Зеленський, пасіонаріії та прийняття рішень
Звершилося. Маємо нового президента. І, хтось з надією, хтось скептично, а хтось із жахом прийняли перші його рішення.
Звичайно, великі повноваження мають ще і Рада, і уряд. І, що важливо, суд. Проте президент і його команда матимуть значні важелі на вплив і у цих гілках влади. А після виборів можуть мати ці структури в кишені.
Рішення буде підписувати президент. Впливатимуть ім'ям президента. А хто ж насправді готуватиме, прийматиме і впроваджуватиме рішення?
Є багато важливих факторів і гравців, які впливатимуть на процес прийняття рішень в Україні до кінця виборчого періоду. І ось ключові.
Фактор 1. Володимир Зеленський
На інавгурації ми побачили його зібраним, впевненим у собі і дотепним. Ну, в артиста мандража, певно, і не могло бути.
Але, ми усі з нового року бачили Зеленського. І вже зробили певне уявлення про нього.
Він не вміє стратегічно мислити в основних питаннях компетентності президента і робить очевидні ляпи.
Дуже сумнівною видається його здатність підбирати і розставляти кадри.
Вражає відсутність комунікацій всередині команди, а значить, сумнівні і його комунікативні таланти.
Не треба бути психологом, щоб зрозуміти: він легко ображається. І коли не в сценічному образі – не може приховати емоцій. Згадайте видиму суміш ненависті, страху і презирства його стадіонного "Думай-те".
Він усю дорогу підкреслює, що нічого і нікому не винен але підкреслює свою відданість сім'ї. І згадується попередник попередника, який занадто багато дозволяв Сім'ї.
Зеленський, напевне, грається. Можливо, він дійсно не цікавиться схемами і мільярдами. Але він цікавиться п'єсою. Тепер сцена – це уся країна. Він –лідер трупи, який хоче зайняти у виставі усіх. І сподобатися нам – адже це головна роль його життя. Але у нас враження, що він лише в головній ролі, а режисери і продюсери не зазначені в афішах.
Але найстрашніше – цінності. Ми з жахом зрозуміли, що голова держави Україна не любить українського. Можливо, він і вважає себе патріотом, але уявлення про Україну у нього і патріотів – різні. Україна – це декорації його п'єси, а усі ми – масовка. У мене відчуття, що я таке вже читав у Світонія. Про Нерона.
Він так і не перепросив за термос і повію. Він просто не розуміє, на що ми ображаємося. Тому що – "какая разніца". Так само багатьом українцям "не заходять" ефектні сцени переговорів зі ставанням на коліна, які його відтіняють як жертовного героя. Його сценарій написаний не під країну, а під нього. Навіть якщо він щиро хоче допомогти, сценаристи і режисери враховують його амплуа.
І що, як йому пропишуть кілька сцен трошки безбашеного чудака, який іде на внутрішню конфронтацію в країні? Ну, і він вже почав – із розпуском Ради. Епатажний хід. Навіть, якщо суд скасує сумнівний з точки зору права указ – можна артистично апелювати до публіки: "Я ж вам казав – вони не дають мені зробити вам щастя".
Володимир Олександрович якраз не кіт у мішку. Він артист трагічного жанру за покликанням. І це може зіграти з нами злий жарт.
Зеленський не збирається здавати Україну Путіну. Це його сцена. Це поле діяльності основних отримувачів вигод, на яких він змушений буде опиратися.
Фактор 2. Пасіонарна меншість
У нас багато хто не розуміє справжніх результатів виборів.
За Зеленського голосувала гармонійна більшість країни. Люди, які хочуть жити в гармонії із собою і світом, і хочуть, щоб цю гармонію їм створили. Проти – у своїй більшості – пасіонарна меншість. Люди, які хочуть світ змінювати, бо він поганий. Навіть, якщо їм лише так здається. І навіть, якщо погано – це для когось – відсутність якоїсь кількості грошових знаків.
Просто пасіонарії різні бувають. Звичайно, в Зе!команді і за Зеленського теж багато пасіонаріїв. Поведінковим імперативом яких є особиста успішність. Або – ненависть до Петра Порошенка.
Але більшість пасіонаріїв країни з власними поведінковими імперативами "Україна понад усе", "Свобода ціни не має" та "Гідність – вища за життя" – програли. Вони насторожені. Вони очікують здачі інтересів держави і стримують агресивність. І будуть обмежено лояльними до дій нової влади лише до першого випаду проти України чи українського.
Ви здивуєтесь, але червоні лінії визначені: Армія, Мова, Віра. Цілісність. Згадайте Ірландію 20-х. Спроба примирення з Британією через здачу Ольстера закінчилася громадянською війною.
Якщо виходити з визначення, що пасіонарії (за Гумільовим) найбільш нарвана частина суспільства, то найбільше пасіонаріїв у громадському секторі. Тому додатковою вимогою буде і неповернення у клептократію, і активне протистояння корупції. А тут Ігор Валерійович.
Сподіваюся, що хтось введе Зеленського у коло детермінізму і ми уникнемо протистояння. І цей хтось…
Фактор 3. Посольства
Прикро визнавати, але найбільш проукраїнським чинником, крім представників малочисельного громадського сектору, є посольства дружніх до України країн, які діють спільно.
Саме вони зменшили побоювання патріотів стосовно проросійськості Зе, влаштувавши йому своєрідні "обнімашки" і "підтримку", зробивши мало можливою зміну євроатлантичного вектору України.
Саме вони тиснуть на владу задля того, щоб були змінені правила гри в українському політичному полі. Проте з огляду на те, що більшість основних гравців влаштовують старі правила – навіть впливу союзників не вистачить, щоб вмовити олігархів змінити виборчі парадигми.
Фактор 4. Команда Зе
Команда ЗЕ – це його ближній круг давніх соратників, "прімкнувших", тих, хто "зрадити – це не зрадити, а передбачити", ну і звичайно – делегованих від Коломойського.
Усі ці люди будуть конкурувати за вплив на вуха вождя
У нового президента нічого/нікого немає в регіонах. Тому призначення часто будуть лобіюватися різними групами впливу, будуть випадковими і ситуативними, що позначиться на рейтингу. У будь-якого призначенця буде скелет у шафі. І незгода із призначенням когось в будь-який віддалений район викличе бурю розчарувань. Вони помножаться на кількість областей і районів.
Але найбільшою бідою Зе!команда стане своєму вождю в час призначень кандидатів у мажоритарні округи. Просунутий кандидат з ресурсом має зважати на те, що бренд "Зе" – сам по собі цінний ресурс. І у Південній та Центральній Україні – часто визначальний.
Табуретка від Зе влітку вірогідно б перемогла. Восени буде важче, проте висунення від команди Зе буде перевагою. Тому багато хто буде домовлятися з групами впливу в Зе!команді про видачу ярликів.
Але найбільш просунуті самовисуванці будуть домовлятися про висунення від Зе слабких конкурентів на свої округи. Щоб не відомий нікому кандидат від Зе сидів тихо і кнопок не натискав. За це будуть пропонуватися гроші. Це породить конфлікти серед фаворитів у команді, адже гроші заноситимуть серйозні, яких на сцені не заробиш.
Будуть зливи та інсайди. Ми посмакуємо скандали. Рейтинг зіжметься. Команда Зе – не тільки його перевага. Це його проблема і загроза.
Ми і далі будемо бачити у прийнятті рішень Зе!командою лебедя, рака і щуку.
Фактор 5. Коломойський та олігархи
Ступінь впливу Ігоря Валерійовича на Володимира Олександровича, звичайно ж, під час кампанії перебільшувався і був частиною технологій.
Проте і применшувати цього впливу не слід. Коломойський зацікавлений у довгій грі. І "взяти" парламент, а з ним і уряд – було б вершиною сподівань. Намагання одразу ж вибрати дивіденди може дещо посипати рейтинг новообраного.
І тому – основна інтрига – Коломойський збиратиме врожай до парламентських виборів чи ризикне почекати?
Знову ж, ми знаємо, що Коломойський грає агресивно. Він буде весь час штовхати всю Зе!команду на епатаж та за червону лінію. Коломойський – основний яструб і хуцпа – його основний метод.
Фактор 6. ЗМІ та мережі
Ці вибори показали, що основний ресурс олігархів у виборчий період – телеканали.
Ними формується основна маніпуляція – про що саме ми будемо говорити завтра і кого визначать пухнастим, а кого злом. Сам порядок денний завтрашнього дня – формують вони. Решта – це деталі.
Знову ж, велику частину медіа-ресурсу, а значить і впливу має…
Фактор 7. П'ята колона
Медведчук і компанія формуватимуть настрої значної частини населення через "мір любой ценой".
Саме йому для цього віддадуть полонених моряків. І, (якщо ви ще не помітили, то соцдослідження вам у поміч) миру за будь-яку ціну хоче вже майже половина людей. Значить, і ціною територіальних втрат, автономій і поступок.
Фактор 8. Володимир Путін
Тут коротко. Це можливий хід конем у несподіваний момент. Навіть, якщо ми граємо у шашки.
Фактор 9. Парламент
Продержавницьке ядро парламенту складає все ж меншість, яка згуртується навколо Парубія, і це ми скоро побачимо. У парламенті буде аморфна, але видима Жиронда – тих, хто коливатиметься разом із курсом президента.
Ми побачимо парламент, який із суб'єкта політики і центру прийняття рішень стане об'єктом впливів та маніпуляцій. І так до нового парламенту, коли б він не постав – у серпні чи листопаді.
Фактор 10. Уряд
Уряд як узагальнююче поняття існуватиме ситуативно.
Кожен вестиме свою галузь у вибори, як сам бачить і як того вимагатиме партійна дисципліна і лідери. І тут стане видно, хто діє в інтересах держави і галузі, хто гратиме на рейтинги.
Ми побачимо захоплюючий сюжет: Гройсман, намагаючись залишитись потужним лідером, намагатиметься об'єднати навколо себе кабінет одноосібників, буде готовий підтримувати не епатажні ініціативи президента.
Зеленський же буде максимально дистанціюватись і демонізувати уряд з будь-якого приводу. Тут зв'язок. Якщо рейтинги Зе!команди сипатимуться, Гройсман – основний вигодонабувач.
Фактор 11. Порошенко
Петро Олексійович усе ще матиме вплив і на частину фракції БПП і на частину суддів і урядовців. І
він має 10-12% ядерного електорату. І він матиме 40-50 мажоритарників, здатних реально пройти у ВР.
І, власне, від нього великою мірою зараз залежить – бути достроковим виборам чи не бути.
Списувати його як фактор впливу на прийняті в Україні рішення ще дуже зарано.
Фактор 12. Джокер, або Нові "віджимателі" рейтингу
Заговорили про Вакарчука. Але Вакарчук свій шанс проґавив. Його не було на ринку, коли люди шукали чудо. Чудо зіграв Зе і пожинає плоди.
І, знову ж, що Вакарчук може пообіцяти нового? Він естет і не зможе розчарованим в Зе обіцяти щось про пенсії і тарифи. А саме ця частина електорату буде шукати нового месію вже за пару місяців.
Фактор 13. Соціологія
Соціологія стала не просто інструментом політики, а фактором, який впливає на процес прийняття рішень. До виборів, коли б вони не були, усі ходи будуть звірятися з настроями та рейтингами. Соціологія разом зі ЗМІ формуватиме порядок денний.
Усі ці фактори будуть визначальними. Усі групи впливу та інструменти впливу взаємодіючи – зроблять історію.
Так або інакше – усе буде крутитися навколо виборів. І прогноз на вибори у наступній публікації.
Віктор Бобиренко, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
