"Были волнения со стороны руководства, но темников не было". Депутат Безуглая о расследовании дела "вагнеровцев"

Вторник, 14 сентября 2021, 05:30
Коллаж: Андрей Калистратенко

Зірвана операція із затримання російських найманців стала однією з найгучніших історій не лише 2020 року, а й президентства Володимира Зеленського загалом. 

Ця історія спливла на поверхню у кінці липня минулого року. Тоді групу росіян, пов’язаних з приватними військовими кампаніями, спіймали в Білорусі. Згодом виявилося, що частина з них воювала на Донбасі на боці окупантів, а дехто був пов’язаний з кількома збитими літаками, зокрема, цивільним МН-17.

Україні бойовиків не видали – вони повернулись на батьківщину. А за півмісяця ЗМІ, зокрема, і "Українська правда" написали, що росіян виманили українські правоохоронців.

Довготривалий план розвідки мав звершитись для бойовиків за українськими гратами. За однією з версій, літак з найманцями з Білорусі до Туреччини мали посадити в Україні. Однак процес затягнувся. Росіяни затримались на кілька днів в Мінську, і тоді операція зірвалась зовсім.

Офіс президента, Головне управління розвідки та Служба безпеки весь час заперечували, що вона існувала в принципі. Ба більше, у бік журналістів та опозиції звучали звинувачення в поширенні російських наративів і розхитуванні ситуації в державі. Вперше президент нечітко підтвердив операцію тільки 11 місяців потому, але назвав її іноземною.

Читайте також: 330 днів брехні. Що влада України, Росії та Білорусі казала про "вагнерівців"

Опозиційні сили неодноразово говорили, що історію з "вагнерівцями" потрібно розслідувати в парламенті. Навесні 2021 року президентська партія "Слуга народу" нарешті вирішила створити в тимчасову слідчу групу.

Вона має розглянути не лише операцію щодо бойовиків, а й історії кровопролить під час боїв за Іловайськ та Дебальцеве, ухвалення Мінських домовленостей і перемовин з російською владою, зокрема, Віктора Медведчука. 

У першій половині вересня очільниця ТСК, "слуга" Мар’яна Безугла вперше вийшла із публічною доповіддю – проміжними результатами ТСК. Вона підтвердила, що історія з "вагнерівцями" дійсно мала місце, однак назвала її не "спецоперацією", а "спеціальним заходом". Відмінність пояснила юридично вірним формулюванням.

Офіційна версія ТСК наступна. З 2014 року українська розвідка займалась документуванням бойовиків. З 2018 року почався другий етап – вербування. А вже у 2020 році спецслужби (до ГУР долучилась Служба безпеки) почали готувати той самий "спеціальний захід".

Він, за словами Безуглої, дійсно полягав у тому, щоб виманити російських найманців з території РФ. Для цього їх нібито наймали на роботу у фейкову ПВК. При цьому, за твердженням Безуглої, основний план не передбачав раптову посадку літака в Україні – затримати "вагнерівців" мали вже в Туреччині.

Водночас, паралельно правоохороронці розробляли й інші варіанті розвитку подій. Один із них все ж допускав "перехоплення" літака. Однак такий план санкціонований не був.

Крім того, у парламенті стверджують, що український спецзахід зірваний чи скасований не був. Мовляв, розвідники лише відклали виліт бойовиків з Білорусі до Туреччини через "загрозу неуспіху". Зокрема, згадують про втручання в операцію російської та білоруської влади.

Брифінг Безуглої став першим прямим підтвердженням того, що операція (якою б не була її офіційна назва) таки існувала. І що влада довгий час не просто це приховувала, а брехала в очі виборцям, журналістам і опозиції. 

"Українська правда" запитала Мар’яну Безуглу про роботу слідчої комісії, деталі перших висновків, їхню подальшу долю, а також протиріччя між версією ТСК і попередніми заявами влади.

 
всі фото: facebook Мар'яни Безуглої

– Мар’яно, на якому етапі наразі робота ТСК? Чому ви вирішили оголосити проміжні результати?

– Робота велась з літа, в такому максимально убезпеченому режимі. Це перша ТСК щодо питань спецслужб в українському парламенті і перша ТСК, яка вимагає роботи в режимі "цілком таємно". 

Чому я взагалі ініціювала цей проект? Я очолюю підкомітет щодо нашої євроатлантичної інтеграції, міжнародного співробітництва, миротворчості. І є принципові моменти, які ми маємо опрацювати, щоб стати комплементарними, спілкуватись однією мовою з країнами Альянсу. Це, зокрема, реформи спецслужб, розвідки і контррозвідки, і це посилення цивільного демократичного контролю.

І це для парламенту нове. Тільки в цьому скликанні створили комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Ми опрацювали пакет змін, що посилюють парламентський нагляд і контроль і вони вводять можливість так званого спецкомітету, який буде опікуватись спецслужбами. І парламент не особливо готовий до того, щоб створити такий комітет.

І тому ідея взяти цей проект (тимчасову слідчу групу – УП) – це питання, щоб через такий тернистий шлях вийти на те, що потрібен постійний комітет з конкретними процедурами, конкретними правилами реалізації такого нагляду.

Ми зіткнулись з тим, що багато матеріалів – дуже сенситивні, дуже специфічні, але врешті-решт ми маємо відновити, наскільки можемо, цю хронологію. Навіть якщо це призведе до певних конфліктів у рамках власної команди.

Так детально про спецслужби в парламенті ще не розказували. Інформація була, в тому числі, від людей, які безпосередньо займались і займаються спеціальними заходами і залишились на посадах.

– Наскільки охоче ці посадовці, яких ви викликали, спілкувались з вами?

– Деяких ми не викликали, з ними зв'язувались певними методами, деякі взагалі є агентами. Тобто це особи, залучені до конфіденційного співробітництва, деякі працюють під прикриттям, їх взагалі на ТСК викликати неможливо.

Тому я організувала процес взаємодії з відомствами. Є певні документи, наприклад, справа оперативного спілкування, облік тощо – вони теж під грифом "цілком таємно", і їх опрацьовували відповідно до моїх запитів і рішень ТСК.

Ну і прийшли до тієї ретроспективи, яка була озвучена. Далі ще є певні нюанси, які ми завершимо. Протягом осені буде опрацювання, підготовка проміжного звіту.

Як бачу місію ТСК – що ми оформимо матеріали, які будуть доступні в парламенті, і з ними можна буде далі працювати. Це буде надбанням історії, а історія вже розсудить, наскільки об’єктивно і добре ми це опрацювали.

Тобто за результатами першого кейсу – це буде пакет "цілком таємно", він буде зберігатись в архівах парламенту. Він міститиме деталі щодо засідань і щодо спеціальних заходів.

У тому числі, скільки осіб, на якому етапі були задіяні у відомствах до цього, хто, як тощо. Також у матеріалах будуть протоколи заслоховування осіб, які не є на посадах, але які поінформовані.

Будуть відкриті матеріали – це дослідження висвітлення в медіа, автоматизоване дослідження, яке організувала СБУ. Весь цей пакет буде в парламенті.

 

– Ви кажете, що матеріали мають гриф "цілком таємно". А як тоді їх можна буде використовувати?

– От тому те, що може буде донесене до суспільства, я і брифінгувала. Крім того, текстова версія цього мого брифінгу теж буде долучена до матеріалів, і вона буде відкрита.

– Окрім інформування суспільства, ще якась функція є у цих матеріалів? Державні органи якось зможуть їх використати?

– Яка місія ТСК? Через скандали і стички фракцій провести якийсь об’єктивний процес – раз.

Друге – стати предтечею для стаціонарного парламентського нагляду і контролю за спецслужбами. 

Третє – зібрати інформацію і зробити її надбанням парламенту.

Четверте – зробити висновки, які можна певним чином використати комусь з правоохоронних органів і, звісно, парламенту для політичної оцінки. Але тут доволі складна ситуація, яка і не могла бути простою.

Все-таки я зроблю акцент на інформуванні з боку ТСК, щодо того, що і як сталось. Щодо висновків – звісно, тут важко уникнути заполітизованості, тому ми ще їх будемо опрацьовувати в форматі проміжного звіту. Проміжний звіт планується на листопад.

У процесі опрацювання проміжного звіту, звісно, будуть вказівки на певні недоліки планування, які вже видно, виходячи з тих даних, які у нас є.

– Тепер щодо самої, операції, тобто спецзаходу. За вашими словами, бойовиків мали затримати в Туреччині після того, як вони туди прилетять. Тобто план не полягав у тому, щоб посадити літак в Україні. У Туреччині бойовиків мали затримати, бо, цитую вас, "вони проходять по відповідних базах даних". 

– Не зовсім коректно. Основний сценарій передбачав, що виманюють їх, і літак буде летіти з Мінська до Туреччини. Але ж були і додаткові сценарії. Зокрема, один із додаткових сценаріїв, який потім ще й розглядався як варіант реалізації, коли було багато ризиків – це посадка літака.

– Так, я поки кажу про перший, основний план – бойовиків мали затримати в Туреччині. Але ж Україна оголосили їх у розшук тільки після того, як вони були затримані в Білорусі. 

– За нашими попередніми даними, були підготовлені підозри, оформлені всі документи. Якраз у закритому форматі ми будемо це уточнювати завтра (14 вересня – УП), по кримінальних провадженнях, по підозрах, по процесуальному керівництву. 

І питання в тому, що це універсальний процес. Тобто якщо б літак посадили в Україні, якщо б посадили в Туреччині або іншій країні, ці підозри і документи, які були опрацьовані у правоохоронних органах, дали б змогу Україні просити про екстрадицію. Тобто така робота була проведена.

 
Мар'яна Безугла разом з Олександром Завітневичем та Юрієм Мисягіним

– Але на підставі чого їх мали затримати в Туреччині, якщо вони навіть не були оголошені в розшук? Це публічна інформація, що в розшук їх оголосили 30 липня.

– Це недоліки планування, м’яко кажучи. Крім того, якщо говорити про Туреччину, то більшість (бойовиків – УП) брали участь у війні в Сирії, і проходять по базам даних, зокрема, Туреччини.

Тобто це суміш як недоліків у плануванні спеціального заходу, так і цілком об’єктивних причин природних. Туреччина передбачувано їх би затримала. Хоча я би так не планувала.

– Ви казали, що в групі був один білоруський агент, і що російські спецслужби до цього залучились. Ви розумієте мету Білорусі і Росії? І чи ви встановили точно, коли і як вони дізнались про дії української розвідки?

– Виглядає так, що російські спецслужби знали ще про захід документування у форматі вербування. Тобто це уже був, принаймні, 2019 рік. Тому що через певний період (в операції – УП) почали з’являтись зацікавлені особи, які дотичні до ПВК "Вагнер", а вона напряму координується російською державою.

Другий момент – коли приєдналась Білорусь. Як мінімум, на етапі формування груп, уже цієї групи, яку передбачали витягувати з РФ. Ми розуміємо, що це сталось доволі рано, беручи до уваги, що в групі безпосередньо опинився білоруський агент, і що також був присутній інформатор.

Все ще відкрите питання: наскільки координувались спецслужби Білорусі і РФ в силу доволі складної політичної ситуації. Ми передбачаємо, що це були не координовані дії.

Тим не менш, це міг бути ще додатковий рівень прикриття для дій з боку спецслужб РФ, найбільш потужної, найбільш фінансованої. І тієї, яка в першу чергу отримала, на жаль, контроль за ситуацією, яку організовували з українського боку.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Соня Лукашова, журналістка УП
Клуб "Української правди" – це майже як Гугл, якому можна поставити запитання і отримати відповідь. Можливість активно, а не пасивно реалізувати право на інформацію. Це майже як Гугл, але краще, бо по той бік екрану відповідь на ваше запитання шукатимуть незалежні журналісти, а головне – живі люди.

– Ви згадували про загрозу неуспіху, після якої почали розробляти інший план. Також ми говоримо про причетність російських і білоруських органів. Чи є наразі інформація, що все це відбувалось з вини когось з українських посадовців? Тобто що були якісь порушення, умисні чи неумисні.

– Ми вже зрозуміли, на якому рівні коли приймались рішення. Це ми спробуємо сформулювати.

Були різні етапи, з’являлись ті чи інші ризики, але були прийняті рішення продовжувати спеціальний захід. І, беручи до уваги, що захід не був зупинений – так оцінювались ризики, але, передбачувано, недостатньо – тут більше уже виникає питання, а чому взагалі продовжували такий спеціальний захід.

Один із членів ТСК зазначив, що на певному етапі мало бути зрозуміло, що спецзахід завідомо неуспішний, тобто що ситуація нами неконтрольована. І при цьому ці етапи були все більше й більше яскраві.

Що це було? Це були амбіції керівництва? Це була спровокованість дій? Тому що це була вже не наша гра, а ФСБ уже модерувала ситуацію, щоб затягти Україну в те чи інше рішення.

Ці відповіді на питання, це дослідження ми будемо доопрацьовувати. Відобразимо, що можливо, у відкритому форматі, у звіті. Що ні – це будуть матеріали роботи ТСК, які залишаться у парламенті.

– Стосовно попереднього керівництва. Ви також на брифінгу згадували, що цей другий план, з посадкою літака, міг підставити Україну. І що його розробляли колишні посадовці, які вже звільнені. Я правильно розумію, що йдеться про ексначальника ГУР Василя Бурбу і експершого заступника голови СБУ Руслана Баранецького?

– Якщо говорити про рівень відомств, які були залучені, то це саме вони.

– А ви заслуховували цих колишніх співробітників, викликали їх чи когось іншого з колишніх працівників, питали про їхні мотиви?

– Ми в першу чергу базуємося на максимально об’єктивних даних. Тобто в першу чергу були опрацьовані матеріали, які є у відомствах, і опитані люди, які безпосередньо цим займаються. Потім також була пропозиція у Романа Костенка (нардеп від "Голосу" – УП) заслухати деяких посадовців, які були залучені, але після цього були звільнені. Ми перевірили, що так, вони були долучені, і теж їх заслухали під протокол.

І також щодо пана Бурби – я зверталася, не було контакту. Після сьогоднішньої моєї заяви він вийшов на контакт. Ми його найближчим часом заслухаємо, або завтра, або післязавтра.

Тобто такі моменти додаткової звірки, додаткової перевірки ще будуть продовжуватися в рамках роботи тимчасової слідчої комісії.

 

– З тих, кого ви викликали, всі приходять, відповідають на питання? Чи були якісь приклади спроби саботувати чи заважати роботі?

– Там були різні моменти, в тому числі і певною мірою намагання уникнути питань тощо.

– А тиску чи перешкоджань не було? Можливо, були випадки, коли вам дзвонили чи писали і казали, що можна розповідати, що не можна?

– Ні, таких випадків не було. Але було певне хвилювання, скажімо так, застереження з боку як фракційного керівництва, так і в Офісі президента. Але ніяких вказівок або темників, нічого цього не було.

Тут уже ситуація в чому сенситивна? Фактично ця історія стала сама інструментом тиску і політичного протистояння. Тому дійсно якісь застереження вони є, і вони будуть.

Але в мене така динамічна складна позиція. Будучи головою Тимчасової слідчої комісії, я навіть ще й пов’язана з проектом про Службу безпеки України (реформа СБУ, яка наразі готується до другого читання – УП) – там були певної міри атаки і провокації. Я навіть перестала відвідувати ефіри протягом літа і кінця весни, щоб сконцентруватися і все-таки збалансувати свою позицію, враховуючи відповідальність, що маю.

– Ваші слова на брифінгу неодноразово протирічили попереднім публічним офіційним заявам влади. Наприклад, ви казали, що це виключно український спецзахід, а президент ще кілька місяців назад навпаки стверджував, що це іноземна операція, в яку нас намагалися втягнути. 

– Я можу прокоментувати це питання. Я і до президента зверталася, і проводила консультації  Офісі президента щодо трактування його заяви.

Це було про Російську Федерацію і про Білорусь. Тобто що ситуація була вже неконтрольована і навз’язувалась з їхнього боку. Це, вірогідно, висловлення позиції президента як найбільш поінформованої особи в державі. Тобто уже за наслідками, як мінімум, йому було відомо, що ми втратили контроль і фактично програли в цій контргрі між кількома спецслужбами країн сусідніх. На жаль.

Тим не менше, план був сміливим. І я не вважаю – це особиста думка, тому що це ще буде опрацьовано в рамках ТСК – я не вважаю, що це був повний неуспіх. Тому що якщо говорити про широку картину, це був спеціальний захід з фіксування і документування інформації щодо значно більшої кількості осіб. І він був успішний, і ми маємо цю інформацію, вона все ще використовується. Така спроба окремого спеціального заходу – ми програли, але зробили висновки.

– Цей випадок із заявою президента не єдиний, коли виникає враження, що ваші слова протирічать попереднім офіційним заявам. Були також заяви Кирила Буданова, який взагалі казав, що все це казка і "вагнерівці" не такі наївні, щоб їх витягнути з Росії. Були заяви Михайла Подоляка, Андрія Єрмака, СБУ.

– Щодо Служби безпеки України, щодо ГУР – зрозуміло, що настільки специфічні відомства мають заперечувати інформацію, яка стосується безпосередньо тих чи інших заходів, а тим більше яка є державною таємницею. Інакше вони коментувати не можуть. 

– Крім відомств були заяви політиків, таких, як Подоляк, Єрмак. Вони звинувачували журналістів, опозицію. А ваші слова тепер звучать як підпис під тим, що це все була брехня.

– Я не хочу коментувати коректність тих чи інших заяв. Наскільки я пам’ятаю, це було також там про те, що використовується політичними силами, щодо того, що спотворюється інформація. Давайте погодимось, що таке теж є.

Просто якщо я почну говорити щодо того, що певні політичні сили дійсно агресивно використовують цю історію і сприяють спотворенню інформації, то тут тонка межа балансу. Я як голова ТСК все-таки вважаю за доцільне уникати критичних оцінок. Такі оцінки може робити суспільство, журналісти, експерти.

 

– Просто ви ж на брифінгу згадували слова Петра Порошенка і звернули увагу, що вони були неправдивими. Але були неодноразові заяви людей, які наразі при владі. Чи ви готові говорити, коли неправда є в їхніх словах?

Коли вони звинувачували журналістів в тому, що ті поширювали російські провокації. Коли казали, що вся ця історія була неправдивою, хоча частково правда в ній була, а влада довгий час взагалі заперечувала цю історію.

– Наскільки я пам’ятаю, у вас є дослідження в "Українській правді", щодо тих чи інших заяв від політиків. І ми можемо це дослідження додати до матеріалів тимчасової слідчої комісії і, відповідно, його коментувати, опрацювати. Я ще подивлюся, яким чином це зробити. Це один момент.

Другий момент – моя роль голови тимчасової слідчої комісії як представника парламенту і, звісно, я належу до фракції, звісно, це питання голосування, підтримання позиції фракції, партії тощо. Тут розгалуження ролі як парламентаря і певна модераторська функція. Тому максимально намагаюся обмежитися від коментарів. 

– Вийшло, що ви перша посадова особа, яка прямо і більше менш детально підтвердила і розповіла про цю історію.

– Дивіться, знову ми повертаємося до гілок влади, до можливості коментування посадовими особами тощо. Ми говоримо не про спортивний якийсь захід, не питання вакцинації. Ми говоримо про спеціальний захід розвідки і Служби безпеки України. Тому відомства в цьому плані взагалі, я вважаю, надто багато коментували. По великому рахунку, це коментувати не можна. 

Хто може? Звісно, можуть журналісти, це і є функція розслідування. Крім того, якщо уже якась інформація попадає – це наслідок невдачі. Ну тобто коли це трапляється? Коли спецслужба однієї країни переграє іншу, коли не допрацьовують. Я говорю не тільки про цей кейс, а взагалі.

І друге – хто має реагувати? Парламент. Тут якраз ми приходимо до цивільного демократичного контролю і до того, що в парламенту мають бути певні правила щодо того, як реагувати, певні процедури щодо того, щоб піднімати цю інформацію, опрацьовувати, бути платформою для того.

Чи ви контактували на цю тему з кимось із Офісу президента, чи радились, що і як вам варто розповідати? Чи вони контактували з вами після брифінгу, наприклад, давали свій фідбек?

– Це делікатне питання. Звісно, певні консультації я з ними проводила, але в частині, що стосується, наприклад, пояснення коментарів, коментарів президента, як ми уже згадували, тощо. Якихось питань, що можна говорити, що не можна говорити, такого немає, не буде і не було.

Це якраз питання свободи парламентаря. Хоча ми пам’ятаємо, що є політичні сили, є фракції, є певний якийсь діапазон. Але в мене трошки уже місія відрізняється в цьому плані. 

Це, чесно кажучи, безпросвітний проект, але я все одно вважаю його проектом-місією для розвитку парламентаризму.

Соня Лукашова, УП



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде