14790 просмотров
Понедельник, 23 июля 2018, 07:00

Ірина Геращенко пройшла шлях від редактора дитячих ТВ-програм до першого віце-спікера Ради та уповноваженого президента. Вона говорить і діє як "людина Порошенка", проте воліє називати себе "україноботом". Вона бореться за права жінок у парламенті, але відхрещується від звання "феміністка".

В інтерв'ю "Українській правді" Ірина Геращенко розповідає про майбутні вибори, геополітичну "реінкарнацію" Путіна, заручників РФ, романтизм у політиці та роль Медведчука в мінських переговорах.

На полиці в її приймальні, на третьому поверсі парламенту, навпроти один одного стоять фігурка танка Т-72 і лялька-мотанка. Вони немов нагадують про два взаємовиключних питання, які доводиться вирішувати господареві цього кабінету, – війну і мир.

Геращенко вривається в кімнату за дві хвилини до призначеної зустрічі, з рум'янцем на обличчі і збитим диханням. "Ніколи не запізнююсь!", – пояснює віце-спікер і просить почекати кілька хвилин, поки вона приведе себе в порядок.

У цей день парламентських канікул Геращенко одягнена "не за статутом": у чорну блузку, джинси і блакитні сліпони.

Вона просить секретаря принести їй філіжанку капучіно. Каву почне пити холодною, через 20 хвилин після початку інтерв’ю, залишивши на блюдці два шматочки цукру.

У кабінеті першого віце-спікера з десяток старих телефонів спецзв'язку бежевого кольору. На одному з них написано "Президент".

"Ні, на цей телефон дзвонять не часто. Я ж, слава Богу, не в "сімці", – каже вона.

Як перший віце-спікер Геращенко, очевидно, утаємничена в парламентські переговори, але воліє уникати розмов про їхні деталі.

Свого часу вона була членом команди президента Віктора Ющенка, а зараз працює пліч-о-пліч з президентом Порошенком. Утім, говорити про їхні відмінності і вдаватись у персональні оцінки будь-кого з українського політикуму теж не поспішає.

"Для Путіна заручники – козир"

— У березні парламент узаконив список політв'язнів в РФ. Декларативна частина цього рішення зрозуміла. А в чому його практичний сенс?

— По-перше, той, хто в застінках, має знати, що Україна за нього бореться всіма доступними способами. Ми нікого не кинули. По-друге, заява Верховної Ради, заява Європарламенту, резолюція парламентської асамблеї Ради Європи, заяви саміту Україна-ЄС, саміту НАТО – все це елементи тиску на РФ.

— Яким саме чином це може вплинути на Кремль?

— Це наші майбутні позови до судів, де буде зафіксовано, що від Путіна весь світ вимагав звільнити заручників.

Для мене ключове питання, що він хоче за них виторгувати? Очевидно, Путін тримає заручників як козир, який хоче покласти на стіл і сказати, наприклад: "О'кей, віддавайте мені остаточно Крим, або залишайте мене на Донбасі, або знімайте санкції!".

 
Зараз взагалі дуже драматичний момент: через чемпіонат світу Путіну вдалося перервати ізоляцію, підняти свою репутацію
ВСІ ФОТО: еЛЬДАР САРАХМАН

Зараз взагалі дуже драматичний момент: через чемпіонат світу Путіну вдалося перервати ізоляцію, підняти свою репутацію. Він буде і далі робити ставки на руйнування ЄС, на підрив НАТО через своїх лобістів. Нагадаю, зараз у ЄС є Італія, де до влади прийшла коаліція, яка виступає за зняття санкцій з РФ. Наприкінці року в ЄС буде дуже серйозна дискусія з цього приводу.

— Драматизму може додати й нещодавня зустріч Трампа і Путіна. Як ви її оцінюєте?

— Найголовнішим моментом була явка з повинною Путіна, коли він сказав, що "ми провели референдум". Переконана, це допоможе нашим правникам, юристам МЗС, Мін'юсту при підготовці чергових позовів проти РФ відносно незаконного референдуму під дулом автоматів. Путін додав у скарбничку речей, які для нас будуть доказовою базою.

— Тема заручників на зустрічі Трампа з Порошенком на саміті НАТО обговорювалася?

— Порошенко говорив про неприпустимість порушення Будапештського меморандуму, анексії Криму, крадіжки Донбасу і, звичайно, піднімав питання звільнення заручників. Дуже сподіваюся, що і президент Франції Макрон під час свого візиту до Путіна, і Трамп це питання піднімали.

— …!?

— У вас скептична посмішка. Повністю поділяю вашу посмішку, у якій читається наступне: візит Макрона і президента Хорватії (Колінди Грабар-Китарович – УП) до Москви під час чемпіонату світу був, по суті, допомогою Путіну в прориванні його ізоляції. Загравання з диктатором – це слабка позиція. Я теж так вважаю.

"Прізвище Вишинського не звучало в Мінську"

— Сенцов. У розмові з УП відомий дисидент та психіатр Семен Глузман висловив думку, що в питанні долі Олега та інших політв'язнів офіційний Київ безсилий. Їхню долю може вирішити тільки Захід. Це так?

— На жаль, це може вирішити тільки Путін. Але ви і Глузман праві в тому, що Захід зараз демонструє лояльність і слабохарактерність, розв'язуючи диктатору руки.

Хочу нагадати, Україна готова до компромісів. Ми пропонуємо віддати 36 росіян. Забирайте, забирайте ваших злочинців або підозрюваних у злочинах. Віддайте нам наших! І на це три місяці немає відповіді!

 
Хочу нагадати, Україна готова до компромісів

— Вибачте за паралель, але затримання Кирила Вишинського в Україні фактично віддзеркалює ситуацію з Романом Сущенком в РФ. Так випадково сталося?

— Я взагалі не хочу це коментувати. Часто і в "Українській правді" можна читати критичні матеріали щодо наших спецслужб, щоб вони не робили. І коли щось роблять, і коли не роблять. Тому, з вашого дозволу, не буду коментувати. Я не є експертом щодо діяльності спецслужб.

— Наскільки реальний обмін Вишинського на Сущенка?

— Я вам сказала, що українська сторона готова до різних компромісів. Хочу відповідально наголосити, що прізвище Вишинського жодного разу не звучало в Мінську. Його ніхто жодного разу ніде не піднімав. Нехай роблять пропозицію, ми її розглянемо.

— Він формально український громадянин?

— Це в нього треба питати. Ми знаємо, що він звернувся до Росії: "Родіна, забери мене". Можна я не буду коментувати дії людини, яка написала, що її Родіна – це Москва? Я ж не думаю, що він робив це під тиском чи під дією психотропних речовин?

— Ви звинуватили Надію Савченко в "опошленні теми в’язнів Кремля".

— На жаль. І теми голодування, у тому числі.

— Не шкодуєте, що доклали сил для її звільнення?

— Ні, навпаки. Ми все робили правильно. Я дуже щаслива, що пані Надія повернулася до своєї мами, до своєї сестри, повернулася в Україну. Вона демонструвала абсолютно достойну поведінку в російському суді.

Ми будемо боротися за всіх українців у тюрмах РФ або на окупованих територіях. До речі, й серед звільнених нами в грудні 2017 року окрім героїв були ті, хто, наприклад, підозрюється в дезертирстві. Але ми боремося за звільнення всіх українських громадян.

Ми – не Росія. Ми своїх не кидаємо. А далі, якщо до звільненого є питання в компетентних органів, вони їх поставлять.

 
Ми – не Росія. Ми своїх не кидаємо

"Звільнених з полону перевіряє СБУ"

— Родичам політв'язнів доводиться важко не лише психологічно. Потрібні гроші на поїздки до РФ, на адвокатів. Держава їм якось допомагає?

— Намагаємося допомагати. Іноді через залучення меценатів чи особисті якісь контакти. Наприклад, у лікарню четвертого управління, де колись лікувалися тільки міністри й депутати, беруть родичів, які зверталися з таким проханням.

Але, звичайно, ви запитуєте про більш системне питання, що стосується державної підтримки. Якщо говорити про родини політв'язнів в РФ, то МЗС заключає контракти з адвокатами.

— Що з тими, хто перебуває в кримських тюрмах?

— Ми заклали в бюджет на 2018 рік великі кошти (близько 90 мільйонів гривень – УП) для підтримки адвокатів, які працюють з нашими політв'язнями на півострові. Гроші є, але треба узгодити механізм. Потрібен підзаконний акт, щоб Міністерство тимчасово окупованих територій змогло використовувати ці кошти. Уряд цього поки що, на жаль, не зробив.

Буквально наприкінці сесії ми з моїми колегами із МінТОТ розробили і зареєстрували закон про внесення змін до соцгарантій, яким ми це хочемо провести. Я вам гарантую, що в перші дні вересня планую вирішити це питання.

А днями разом з омбудсменом Денисовою я звернулася до уряду з проханням ухвалити постанову про виплати допомоги родинам політв'язнів – українців і кримських татар, які цього потребують. Також допомогти таким родинам з оплатою послуг адвокатів і, наприклад, покупкою квитків, коли мами чи дружини їдуть до Сибіру на побачення. Це неправильно і несправедливо, коли мама Саши Кольченка в ці дні збирає по світу гроші, бо в кінці липня вона їде на побачення до сина й просто не має цих 15 тисяч гривень на квитки.

— Чому виникли проблеми з виплатами по 100 тисяч заручникам, звільненим з ОРДЛО?

— Були певні бюрократичні перепони, певні тертя між Мінісоцполітики, Мінфіном і МінТОТ, хто саме має взяти на себе ці виплати. Плюс перевіряли звільнених людей і відновлювали документи.

Ці гроші треба було перераховувати на картку. У багатьох з тих, хто по три роки був у тюрмах ОРДЛО, звичайно, ніяких карток не було. Хоча я вважаю, що цей процес затягнувся. Можна було вкластися в два місяці, а не в чотири-п'ять.

— Що відбувається з заручниками після того, як вони повертаються в Україну?

— Спочатку проходять медичний огляд і перевірку спецслужб. Не тільки тому, що їх у чомусь підозрюють. Ні. Насправді саме з цих розмов ми по крихітці збираємо інформацію, кого ще можуть тримати бойовики.

У мене є довідка від лікарів – у всіх звільнених були черепно-мозкові травми. Їх катували, били по голові. Дванадцятеро зізналися в сексуальних зґвалтуваннях. Коли ти знаєш про весь цей жах, дуже боляче переживаєш будь-які посмішки світових лідерів з Путіним. Немає там чому сміятися.

— Як взагалі проходить процес адаптації звільнених?

— Всі вони повертаються з серйозним травматичним синдромом. У грудні минулого року бувші заручники пройшли психологічну реабілітацію. Полон – страшне випробування. Перший ковток свободи також не просто дається. Саме тому я вважаю важливим створення Міністерства ветеранів. Ця проблема стосується не тільки заручників, але й хлопців, які пройшли війну, бачили смерть, убивали свого ворога.

— Можливо, у питанні створення міністерства втручається політика і, може, Ірина Фріз (екс-прес-секретар Порошенка та депутат БПП – УП) не зовсім підходить на цю посаду?

— Це у вас якийсь сексизм говорить. Пам'ятаю, коли президент призначив мене своїм уповноваженим з мирного врегулювання, скільки експерти розповідали, що "вона блондинка, а не брюнетка, що вона не з Донбасу, а з Черкащини, вона жінка, а не чоловік".

Я дуже високо оцінюю організаційні здібності Ірини Фріз. Вона очолює парламентську делегацію до парламентської асамблеї НАТО. За рік цієї роботи Ірині вдалося добитися, що в 2020 році в нас буде вперше проходити парламентська асамблея НАТО.

— Логічно було б, щоб у Міністерстві ветеранів працювали ветерани?

— Це теж сексизм. У нас є такий стереотип: жінки мають керувати Міносвіти, Мінохорони здоров'я, бути уповноваженим з прав людини – крапка. Це не так! Звикайте, будь ласка, що українські жінки-політики так само можуть керувати. Міністр – це політик. Він має організувати роботу міністерства. У нас зараз у цьому уряді купа чоловіків. І?

— Ви – сексистка?

— Ні, я реалістка! Я 100% не сексистка! Я навіть не феміністка. Я нормальна українська жінка-політик.

 
Я нормальна українська жінка-політик

Хочу, щоб мене зараз почули наші дорогі і шановні ветерани. Що дуже важливо? Організувати роботу міністерства. Для цього важливо мати контакт з парламентом. Вирішувати з ним багато питань, контактувати з іншими міністрами та прем'єром.

Це має бути людина, яка зможе дуже голосно нинішній коаліції сказати: "Дорогенькі, та ви не на папері створили це міністерство і не думайте, будь ласка, що я дам вам спуску. Міністерство буде працювати на ветеранів".

— А коаліція погоджується на кандидатуру Фріз?

— Партнери по коаліції поки що не погоджуються. От це є проблема. Тому що партнери по коаліції мають відійти від квот, від того, що це "моя ложечка, а це ваша чашечка" (показує на блюдце на столі та бере каву). Давайте разом сформуємо щось гарне, щоб туди можна було налити каву!

— Ви часто говорите про гендерну рівність. Як працюється жінці в парламенті?

— Нормально. Так само, як і чоловіку, якщо він працює. Мені здається, за останні роки нам з моїми колежанками вдалося змінити достатньо багато стереотипів. Хоча немає такої жінки в українській політиці, яка б хоч раз у спину не отримала коментар: "А хто її сюди привів? Хто її покровителі?".

Ми ж не вимагаємо жінкам більше чогось дати, ми вимагаємо рівності. Оцінюйте всіх по справах, по освіті, по розуму, по патріотизму, по внеску в те, що він робить.

— Хто, на вашу думку, найсильніша жінка-політик в Україні?

— Це виборці визначать. У мене є дві подруги в українській політиці – Маша Іонова й Олена Кондратюк. Вони – прекрасні люди. У світовій і європейській політиці є дві лідерки – це, в першу чергу, Ангела Меркель і Даля Грибаускайте.

— Юлію Тимошенко ви не вважаєте сильним політиком?

— Юлія Тимошенко – політик, безумовно. Але я не даю особистісних оцінок колегам по парламенту.

 
Немає такої жінки в українській політиці, яка б хоч раз у спину не отримала коментар: "А хто її сюди привів? Хто її покровителі?"

"Кучма – "важковаговик"

— Мало хто знає, як проходять переговори в Мінську. Як відбуваються зустрічі? Які у вас повноваження?

— Очевидно, що мої переговорні позиції визначає не Іра Геращенко, яка собі сидить і щось вигадує. Для цього є чіткі директиви, які затверджує президент. Є також МЗС, СБУ, вони визначають рамки наших переговорних позицій.

За столом далі сидить ОБСЄ. Від них би хотілося більш активної поведінки. Є також росіяни і "приглашенные" з ОРДЛО – не учасники груп. З них знаю тільки нєкоєго Родіона Мірошника. Він колись був прес-секретарем Януковича, коли той був губернатором Донецької області. Інших людей взагалі не знаю, хто такі, звідки з'явилися...

— Порошенко говорив, що не призначав Віктора Медведчука в групу. Казав, що це Наливайченко. Наливайченко говорив, що це неправда. Що конкретно робить у Мінську Медведчук? Кого він представляє?

— Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян. Безумовно, тут ми маємо враховувати фактор того, хто має прямий контакт з Путіним і з представниками ОРДЛО.

 
Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян

Прізвище Медведчука вперше прозвучало під час телефонних переговорів в липні 2014-го між Ангелою Меркель і Порошенком. Вона назвала це прізвище як того, хто, на її думку, міг би про щось говорити з Путіним. Очевидно, що вона це зробила з подачі Путіна.

— Чи потрібна така людина, якщо в Петра Порошенка є прямий контакт з Путіним?

— Телефонний контакт з Путіним президент України заради звільнення заручників має, але ми маємо і "результати" слова Путіна. Коли, наприклад, під час останніх телефонних розмов двічі домовились, що буде доступ уповноваженого з прав людини, гуманітарний обмін візитами і доступ до політв'язнів.

Пані Денісова в рамках цих домовленостей два тижні була в РФ, половину Сибіру проїхала. Її не допустили. Це є вартість слова Путіна.

— Але ж ви розумієте, що в суспільстві постійно є питання до участі Медведчука в переговорних процесах?

— На тому етапі, на якому ви мені задали питання, я все сказала. Дякую! (Вона кліпає, покусуючи нижню губу, широко та тривало посміхається)  

— Минулого року була історія з чартером Медведчука. Ви літали на літаку Медведчука?

— Під час своїх візитів до Мінська більшу частину ми, звичайно, літаємо рейсовими літаками. Бувають моменти, коли просто треба узгодити позиції, і іншого шансу їх узгодити немає.

— Чи не стане питання обміну заручниками фактором для посилення ролі Медведчука в Україні на президентських і парламентських виборах?

— Ще раз: для нас дуже важливо звільнити заручників. По-друге, я впевнена в мудрості українського суспільства…

— Добре… Ще одна людина – Леонід Кучма. Є думка, що він є в Мінську своєрідним "весільним генералом".

— Ви мені задаєте запитання, на які мені як учаснику нашої маленької мінської групи взагалі некоректно відповідати. Леонід Кучма, що називається, "важковаговик". Має політичний досвід спілкування з росіянами.

Дуже багато критики нас, учасників мінських груп. І все це роблять теоретики, які ніколи в житті не провели жодних переговорів, і за їхніми плечима немає жодного звільненого життя.

 
Я впевнена в мудрості українського суспільства…

— Тобто переговори в Мінську ви вважаєте успішними?

— Ми можемо говорити про результат. Вдалося зупинити повномасштабний наступ. Ми 14 разів оголошували перемир'я. Жодного разу воно не виконувалося бойовиками. Останнє було порушено через чотири години. Але щоразу під час перемир'я спадає ескалація, а це значить сотні врятованих життів наших хлопців. Все інше – другорядне.

— Чи вистачає вам хитрості, цинізму, щоб розмовляти з бандитом його мовою?

— Ні, для того, щоб розмовляти з бандитом, не треба опускатися до його рівня.

— Це схоже на доволі романтичну установку.

— Гаразд, якщо вам так здається. До речі, в політиці дуже важливо не втратити романтизм, тому що інакше можна здуріти. У тебе має бути почуття гумору, романтизм і трошки здорового цинізму.

"Коаліція не ідеальна, але працездатна"

— Давайте поговоримо про внутрішню політику. Скоро будуть вибори...

— Чергові – президентські і парламентські.

— Чого восени чекати від парламенту? Він взагалі буде працювати?

— Це питання до парламенту. Я особисто буду працювати. Взагалі вважаю, що зараз відбувається фальстарт президентської кампанії. Я нарахувала тільки в парламенті 17 кандидатів, які вже заявили, що йдуть у президенти.

Як правило, це люди, які прогулюють парламент місяцями, не голосують за ключові рішення. Вони не усвідомлюють однієї ключової історії: мова буде йти не просто про вибори президента, а верховного головнокомандуючого воюючої країни.

Парламент завжди перед виборами дуже політизується. Багато популізму, обіцянок. Часто приймаються страшні закони, такі як, наприклад, колись про дітей війни. Прийняли в останній день роботи тільки для того, щоб поскакати на виборчі дільниці і сказати: "Ми всім роздаємо купу грошей", під які немає ніякого фінансування.

 
Взагалі вважаю, що зараз відбувається фальстарт президентської кампанії. Я нарахувала тільки в парламенті 17 кандидатів, які вже заявили, що йдуть в президенти

— На вашу думку, коаліція ще існує, крім як на папері?

— Це питання колись весь час ставили під час прем'єрства Юлії Володимирівни Тимошенко, коли кілька зрадників вийшли з коаліції, поскакали до Партії регіонів. Тоді Партія регіонів весь час тролила Тимошенко: "Чи існує коаліція?". Вона відповідала: "Існує, бо вона ж голосує". Зараз така ж ситуація.

Вона, безумовно, не ідеальна, безумовно, хитка, але може ухвалювати рішення, про що свідчить голосування. І важливо додати, що мова йде не лише про БПП і НФ, а й про позафракційних, які додають коаліції голосів.

— От ще остання спроба щодо ЦВК… Таке сталося, здається, вперше за чотири роки нинішнього парламенту, що голосували без БПП.

— А що голосували без БПП?

— Справа не в тому, що голосували, а в тому, як на це реагували.

— Ну… Я це назвала "назло-маме-отморожу-уши". Вкрали якісь картки в Барни, десь проголосували, толком ніхто не знає, що. Я дії "назло-маме-отморожу-уши" не коментую.

— Саме той день і день напередодні були показовими в плані цих напружених переговорів між БПП і "Народним фронтом".

— Та чого напружених? Це робочі переговори.

— Робочі переговори не зриваються на постійні перерви.

Читайте также
Леонид Кравчук: Путину нужно сесть с Порошенко за стол переговоров
Семен Глузман: Пули до политиков не дойдут. Стрелять будут в нас с вами
Сергей Гайдай: Хорошо зная Порошенко, подозреваю, что кроме него стратегов на Банковой нет

— Була одна перерва. І під час неї щось там проголосували "назло маме". Буває.

— Наскільки близькі зараз позиції БПП і "Народного фронту"? Складається таке враження, що вже всі пішли у вибори, і про якісь спільні голосування буде йтися виключно на ситуативних питаннях.

— Насправді "Народний фронт" і БПП об'єднують певні принципові, світоглядні речі. Це питання нацбезпеки й оборони, євро- і євроатлантичної інтеграції. Це дуже важливо.

Але так само ви праві, що чим ближче до виборів, тим більше різні політсили шушукаються по різних штабах, можливо, приглядаються до нових політичних альянсів. Ну, будь ласка, це їхнє право. Головне, щоб країна не страждала від цього.

— Чи вірите ви, що буде спільний кандидат від "Народного фронту" і БПП на виборах? Чи підтримає НФ чинного президента?

— Для президента важлива підтримка, в першу чергу, суспільства. Ми вступили в цікавий період – війни соціологій, рейтингів, коли ті, у кого 6%, радісно говорять: "Ха-ха-ха! У нього – 5%". Трошки несерйозно.

У цю соціологію включаються партії, яких не існує в природі, або кандидати, які ще не заявили про бажання балотуватися. Тому більш-менш реалістичну виборчу картину можна буде побачити тільки ближче до зими. Це перше.

Друге – зараз усі змагаються в популістичній опозиційній риториці. Вона впадає на хороший грунт. У нас непроста економічна ситуація, зростання тарифів, цін. Звичайно, в першу чергу громадяни оцінюють роботу влади по гаманцю.

Але все ж таки треба пам'ятати: у нас іде війна з Росією. Українці мають усвідомлювати, що ми можемо втратити не тільки гаманці, а державу. Про це треба сьогодні більше думати.

Це будуть непрості вибори, вони будуть цікаві. Вони будуть з результатом, який сьогодні ніхто не може передбачити. Й дуже важливо пам'ятати, що Україна обиратиме не лише президента, а й верховного головнокомандувача. Не всі кандидати тягнуть на цю роль.

— Ви себе асоціюєте повністю з президентською командою?

— Знаєте, я українобот. Завжди буду за Україну. Й так, я член команди президента.

— Просто свого часу ви приходили в БПП як частина УДАРу.

— А мені здається, УДАР і зараз є частиною Блоку Петра Порошенка. Мені здається, мер Віталій Кличко зараз так само є представником від цієї команди на посаді мера. Хіба ні? Я є командою БПП, я не член партії, але я команда, звичайно.

— У перспективі виборів 2014 року Кличко міг би бути кандидатом у президенти.

— Ну, це ж не моє було рішення, що Віталій іде на посаду мера. Ми всі підтримали те рішення, яке було прийняте в цій конфігурації. І я дотримуюся тих рішень, які були прийняті.

— Яким чином зараз відбувається комунікація всередині БПП? Чому я говорю про УДАР, тому що раз по раз виникають певні розмови про те, що УДАР може якось воскреснути знову, відновити свою діяльність.

— Я не посвячена в партійні історії, я не член партії. У мене вистачає роботи.

 — Петро Олексійович часто говорить про членство в ЄС. Він буде саме на цьому намагатися побудувати свою президентську кампанію? Ви вважаєте, що це раціональний шлях?

— Не знаю, це штаб уже буде вирішувати. У нас ще перегони не почалися.

— А ви плануєте участь у штабній роботі?

— Я є перший віце-спікер, працюю там, де працюю. Ще вибори не почалися.

— На Банковій часто буваєте?

— Раз на один, два тижні. І, як правило, 90% моїх зустрічей стосуються проблематики Мінська і заручників.

"Порошенко створив антипутінську коаліцію"

— Ви були прес-секретарем Віктора Ющенка. Зараз ви – уповноважений президента Порошенка. Наскільки схожі Ющенко і Порошенко? І чи зможе Петро Олексійович не повторити тих самих помилок?

— Дякую за запитання. Але ж я не переходжу на особистості, не даю оцінок. Я не буду це правило й зараз порушувати.

Хочу наголосити на іншому – перед президентом Порошенком стоять іншого ґатунку і серйозності виклики. Він має не просто утримати Україну, а зберегти її, посилити українську армію, не дати окупанту йти далі. Це надзвичайно серйозно. І, чесно кажучи, я вважаю, що це для кожного з українців дуже важливо – підтримати президента в цьому. Це стосується не тільки Порошенка, це стосується України.

 
Головний опонент Путіна – це Порошенко

— Які ваші очікування напередодні виборів?

— Насправді зрозумілий електоральний лист реальних кандидатів буде видно ближче до зими, так само настрої буде видно ближче до зими. Ми матимемо непросту осінь. У першу чергу, економічно вона буде непроста. Але так само очевидно, що наш зовнішній ворог буде робити все для розхитування ситуації.

Головний опонент Путіна – це Порошенко. Це Порошенко створив антипутінську коаліцію, це з Порошенком сьогодні розмовляють світові лідери.

— Чи правильно говорити виборцю, що Порошенко дорівнює Україна?

— Це в Росії є "володар кілець" і "держава – це я". Україна – не Росія. Україна – це Україна. Але те, що президент сьогодні ключовими задачами бачить посилення України, починаючи від безпеки, відновлення суверенітету, до знання української мови, присутності єдиної церкви, це очевидно.

— Зараз багато хто говорить про переоцінку подій Майдану. Дехто називає втрату територій його наслідками. У вас на обкладинці в Facebook досі стоїть фото з Майдану. У вас немає розчарування?

— Я вважаю, що Майдан допоміг зберегти Україну. Вибачте, розчленування України почалося з того дня, коли в цьому парламенті були так звані ратифікації Чорноморського флоту. Тоді ми боролися проти цього. Але нас була купка опозиції. І мільйони українців тоді не вийшли нас підтримати. Хоча ми тоді про це кричали.

Так само, на жаль, українці не вийшли, коли проводився закон Колесніченка-Ківалова, який вбивав українську мову. А ми вийшли тоді, і нас було мало. Тоді вже закладалася основа, що України не буде, що це "країна 404". Тут стояли московські сатрапи, поставлені міністром оборони, керівником СБУ.

Тому треба вклонитися в ноги кожному, хто вийшов на Майдан захистити Україну. Сьогодні дійсно страшними жертвами ми її захищаємо і відроджуємо.

powered by lun.ua