірою Рудик, проголосував за включення до порядку денного Ради законопроекту, що відтерміновує дубляж фільмів українською мовою. В обох випадках Железняк дуже швидко "здав назад" – забрав заяву проти УКФ і написав заяву про скасування свого голосу за пункти про укрдубляж, пояснюючи, що не розгледів законопроєкт у порядку денному.

За даними джерел УП, Железняк є головним комунікатором "Голосу" з Офісом президента. На жаль, він не зміг поспілкуватись з УП, щоб пояснити свої голосування та характер спілкування з Банковою.

 
Ярослав Железняк і спікер парламенту Дмитро Разумков катаються на велосипедах
Фото: Facebook Железняка

Ще один приклад імовірної співпраці "Голосу" з ОП та "слугами" називає Юрчишин – це подання законопроекту, який, на думку профільних ГО, знищує контроль НАЗК над партійними фінансами. 

"Після того, як НАЗК зупинило державне фінансування "Голосу" через низку суттєвих помилок у звітності, ОАСК за позовом "Голосу" його поновив. 

Буквально в той же час з’являється законопроект, який забороняє НАЗК виявляти фіктивні витрати партій. Співавторами є всі керівники фракцій, але першими співавторами є Железняк, Кіра, Корнієнко та Арахамія. У кулуарах дуже чітко було сказано, що це для того, щоб на перспективу не мати проблем з перевіркою на махінації", – заявляє Юрчишин.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Ольга Кириленко, журналістка УП
Нам усім хочеться бути частиною якоїсь групи – місця, де можна говорити, слухати, радити та впливати. Якщо вам цікаві люди, історії, процеси навколо (та головне, як вони відбуваються і що буде у підсумку) – Клуб "Української правди" буде вашим найкращим варіантом. І нашим, мабуть, теж.

Партійні будівельники 

"Це політична боротьба", – коротко окреслює публічне протистояння у фракції голова партії Кіра Рудик. 

УП говорить з нею в офісі "Голосу" на Арсенальній. Вона заперечує будь-яку співпрацю партії з ОП чи "слугами" і чи не єдиною точкою дотику до них називає роботу над президентським проектом "Кримська платформа", до якої активно залучений нардеп з "її групи" Рустем Умєров.

 

"У політиці завжди ведуться перемовини з усіма – це нормально. Ми спілкуємося з представниками "Слуги народу", "ЄС, "Батьківщини", інших фракцій". Але наразі перемовин ні з ким не ведемо. Партія виконує свої завдання без будь-яких союзів", – коментує Рудик свою відому заяву про перемовини зі "слугами".

Звинувачення від нардепів і місцевих осередків щодо узурпації влади Рудик називає "політичними маніпуляціями". Хоча варіанти статутів до і після змін підтверджують збільшення її повноважень.

Призначення свого помічника Владислава Шелокова на посаду голови Чернівецького партосередку Рудик пояснює його особистим бажанням. І додає, що він має своє представництво в Чернівцях. 

А на ситуацію на скандальному 87 окрузі, де через кількаразову зміну голови ОВК "Голосу" свої ж партійці закидають продаж місць в комісії, відповідає, що партія змінювала людей, бо ті не виконували своїх повноважень. 

Ще одним закидом у бік Рудик є формування лояльної політради партії. Нині до неї входять сама Рудик, троє її заступників – Осадчук, Совсун і Железняк і представники регіонів – Черкас, Києва та Львова.

 
Андрій Осадчук, Кіра Рудик, Ярослав Железняк та Інна Совсун
Фото: Facebook Кіри Рудик

За словами Клименко, депутати звертались до Рудик з проханням ввести в політраду 3 членів фракції, на що вона відповіла відмовою. Утім, за даними співрозмовника УП, що був на січневому з’їзді партії, трьох членів фракції – Стефанишину, Лозинського та Бобровську – ставили на голосування. Однак їхні кандидатури не підтримали. 

Заступник Рудик, нардеп Андрій Осадчук, який уже вдруге – після "Самопомочі" 2018 року в Київраді – опиняється в центрі розколу фракції, дещо розширює трактування конфлікту, пояснюючи, що деяких своїх колег вважають більше активістами, ніж політиками.

 

"Нами всіма керує наш досвід. Деякі наші колеги дуже добре знають слова "демократія", "інституція", "правила", але ніколи не працювали в інституційних організаціях і вийшли з громсектору, який існує за принципами загальної згоди. Їм важко зрозуміти, що демократія починається там, де ти не погоджуєшся з рішенням, яке прийнято відповідно до правил", – вважає Осадчук.

Саме відсутність політичного досвіду, на його думку, призвела до того, що частина депутатів з "Голосу" ототожнювала фракцію з партією. І так, фактично, було до місцевих виборів. Але тепер – партія розвивається, має 25 осередків і близько тисячі членів, тому розкол у фракції їй не загрожує.

– Партія розвивається! – каже Рудик, якій нічого, окрім як вірити це, не залишається.

Притула та демарш осередків

Як би не намагалось керівництво "Голосу" звести тему розколу до рівня фракції, з початку червня ця тріщина розповзлась і до партійних осередків. Чи не останньою краплею стало рішення одного з "облич" "Голосу" Сергія Притули залишити партію.  

"Я до останнього вірив у можливість цивілізованого діалогу та реанімації партії (...) але діалогу не вийшло і тепер мною керує лише одне бажання: відвести негатив від тих команд "Голосу" у регіонах, які 2 роки щиро та віддано працювали для людей, а зараз стали заручниками ситуації, коли партійні "верхи" не чують "низів", – написав Притула у своєму Facebook.

Сама ж Рудик каже, що зауважень від Притули не отримувала, востаннє бачила його взимку після з’їзду. Її заступник Осадчук рішення шоумена порівнює з відходом від партії Вакарчука, мовляв, ми це вже бачили. І насправді не лише бачили, а й добряче на собі відчували – його раптовий поворот напередодні місцевих виборів суттєво вдарив по прихильниках "Голос".

"Це дві зіркові людини зі своїми фан-клубами, і це нормально. От люди у Львові казали, що ми йшли в партію, бо тут є Слава. При тому не важливо вони ліберали, соціалісти чи християнські консерватори. 

Але це критично важливо для стабільності партії. Бо коли ми говоримо, що партії мають бути ціннісними, ми маємо на увазі, що люди в "Голосі" мають не любити Славу Вакарчука чи Сергія Притулу, а сповідувати ліберальні цінності", – розповідає він.

 
Сергій Притула на неофіційному з’їзді партії
Фото: Facebook Притули 

Упродовж 9 і 10 червня про свій вихід з партії повним складом заявили два осередки – Херсонський та Вінницький, останній очолює Устінова. Ще один осередок, Чернівецький, вніс подання про виключення Рудик з партії.

Керівники Херсонського, Чернівецького, а також Дніпропетровського осередків потрапили під те, що "опозиційна десятка" назвала "чистками неугодних". Їх зняли з посад. 

Зокрема, замість голови Чернівецької організації Олексія Поповича, який від самого початку опікувався осередком і пройшов парламентську кампанію, політрада призначила помічника Рудик Владислава Шелокова. Причина – не досягнув нещодавно встановлених KPI, і Попович, як не дивно, з цим погоджується. 

 

"Ентузіазму досягати тих показників, що вони нам ставили, останні півроку вже не було – бо вони з’явилися після з’їзду. Але якщо невиконання KPI – це формальна причина, то позбавити посад мають 18 з 20 осередків. Їх виконують тільки три організації – Львівська, Київська та Черкаська, здається", – розповідає колишній голова Чернівецького осередку.

"Один з абсурдних показників – це роздача паперових газет. Я на цій політраді, де в мене питали про наші подальші плани, чітко висловився, що вважаю це злочином – витрачати державні кошти на друк паперових газет у міжвиборчий період", – додає Попович.

Відповідно до травневого моніторингу виконання KPI, що є в розпорядженні УП, Чернівецький і Херсонський осередки й справді в п’ятірці тих, хто впорався зі своєю роботою найгірше. Дніпропетровський, де також зняли голову, 17-ий з 25.

Вінницький осередок – 6-ий з 25, і за словами Осадчука, він "чудесно працював".

Проміжну позицію в цьому конфлікті, щоправда, з видимим нахилом у бік Рудик зайняв представник іншого зразкового осередку – Віктор Євпак, кандидат від "Голосу" на мера Черкас, а нині член політради. 

 

"Як людина, яка раніше була в Демальянсі, де були тільки красиві заяви та пости у Facebook, я не хочу повернутися до такого минулого, – розвиває тезу про "занадто активістів" Євпак. – З іншої сторони, я бачу, що певні рухи та методи керівництва партії є занадто різкими та радикальними для політсили". 

Що далі?

Сценаріїв розвитку конфлікту всередині фракції насправді небагато: 1) "опозиційна десятка" йде з парламенту; 2) обидві групи продовжують відокремлено працювати, перетинаючись у сесійній залі; 3) компроміс і мир.

Найбільш реалістичним поки що здається саме другий варіант. Принаймні, Клименко каже, що "десятка" розбила між собою округи, теми і продовжує працювати. 

Upd. Після публікації тексту стало відомо, що "опозиційна десятка" відокремилась в об’єднання "Справедливість". Нардепи залишись у фракції й виходити з неї не збираються. 

Святослав Вакарчук, як єдина людина, що могла б урівноважити цей конфлікт, наразі не коментує розкол у фракції. Як і найбільш авторитетний депутат Сергій Рахманін, що, жаль, не відреагував на пропозицію УП надати свій коментар.

Чи підуть надалі "опозиціонери" за Притулою? Поки не відомо так само, як і не відомо, чи дійде до створення окремої політсили Притули. 

"Найближчих кілька місяців я проведу у зустрічах із різними людьми та активними громадськими середовищами. Після цього буду готовий говорити про подальші плани більш деталізовано", – ділиться Притула своїми планами у листуванні з УП.

За його плечима вже є кілька політичних програшів: він не прийшов у парламент, програв місцеві вибори та врешті заявив про вихід з партії. В очах потенційного виборця він вже може виглядати як "другий Вакарчук", якому ще знадобиться довести електорату, що в якийсь момент політика йому не набридне.

Один з лідерів "опозиції" Ярослав Юрчишин додає, що їхня група, попри поширену думку, наразі не прив’язана до Притули.  

"Консультації періодично відбуваються, але Сергій будує свої плани, депутати будують свої плани, чи перетнуться вони в майбутньому – покаже тільки час. 

Чи перетинатиметься мій шлях з Притулою? Не виключаю такої можливості, але перед тим треба зрозуміти, що саме і як робитиме Притула", – каже Юрчишин.

Інший момент – що буде з нинішнім керівництвом "Голосу"? Железняк, який показово робить фото зі спікером Ради Дмитром Разумковим, схоже, уже шукає запасний плацдарм для наступних виборів. На які сам спікер може піти й окремо від партії, що завела його в парламент.

А партія, якщо дослухатись до Рудик і Осадчука, продовжує жити. Головне – не дивитись на рейтинги, які після заходу в парламент ні разу не підіймались до прохідних 5%.

 

Ольга Кириленко, УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді