Президент на раз. Перший рік Зеленського

Роман РоманюкRoman Romaniuk
фото: Офіс президента
51111 переглядів
Середа, 22 квітня 2020, 00:25

22 квітня 2019 року Володимир Зеленський вперше прокинувся президентом. 

Здавалось, уся напруга попередніх місяців залишилась позаду: більше не буде челенджів "Я клоун", дотепної реклами по телевізору, валу бруду, здавання аналізів, дебатів, стадіонів… Він виграв у Петра Порошенка, і то тріумфально: 73% на 25%.

Але коли Володимир Зеленський вперше прокинувся президентом, то не міг не поставити собі таке запитання: а що ж власне він виграв? 

Упродовж передвиборчої кампанії майбутній президент багато критикував і мало обіцяв.

Більшість його обіцянок були скоріше метафорами. На повноцінний політичний лозунг не тягнули навіть найбільш популярні "Прийде весна – саджати будемо" чи "Кінець епохи бідності".

Але була серед обіцянок Зеленського одна, яку і він сам, і його команда повторювали багато разів цілком конкретно – Володимир Зеленський буде президентом лише один термін.

"Одразу хочу запевнити – іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього", – Зеленський записав ці слова навіть у свою програму.

Його небажання занурюватись назавжди в мутне море української політики підкуповувало багато кого із 73%. 

Воно ж стало однією із головних проблем президентства Зеленського: президент "на один раз" притягує до себе одноразових людей.

Приведені Зеленським до влади "нові обличчя" у більшості своїй продукують цікаві, але одноразові ідеї. 

Їхня нездатність запропонувати президенту і країні системний проєкт змін усе більше наближає момент, коли перемога Зеленського перетвориться із історичного шансу на маленький, одноразовий фарт.

Одноразові люди

 
фото: офіс президента

"Я дуже радий, що у нас з'явився парламент, який готовий дійсно працювати. Не займатись популізмом, не завалювати важливі рішення тисячами безглуздих поправок, а втілювати реальні реформи… Я щасливий, що найбільшим часом з'явиться дієздатний та ефективний уряд".

Володимир Зеленський, 29.08.19

29 серпня 2019-го на першому засіданні новообраної Ради відбулась курйозна, але дуже символічна сценка.

Президент Зеленський вперше виступив перед новим складом парламенту, після чого новопризначений спікер Дмитро Разумков хотів був оголосити перерву, щоб провести президента. 

Але Зеленський із роздратованою усмішкою зупинив голову Ради. 

"Яка перерва? Давайте працювати. Ви маєте працювати. Я вас дуже прошу… Чути мене? Пан спікер, я нікуди більше не піду", – сказав Зеленський і засів в ложі президента, поки депутати збирались працювати.

По залу покотився схвальний сміх і оплески. Депутати першої в історії монобільшості "Слуга народу" почали голосувати, призначили прем'єра, уряд… Здавалось, в Україні почалась нова, небачена політична доба тотального і динамічного реформування. 

Але це тільки здавалось.

Уже за якихось півроку "дієздатний та ефективний" перший уряд Зеленського звільнять

"Творця" монобільшості й ідеолога "турборежиму" Андрія Богдана відправлять у відставку

А Верховна Рада буде голосувати принципові рішення тільки під пильним втомленим поглядом Зеленського. Як тоді, у перший день. 

"Знаєте, я перший місяць їх навіть не запам'ятовую. Раптом знову звільнять", – жартував якось про нових міністрів в розмові з УП один з депутатів "Слуги народу", чиє прізвище так само мало кому про щось сказало б.

І в цій ситуації, як в одному віріоні, можна роздивитись ДНК-ланцюжок всього вірусу, який підточує систему влади часів президента Зеленського вірусу державної порожнечі. 

Одноразові депутати, чия особиста політична вага і перспектива переобратись близькі до нуля, призначають таких же одноразових міністрів. 

А тоді за місяць спокійно міняють їх, навіть не вчитуючись в імена! 

Страшно, що від регулярних перестановок в країні насправді нічого не змінюється. 

Окрім того, що під впливом "вірусу порожнечі" в державному організмі починаються мутації: катастрофічно скорочується горизонт планування. І вже уряд пише не один бюджет на три роки, а три бюджети на рік

Одноразові дії

 
фото: офіс президента

"Після 5 років війни повинна нарешті з'явитись державна стратегія безпечної реінтеграції Донбасу і Криму".

Володимир Зеленський, 30.10.19

Успішна політика має дві обов'язкові складові: бачення і дія. Політик, партія чи країна мусять розуміти, куди вони рухаються, і діяти

Непрогнозовані зміни курсу можуть коштувати не тільки кар'єри, як Януковичу, а й тисяч життів, як Україні. 

Таку саму небезпеку становить і добре обдумана, прописана і нереалізована стратегія. 

"У політиці не можна довго думати. Ти мусиш бачити проблему і швидко реагувати на неї. Твоє рішення може бути неправильним, відкорегуєш по ходу, але ти мусиш діяти. Інакше втрачаєш час", – пояснював якось УП один із топових політиків, який встиг побувати ледь не на всіх ключових посадах у країні.

"Головна проблема Володі (Зеленського – УП) – він багато думає і до останнього нічого не вирішує. Якщо ми хочемо воювати з Росією, то тоді маємо робити отак, отак і отак. Якщо ми хочемо закінчувати війну, то не можна драконити Путіна, треба якось домовлятись. А ми сьогодні "миримось", а завтра кричимо "ху..ло", розводить руками один з колишніх топів Зе!команди.

У цьому протиріччі добре видно ще одну складну проблему, яку має вирішити президент Зеленський, аби стати успішним. 

Назвімо її проблемою одноразових дій – спорадичність і візуальна безсистемність діяльності нової влади.

Згадати хоч би колись гучно запущений, "революційний", "народовладний" проєкт Lift. Він мав стати порталом, через який люди напряму потрапляють до влади і доносять свої ідеї, а по суті звівся до функціоналу скромного HR-агентства. Найгучніший успіх Lift’а – набір глав у РДА. А загалом – проєкт на раз.

Як і голосування за кандидатури міністрів і губернаторів у Facebook Зеленського.

Хоча початок роботи порталу і додатку "ДіЯ" дають підстави сподіватись, що Зе!команда здатна вирішувати і "довгі" завдання.

Частково розфокусованість дій Зе!команди викликана тим, що єдиним реальним центром прийняття рішень є сам Зеленський і його "трійка"

Коли замість знаючих профі посади займають одноразові люди, президент вимушений займатись усім одразу. У підсумку робота дістається не тому, хто для неї найнятий, а тому, хто може її виконати.

Найяскравіший приклад, коли при сформованому уряді доставкою в лікарні медичного обладнання займається заступник глави ОПУ, чия сфера компетенції – медіа.

На питання, чому саме Кирило Тимошенко мусить робити цю важливу, але не свою роботу, відповідь проста і страшна одночасно: більше немає кому.

Зрозуміло, що таке одноразове навантаження заступника глави ОПУ шкодить нормальній роботі Офісу. Але це невелика втрата в порівнянні зі шкодою, яку одноразовість, несистемність дій може завдавати в питаннях стратегічної ваги, як, наприклад, повернення Донбасу.

Перші півроку своєї каденції Зеленський поклав на те, щоб реанімувати "Нормандський формат", зупинити вогонь на Донбасі, зустрітися "четвіркою", поговорити з Путіним і спробувати нарешті закінчити війну. Зеленський вигадував плани і варіанти реінтеграції, проводив обміни полоненими, повертав кораблі.

Але потім відбулась зустріч в Парижі – і наче нічого і не було. Одноразова акція, яка швидко зникла із центру уваги. Лише час від часу обміни полоненими, іноді дивними людьми, ще нагадують про те, що зустріч у Парижі і миротворчі амбіції Зеленського взагалі були.

Скандально відома спроба створення так званої "координаційної ради" у Мінській групі – ще один зразок одноразових дій.

Спершу Банкова в особі Андрія Єрмака складно вмовляє росіян на свій варіант "ради". А потім, чи то з остраху перед патріотичним бунтом, чи то після натяків з європейських столиць у бік санкцій, знімає питання з порядку денного. 

Те, що здавалося хай одноразовим, але рішенням, виявилось порожнечею. 

І, вдивляючись у неї, задумуєшся, а що ще із оголошеного Зеленським може виявиться таким самим порожнім місцем?

Обіцянка не мати справ з олігархами? Запевнення у тому, що регіони не віддали на відкуп місцевим князькам? Геополітичний вектор? 

Будь-що із цього можна поставити під сумнів. І не тому, що Зеленський веде подвійну гру, а тому, що всі його одноразові дії не вплетені у зрозумілу стратегічну канву.

Щойно вона з'явиться, проста і зухвала, усі одноразові дії і люди отримають своє місце у великій історії. 

Це буде можливим лише в тому разі, якщо Володимиру Зеленському особисто вдасться уникнути спокуси діяти за одноразовими принципами.

Рік тому Зеленський не раз повторював: якщо хтось із його команди засвітиться у корупційному скандалі, то обов'язково сяде.

"Якщо я коли-небудь в житті порушу закон, я піду сам", – переконував кандидат у президенти.

От уже кілька тижнів, як глава ОПУ опинився у центрі такого скандалу. І жодного відеозвернення президента Зеленського… Жодної новини на сторінці ОПУ чи поста в Instagram. 

Нерозуміння того, як багато залежить від кожного сказаного слова і оголошеного наміру, від кожного призначення і звільнення може дорого коштувати президенту.

Ігнорування "паралельного Lift" Єрмака-молодшого коштує більшого – довіри.

Можна пригадати номер Ахметова чи Коломойського і попросити, щоб матеріали Лероса не потрапили на екрани. 

Але краще Зеленському згадати себе того сонячного ранку, коли він вперше прокинувся президентом. 

Чи таким ви себе уявляли?

Роман Романюк, УП



powered by lun.ua
Реклама:
Джонні Депп, Кіану Рівз і кролик Петрик знову в кінотеатрах: фільми серпня
Як бізнесу судитися з державою: ключові рекомендації
Пошук другої леді: чому Байден затягнув із вибором свого віцепрезидента
Кіра Рудик: Порошенко для нас є більшим політичним ворогом за Зеленського. Тому що президент не намагається нас так сильно "обійняти"
Усі публікації