Кінець епохи Авакова. Як Зеленський вмовив міністра піти у відставку 

Середа, 14 липня 2021, 01:42
Колаж: Андрій Калістратенко

Сім років, 4 місяця і 16 днів – саме стільки часу Арсен Аваков працював міністром внутрішніх справ.

Змінювалися президенти, міністри, прем’єри, депутати. Але нічого вічного немає навіть в українській владі – і ось Арсен Аваков таки йде

Cталося це абсолютно несподівано і без особливих конфліктів, мітингів, демонстрацій м’язів – в останній тиждень роботи Ради перед літніми канікулами. 

За цим показовим спокоєм приховані образи, неприязнь міністра з главою ОПУ, складні розмови з президентом. 

"Українська правда" розібралася, як насправді "вічний міністр" Аваков залишає міністерство внутрішніх справ, та хто такий Денис Монастирський, який очолить МВС замість Арсена Борисовича.

Причини відставки

Після того, як з’явилася інформація про заяву Авакова, виникло головне питання – чому саме тепер він вирішив піти?

"Рішення Арсена Борисовича піти самостійно викликано лише одним – не загострювати ситуацію всередині і, таким чином, не наражати на небезпеку на міжнародній арені у боротьбі з російською агресією і гібридною війною", – з пафосом пояснюють УП природу заяви міністра джерела у його оточенні. 

Відповідей на це запитання може бути багато, але є одна, із якої насправді постають усі інші – президент Зеленський доріс.

Умовно кажучи, якщо він може говорити з Путіним і Меркель, то чому не може звільнити Авакова?

Напередодні вильоту до Берліна президент закликав до себе в Офіс голову правоохоронного комітету Ради Дениса Монастирського і запитав його, чи не хоче той зайняти місце Авакова. 

Депутат, який прийшов у Раду з Інституту майбутнього і якого раніше вважали орієнтованим якраз на главу МВС, подумав добу і у вівторок погодився. А вже ввечері Зеленський представив його депутатам як кандидата на заміну Авакову.

"Зеленський сказав, що ще на початку роботи у них із Аваковим була домовленість, що на якомусь етапі вони розійдуться. От час настав", – розповідає УП один зі "слуг" після зустрічі з президентом.

 
Тектонічний зсув у відносинах Зеленського і глави МВС став помітним під час великої пресконференції президента 20 травня
фото: dmsu.gov.ua

Правда ні президент, ні прем’єр Денис Шмигаль так і не пояснили депутатам, чому Аваков йде і чому саме перед літніми канікулами Ради.

Не прояснив ситуацію і глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія на брифінгу після розмови депутатів і президента.

"Прем'єр ніяк не мотивував рішення Авакова, бо той же сам написав заяву. Причини невідомі", – не більше не менше сказав лідер парламентської більшості на запитання про причини відставки одного із ключових міністрів.

"Але не було сумніву, що відбудеться мирний розхід… Аваков прийде, буде звітувати. Він нормально, спокійно ж іде, без всяких каменів за пазухою", – додав заспокійливим тоном Арахамія, натякнувши ще, що про відставку знав "дещо заздалегідь".

За даними УП, рішення між президентом і Аваковим було ухвалене ще до вильоту президента в Берлін. Однак, остаточно крапки над "і" Зеленський і міністр внутрішніх справ розставили у вівторок після повернення Авакова з Рівного, де відбувалися навчання МВС. 

"Єрмак тут ходив дуже грізний і робив із цього величезний секрет. Супер строгий. Розмова у них відбулась минулого тижня ще, а в понеділок в Офісі уже всі знали. Правда, назовні це не вилізло аж до самого кінця", – розповідає співрозмовник УП в команді президента.

Медійна підготовка до відставки розпочалась ще раніше, не кажучи про його війну з главою Офісу Єрмаком, якого, як розповідають, Арсен Борисович в приватних розмовах називає "агентом російського впливу".

 
В оточенні Авакова ще місяць тому переконували, що якщо ситуація піде у жорсткий клінч з президентом, то він "не буде тягнути до того, щоб відставляли весь уряд, досить попросити".
Фото: Макс Левин / lb.ua

Тектонічний зсув у відносинах Зеленського і глави МВС став помітним під час великої пресконференції президента 20 травня. Тоді він до загального подиву розповів, що переписується із фігуранткою справи Павла Шеремета Яною Дугарь. Незадовго до того під домашній арешт випустили останнього обвинуваченого у вбивстві журналіста Андрія Антоненка, якого протримали в камері більше 15 місяців.

24 червня Зеленський ввів санкції проти кількох компаній, серед яких були і фірми з орбіти близького до Авакова харківського бізнесмена Павла Фукса. Тощо, тощо, тощо...

Такі демонстративні дії не могли бути потрактовані інакше, як підготовка до відставки Авакова.

Правда, залишалась інша проблема – як цю відставку реалізувати. Формально було три шляхи: відставка всього уряду і непризначення Авакова в новий, подання прем’єра в Раду на звільнення лише глави МВС та добровільна відставка самого Авакова.

Перших два варіанти були досить проблематичними.

"Звільняти весь уряд складно, бо там же є багато нових "наших хлопчиків", які роблять "правильні" речі. Відставити самого Арсена було б складно, якби він включився, то ми б могли і не зібрати голосів. Тому можна було тільки домовитись", – пояснює співрозмовник у команді Зеленського. 

В оточенні Авакова ще місяць тому переконували, що якщо ситуація піде у жорсткий клінч з президентом, то він "не буде тягнути до того, щоб відставляли весь уряд, досить попросити".

І Зеленський попросив.

 
Якщо пригадати, що за силові органи в Офісі відповідає Олег Татаров, закрадається сумнів, чи  ті, хто боролись з "чортом", не розбудили диявола... 
фото: zib.com.ua

Цікаво, що всі два роки, поки Аваков працював в урядах Зе, президент пояснював цю співпрацю тим, що глава МВС "дуже потужна фігура", знайти відповідну заміну якій непросто. І ця проблема була основною дуже довгий час, аж поки не вирішилась за допомогою спокійного і "свого" Монастирського.

"Загалом Денис супер достойний. Особливо, якщо порівнювати з Татаровим (одіозний заступник Єрмака УП). Їм треба слабкий і спокійний міністр. Тому вони хочуть Монастирського. Це як Шмигаль тільки в МВС", – каже співрозмовник УП з найближчого оточення Авакова.

"Тут два варіанти розвитку подій. Або новий глава МВС швидко, без розкачки візьме систему в руки і покаже, хто в домі батько. Або нас всіх чекають дуже веселі часи, коли всім рулитиме "успішний мєнт" Татаров", – додає інший співрозмовник у Зе!Команді. 

Обидва варіанти несуть свої небезпеки. Але якщо швидке переродження скромного депутата Монастирського в апаратного монстра – це загроза, швидше, теоретична, то ручне управління МВС з Банкової – більш ніж реальна небезпека. 

Якщо пригадати, що за силові органи в Офісі відповідає Олег Татаров, закрадається сумнів, чи  ті, хто боролись з "чортом", не розбудили диявола... 

Замість Авакова

Місце Авакова в кріслі голови МВС, імовірно, посяде голова комітету правоохоронної діяльності, № 19 у списку "Слуги народу" Денис Монастирський. 

Зеленський уже представив його фракції.

"Я можу сказати, що я прийняв найскладніше рішення у своєму житті", – прокоментував сам політик своє призначення після закритого засідання "слуг". Розмова з президентом про крісло голови МВС, за його словами, була зранку 13 липня.

Монастирський має юридичну освіту та кандидатський ступінь. До речі, одну з наукових статей у далекому 2006 він писав у співавторстві зі своїм майбутнім колегою по парламенту – Русланом Стефанчуком.  

До походу в Раду він викладав у Хмельницькому університеті управління та права, а також працював юристом у кількох приватних компаніях – зокрема Hillmont Partners, що надає юридичні послуги для інвесторів і бізнесу, та "Лигал Консалтинг", що консультує агентства з питань нерухомості.

 
Якщо про контакт з Геращенком Монастирський говорить відкрито, то будь-який зв’язок з Аваковим – категорично заперечує
Фото: пресслужба "Слуги народу"

Після Революції Гідності Монастирський вирішив активніше брати участь у житті країни. Так у 2015 долучився до відбору керівників місцевих прокуратур, у 2016 – до комісії, що обрала голову ДБР (конкурс виграв славнозвісний Роман Труба). 

До команди Зеленського Монастирського покликав його знайомий, нині голова освітнього комітету від "слуг" Сергій Бабак – той попросив проаналізувати правоохоронний блок програми майбутнього президента. 

Так Монастирський залишився і згодом отримав прохідне місце в партії на парламентських. 

Ще до походу в політику він був добре знайомий з вірним супутником Авакова – Антоном Геращенком. По-перше, він кілька років, з 2016 по 2019, пробув експертом в Інституті майбутнього, де Геращенко є співзасновником. 

По-друге, виконував роль його помічника у парламенті 8-го скликання (маловідомий факт: уперше Монастирський став помічником нардепа в далекому 2002 році – коли такий собі Віталій Олуйко з його рідної Хмельниччини виграв мажоритарку).  

І якщо про контакт з Геращенком Монастирський говорить відкрито, то будь-який зв’язок з Аваковим – категорично заперечує. Мовляв, до парламенту бачився з ним кілька разів у житті, а після приходу в Раду навіть допускав, що вимагатиме його відставки Авакова на тлі зґвалтування в Кагарлику та масової перестрілки в Броварах

У парламенті Монастирський керує одним з головних комітетів – правоохоронним, до якого входить 25 людей. Попри строкатий склад і політичні протиріччя, всередині комітету склалась цілком злагоджена робота, розповідає його перший заступник, депутат від "Голосу" Андрій Осадчук.

"Я не переконаний, що в нього достатньо управлінського досвіду аби ефективно очолити таке велике міністерство, але він точно вміє слухати і чути, добре знає правоохоронну систему, академічно розбирається в кримінальному праві і судочинстві", – ділиться з УП Осадчук.

Чим запам’ятався Аваков

До МВС. У велику політику Аваков прийшов з Помаранчевою революцією. На президентських виборах 2004 року він працював у регіональному штабі Віктора Ющенка в Харкові. Після – очолив Харківську облдержадміністрацію. Пішов з посади під час наступних президентських виборів, посварившись з командою Ющенка.

Тоді Аваков приєднався до "Батьківщини" Юлії Тимошенко, очолив місцевий осередок і пішов змагатись за посаду мера Харкова. Його головним опонентом був згодом багаторічний міський голова, ставленник "Партії Регіонів" Геннадій Кернес. Відтоді між чоловіками тривав давній конфлікт.

На виборах переміг Кернес, але "Батьківщина" говорила про фальсифікації і відмовлялась сприймати офіційні результати. 

Читайте також: Арсен Аваков: Я вибачаю Кернеса. Але я нічого не забув

У часи правління "регіоналів" на Авакова відкрили кримінальну справу – за нібито незаконне відчуження державних земель на 55 гектарів і 5,5 мільйонів гривень. Він називав переслідування сфабрикованим.

Політика оголошували в міжнародний розшук і затримували в Італії, куди він емігрував. Однак Україні не видали

В Україну Аваков повернувся, лише коли обрався депутатом до Верховної Ради, а суд скасував його заочний арешт.

Майдан, призначення і війна. У часи Революції Гідності Аваков був комендантом Майдану. А одразу після повалення режиму Януковича очолив Міністерство внутрішніх справ. Спершу – як виконуючий обов’язків міністра, але вже менше ніж за тиждень – як повноправний голова відомства.

З того часу, з 27 лютого 2014 року, Аваков і залишався на посаді. 

На початку російської агресії їздив у Крим і в Харків. За твердженням МВС, "особисто керував спецоперацією зі звільнення" будівлі Харківської ОДА від сепаратистів у квітні 2014 року.

При міністерстві Авакова у 2014 році створили низку добровольчих батальйонів для участі в АТО на Сході. 

Реформа поліції. У 2015 році в МВС була запущена реформа міліції в Національну поліцію. Проводили її за кураторства Сполучених Штатів Америки й участі "грузинських реформаторів": Еки Згуладзе та Хатії Деканоїдзе. Тоді Аваков обіцяв кардинально чистити систему через атестацію і "різко збільшувати вимоги до кадрового складу".

Одним із перших і ключових пунктів був розпуск застарілої і корумпованої ДАІ і створення патрульної поліції з набором співробітників. Це дійсно відкрило двері "новим обличчям" і показало суспільству інших поліцейських, які можуть бути союзниками, а не ворогами для населення.

Однак по-справжньому лави поліції так і не були очищені. Процес атестації виявився недосконалим, а суди пускали звільнених міліціонерів назад на посади.

Красивий образ патрульних не зламав і не приховав коріння, яке тягнулось від старої системи. Так, службовці Авакова регулярно стають героями кримінальних хронік, підозрюваними у насильстві, кришуванні наркотиків чи хабарництві.

Провали реформи – серед головних докорів у бік незмінного міністра внутрішніх справ.

Читайте також: Поліцейська реформа на "аварійці": відтік кадрів, розбиті авто і зловживання на тендерах

"Рюкзаки Авакова". Один із найгучніших скандалів, пов’язаних з Аваковим особисто, розгорівся у 2016-2017 роках. Журналісти помітили зв’язок між закупівлями Міністерством тактичних рюкзаків і сином міністра.

У мережі також спливли записи прихованої камери, на яких Аваков-молодший, ймовірно, домовлявся з ексзаступником голови МВС Сергієм Чеботарем про поставку рюкзаків.

У МВС звинувачення відкидали і називали процедура закупівлі чесною. Однак згодом за рюкзаки взялось Антикорупційне бюро і побачило там розтрату держкоштів. Сина Авакова обшукували, затримували і от-от уже мали би судити.

Читайте також: Справа сина Авакова. Усі подробиці і реакція в оточенні міністра та президента

Однак коли слідство було на останньому етапі, прокурор раптом закрив справу. Під суд пішов лише друг Олександра Авакова, який взяв усю провину на себе. Він зрештою теж відбувся м’яким покаранням – двома роками умовно. 

Водночас, у 2018 року поліція взялась переслідувати експертку у НАБУшній справі Надію Бугрову за "заволодіння" своєю зарплатою у 2013 році. При цьому навіть офіційний потерпілий у цій справі казав, що не має претензій до експертки.

Вибори 2019 року. Ще задовго до того, як Петро Порошенко пішов з Банкової, між ним і Аваковим тлів конфлікт. В оточенні президента тоді говорили, що не знають, як позбутись міністра, адже за його відставку немає голосів у парламенті.

Під час президентських виборів 2019 року Аваков грав на боці нової влади, які наступала на п’яти 5-го президента. Він звинувачував Порошенка у підкупі виборців, підлеглі міністра переслідували штабістів тодішнього глави держави за порушення правил, а наближений до Авакова "Національний корпус" активно "бив" по Порошенкові репутаційно.

Зеленський не забув віддячити: під "особисту відповідальність" дав старому міністру місце в новому уряді.

Читайте також: Другий термін Авакова. Як міністр часів Порошенка став незамінним при Зеленському

Справа Шеремета. Розслідування вбивства журналіста УП Павла Шеремета – одне з найбільш значущих для репутації міністра Авакова.

Більше 3 років поліцейське слідство публічно не показувало реальних результатів. Коментарів і брифінгів на цю тему постійно меншало. А журналістське розслідування показало недоліки і пробіли в роботі правоохоронців. 

У 2019 році поліція вийшла із заявами, які шокували суспільство. Підозри у вбивстві Шеремета вручили трьом людям, які користуються авторитетом і довірою у патріотичних колах: військовому музиканту, волонтерці і медсестрі-доброволиці. Їхнє затримання викликало недовіру, обурення і хвилю протестів, які не затихли й досі.

Офіційна версія має білі плями і викликає запитання. Володимир Зеленський говорив, що відповідальність за справу несе особисто Аваков і має довести її до кінця.

Але наразі обвинувачення проти трьох фігурантів ще розглядається в суді і поки не близьке до завершення. А пошук замовників дуже далекий навіть і до цієї стадії – досі не названі не те що імена, а навіть конкретні мотиви вбивства.

Рух проти Авакова. За роки, поки Аваков концентрував у своїх руках владу і вплив, навколо нього концентрувався окремий протестний рух. Причинами ставали як уже перелічені вище кар’єрні етапи Авакова, так й інші гучні історії. 

Одним із каталізаторів, наприклад, був напад з кислотою на херсонську активістку Катерину Гандзюк, в результаті якого дівчина померла. Поліцейське слідство у цій справі спершу гальмувало, а друзі активістки неодноразово звинувачували МВС у покриванні злочину. 

Іншими приводами для антиаваківських акцій були справи Сергія Стерненка, який вважає поліцію причетною до нападів на себе, а також злочини окремих поліцейських, як то згвалтування в Кагарлику чи п’яне вбивство 5-річного Кирила Тлявого.

Учасників протестів виходили на вулиці не лише з гаслами справедливості для потерпілих у цих історіях, а й вимагали відставки міністра, закріпивши за ним прізвисько чорта

Аваков же довгий час тримав оборону, відповідав, що посаду не віддасть і терпітиме нелюбов до себе:

не цукровий – не розтану".

Враховуючи рекордно тривале перебування на посаді, просто так "розтанути" Авакову й справді навряд вийде.

В його оточенні переконують УП, що "вічний міністр" не збирається створювати якусь свою партію, однак і про відхід від політичного життя говорити зарано. 



powered by lun.ua
Головне на Українській правді