Вместо быстрого мира. Как Банковая готовит Раду к затяжной войне
Немає такої хронічної державної хвороби, яка б не перейшла у критичну фазу після російського вторгнення.
Якісь проблеми, на кшталт корупції чи поборювання між політичними силами, дещо відійшли на задній план, якісь, як вічно відкладені ракетні програми чи порожні склади армії, навпаки стали першочерговими для вирішення.
Але об'єднує їх та обставина, що після 24-го лютого в усіх внутрішніх конфліктах з'явилася "третя сторона" – Росія.
Вирішення будь-якої проблеми неодмінно передбачає два протилежних варіанти розв'язку: один – на випадок, якщо Україна швидко виграє війну, другий – якщо бої затягнуться.
Не так давно, ще на початку лютого 2022-го року, однією з ключових політичних проблем Володимира Зеленського та владного режиму, який він уособлює, була контрольованість Верховної Ради.
Попри те, що фракція "Слуги народу" де-юре мала монобільшість, де-факто ледь не два останні роки вона не могла самостійно, без своїх олігархічних сателітів "За майбутнє" та "Довіра", прийняти жодне важливе рішення.
З початком повномасштабних бойових дій парламенту належить приймати десятки таких рішень на кожному засіданні. І в міру того, як активні бої відсувалися від столиці, політичні апетити "попутників" влади і самих "слуг" знову почали впливати на роботу влади. Єдиний порив перших засідань поступово згасав, а власники "золотої політичної акції" знову згадали про її вартість.
Перші перемовини української делегації з росіянами надали команді Зеленського певний оптимізм, і вона почала обдумувати сценарій блискавичного перезавантаження усієї владної верхівки, включаючи переобрання президента, Верховної Ради і призначення нового уряду.
Але коли стало очевидно, що ніяких швидких домовленостей із Путіним не виходить, Банкова перейшла до підготовки іншого варіанту – що чинне скликання Ради може виявитись найдовшим в історії.
"Українська правда" вирішила розібратися, як ОПУ пройшла шлях від "розпуску" Ради до її "консервації", та хто допоможе владі "здешевити" союзників.
Варіант 1: Швидкий мир і перезавантаження
Ще в березні джерела УП в команді президента у приватних розмовах ділилися обережними сподіваннями, що найближчими тижнями гостра фаза війни може зупинитися, а рішення буде знайдено через мирні домовленості з Росією.
Така опція виглядала доволі реальною, особливо після зустрічей делегацій України та Росії у Стамбулі.
Суспільство досить насторожено сприймало певні пункти озвучених пропозицій. Але соціологи показували рівень довіри до Зеленського на рівні 92-93%, а це давало шанс президенту переконати в правильності його рішення.
Крім того, така безпрецедентна підтримка на Банковій була сприйнята як можлива відправна точка для повного перезавантаження політичної системи.
Команда Володимира Олександровича розуміла, що любов українців до влади не вічна, і тому слід максимально ефективно використати історичний момент.
По-перше, настільки великий рейтинг означав тільки одне – другий поспіль президентський тріумф для Зеленського.
По-друге, соціологія Банкової показувала, що перевибори Ради дають шанс на велике оновлення партійного розкладу в парламенті та створення не просто монобільшості, а тотальної більшості партії Зеленського.
Питання "сателітів" і "попутників", які торгують своїми голосами, можна було одномоментно забути, як неприємну дрібничку з минулого.
"Щойно вдасться скасувати воєнний стан, зрозуміло, що будуть вибори. Парламент у тому вигляді, в якому є зараз, працювати далі не зможе", – пояснював суть роздумів у ОП один із членів команди Зеленського.
"І президент теж мав би скласти повноваження та переобратись. Для цього треба буде закон змінити, але вибори треба обов'язково. Тому що всі програми, які він і ми давали до цього, більше не актуальні. У президента і в партії буде нове завдання – відновлення країни", – пояснював УП один із впливових депутатів "Слуги народу".
Для такого перезавантаження на Банковій готували навіть нову партію з умовною назвою "Блок Зеленського", яка загалом дуже нагадувала традиційні проєкти "партії влади", яких в українській політиці було уже чимало: від ЗАЄДУ до БПП.
"Але таким чином Зеленський буде знову президентом, тому що рівних конкурентів немає, а у новій Раді у нас буде великий "Блок Зеленського". У цьому блоці будуть деякі люди із "За майбутнє", із "Довіра", всякі регіональні лідери", – захоплено прогнозував один із наближених до президента депутатів.
Правда, він це говорив ще до того, як світові медіа облетіли слова "Буча" та "Ірпінь", а мирні переговори з Росією зупинились одразу після візиту в Київ британського прем'єра Бориса Джонсона...
Варіант 2: Найдовше скликання в історії
Після Бучі стало очевидним, що досягнути примирення неможливо, а про "швидкий мир" варто просто забути. Як і про миттєве перезавантаження влади достроковими виборами.
Навпаки, за останні тижні під час розмов із представниками влади та інших фракцій неодноразово доводилося чути тезу діаметрально протилежного змісту.
Кінець війни покритий туманом невідомості, тож готуватися слід до найгіршого: бої можуть затягнутися на роки, а поточне скликання парламенту може бути найдовшим в історії України.
"Ми ж не знаємо, коли і як закінчиться війна... А тим паче, коли ми реально зможемо провести вибори? В яких кордонах Україна взагалі буде?
Як повернути людей, які виїхали? Чим довша війна, тим більше вони приживуться за кордоном. Планувати ми можемо все, що завгодно, але реальність змінюється дуже швидко", – ділиться з УП важкими роздумами один із представників Офісу президента.
Наразі Банкова змушена працювати з тим складом парламенту, який є. З усіма його вадами.
"У нас зараз своїх голосів максимум 215-220, це якщо ми їх заженемо. Адже хтось у відрядженні, хтось десь волонтерить, хтось ще чимось займається. Поки виступає Джонсон чи якийсь інший лідер, 20 людей десь "пропадає" в кулуарах. І так нам постійно бракує голосів для прийняття рішень", – скаржиться один із ключових членів Зе!команди.
Упродовж останніх років "милицями" монобільшості були групи "За майбутнє" Палиці-Коломойського та "Довіра", яку пов'язують із олігархами Веревським і Косюком.
Однак ця співпраця завжди обходилася владі дуже дорого, у всіх сенсах слова.
"Апетити у хлопців нормальні, вони хотіли впливати на купу речей. Наприклад, "За майбутнє" хотіли частку в розстановці людей у регіонах, тому що у них великий вплив на заході країни, хотіли своїх у комітетах, в міністерствах... У "Довіри" теж були якісь історії з податками для аграріїв і так далі. І ці апетити постійно росли", – обурюється УП ще один член команди президента.
Розпустити Раду Зеленський поки не може, але й миритись зі старим розкладом сил там Банкова не планує.
У нагоді їй стали передусім ті, кого не так давно вирішено було ліквідувати як політичний клас – депутати забороненої ОПЗЖ.
Наразі такої фракції уже немає у Раді, але депутати з неї нікуди не поділись.
Ті, хто раніше орієнтувався на Віктора Медведчука та на колишнього главу АП часів Януковича Сергія Льовочкіна, зараз перегрупувалися в "Платформу за життя та мир". Очолює її формально Юрій Бойко.
Але є й інша частина ОПЗЖ, яка тепер складає групу "Відновлення України". Туди зібралися насамперед люди скандального київського забудовника Вадима Столара та харківського бізнесмена Ігоря Абрамовича. Цікаво, що обидва вони ще в середині лютого залишили Україну.
"Група Льовочкіна зараз нам повністю підголосовує, взагалі без проблем. Вони бояться, щоб ми дали їм можливість потім створити нову партію після війни. Вони голосують все, крім питання церкви. А так – помагають у всьому", – розповідає високопосадовець зі "Слуги народу".
Група Столара також прямо світиться від бажання бути корисною Банковій. За даними УП, ця група створювалася виключно для співпраці з монобільшістю і з допомогою Офісу президента.
"Ігор Абрамович з Арахамією дружить. Взагалі чувак чоткий, без всілякої ідеології, просто бізнесмен. В цій групі є ще Максим Єфімов – він наш друг. Єфімов – співвласник "Паркового", де наш офіс (офіс "Слуги народу" – УП). Так ми і зійшлися", – зізнається не під запис один із членів найближчого оточення президента.
Треба визнати, що група Столара-Абрамовича може стати для Банкової тією підпоркою, яка дозволить монобільшості не хитатись. І буде значно дешевшим аналогом "За майбутнє" чи "Довіри".
Бізнес Столара тісно пов'язаний із Медведчуком, а після виходу з ОПЗЖ мандати списочників Абрамовича та Столара опинилися в підвішеному стані. Доля їхнього депутатства зараз вирішується в підконтрольних Банковій судах. Усе це робить лідерів нової групи значно "чутливішими" до побажань Офісу.
Не дивно, що попередні ситуативні союзники "Слуги" у Раді обурені таким поворотом подій. Важливість теми можна оцінити хоч би по історії, коли головний менеджер "За майбутнє" Ігор Палиця публічно вимагав заборонити депутатам ОПЗЖ взагалі ступати на територію сесійної зали.
Але чомусь цього разу недавні партнери з монобільшості на бажання Палиці відповіли ігнором.
Гібридна Рада
Проблеми з потрібністю переживають не лише олігархічні групи в Раді. Іншим завсідникам цього політичного клубу так само бракує місць за столом для політичної гри.
У звичному житті Верховна Рада – це передовсім трибуна: для заяв, для баталій, для звернень і стукання кулаком перед камерами.
Можна сказати, піар на трибуні – це окремий вид ораторського мистецтва. Але він абсолютно не працює в умовах війни.
Перші засідання парламенту після вторгнення максимум тривали менше години. Депутати непублічно збиралися у Раді без будь-якого дрес-коду, голосували завздалегідь погоджені законопроєкти та якомога швидше роз'їжджалися.
Воно і справді не до риторичних вигуків із трибуни, коли будь-якої миті може "прилетіти".
Основна робота перенеслася з будівлі Ради в Zoom. Там керівництво парламенту годинами погоджує з керівниками фракцій порядок денний та інші питання. На засідання виносять лише те, з чим згодні абсолютно всі фракції.
Сам парламент продовжує працювати без анонсів та прямих трансляцій засідань.
"Ми домовилися з колегами, що конкретний час вони всі дізнаються за декілька годин до засідання. Про день депутатам кажуть за дві доби, але ми спеціально не анонсуємо час із міркувань безпеки", – розповідав в інтерв'ю УП голова ВРУ Руслан Стефанчук.
Загалом така ситуація цілком логічна. Але вона має не одразу помітні політичні наслідки, які можуть призвести до тектонічних змін.
Після того, як Рада втратила свій піарний потенціал, а весь телеефір опинився в руках Банкової через створення "Єдиного марафону", політичні опоненти влади й опозиційно налаштовані коментатори втратили будь-які можливості доносити свої меседжі до виборців.
Мабуть, найбільші проблеми з цим у Юлії Тимошенко. Її аудиторія в силу віку насамперед дивиться телевізор, а не сидить в інтернеті.
Юлія Володимирівна веде досить активну роботу "в полях", їздить по регіонах, зустрічається з виборцями живцем. Але все одно мусить шукати шляхи пробитися у телемарафон.
"Якщо Юлія Володимирівна з нами про щось і домовляється, то це лише за доступ до телека. Зараз її це найбільше цікавить, тому що для неї це дуже чутлива тема. "Батьківщина" може подавати якусь купу правок, а потім знімати їх в обмін на ефіри. Така тепер політика", – пояснює УП один із членів Зе!команди.
Схожі проблеми у колишнього спікера Ради Дмитра Разумкова. До початку вторгнення він подавав великі політичні надії в рамках ефірів на каналах Ахметова.
"Що зараз Діма? Утримує свою групу. Говорить багато з депутатами, щоб ніхто не відколовся. Словом, намагається стримати людей, щоб не порозбігалися", – пояснює джерело з оточення Разумкова.
На відміну від ЮВТ чи Разумкова в пулі Петра Порошенка є одразу три телеканали: "Прямий", "5 канал" та "Еспресо". Але це не дає йому переваги: на початку квітня їх відключили від цифри, а супутникове та кабельне мовлення залишає мізерний доступ до аудиторії та виборця.
Проблеми Петра Олексійовича не у доступі до медіа, а у поновленому після заяв Медведчука протистоянні з президентом Зеленським.
Не секрет, що у мирному житті Порошенко та Зеленський були найбільшими опонентами в політиці. Але в перші дні війни вони уклали певний "пакт про ненапад", одним із пунктів якого начебто було "перегортання сторінки" минулого.
Проте відео СБУ з одкровеннями кума Путіна якось дуже погано вписується у цю домовленість.
Наразі ж Петру Олексійовичу не лишається нічого іншого, як і надалі оприлюднювати фотозвіти про подаровані ЗСУ пікапи та сподіватись, що його заклик "ворог – не Порошенко, а Путін" дійде до адресата.
Хвиля цілком щирого обурення, яка прокотилась українськими соцмережами після відео Медведчука, свідчить, що частина активної громадськості цей заклик підтримує.
Єдина фракція, на якій із політичної точки зору війна не особливо відобразилася – це "Голос". Депутати політсили, яку заснував Святослав Вакарчук, оголосили публічне "перемир'я заради подолання зовнішнього ворога".
Однак навіть це не заважає їм ділитися на внутрішні групи та позаочі критикувати один одного.
***
Банкова готується керувати країною в умовах затяжного протистояння з Росією. Після невиправданих сподівань на швидкий мир і швидке перезавантаження всієї влади команда президента перейшла в "окопну" стадію, намагаючись укріпити уже зайняті парламентські позиції, посиливши їх групою "резервістів" Столара-Абрамовича.
Поза цими формальними й видимими процесами в Раді пройшов і інший поділ, який може дуже незабаром стати не менш важливим, ніж партійний.
"Ви знаєте, під час війни парламент серйозно розділився. Не на групи, не фракції, не на впливи. Є частина людей, які відчули війну на собі, які бачили жахіття, деякі реально пережили окупацію і страшенні втрати. А є інша частина людей, які весь час були на Західній Україні і не до кінця розуміють всього жахіття", – ділиться з УП один із депутатів, який весь час боїв із росіянами провів під Києвом.
"У перші тижні приїжджали депутати зі Львова, там їх багато було. І тут, у залі, вони одразу намагалися "порішати" якісь свої справи. А ми сиділи мовчки, бо говорити зовсім не хотілося. Ми не розуміли, що відбувається… От якось так ми продовжуємо працювати та співіснувати й тепер", – сумно резюмує співрозмовник УП.
Роман Кравець, Роман Романюк, УП
