Росія повертається. Портновсько-Коломойський переворот в країні
Під прикриттям карантину, який дійсно захищає нас від поширення коронавірусу, в Україну повертається інша зараза – агенти Росії у керівництві нашої держави.
Президент Зеленський і його парламентські "слуги" не обмежились нещодавнім формуванням "нового уряду Януковича", куди 17-го березня допризначили міністра економіки, пов'язаного з олігархом Бахматюком, який наразі переховується в Австрії.
Тоді ж на звільнене "неслухняним" Рябошапкою місце генерального прокурора призначили "слухняну" виконавицю Ірину Венедіктову.
Це перевірений кадр: у січні вона призначила адвоката Януковича в керівництво "перезавантаженого" Держбюро розслідувань.
Потім виступила із заявою про необхідність скасування закону про амністію майданівців, яка звільнила від кримінальної відповідальності всіх, кого намагалася посадити влада Януковича за протести на Майдані.
Тепер Венедіктова визначатиме, як, хто і що буде в Україні розслідувати, та триматиме на короткому повідку "неугодних" депутатів Верховної Ради.
Читайте також:
Хто є хто в уряді Шмигаля. Розповідаємо цікаві факти про нових міністрів
ДБР, Генпрокуратура і НАБУ Януковича
Ірину Венедіктову у 2016 році не взяли у судді Верховного Суду. Вона, доктор юридичних наук, вилетіла з конкурсу на першому ж етапі, не набравши мінімуму прохідних балів на тестах.
Це не завадило їй стати "видатною експерткою" з юриспруденції, яку у 2019-му взяли у виборчий список "Слуги народу".
Під Новий рік Зеленський призначив представницю своєї партії тимчасовою директоркою Державного бюро розслідувань попри вимоги закону – очолювати ДБР повинна політично нейтральна та позапартійна особа.
У ДБР Венедіктова почала з фейкового конкурсу і призначила своїм заступником директора Олександра Бабікова – це один з адвокатів експрезидента-втікача Віктора Януковича у кримінальних провадженнях, відомих як "справи Майдану".
Ще раз: за результатами імітації конкурсу адвокат Януковича став другою особою в органі, який має завершувати досудове розслідування у "справах Майдану".
Керувати департаментом, відповідальним за "справи Майдану", вона поставила Олександра Буряка, який у часи Революції Гідності працював у прокуратурі Києва й фактично санкціонував безчинства "беркутівців".
Сама ж Венедіктова заговорила словами провідного реваншиста Андрія Портнова – про скасування закону про амністію учасників Революції Гідності, що відкриває можливість поновити кримінальні переслідування майданівців.
Гарний початок, правда? Але найстрашніше, що це – дійсно тільки початок.
Читайте також:
Зеленський звільнив Трубу і поставив замість нього нардепку "Слуги народу"
Нове керівництво ДБР: Бабіков розповів, як познайомився з Венедіктовою
Тепер Венедіктова зможе розвалити ще й те, що було зроблено генпрокурором Рябошапкою.
Зокрема – справу проти олігарха Олега Бахматюка. Так, того самого Бахматюка, чия людина у нас тепер керує Міністерством економіки. Але про міністра пізніше.
Отже, справа проти Бахматюка – це справа про 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту, виділеного державою у 2014 році для фінансового оздоровлення його VAB Банку. Ці гроші одразу зникли, і вкладники банку нічого не отримали. Вірніше гроші, виділені державою на порятунок банку, вкрали: вивели через підставних осіб з банку.
Хід справі дало НАБУ, коли забрало її у Нацполіції, яка "випадково" затопила сто томів справи у сторонньому підвалі.
Коли слідчі НАБУ відстежили зниклі гроші аж до власника банку, генпрокурор Юрій Луценко забрав у них справу і передав її назад в поліцію, де її просто закрили.
Поновив і повернув справу до НАБУ генпрокурор Руслан Рябошапка. І, коли справу довели до логічного кінця і отримали дозвіл суду на арешт Бахматюка, почались атаки на керівників двох неслухняних (саме так нинішня влада розуміє поняття незалежності) установ – Офісу генпрокурора та НАБУ.
Рябошапку вже зняли, активність проти Ситника – на піку. Два законопроєкти та постанова про його зняття вже зареєстровані в парламенті.
До речі, щоб "підбадьорити" народних депутатів і таки зняти ексгенпрокурора Руслана Рябошапку та директора НАБУ Артема Ситника, перед Верховною Радою кілька місяців стояла дорогуща сцена, з якої "вєщалі" про "корупціонерів Ситника та Рябошапку".
За дивним збігом обставин сцена належала компанії "Укрлендфармінг", власником якої є вже згаданий вище Бахматюк, справу проти якого саме Рябошапка та Ситник довели до кінця та отримали від Антикорупційного суду дозвіл на його арешт в середині лютого. Саме тоді і розгорнулася масштабна активність у парламенті щодо їх звільнення.
У підсумку маємо:
- Венедіктова залишила після себе адвоката Януковича у керівництві ДБР,
- транслювала проросійську позицію при призначенні на посаду генерального прокурора
- і вже прямим текстом анонсувала "координацію дій правоохоронних органів" – тобто передачу справ "куди треба" замість чіткого дотримання підслідності.
Отже, Офіс генпрокурора і ДБР ми вже втратили на користь реваншу, наступне – НАБУ.
Міністр олігарха економіки України
Саме так, бо Ігор Петрашко – не "новий" міністр економіки, а провідник олігархічного впливу на економіку, пов'язаний зі згаданим вище Олегом Бахматюком.
Ігор Петрашко працював на Бахматюка з 2013 року у групі компаній "Укрлендфармінг", що належить олігарху і обробляє один із найбільших земельних банків в Україні (понад 500 тис. га).
І саме Петрашко буде тепер відповідальний за впровадження "земельної" реформи, незважаючи на конфлікт інтересів.
Не здивуюся, якщо пільгові умови кредитування отримуватимуть не маленькі та середні фермери, а величезний агрохолдинг, чиї інтереси легко зможе пролобіювати новий міністр.
Що ще потрібно Бахматюку? Щоб із запуском земельного ринку агрохолдинги могли скупити землю, яку зараз орендують, і далі здавати її в оренду сільгоспвиробникам.
Що потрібно малим і середнім фермерам? Щоб великі агрохолдинги не скупили всю землю на старті.
Можна вже уявити, наскільки справедливий для фермерів ринок землі запускатиме новий міністр економіки.
Загалом, повернення олігархів до управління економікою – це той самий відкат у часи Януковича, коли всередині країни діяли "понятія", а зовні напрямок нашого руху і межі нашого розвитку визначала Росія.
Доторканний для Росії парламент України
18 грудня 2019 року тоді ще народна депутатка від партії влади Ірина Венедіктова дисципліновано разом зі своєю фракцією проголосувала зеленою кнопкою за "зняття недоторканності" з депутатів парламенту.
Те саме, яке зробило депутатів насправді не недоторканими, а повністю залежними від волі генпрокурора.
27 грудня 2019 року Венедіктова очолила ДБР, 17 березня 2020 року – Офіс генпрокурора.
Тепер єдина людина, яка визначатиме, щодо кого з депутатів можна розпочати кримінальне провадження, а кого чіпати не треба, – це пані Венедіктова.
З великим сумом прогнозую, що проукраїнська група депутатів фракції "Слуги народу", яка проявила себе у протесті проти "Мінської зради" – прямих переговорів з ОРДЛО, скоро зменшиться, а найпринциповіші депутати ризикують стати об'єктами політичних кримінальних справ.
Адже саме генпрокурорка тепер має всі важелі для того, щоб боротися з будь-якою групою неугодних депутатів.
Заступники з часів Януковича вона залишила керувати правоохоронним органом, який може розслідувати депутатів, а сама – посіла посаду генпрокурора, який дає на це дозвіл.
Усе це – продовження російсько-портновського сценарію, якому не заважає, а місцями й допомагає президент Зеленський.
Ви точно обирали його для цього?
Олександра Устінова, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
